П'ята колона: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 16:
|Автор = [[Москалець Кость Вілійович|Костянтин Москалець]]}}
{{Q|Цитата = Моя ідентичність, моє коріння з діда-прадіда, моя мова, якої мене навчила мама, все моє найсвятіше – це для них питання! І вони ще дивуються, чому ми обурюємося. Лагідно, наполегливо, як неповносправним, вони пояснюють, що нам без російської мови і культури не прожити, демонструючи неозорий арсенал облудних аргументів і кагебістської діалектики. У [[Соціальна мережа (інтернет)|соціальних мережах]] і в [[Засоби масової інформації|медіях]], які необачно надають слово представникам п'ятої колони, ширяться висловлювання на кшталт: «Я не хочу жити у країні, де перейменовують вулицю Пушкіна... площу Льва Толстого... третій провулок Лєрмонтова...<ref name="espreso">[https://espreso.tv/kostyantin-moskalets-zhodnoyu-movoyu Костянтин Москалець: «Жодною мовою»]</ref>»
|Коментар = З есею «Жодною мовою»▼
|Оригінал = ▼
|Автор = Костянтин Москалець}}▼
{{Q|Цитата = На тридцять першому році незалежності все ще рідко, як це сумно насправді. Однак я мушу всіма силами чинити опір представникам російської п'ятої колони в Україні. На якийсь час вони поховали голови в пісок і мовчали, налякані вибухами російських-таки «Іскандерів» та масовими звірячими вбивствами у [[Бучанська різанина|Бучі]], Ірпені, Гостомелі, Маріуполі... Тепер вони знову озиваються, на позір благодушним і доброзичливим тоном, неспроможні погодитися з тектонічними культурними зрушеннями в моїй країні, зі спонтанним відторгненням усього російського. Вони намагаються відшукати алібі для ворожої країни-агресора і, відповідно, для ворожої мови, просякнутої ворожою ідеологією. Вони вдають, ніби не чули або не зрозуміли тези Путіна, виголошеної напередодні [[Російсько-українська війна|війни]], про остаточне вирішення українського питання<ref name="espreso"/>.▼
|Коментар = З есею «Жодною мовою»
|Оригінал =
Рядок 32 ⟶ 28:
|Автор = [[Балюк Наталія Анатоліївна|Наталія Балюк]]}}
{{Q|Цитата = Це дуже добре, що вони нарешті не хочуть тут жити, що вони нарешті збагнули, що їхнє місце не тут, а в якому-небудь, згадуючи перли [[Андрухович Юрій Ігорович|Андруховича]], Мочегонську або Красножопську. У них усіх, третьорядних російськомовних поетів і потріпаних життям постсовєтських інтеліґентів, вихованих совдепівською культурою, є чудова можливість назавжди виїхати до країни, де не тільки зберігаються совєтські назви міст, вулиць і площ, але й де відновлюють меморіали катам українського народу, Дзержинському, Сталіну та багатьом іншим. Може, аж там вони зрозуміють, чому одного не дуже чудового дня Росія і російська мова стали для нас неприйнятними. Тому, що громадяни тієї держави і носії тієї мови переступили межі припустимого. Тому, що вони увірвалися в наш дім і відібрали життя наших братів та сестер, наших – і це найжахливіше – [[Дитина|дітей]]. Тепер не має значення, добра ця культура чи погана, висока чи низька, універсальна ця мова чи локальна тощо. Всі ці питання залишилися за межею, яку переступили росіяни. Це мова злочинців. Із злочинцями не ведуть діалогу. Їм зачитують вироки<ref name="espreso"/>.
▲|Коментар = З есею «Жодною мовою»
▲|Оригінал =
▲|Автор = Костянтин Москалець}}
▲{{Q|Цитата = Чомусь рідко трапляються забавки, де б українські, а не мокшанські дітки співали «Я лисичка, я сестричка» або «Два веселі гусі». На тридцять першому році незалежності все ще рідко, як це сумно насправді. Однак я мушу всіма силами чинити опір представникам російської п'ятої колони в Україні. На якийсь час вони поховали голови в пісок і мовчали, налякані вибухами російських-таки «Іскандерів» та масовими звірячими вбивствами у [[Бучанська різанина|Бучі]], Ірпені, Гостомелі, Маріуполі... Тепер вони знову озиваються, на позір благодушним і доброзичливим тоном, неспроможні погодитися з тектонічними культурними зрушеннями в моїй країні, зі спонтанним відторгненням усього російського. Вони намагаються відшукати алібі для ворожої країни-агресора і, відповідно, для ворожої мови, просякнутої ворожою ідеологією. Вони вдають, ніби не чули або не зрозуміли тези Путіна, виголошеної напередодні [[Російсько-українська війна|війни]], про остаточне вирішення українського питання<ref name="espreso"/>.
|Коментар = З есею «Жодною мовою»
|Оригінал =
| |||