1990-ті: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
м вікіфікація |
||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 3:
== Цитати про 1990-ті ==
=== 1990-ті в Україні ===
{{Q|Цитата = Зараз у кожного своє життя. Чим раніше було ще прекрасно — 90-ті роки, комунікація тільки через домашні телефони, в кого вони були. Але можна було вийти на Сотку і завжди когось зустріти. Або піти в «Лилик». Якщо вже на Сотці немає, то там точно хтось сидить. Це спілкування було дуже мобільне. Часто бачились, часто тусили, а вже потім як починаєш козу водити<ref name="postimpreza">[https://postimpreza.org/talsk/mariia-mykytsei-pro-stanislavskyi-fenomen-v-iunosti-my-vsi-buly-heniiamy-my-vsi-buly-fenomenamy Марія Микицей про Станіславський феномен: «В юності ми всі були геніями, ми всі були феноменами»]</ref>…
{{Q|Цитата = 90-ті ось — це був якийсь вибух [[Колір|кольорів]]. І раптом стали доступними неймовірні тексти, неймовірні експерименти з текстами. В плані [[Художня література|художньої літератури]], для мене це було просто ще одна сенсація. Так само, як [[рок-музика]]. Раптом з’являється можливість через тексти передавати зовсім інші сенси. І для мене були важливими «Бу-Ба-Бу», для мене був важливим, власне, Віктор Неборак, [[Андрухович Юрій Ігорович|Юрій Андрухович]], [[Ірванець Олександр Васильович|Олександр Ірванець]], інші українські письменники, бо вони давали дуже контекстуалізовані тексти<ref>[https://chytomo.com/hlibovytskyj-spilni-dyskursy-u-natsii-z-iavliaiutsia-vid-spilno-prochytanykh-u-dytynstvi-knyzhok/?fbclid=IwAR1WGFk3tLZCvs2CwrU8_Zdt1QCEc-D2YqyVMqdktAccKR-P5Y3y5kA4Zcs Глібовицький: Спільні дискурси у нації з’являються від спільно прочитаних у дитинстві книжок]</ref>.▼
|Коментар = Про 1990-ті в Івано-Франківську
|Оригінал =
|Автор = [[Микицей Марія Дмитрівна|Марія Микицей]]}}
{{Q|Цитата = Що відбувалося?<br/>Це був прекрасний збіг молодості, зовнішніх і внутрішніх чинників. Ми були юними, прагнули самореалізації, це все відчувалось, як на жерлі вулкана, — [[Емоція|емоції]], враження, гормони. В черговий раз, як і кожне покоління, ми хотіли змінити [[світ]]. Або принаймні зробити трішки цікавішим і кращим.<br/>Плюс розпад Радянського Союзу — його вже не було, не було соціалістичного реалізму, тоталітаризму. Область відкрили — вона ж була закритою, тут були об’єкти військового комплексу.<br/>Збіг внутрішньої та зовнішньої [[Свобода|свободи]] уможливив події, які почали відбуватися<ref name="postimpreza"/>
|Коментар = Про атмосферу 90-х в [[Івано-Франківськ|Івано-Франківську]]
|Оригінал =
|Автор = Марія Микицей}}
▲{{Q|Цитата = 90-ті ось — це був якийсь вибух [[Колір|кольорів]]. І раптом стали доступними неймовірні тексти, неймовірні експерименти з текстами. В плані [[Художня література|художньої літератури]], для мене це було просто ще одна сенсація. Так само, як [[рок-музика]]. Раптом з’являється можливість через тексти передавати зовсім інші сенси. І для мене були важливими «Бу-Ба-Бу», для мене був важливим, власне, [[Неборак Віктор Володимирович|Віктор Неборак]], [[Андрухович Юрій Ігорович|Юрій Андрухович]], [[Ірванець Олександр Васильович|Олександр Ірванець]], інші українські письменники, бо вони давали дуже контекстуалізовані тексти<ref>[https://chytomo.com/hlibovytskyj-spilni-dyskursy-u-natsii-z-iavliaiutsia-vid-spilno-prochytanykh-u-dytynstvi-knyzhok/?fbclid=IwAR1WGFk3tLZCvs2CwrU8_Zdt1QCEc-D2YqyVMqdktAccKR-P5Y3y5kA4Zcs Глібовицький: Спільні дискурси у нації з’являються від спільно прочитаних у дитинстві книжок]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Глібовицький Євген Мирославович|Євген Глібовицький]]}}
{{Q|Цитата = 1990-ті роки — дуже цікавий період для українського інтелектуала. Починається постколоніальна доба. Існує певний вакуум. Усе змінюється. Хто в таких умовах інтелектуали? Які їхні відносини з суспільством, з владою? [[Письменник]]и, про яких я пишу, і герої в їхніх романах випробовують ці нові зв'язки і нові горизонти. Чим це відрізняється від західних інтелектуалів? Вочевидь, що економічною нестабільністю й іншим спектром випробувань, які переживає [[людина]]. Саме тому це й цікаво. Особливо розуміння колоніальних і постколоніальних рамок, з якими доводиться боротися українським інтелектуалам, рамок, що обмежують свободу й [[Українська культура|українську]] культуру. Тим українські інтелектуали цікаві — бо здатні робити речі, які західні інтелектуали не роблять чи не можуть робити<ref>[https://lb.ua/culture/2021/06/27/487956_marko_andreychik_ukrainski.html Марко Андрейчик: «Українські інтелектуали здатні робити речі, які західні інтелектуали не можуть»]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Марко Андрейчик]]}}
== Примітки ==
| |||