«Діти Дюни» (англ. Children of Dune) — науково-фантастичний роман Френка Герберта 1976 року, продовження роману «Месія Дюни». Спочатку публікувався частинами в журналі «Analog Science Fiction and Fact», а пізніше того ж року виданий як книга.

Вікіпедія
Вікіпедія

Події книги зосереджені на дітях Пола Муад'Діба, його синові Лето II та доньці Ганімі. Після добровільного вигнання Муад'Діба діти ще замалі, аби претендувати на престол, разом з тим не по-дитячому мудрі. Поки за них править регент, вороги Муад'Діба прагнуть згубити дітей.

Роман був номінований на премію Г'юго як найкращий роман у 1977 році.

Цитати

ред.
  •  

Даю тобі хамелеона пустелі, вміння якого злитися з тлом скаже тобі все, що ти мусиш знати про корені екології та основи особистої ідентичності.

  — Книга діатриб із Хроніки Гайта
  •  

Всесвіт належить Богові. Вони єдині, цілісність, на тлі якої розрізняються всі поділи. Мунулі життя, навіть свідоме й розумне, яке ми називаємо чутливим, лише незначною мірою зберігає довільну частку цієї цілісності.

  — З Коментарів К.Е.П (Комісії екуменічних перекладачів)
  •  

У призначеній для загалу історії існують ілюзії, які мусить підтримувати панівна релігія: злі люди ніколи не досягають успіху; лише хоробрі заслуговують нагороди; чесність — найкраща політика; вчинки промоляють голосніше, ніж слова; доброчесніть завжди тріумфує; добрий вчинок є сам собі нагородою; кожного лихого чоловіка можна виправити; релігійні талісмани обороняють людину від одержимості демоном; лише жінки розуміють древні містерії; багатії приречені на нещастя.

  — З підручного керівництва: Міссіонарія Протектіва
  •  

Витончена людина може стати примітивною. Насправді це означає, що змінюється спосіб людського життя. Старі цінності змінюються, пов'язавшись із кврєвидом, його рослинами й тваринами. Це нове існування вимагає практичного значння про ті численні, пов'язані між собою події, які зазвичай називають природою. Це вимагає поваги для сили інерції в таких природних системах. Коли людина здобуває це практичне знання і цю повагу, то це зветься «примітивним існуванням». Очевидно, зворотнє теж правильне: примітивні можуть ставати витонченими, але не без страшних психологічних ушкоджень.

  — «Коментар Лето» за Харк аль-Адою
  •  

Жорстокість розпізнається як жертвою, так і злочинцем — всіма, хто про це довідується, хай навіть здалеку. Жорстокість не має виправдань чи пом'якшувальних аргументів. Жорстокість ніколи не врівнуважує і не виправляє минулого. Жорстокість лише озброює майбутнє більшою жорстокістю. Вона сама себе увіковічує: це варварська форма інцесту. Той, хто чинить жорстокість, чинить також майбутні жорстокості, породжені нею.

  — Апокриф Муад'Діба
  •  

Добре правління ніколи не залежить від права, а лише від особистих рис правителів. Урядовий механізм завжди підпорядковується волі тих, хто ним керує. Тому найважливішим елементом правління є методика добору лідерів.

  — Закон і правління за підручним керівництвом Гільдії
  •  

Ось у чому помилка влади: вона врешті-решт є ефективною лише в абсолютному та обмеженому Всесвіті. Але базисним уроком нашого релятивістського Всесвіту є те, що речі змінюються. Кожна сила рано чи пізно стикається з більною силою. Пол Муад'Діб виклав цей урок сардаукарам на Арракінській рівнині. Його потомки ще мусять засвоїти цей урок.

  — Проповідник в Арракіні
  •  

Всесвіт просто є. Це єдиний спосіб, завдяки якому фейдакін може його побачити, залишившись господарем своїх чуттів. Всесвіт не погрожує і не обіцяє. Він підтримує речі, непідвладні нашому контролю: падіння метеорита, вибух меланжевої маси, старіння та вмирання. Такими є реалії нашого Всесвіту — і слід приймати їх такими, хай що б ми до них почували. Ми не можемо змагатися з реаліями словами. Вони приходять до вас на свій власний безсловесний лад, і тоді, тоді ви зрозумієте, що означає «життя і смерть». Зрозумівши це, сповнитеся радістю.

  — Муад'Діб до своїх фейдакінів
  •  

Коли я слабший за тебе, то прошу в тебе свободи, бо це збігається з твоїми засадами; коли ж сильніший за тебе, то відбираю в тебе свободу, бо це збігається з моїми засадами.

  — Слова древнього філософа (приписані Харк аль-Адою якомусь Луї Вейо)
  •  

Фримен помирає, коли він надто довго перебуває поза пустелею; ми називаємо це «водяною хворобою».

