Українська мова: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Friend (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
→Цитати: не той розділ |
||
| (Не показані 37 проміжних версій 16 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{Вікіпедія}}
[[Файл:Словарь укр языка Гринченко by Russianname.jpg|міні|праворуч|
'''Украї́нська мо́ва''' (історичні назви — '''ру́ська, руси́нська''') — національна мова українців. Належить до [[w:Слов'янські мови|слов'янської групи]] [[w:Індоєвропейські мови|індоєвропейської мовної сім'ї]]. Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.
== Цитати ==
{{Q
| Цитата =Українська мова – це ключ до семи замками замкненого сезаму української душі, чародійний талісман, вічне євшан–зілля, що запахом своїм не дозволяє нам забути рідної матері, з крови й кости якої походимо. Зберегти повноцінну українську культуру в іншій мові – неможливо, а хто перестає живитися хлібом рідної мови, культури, традицій тощо – раніше чи пізніше гине.
| Коментар =
| Оригінал =
| Автор = [[Саварин Петро]], <ref>[http://narodne-slovo.te.ua/2016/11/07/budivnychyj-ukrajinskoho-zhyttya-v-kanadi/ Будівничий українського життя в Канаді]</ref>
}}
{{Q
| Цитата = Закидали намъ, що мова наша єще не оброблена, а про тоє и неспосôбна, щобъ въ нêй вже теперь висшіи науки преподавати! […] Всѣ смо видѣли, що ся знайшла и интеллигенцію, и що мова добре и високо выроблена […]. Кобысьмо давнѣйше до того пôзнанья були прійшли, не бувъ би ся нѣкто важив намъ закидати, що не маємо выробленои мовы, що не маємо свѣтлыхъ мужей. (1848){{sfn|Фаріон|2015|с=35}}
| Автор = [[Михайло (Куземський)]], голова Головної Руської Ради на Соборі українських учених}}
{{Q
| Цитата = Поляки въ Россїи и Австрїи пôд взглядомъ языка и лїтератŏри сôтъ самостоятельными, а чомже Рŏсини пôдъ тимижъ самыми правительствами не маютъ быти такимижъ? (1855){{sfn|Національна ідентифікація…|2016|с=132}}
| Автор = [[Лозинський Йосип Іванович|Йосип Лозинський]], український мовознавець}}
{{Q
| Цитата = Майже цѣла наша дотыхчасова литература основана на чужихъ подставахъ, […] народъ не принялъ ей яко своей дитины , […] не срозумѣлъ нашого книжного языка. […] Многіи запрещали намъ всего житья литературного, числили насъ до Поляковъ; мы же, хотящи выдертися зъ подъ вліянія польского языка, сталися невольниками старославяньской и россійской мовы, а тымъ способомъ нашъ языкъ, именно поезія утрачае на своей пѣвности и благозвучности!{{sfn|Національна ідентифікація…|2016|с=134}}
| Автор = стаття «Допись. Зъ подъ Львова», газета «Зоря Галицка», 3 квітня 1857}}
{{Q
|Цитата = Мова є тією субстанцією, яка – без всякого домішку ідеалізму – так чи інакше означує собою всі стани, в якому перебуває українське суспільство. Мова завжди була об’єктом, який зазнавав атаки русифікаторів, асиміляторів усіх різновидів: чи це була польсько-литовська Річ Посполита, чи протягом довшого періоду історії Російська імперія. Чому? Тому що мова теж історично, безвідносно до того, подобається це комусь чи ні, визначала націю, модерну націю<ref name="glavcom">[https://glavcom.ua/interviews/profesor-kolumbiyskogo-universitetu-yuriy-shevchuk-v-ukrajini-trivaje-nebachena-rusifikaciya-shcho-mezhuje-z-rasizmom-369707.html Мовознавець Юрій Шевчук: В Україні триває небачена русифікація, що межує з расизмом]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Юрій Шевчук (мовознавець)|Юрій Шевчук]]}}
{{Q
|Цитата = Мова — це матриця ідентичності, адже «на початку було [[слово]], і слово було [[Бог]]ом». Вона — не просто технічний інструмент комунікації, а дуже специфічна модель функціонування психіки, яка формує унікальну картину світу свого носія. Тому «разніца большая». У мові є все<ref name="theukrainians">[https://theukrainians.org/yaryna-vynnytska/ Ярина Винницька: «Культура — це питання національної безпеки»]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Винницька Ярина Володимирівна|Ярина Винницька]]}}
{{Q
| Цитата = Так наша народна мова й не визволилась з-під церковнослов'янської чи староболгарської через те, що наша країна не пристала рішуче до всеєвропейського руху протестантського. […] Вживання старої болгарської мови в церквах на нашій землі було почастно тією дорогою, котра привела освітнє життя російських українців до помосковлення!
