Лісова пісня

драма-феєрія в трьох діях Лесі Українки, написана в 1911 р.

«Лісова пісня» — драма-феєрія в трьох діях Лесі Українки, написана у 1911 році.

Вікіпедія
Вікіпедія
Обкладинка першого видання.

Цитати

  •  

Я — вільна!
Я вільна, як вода![1]Русалка

  •  

В моїй обладі
вода повинна знати береги.[2]Водяник

  •  

…минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш — і пропала воля![3]Лісовик до Мавки

  •  

Не точи! Се кров її.
Не пий же крові з сестроньки моєї![3]Мавка до Лукаша, коли той хотів наточити соку із берези

  •  

Німого в лісі в нас нема нічого.[4]Мавка

  •  

Ей! не вчись брехати,
бо ще ти молодий! Язика шкода![5]Дядько Лев до Лукаша

  •  

…де ж є відьма в лісі?
Відьми живуть по селах…[6]Дядько Лев

  •  

Що лісове, то не погане, сестро, —
усякі скарби з ліса йдуть…[6]Дядько Лев

  •  

Щоб наші людські клопоти збагнути,
то треба справді вирости не в лісі.[7]Лукаш

  •  

Хліб добрий, дівонько, а не людина.[8]Дядько Лев

  •  

Кохання — як вода, — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Де пал — воно кипить, а стріне холод —
стає мов камінь.[9]Русалка

  •  

…ніяка туга
краси перемагати не повинна.[10]Лісовик

  •  

Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.[11]Мавка

  •  

Не гідна ти дочкою лісу зватись!
бо в тебе дух не вільний лісовий,
а хатній рабський![12]Лісовик

Про п'єсу

  •  

Та не думай, однак, що я мало ціню уважне читання з руки ближчої родини, ні, я його ціню найбільше, це я зовсім щиро кажу, і успіх «Лісової пісні» серед вас вважаю за великий тріумф собі, тим більше що я його не сподівалась чогось. <…> Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували — пам'ятаєш? — у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» — я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік. <…> А от досада, що ніяк не можна по-нашому перекласти «Märchendrama» — «драма-феєрія» те, та не те. Як би його сказати? «Драма-казка» чогось незграбно, правда?[13]
<…> «Лісову пісню» я потім так відхорувала, що боялася повороту зимової історії, інші речі менших нападів коштували, але жадна не минула дарма, — вже нехай ніхто не скаже, що я «ні горівши, ні болівши» здобуваю собі «лаври», бо таки в буквальному значенні горю й болію кожнісінький раз.[14]Уривки листа Лесі Українки до Олени Пчілки (2 січня 1912)

  •  

Я і про «Лісову пісню» думала, що всі тільки сміятимуться з сеї «старомодної романтики», а її, здається, признано за мій chef d'oeuvre.[15]Уривок листа Лесі Українки до сестри Ольги (18 жовтня 1912)

  •  

Хочеться при тому відзначити, що, вихована, в безмежній пошані до Шевченка, Леся, ніколи тої пошани не зраджуючи, ще замолоду не стала на шлях епігонського наслідування Кобзаря, маючи з ним, проте, спільну рису — широке використання народнопоетичних елементів, які розцвіли пишним цвітом у перлині великої поетеси — «Лісовій пісні»…[16]
<…> І останні роки життя поетеси, роки створення «Лісової пісні», «Камінного господаря», «Оргії» — це роки найвищого титанічного зльоту великої поетеси і найповніше виявлення саме драматургічного, трагедійного її хисту.[17]
<…> Зовсім осібно, як чарівний заквітчаний острів, височіє в творчій спадщині Лесі Українки драма-феєрія «Лісова пісня».[18]
<…> Чарівлива Мавка в «Лісовій пісні», фантастична істота, що має в собі востократ більше людського, ніж червонощока, дебела й моторна Килина, м'якосердий і слабодухий Лукаш з його глибоко артистичною натурою, мудрий друг природи дядько Лев, та навіть і такі міфічні персонажі, як «Той, що греблі рве», «Той, що в скалі сидить», Водяник, Русалка, Перелесник — усі вони живуть своїм повним життям, усі вони мають своє обличчя, свій голос, свою мову…[19]
<…> «Оргія», «Камінний господар», «Лісова пісня» — це такі зльоти творчого генія, що вищі за них важко собі уявити. Це — діамантовий вінець Лесі Українки.[20]Максим Рильський «Слово про Лесю Українку»

