Г, г («ге») — літера кириличної абетки.

Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Цитати

ред.
  •  

Баронова-Козино: Ах, боже мій! Та в руській мові звука «г» майже немає, а є «ґ». Звук «г» трапляється лише в слові «бог», та й то вимовляється…
Мина Мазайло: Знаю! Оце саме «ге» і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.
Баронова-Козино: Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!
Мина Мазайло: О, як не хвилюватися, як, коли оце саме «ге» увесь вік мене пекло і кар'єру поламало…[1]Микола Куліш «Мина Мазайло» (друга дія, 6).

Примітки

ред.
  1. Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 116. — ISBN 5-308-00654-7