| Автор = [[Михайло Драгоманов]], «[http://litopys.org.ua/drag/drag20.htm Чудацькі думки про українську національну справу]»}}
{{Q
| Цитата = Українське [[слово]]. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна.<ref name="джерела">Джерела подано на сторінках про авторів цитат</ref>
| Автор = [[Дмитро Луценко]]
| Коментар =
| Оригінал = }}
{{Q
| Цитата = Тільки людина, абсолютно нечутлива до гуманітарного болю, може ігнорувати проблему української мови.<ref>{{Cite web| url = http://changers.platfor.ma/vyacheslav-bryukhovetskii/ | title = В’ячеслав Брюховецький: «Покоління, що змінить країну, вже приходить» | accessdate = 23 лютого 2015 | author = Олександр Акименко, Юрій Марченко | date = 19 лютого 2015 | work = platfor.ma}}</ref>
| Автор = [[Брюховецький В'ячеслав Степанович|В'ячеслав Брюховецький]]
| Коментар =
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = І найперше було Слово <br />І розмовляли квіти <br />І цвів мак Україною <br />І йшли віки <br />І були українці <br />І створилося Слово Українське…<ref name="джерела"/>
| Автор = [[Степан Сапеляк]]
| Коментар =
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Коли переходиш із російської на українську, з'являється відчуття новизни відтінків, мова ніби з якимось цікавим вибриком, а коли, навпаки, з української на російську, то остання спочатку здається якоюсь прісною, по-лакейському вихолощеною.<ref name="джерела"/>
| Автор = [[Валентин Сильвестров]]
| Коментар =
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Українські пісні стоять далеко вище від інших знаних. В них щирість і природність, особлива сила і ніжність почувань, короткий яркий вислів і кипуче чуття. А українська мова напричуд поетична й музикальна так, що під оглядом можна порівняти її хіба із старою грецькою або новою італійською.
| Автор = Осип Бодянський
| Коментар =
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Усі, хто виправдовує незнання української — манкурти без роду-племені, перекотиполе. Україна починається з мови!
| Автор = [[Олег Ляшко]]<ref>[https://facebook.com/story.php?story_fbid=901923093209622&id=100001758206922&_rdr#901929716542293 сторінка на FB]</ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = В нас дуже красива мова, це як витвір мистецтва.<ref name="cp16">Ігор Панасов. [http://cultprostir.ua/uk/post/onuka-rozpovila-v-chomu-sekret-uspikhu-dzhamali ONUKA: «Чорнобиль був потрібен, аби розпався СРСР»] // ''Cultprostir'', 07.04.2016.</ref>
| Автор = [[Жижченко Наталія|Ната Жижченко]]
| Коментар =
| Оригінал = }}
{{Q
| Цитата = Кожен громадянин, громадянка, які знають українську мову, а це переважна більшість населення, особливо молоде покоління, повинні ПОЧИНАТИ РОЗМОВУ БУДЬ-ДЕ, БУДЬ З КИМ, БАЙДУЖЕ ПРО ЩО УКРАЇНСЬКОЮ. Тоді їхні співрозмовники будуть відповідати українською і, як показує мій досвід, робитимуть це радо, навіть з посмішкою. Таким чином ми звільнимо самих себе від застарілих стереотипів, спілкуватися українською мовою стане для всіх нормально і легітимно.<ref>[https://blogs.pravda.com.ua/authors/gawrylyshyn/57a1c7fc78519/view_print/ «Українська мова»] // Блог Богдана Гаврилишина на Українській правді. 03 серпня 2016</ref>
| Автор = [[Гаврилишин Богдан Дмитрович|Богдан Гаврилишин]]
| Коментар =
}}