  •  

В Лесиній «Лісовій пісні» нема ні одного персонажа, ні одного повір'я, ні одної мелодії, щоб були мені незнайомі, — все то мої давні знайомі поліські, все те я чула і знала ще в Колодяжному. Для мене нема найменшого сумніву, що здогади різних літературознавців про те, під яким впливом Леся написала свою «Лісову пісню» (тут фігурує і Гоголь, і Гауптман, і навіть Римський-Корсаков), зовсім марні, бо написала вона її, як сама каже в листі до матері, тому, що затужила за рідними волинськими лісами і за всіми тими істотами, що ними заселяла ті ліси уява старих і молодих волиняків-поліщуків, Лесиних приятелів дитячих і юнацьких днів.[21]
<…> Коли перечитую «Лісову пісню» або дивлюся на неї на сцені, зараз мені в уяві стає Нечімне з його краєвидом, з тими людьми, що були там з нами. Коли бачу на сцені в «Лісовій пісні» чи в краєвиді, чи в постатях, чи в одежі, чи у вимові щось не так, як було в Нечімному, то воно мене аж мучить, настільки «Лісова пісня» пов'язана в моїй уяві з Нечімним і взагалі з нашим рідним Волинським Поліссям.[22]Ольга Косач-Кривинюк «З моїх споминів»

  •  

Сіра нитка поетичного песимізму сплітається в цій пісні з глибокою, ніжно зворушливою вірою в чудодійний вплив мистецтва на долю людини — явище, аналогічне сплетенню щирого романтизму в душі поетеси з ясним і рівним, неодноразово холодним, поглядом раціоналістки на людей і світ.[23]Степан Тудор «Вихід слова»

  •  

Як це не дивно на перший погляд — лісова царівна Мавка ближча до людей, ніж Долорес. Навіть більше, Мавці властивий справжній гуманізм — любов до людей, а не до одного тільки Лукаша.[24]
<…> Мавка органічно злита з персоніфікованою природою, що поділяє переживання героїні, прагне допомогти їй. Картини природи в «Лісовій пісні» завжди відповідають настроям Мавки і змінюються разом з ними. Символічними є навіть пори року, в які розквітає і в'яне її щастя.[25]Єлизавета Савельєва «Образ Долорес в драмі Лесі Українки „Камінний господар“»

Примітки

  1. Лісова пісня, 1976, с. 208
  2. Лісова пісня, 1976, с. 209
  3. а б Лісова пісня, 1976, с. 215
  4. Лісова пісня, 1976, с. 217
  5. Лісова пісня, 1976, с. 228
  6. а б Лісова пісня, 1976, с. 246
  7. Лісова пісня, 1976, с. 249
  8. Лісова пісня, 1976, с. 260
  9. Лісова пісня, 1976, с. 263
  10. Лісова пісня, 1976, с. 265
  11. Лісова пісня, 1976, с. 269
  12. Лісова пісня, 1976, с. 271
  13. Зібрання творів. Том 12, 1979, с. 378-379
  14. Зібрання творів. Том 12, 1979, с. 380
  15. Зібрання творів. Том 12, 1979, с. 414
  16. Слово про Лесю Українку, 1986, с. 433
  17. Слово про Лесю Українку, 1986, с. 435
  18. Слово про Лесю Українку, 1986, с. 443
  19. Слово про Лесю Українку, 1986, с. 444
  20. Слово про Лесю Українку, 1986, с. 444-445
  21. Публікації, статті, дослідження. Том ІІІ, 1960, с. 338-339
  22. Публікації, статті, дослідження. Том ІІІ, 1960, с. 340
  23. Публікації, статті, дослідження. Том ІІІ, 1960, с. 125-126
  24. Публікації, статті, дослідження. Том ІІІ, 1960, с. 247
  25. Публікації, статті, дослідження. Том ІІІ, 1960, с. 248

Джерела

  • Леся Українка.. Публікації, статті, дослідження / Відп. ред. А. А. Каспрук; АН УРСР. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1960. — Т. ІІІ. — 358 с.
  • Рильський М.. Зібрання творів : в 20 т. / за ред. О. І. Дея. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1986. — Т. 12. — 536 с.
  • Українка Леся.. Зібрання творів: в 12 т. / за ред. С. Д. Зубкова. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1976. — Т. 5. — 336 с.
  • Українка Леся.. Зібрання творів: в 12 т. / за ред. В. Л. Микитася. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1979. — Т. 12. — 696 с.