  — Стілґар, Коментарі
  •  

Уряди, якщо вони утримуються дастатньо тривалий час, завжди наближаються до аристократичних форм. Жоден уряд в історії не зміг відхилитися від цієї схеми. Разом із розвитком аристократизму уряд що далі, то більше наближається до діяльності в інтересах тільки панівного класу, — байдуже, чи це спадкова монархія, олігархат, фінансова імперія або ж міцно вкорінена бюрократія.

  — Політика, як повторюваний феномен: навчальний посібник Бене Ґессерит
  •  

Але я розумію, що люди не можуть витримати надміру дійсності. Життя більшості, — це втеча від себе самих. Більшість віддає перевагу правді кюнюшні. Всуваєте голову в стійло та вдоволено плямкаєте, доки не помрете. Інші використають вас у своїх цілях. Ви так і не вийшли з конюшні, щоб звести голову й стати своїм власним створінням.

  — Проповідник
  •  

Існувати — це означає стояти поза чимось, вирізнятися від тла! Ви не мислете й не існуєте, аж доки не зважитеся ризикнути навіть власним психічним здоров'ям заради судження про ваше існування.

  — Проповідник
  •  

Однобокий погляд на наш Всесвіт каже, що не слід сягати далеко, намагаючись розгледіти проблеми. Такі проблеми можуть і не настати. Стережись натомість вовка у власній огорожі. Ворожі війська, вишикувані поза нею, можуть взагалі не існувати.

  — Книга Азхара; Шарма 1:4
  •  

У людських справах ніщо не є незмінним; усі людські справи рухаються по спіралі, описуючи все більші кола, аж доки не зникнуть.

  — Максимума Сестринства Бене Ґессерит
  •  

Відстутність каже більше, ніж присутність, коли йдеться про виживання в пустелі.

  — Міркування Лето біля Джакуруту
  •  

Якщо ти віриш певним словам, то віриш прихованим у них аргументам. Вважаючи щось добрим чи поганим, істинним чи помилковим, ти віриш закладеним у цих словах припущенням, які висловлюють ці аргументи. Такі припущення часто повні прогалин, але вони залишаються націннішими для переконаних.

  — Доведення з відкритим кінцем від Паноплія Профетикус
  •  

Творячи добро, уникай розголосу, творячи зло, уникай усвідомелння цього.

  — Слова Дункана
  •  

Кажуть, що у Всесвіті немає нічого постійного, нічого збалансованого, нічого тривалого, — ніщо не зостається сталим, щодень, щогодина приносять зміни.

  — Слова Паноплії Профетикус
  •  

Твердити про абсолютність знання — однаково, ща ставати потворою. Знання — це нескінченна пригода на краю непевності.

  — Слова Паноплії Профетикус
  •  

Людство періодично прискорює свою активність, переживаючи таким чином змагання між відновленням життєздатності та спокусливим пороком декадансу. У цьому перідичному змаганні кожна пауза стає розкішшю. Лише тоді можна усвідомити, що все дозволено, усе можливо.

  — Апокриф Муад'Діба
  •  

Мир потребує розв'язань, але ми ніколи не здобуваємо живих рішень — лише працюємо в цьому напрямку. Усталене рішення є, згідно з визначенням, мертвим рішенням. Проблема з миром полягає в тому, що він має тенденцію карати за помилки, замість того щоб винагороджувати за блискучі досягнення.

  — «Слова мого батька: Виклад Муад'Діба», реконструйований Харк аль-Адою
  •  

Межі виживання визначаються кліматом, його довготривалими змінами, яких може не зауважити покоління. Цю схему визначають екстремальні кліматичні точки. Відособлені, скінченні люди можуть спостерігати кліматичні масиви, флуктуації річної погоди, а інколи зауважують такі речі як: «Цей рік холодніший за будь-який інший, відомий мені». Такі речі можна розумно оцінити. Але люди рідко звертають увагу на підвищення середніх значень упродовж довгих років. А саме завдяки такій увазі люди вчаться, як вижити на певній планеті. Потрібно дослідити клімат.

  — «Арракіс, Трансформація» за Харк аль-Адою
  •  

Єдиним правилом, що керує творчістю, є сам акт творіння.

  — Міркування Лето Ⅱ
  •  

Припущення, що можна змусити всю систему діяти краще через натиск на її свідомі елеменети, є виявом небезпечного неуцтва. Це частий неуцький підхід тих, хто називає себе вченими й технологами.

  — «Батлеріанський джигад» за Харк аль-Адою

Див. також

ред.


Джерела

ред.
  • Френк Герберт. Діти Дюни: роман. Переклад з англійської: Н. Михайловської — Харків: КСД, 2022, — 464 стор. ISBN 978-617-12-7665-9