{{Q|Цитата = [[Світ]] розуміє, що мова є великим елементом політичної гри. Але водночас він також розуміє: якщо у ХХІ столітті певна мова перебуватиме тільки у площині політики — це кінець такої мови. Якщо вона не увійде на ринок мовних товарів і послуг, то це її сильно ослабить. Зараз світ говорить про таку категорію, як сила мови, що визначається за п’ятьма стандартними критеріями: географічним, економічним, комунікаційним, знаннєвим, дипломатичним і медійним. Ці критерії розробив і рейтингував за ними мови світу Кай Л. Чан. До речі, українська мова в цьому рейтингу належить до топ-50 мов світу<ref>[https://tyzhden.ua/Culture/245463 Орися Демська: «Якщо у ХХІ столітті певна мова перебуватиме тільки у площині політики, то це стане її кінцем»]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Демська Орися Мар'янівна|Орися Демська]]}}
{{Q
| Цитата = Таким чином і в Україні, як то ми бачили і в інших європейських та слов'янських народів, [[реформація]] покликала до життя народню мову, як мову літературну. До того часу літературною мовою була в нас мова церковно-слов'янська, як у народів католицьких – латина. Це тільки з часу реформації прийнято в Україні мовою літературною живу народню мову, і стали вже нею писати книжки; до цієї доби не маємо ані одної книжки, писаної живою українською мовою.<ref>Огієнко Іларіон. Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви. — Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. — С. 172</ref>
| Коментар = «Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви».
| Автор = [[Іларіон (Огієнко)]]}}
{{Q
| Цитата = Найважче, однак, пояснити, чому в українському випадку появилися не дві, а одна мова: ані Київ не завойовував Львів, ані Львів не завойовував Києва. Вирішальну роль відіграло свідоме рішення західно- і східно-українських еліт творити спільну мову.{{sfn|Подолати минуле: глобальна історія України|2021|с=374}}
| Коментар = Москва підкоривши Новгород, прирекла новгородську мову. Так два регіони отримали одну мову.{{sfn|Подолати минуле: глобальна історія України|2021|с=374}}
| Автор = [[Ярослав Грицак]]}}
[[Файл:Мініатюра Євангеліст Іоанн з Прохором арк. 340 ПЄ.jpg|thumb|Мініатюра Євангеліст Іоанн з Прохором арк. 340, Пересопницьке Євангеліє]]{{Q
| Цитата = Переклади Біблії на місцеві говірки можна вважати умовною датою народження європейських мов. На українських землях перші такі переклади - [[UK:W:Пересопницьке Євангеліє|Пересопницьке Євангеліє]] на Волині та інші - з'явилися в 1550-60-х.{{sfn|Подолати минуле: глобальна історія України|2021|с=376}}
| Коментар = [[UK:W:Протестантизм|Протестантизм]] вимагав зрозумілості слова [[Ісус Христос|Христа]].
| Автор = [[Ярослав Грицак]]}}
{{Q
| Цитата = Нам треба привчитися жити з мовним питанням. Воно - як хронічна хвороба, котра докучає, але від якої не вмирають.{{sfn|Подолати минуле: глобальна історія України|2021|с=387}}
| Коментар =
| Автор = [[Ярослав Грицак]]}}
{{Q|Цитата = Якби мені [[людина]] сказала: «[[Какая разніца]]» – і потім перейшла на [[Українська мова|українську мову]], я б повірив, що для неї справді нема різниці. Але «какая разніца» кажеться як виправдання, щоб ніколи і за жодних обставин не переходити на державну мову цієї країни. Це якась орвелянська формула, коли [[правда]] – це [[брехня]], [[любов]] – це [[ненависть]], а [[війна]] – це [[мир]].
