Тичина Павло Григорович
український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч
Павло́ Григо́рович Тичи́на (1891–1967) — український радянський поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936–1939, 1941–1943). Голова Верховної Ради УРСР (1953–1959). Лавреат Сталінської премії (1941). Лавреат Шевченківської премії (1962).
- Я єсть народ, якого
- Правди сила
- ніким звойована ще не була.
- Яка біда мене,
- яка чума косила! —
- а сила знову розцвіла.
- Щоб жить — ні в кого права
- не питаюсь.
- Щоб жить — я всі
- кайдани розірву.
- Я стверджуюсь,
- я утверждаюсь,
- бо я живу. («Я утверждаюсь», 1943)[1]
- Все на світі від примружених очей.
- Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
- Вся і давність, і обнова — українська мова.
- В жорстокості живих — закон життя.
- Де грози падають — там райдуги встають.
- Голод — революції язик.
- Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.[2]
- Університет, музеї й бібліотеки не дадуть того, що можуть дати карі, сірі, блакитні…
- Предтеча завше менш талановитий за месію.
- Не хватайте озлоблених у тюрми: вони самі собі тюрма.
- Немає мужності другої,
- Як не боятися життя.
- Нема сильніш од землетрусу,
- Як потрясать серця людей.
- Проти мурів, проти молу
- В нас бадьорість комсомолу —
- ще й підмога йде:
- збільшовиченої ери
- піонери, піонери —
- партія веде,
- партія веде.
- (поезія «Партія веде», 1933)[3]
- Та нехай собі, як знають,
- Божеволіють, конають,—
- Нам своє робить!
- (поезія «Партія веде», 1933)[4]
- Не той тепер Миргород,
- Хорол-річка не та.
- (поезія «Пісня трактористки», 1933)[5]
- Нам треба голосу Тараса.
- (поезія «В ім'я людей», 1939)[6]
- Труд переростає у красу.
- (поезія «І рости, і діяти…», 1945)[7]
- Лиш правда є вічна, а то все трава.
- (поезія «Москва», 1947)[8]
- Сталь і ніжність, друже мій,
- Поєднать в собі зумій.
- (збірка поезій «Сталь і ніжність», 1939)[9]
- І рости і діяти нам треба,
- Так, щоб єж гриміло з краю в край.
- (збірка «І рости, і діяти», 1949)[10]
Про Тичину
- Павлові Тичині
- І ти продався їм, Тичино,
- І ти пішов до москаля?
- О, бідна мати, Україно,
- В журбі головонька твоя.
- В кривавім морі по коліна
- Стоїть без сорому в очах
- Поет, колишній наш Тичина,
- І прославляє смерть і жах.
- Прилюдно б'є катам поклони,
- Катів виспівує в піснях.
- А з-під землі ідуть прокльони
- Борців, розп'ятих на хрестах.
- Іудо, ти шляхетний жиде,
- Пішов, повісивсь в самоті.
- Павло Тичина… цей не піде —
- Він сам розіпне на хресті. (Олександр Олесь, 11.5.1928)
Примітки
- ↑ [1]
- ↑ [2]
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 212
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 270
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 193
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 178
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 279
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 147
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 264
- ↑ Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Вища школа, 1975. — С. 120