Гоголь Микола Васильович: відмінності між версіями

| commons = Category:Nikolai Gogol}}

 

 

== Цитати ==

* Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.

* Бути у світі й нічим не позначити свого існування — це здається мені жахливим.

* Варто тільки дотепному посміятися з одного боку справи, як слідом за ним тупіший і дурніший глузуватиме з усіх боків справи.

* Глупота є особливою принадою гарненької жінки.

* Дивіться на те, чи любите ви інших, а не на те — чи люблять вас інші.

* Мерці так само втручаються у справи наші і діють разом з нами, як живі.

* Жінці легше поцілуватися з чортом, ніж назвати когось красунею.

* Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє.

* Хоч які дурні слова дурня, а іноді буває і їх достатньо, щоб розумна людина зніяковіла.

* У кожнім слові безодня простору.

* Кожне [[слово]] неосяжне.

* Стражданнями і горем визначено нам добувати зернини мудрості, не видобуті із книг.

* Поети з'являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу.

* У глибині холодного сміху можуть віднайтися гарячі іскри вічної могутньої любові.

* Часто крізь видимий світу сміх ллються невидимі світу сльози.

* Потрібно зі сміхом бути дуже обережним, — тим більше, що він заразливий.

* Поріднитися душею, а не кров'ю, може лише людина.

* У письменника тільки один вчитель: самі читачі.

* У літературному світі немає смерті.

* Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб інші були чистіші.

* Якого горя не забирає час? Яка пристрасть вціліє у нерівній боротьбі з ним?

 

* {{Q| Цитата =

<poem>Ти смієшся, а я плачу,

| Автор = ''[[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченко]] «Гоголю»; 30. XII 1844, С.-Петербург''}}

 

| Автор = [[Владислав Троїцький|В. Троїцький]]}}

 

| Оригінал = Случайно как-то зашла речь у меня с вами о «Мертвых душах». И вы отозвались чрезвычайно сухо. Меня это поразило неприятно, потому что я всегда читал Гоголя с наслаждением и потому что я в глубине души уважал ваш благородный ум, ваш вкус и ваши нежно возвышенные чувства. Мне было больно, я подумал, неужели я так груб и глуп, что не могу ни понимать, ни чувствовать прекрасного. Да, вы правду говорите, что предубеждение ни в каком случае не позволительно, как чувство без основания. Меня восхищает ваше теперешнее мнение — и о Гоголе, и о его бессмертном создании! я в восторге, что вы поняли истинно христианскую цель его! да!.. Перед Гоголем должно благоговеть как перед человеком, одаренным самым глубоким умом и самою нежною любовью к людям! Сю, по-моему, похож на живописца, который, не изучив порядочно анатомии, принялся рисовать человеческое тело, и чтобы прикрыть свое невежество, он его полуосвещает. Правда, подобное полуосвещение эффектно, но впечатление его мгновенно! — так и произведение Сю, пока читаешь — нравится и помнишь, а прочитал — и забыл. Эффект и больше ничего! Не таков наш Гоголь — истинный ведатель сердца человеческого! Самый мудрый философ! и самый возвышенный поэт должен благоговеть перед ним как перед человеколюбцем! Я никогда не перестану жалеть, что мне не удалося познакомиться лично с Гоголем. Личное знакомство с подобным человеком неоцененно, в личном знакомстве случайно иногда открываются такие прелести сердца, что не в силах никакое перо изобразить!}}

{{Q

'''Дядько Тарас:''' Хто?

'''Тьотя Мотя:''' Тарас Бульба, Остап і Андрій — і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?.. У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!

 

== Примітки ==

 

== Джерела ==

* [http://ukrlife.org/main/afor/gogol.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001]

 

[[Категорія:Автори-Г]]