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Юрій Шевчук, мовознавець}}
{{Q|Зовсім недавно українська інтелігенція захоплювалася тим, як [[Джамала]] спілкується [[Українська мова|українською]]. І всі ми чуємо, як досконало володіє мовою [[Рефат Чубаров]]... А самі ми, [[українці]], можемо заговорити [[кримськотатарська мова|кримськотатарською]]? Більшість із нас знає хоч одне слово рідною мовою [[Мустафа Джемілєв|Джемілєва]] і Джамали? А було б непогано, аби ми вміли звернутися до [[кримські татари|кримських татар]] близькими їм словами...<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-society/1999968-desat-krimskotatarskih-sliv-aki-mae-znati-kozen-ukrainec.html Укрінформ]</ref>|Автор=Укрінформ}}
== З п'єси [[Куліш Микола Гурович|Миколи Куліша]] «[[Мина Мазайло]]» ==
{{Q
| Цитата = А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік, по-руському — на проізвол судьби. Або, нарешті, кажуть, берега дати… Наприклад, треба українській неписьменності берега дати! Ах, Улю. Як ще ми погано знаємо українську мову. Кажемо, наприклад: потяг іде третьою швидкістю, а треба — поїзд третім погоном іде. Погін, а не швидкість. А яка ж вона поетична, милозвучна, що вже багата… Та ось вам на одне слово [[спілкування|«говорити»]] аж цілих тридцять нюансових: говорити, казати, мовити, балакати, гомоніти, гуторити, повідати, торочити, точити, базікати, цвенькати, бубоніти, лепетати, жебоніти, верзти, плести, герготати, бурмотати, патякати, варнякати, пасталакати, хамаркати, мимрити, цокотіти…{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=108}}
| Коментар = Друга дія, 2.
| Автор = Мокій Мазайло}}
{{Q
| Цитата = Над мовою нашою бринять тепер такі червоні надії, як [[червоний прапор (символ)|прапори]], як майові світанки. З чудесної гори СРСР її далеко буде чути. По всіх світах буде чути!..{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=113}}
| Коментар = Друга дія, 4.
| Автор = Мокій Мазайло}}
{{Q
| Цитата = А я, бачте, заховавсь отут із своєю укрмовою… Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш…{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=132-133}}
| Коментар = Третя дія, 6.
| Автор = Мокій Мазайло}}
{{Q
| Цитата = А де у вас тут витерти ноги? Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї… Тільки й слави, що на вокзалі «[[Харків]]» [[Українізація (1920—1930-ті)|написано]], а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає,— приступу немає.{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=127}}
| Коментар = Друга дія, 9.
| Автор = Дядько Тарас (Тарас Мазайло)}}
{{Q
| Цитата = '''Уля Розсохина:''' А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському «дружиною» зветься.
'''Рина Мазайло:''' Ну?
'''Уля Розсохина:''' І знаєш, [[дружина|«дружина»]] — це краще , як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай: рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько.
'''Рина Мазайло:''' Ну, бачу я…
'''Уля Розсохина:''' Або по-вкраїнському — одружитися з нею… Це ж не те, що «жениться на ней», розумієш, Ринусько! Одружитися з нею, чуєш? З нею… Тут чується зразу, що жінка рівноправно стоїть поруч з чоловіком, це краще, як «жениться на ней»,— ти чуєш? На ней, на…
'''Рина Мазайло:''' Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобі — однаково будеш: не на і не поруч, а під, під, ідійотко!
{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=128-129}}
| Коментар = Третя дія, 1.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' Всі козаки говорили по-руському. Донські, кубанські, запорозькі. [[Тарас Бульба]], наприклад…
'''Дядько Тарас:''' Хто?
'''Тьотя Мотя:''' Тарас Бульба, Остап і Андрій — і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?.. У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!
'''Дядько Тарас:''' Тарас Бульба? Бульба Тарас? Остап? Андрій? Га?
'''Тьотя Мотя:''' Що?
'''Дядько Тарас:''' Говорили по-московському?
'''Тьотя Мотя:''' Що з вами?
'''Дядько Тарас:''' По-московському, га?
'''Тьотя Мотя:''' А ви думали по-вашому, по-хохлацькому?
'''Дядько Тарас:''' Тарас Бульба?.. Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському…
'''Тьотя Мотя:''' Єтого нє может бить!
'''Дядько Тарас:''' Га?
'''Тьотя Мотя:''' Єтого нє может бить!
'''Дядько Тарас:''' Доводи?
