Ада Йонат

ізраїльська кристалографка, нобелівська лауреатка з хімії (2009)

Ада Йонат (івр. עדה יונת‎; народилась 22 червня 1939 року, Єрусалим) — ізраїльська науковиця-кристалографка, лауреатка Нобелівської премії з хімії за 2009 рік.

Ада Йонат
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про себе

ред.
  •  

Скільки себе пам'ятаю, я завжди була дуже допитливою, хотіла знати, як влаштований світ. Один із моїх перших наукових дослідів навіть закінчився нещасним випадком. Я поставила його, коли мені було п'ять років: захотіла виміряти висоту стелі в нашому будинку. Тоді ми жили в Єрусалимі, у чотирикімнатній квартирі на три сім'ї, були дуже бідні. Я вийшла на балкон, склала одна на одну меблі, стіл, стільці, але до стелі дістати так і не змогла. Тоді я вирішила влізти на цю купу, впала на подвір'я та зламала собі руку.[1]

  •  

Звичайно, жертви потрібні: наука вимоглива як до жінок, так і до чоловіків. Це питання пріоритетів. Особисто я нічого не планувала, а щоразу приймала речі поступово, у міру їхньої появи. Я обрала професію, яку любила, і я мала сім'ю, яку я любила. Важливо кохати.[1]

  •  

Моя онука надала мені титул «Бабуся року». А це означає, що можна бути одночасно і гарною бабусею, і добрим ученим! Цілком можливо, що це залишиться у пам'яті п'ятнадцятирічної дівчинки. І через п'ять років вона, можливо, сама вирішить зайнятися наукою.[1]

  •  

Запитайте себе, що вам більше подобається: вивчати економіку, грати на флейті... Робіть те, що вам подобається, і робіть це якнайкраще.[1]

Цитати про навчання та науку

ред.
  •  

Навчання ніколи не доставляло для мене проблем, ні в школі, ні вдома. Труднощі виникали скоріше через нашу бідність. У мене є один секрет: це моя чудова пам'ять... принаймні була на той час.[1]

  •  

Мене довго вважали ненормальною, тому що я бралася за дослідження, які, на думку інших людей, були безнадійними, але я не дозволяла їм вплинути на себе. Прогрес, хай навіть і невеликий для мене важливіший, ніж спроби переконати колег, які впевнені в тому, що у нас немає шансів.[1]

  •  

Як тільки в мене є час, я відвідую учнів старших класів в Ізраїлі, Іспанії, Австралії, Індії, Японії, всюди... Я розповідаю їм про емоції, які зазнала того дня, коли вперше побачила структуру рибосоми! Я говорю їм, що заняття наукою приносять радість і задоволення.[1]

  •  

Коли я зрозуміла, як працює рибосома, я стрибала від радості. Це більше ніж отримати Нобелівську премію! Я була задоволена, коли ті, хто називав мене божевільною, ненормальною чи мрійницею, переходили на мій бік! Адже я просто людина, і мені приємно відчути визнання своїх заслуг.[1]

Цитати про антибіотики

ред.
  •  

Якби ми не приймали антибіотики, не виникло б опору лікам, але найпростіша інфекція могла б виявитися фатальною. Нам потрібно розробити нове покоління антибіотиків. Це те, над чим ми зараз працюємо. Вивчаючи структуру рибосом деяких патогенних бактерій, ми ідентифікували новий тип ланок фіксації антибіотиків, який може пригнічувати біосинтез білка в клітинах.[1]

Цитати про дискримінацію в науці

ред.
  •  

Я ніколи не була чоловіком, тож порівнювати не можу. Але все ж таки можу сказати, що протягом моєї наукової кар'єри я ніколи не відчувала дискримінації через те, що я жінка.[1]

  •  

Якщо у науці менше жінок, це тому, що суспільство, зокрема відкрите і ліберальне, не заохочує їх рухатися у цьому напрямі. Занадто часто звучать висловлювання: «Будеш занадто багато вчитися, заміж не вийдеш». Або: "Вибереш відповідальну роботу, не буде сімейного життя".[1]

Цитати про Аду Йонат та її досягнення

ред.
  •  

«Ми пишаємося Вами – складно описати, наскільки сильно. Присудження Вам найпрестижнішої у світі премії – доказ того, що науковий і технологічний потенціал Ізраїлю колосальний» (Ш. Перес.) [2]

  •  

Перша така жінка – лауреатка Нобелівської премії з хімії Ада Йонат. Я мала честь познайомитися з нею особисто на одній із конференцій 10 років тому. Виявилося, що вона дуже проста та цікава жінка, вже, звісно, немолода, зараз їй 81 рік. Але навіть у такому поважному віці в неї досі горять очі. (Нана Войтенко, вчена-нейробіолог, доктор біологічних наук, професор, завідувачка відділом сенсорної сигналізації Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України)[3]

  •  

«Вона справді є першопрохідцем» (Джеремі М. Берг, директор Національного інституту загальних медичних наук).[4]

Джерела

ред.

Примітки

ред.