Українська мова: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м →Цитати |
Немає опису редагування |
||
Рядок 66:
| Коментар = «Українська церква. Том 1. Нариси з історії Української Православної Церкви».
| Автор = [[Іларіон (Огієнко)]]}}
=== [[Куліш Микола Гурович|Микола Куліш]] «[[Мина Мазайло]]» ===
{{Q
| Цитата = А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік, по-руському — на проізвол судьби. Або, нарешті, кажуть, берега дати… Наприклад, треба українській неписьменності берега дати! Ах, Улю. Як ще ми погано знаємо українську мову. Кажемо, наприклад: потяг іде третьою швидкістю, а треба — поїзд третім погоном іде. Погін, а не швидкість. А яка ж вона поетична, милозвучна, що вже багата… Та ось вам на одне слово «говорити» аж цілих тридцять нюансових: говорити, казати, мовити, балакати, гомоніти, гуторити, повідати, торочити, точити, базікати, цвенькати, бубоніти, лепетати, жебоніти, верзти, плести, герготати, бурмотати, патякати, варнякати, пасталакати, хамаркати, мимрити, цокотіти…{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=108}}
| Коментар = Друга дія, 2.
| Автор = Мокій Мазайло}}
{{Q
| Цитата = Над мовою нашою бринять тепер такі червоні надії, як прапори, як майові світанки. З чудесної гори СРСР її далеко буде чути. По всіх світах буде чути!..{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=113}}
| Коментар = Друга дія, 4.
| Автор = Мокій Мазайло}}
{{Q
| Цитата = А я, бачте, заховавсь отут із своєю укрмовою… Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш…{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=132-133}}
| Коментар = Третя дія, 6.
| Автор = Мокій Мазайло}}
{{Q
| Цитата = А де у вас тут витерти ноги? Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї… Тільки й слави, що на вокзалі «[[Харків]]» [[Українізація (1920—1930-ті)|написано]], а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає,— приступу немає.{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=127}}
| Коментар = Друга дія, 9.
| Автор = Дядько Тарас (Тарас Мазайло)}}
{{Q
| Цитата = '''Уля Розсохина:''' А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському «дружиною» зветься.
'''Рина Мазайло:''' Ну?
'''Уля Розсохина:''' І знаєш, [[дружина|«дружина»]] — це краще , як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай: рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько.
'''Рина Мазайло:''' Ну, бачу я…
'''Уля Розсохина:''' Або по-вкраїнському — одружитися з нею… Це ж не те, що «жениться на ней», розумієш, Ринусько! Одружитися з нею, чуєш? З нею… Тут чується зразу, що жінка рівноправно стоїть поруч з чоловіком, це краще, як «жениться на ней»,— ти чуєш? На ней, на…
'''Рина Мазайло:''' Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобі — однаково будеш: не на і не поруч, а під, під, ідійотко!
{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=128-129}}
| Коментар = Третя дія, 1.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' Всі козаки говорили по-руському. Донські, кубанські, запорозькі. [[Тарас Бульба]], наприклад…
'''Дядько Тарас:''' Хто?
'''Тьотя Мотя:''' Тарас Бульба, Остап і Андрій — і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?.. У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!
'''Дядько Тарас:''' Тарас Бульба? Бульба Тарас? Остап? Андрій? Га?
'''Тьотя Мотя:''' Що?
'''Дядько Тарас:''' Говорили по-московському?
'''Тьотя Мотя:''' Що з вами?
'''Дядько Тарас:''' По-московському, га?
'''Тьотя Мотя:''' А ви думали по-вашому, по-хохлацькому?
'''Дядько Тарас:''' Тарас Бульба?.. Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському…
'''Тьотя Мотя:''' Єтого нє может бить!
'''Дядько Тарас:''' Га?
'''Тьотя Мотя:''' Єтого нє может бить!
'''Дядько Тарас:''' Доводи?
'''Тьотя Мотя:''' Доводи? Будь ласка,— доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.
'''Рина Мазайло:''' Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.
'''Тьотя Мотя:''' Отак ви скоро скажете, що й [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь]] говорив, що й Гоголь ваш?..
'''Дядько Тарас:''' Він не говорив, але він… боявся говорити. Він — наш.{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=130-131}}
| Коментар = Третя дія, 4.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' І скажи нарешті, Моко, Моко, Моко, невже ти не руська людина?
'''Мокій Мазайло:''' Я — [[українці|українець]]!
'''Тьотя Мотя:''' Та українці — то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни?
'''Мокій Мазайло:''' Вони такі [[росіяни]], як росіяни — українці…
'''Тьотя Мотя:''' Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?.. Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка…
'''Мина Мазайло:''' Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія.
'''Тьотя Мотя:''' Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?
'''Мина Мазайло:''' Частина — наші малороси, себто руські…
'''Тьотя Мотя:''' Ну?
'''Мина Мазайло:''' А частина, з'явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми [[Перша світова війна|воювалися 1914 року]], подумайте тільки!
'''Тьотя Мотя:''' Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?
'''Дядько Тарас:''' Зрозуміла, слава тобі господи, та, жаль тільки, задом…{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=138-139}}
| Коментар = Третя дія, 7.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у [[Курськ]]у, нічого подібного! Скажіть, будь ласка, у вас і партійці бакалають цією мовою?
'''Мокій Мазайло:''' Так.
'''Дядько Тарас ''(про себе)'':''' Балакають так, що вже мене люди перестали розуміти. Мене, українця з діда-прадіда… Гм!..
'''Мокій Мазайло:''' Так. І партійці, і комсомольці.
'''Тьотя Мотя:''' Не розумію. Тоді у вас якась друга партія. У нас, у Курську, нічого подібного! Нічого подібного! Всі говорять руською мовою. Прекрасною [[російська мова|московською мовою]], жаль тільки, що нам її трошки попсували євреї, що їм тепер дозволено жити у Курську.{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=142}}
| Коментар = Третя дія, 7.}}
{{Q
| Цитата = '''Тьотя Мотя:''' Ага! Так і ви крали?!
'''Дядько Тарас:''' Хоч і крали, та не ховались. Украли у німців «лямпу»,— кажемо: лямпа, а ви її перекрутили вже на якусь «лам-пу». Лампа!
'''Тьотя Мотя:''' Ми хоч крали, та переробляли. Украли у німців «штуль» — зробили з нього «стул». А вам ліньки було й переробити. Украли у німців «лямпу», так усім видко, що крадена. Лямпа.
'''Дядько Тарас:''' Ви і в нас крали.
'''Тьотя Мотя:''' Ви у нас!{{sfn|Мина Мазайло|1990|с=144-145}}
| Коментар = Третя дія, 7.}}
== Примітки ==
Рядок 71 ⟶ 146:
== Джерела ==
* {{книга|автор =Куліш М |заголовок =Твори: в 2 т |місце =Київ |видавництво =Дніпро |рік =1990 |сторінок =Т. 2. — 608 |isbn =5-308-00654-7 |ref =Мина Мазайло}}
* {{книга|заголовок = Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон |місце =Львів|видавництво =Видавництво Львівської політехніки|рік =2015 |сторінок =656 |isbn=978-617-607-718-3|ref=Фаріон}}
* {{книга|заголовок = Національна ідентифікація українців Галичини у XIX — на початку XX століття (еволюція етноніма) / наук. ред. І. В. Орлевич; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Інститут релігієзнавства — філія Львівського музею історії релігії |місце =Львів|видавництво =Логос|рік =2016 |сторінок =320|isbn=966-7379-85-8|ref=Національна ідентифікація…}}
[[Категорія:Тематичні статті]]
| |||