'''Тьотя Мотя:''' Доводи? Будь ласка,— доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.
'''Рина Мазайло:''' Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.
'''Тьотя Мотя:''' Отак ви скоро скажете, що й [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь]] говорив, що й Гоголь ваш?..
'''Дядько Тарас:''' Він не говорив, але він… боявся говорити. Він — наш.{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=130-131}}
| Коментар = Третя дія, 4.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' І скажи нарешті, Моко, Моко, Моко, невже ти не руська людина?
'''Мокій Мазайло:''' Я — [[українці|українець]]!
'''Тьотя Мотя:''' Та українці — то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни?
'''Мокій Мазайло:''' Вони такі [[росіяни]], як росіяни — українці…
'''Тьотя Мотя:''' Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?.. Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка…
'''Мина Мазайло:''' Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія.
'''Тьотя Мотя:''' Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?
'''Мина Мазайло:''' Частина — наші малороси, себто руські…
'''Тьотя Мотя:''' Ну?
'''Мина Мазайло:''' А частина, з'явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми [[Перша світова війна|воювалися 1914 року]], подумайте тільки!
'''Тьотя Мотя:''' Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?
'''Дядько Тарас:''' Зрозуміла, слава тобі господи, та, жаль тільки, задом…{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=138-139}}
| Коментар = Третя дія, 7.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у [[Курськ]]у, нічого подібного! Скажіть, будь ласка, у вас і партійці бакалають цією мовою?
'''Мокій Мазайло:''' Так.
'''Дядько Тарас ''(про себе)'':''' Балакають так, що вже мене люди перестали розуміти. Мене, українця з діда-прадіда… Гм!..
'''Мокій Мазайло:''' Так. І партійці, і комсомольці.
'''Тьотя Мотя:''' Не розумію. Тоді у вас якась друга партія. У нас, у Курську, нічого подібного! Нічого подібного! Всі говорять руською мовою. Прекрасною [[російська мова|московською мовою]], жаль тільки, що нам її трошки попсували євреї, що їм тепер дозволено жити у Курську.{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=142}}
| Коментар = Третя дія, 7.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' Ага! Так і ви крали?!
'''Дядько Тарас:''' Хоч і крали, та не ховались. Украли у німців «лямпу»,— кажемо: лямпа, а ви її перекрутили вже на якусь «лам-пу». Лампа!
'''Тьотя Мотя:''' Ми хоч крали, та переробляли. Украли у німців «штуль» — зробили з нього «стул». А вам ліньки було й переробити. Украли у німців «лямпу», так усім видко, що крадена. Лямпа.
'''Дядько Тарас:''' Ви і в нас крали.
'''Тьотя Мотя:''' Ви у нас!{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=144-145}}
| Коментар = Третя дія, 7.}}
[[Категорія:Мова]]
== Примітки ==
{{примітки|3}}
== Джерела ==
* {{книга|автор =Куліш М |заголовок =Твори: в 2 т |місце =Київ |видавництво =Дніпро |рік =1990 |сторінок =Т. 2. — 608 |isbn =5-308-00654-7 |ref =Мина Мазайло}}
* {{книга|заголовок = Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон |місце =Львів|видавництво =Видавництво Львівської політехніки|рік =2015 |сторінок =656 |isbn=978-617-607-718-3|ref=Фаріон}}
* {{книга|заголовок = Національна ідентифікація українців Галичини у XIX — на початку XX століття (еволюція етноніма) / наук. ред. І. В. Орлевич; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Інститут релігієзнавства — філія Львівського музею історії релігії |місце =Львів|видавництво =Логос|рік =2016 |сторінок =320|isbn=966-7379-85-8|ref=Національна ідентифікація…}}
* {{книга|автор = [[Ярослав Грицак]] |заголовок = [[Подолати минуле: глобальна історія України]] |місто =Київ | видавництво =Портал |рік=2021 |сторінок = 432 |isbn = 978-617-7925-09-4 |ref = Подолати минуле: глобальна історія України}}
{{Поділитися}}
[[Категорія:Тематичні статті]]
[[Категорія:Мови]]
[[Категорія:Мови України]]
[[Категорія:Українська мова]]
| |||