Йосип (Сліпий): відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
→Із Послання Патріярха Йосипа (Сліпого) до духовенства і вірних з нагоди 20-ліття звільнення з заслання, 1983: вікіфікація |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
Рядок 151:
=== Із Послання Патріярха Йосипа (Сліпого) до духовенства і вірних з нагоди 20-ліття звільнення з заслання, 1983 ===
{{Q|Цитата = Великим і багатим милосердям Божим, майже чудом, за молитвами Вашими і старанням Святішого Отця [[Іван XXIII|Івана XXIII]] та інших добрих людей послав мені Бог звільнення, коли тюремні терпіння доходили до вершка. І я опинився на волі. Для всіх це була велика несподіванка, з великим зворушенням прийняв цю майже неймовірну вістку сам Святійший Отець і стрінув мене зі словами «Наслідування Христа»: «Щаслива та година, коли Ісус кличе від сліз до душевної радости»{{sfn|125 думок|2017|с=53}}.
|Коментар = Із Послання Патріярха Йосипа (Сліпого) до духовенства і вірних з нагоди 20-ліття звільнення з заслання, (
}}
{{Q|Цитата = Нехай буде ім'я Боже благословенне за все. Нехай не пом'яне лиходіям того, що лукавого вони зробили. Прощаю від серця всім, що мучили і в'язнили мене, що замикали уста мої і забороняли благословити дітей Божих. Нехай Бог простить їм за невіжество і невірство їхнє{{sfn|125 думок|2017|с=95}}.
Рядок 172:
== Цитати про Йосипа (Сліпого) ==
{{Q|Цитата = [[Андрей (Шептицький)|Митрополит Андрей]] доручив візію університету о. д-ру Йосифу Сліпому, а той ішов до її здійснення переконано і цілеспрямовано, ціною титанічної праці й з незламної волі, – хоч нерідко наражався на нерозуміння, а то й іронію в середовищі семінаристів, клиру й громадського загалу.<br/>Коли після десятиліття (1929-1939 рр.) систематичної, планомірної праці вже на базі Богословської Академії постала основа для університету, обставини перетворилися з важких на неможливі. Як і напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]], так і в 1939 році на перепоні створення університету стали глобальні катаклізми. Геноцид цілих народів, нівеляція [[Мораль|моралі]], руйнація столітніх надбань матеріяльної культури, повна розруха економіки, що стали наслідками [[Друга світова війна|Другої Світової війни]], перекреслювали не лише університетські перспективи. Але й кінець [[Війна|війни]] не поклав краю її жахіттям. Ідеологія, яка завдяки війні тільки набрала сили, ще довго не давала людям спокійно жити на українській землі<ref name="ji-magazine">[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Gudzyak.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів о. Борис Ґудзяк]</ref>.
|Коментар = З лекції «Подяка за благословення Антоновичів та обіцянка нести його далі». Львів, 19 травня 2007 р.
|Автор = [[Борис Ґудзяк]]}}
{{Q|Цитата = Чи переслідувані на батьківщині, чи перебуваючи на східному засланні, український інтелігент, духовний провідник, політик, підприємець, господар – зрештою, проста українська душа – переживали добу невимовних випробувань, наслідки яких ще довго буде важко збагнути.<br/>Тоді Архиєпископ, а після смерти Андрея Шептицького – Митрополит Йосиф очолив ряди тих, хто став на дорогу боротьби з найбільшим лихом XX століття. Лише глибоке пережиття Божого благословення, невід’ємна тотожність гідности «образу і подоби» Божої (Бут. 1:27) і здатність передавати це благословення й цю ідентичність через спільноту ісповідників та мучеників – широко розсіяному Божому людові, дозволили беззбройним, по-людськи безборонним постатям подолати спершу свастику, а згодом серп і молот, подолати ҐУЛАГ і всі інші безглузді та лукаві витвори гордовитого ідеологічного утопізму<ref name="ji-magazine"/>.
|Коментар = З лекції «Подяка за благословення Антоновичів та обіцянка нести його далі». Львів, 19 травня 2007 р.
|Автор = Борис Ґудзяк}}
== Примітки ==
| |||