Лінн У́льман (норв. Linn Ullmann, нар. 9 серпня 1966, Осло, Норвегія) — норвезька письменниця, літературна критикиня та журналістка, донька відомої норвезької акторки Лів Ульман та шведського режисера Інґмара Берґмана.

Лінн Ульман
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати з творів

ред.
  •  

Будемо вдавати, що ми одне одного любимо, в моєму віці це пекельно втомлює[1].

  •  

Коли вони з матір’ю розривали стосунки, не було жодних сумнівів, що я належу матері. Вона забрала мене, батько взяв таксу[2].

  •  

Ми прокидаємося. Ми знову готові ставати самими собою. Може, завдяки цьому прекрасному краєвиду, може, через запаморочення від висоти, може, через усвідомлення того, що зараз ми справді можемо почати все спочатку[3]. — З роману «Коли ти поруч»

  •  

Треба тільки казати Анні те, що вона хоче почути, переконувала я, і не важить правда це, чи ні[4][2].

  •  

Я тільки починаю розуміти, що значить писати автобіографічно. Можливо, тут більше вигадки, ніж там, де я писала когось, кого не пам’ятаю й не знаю[1]. — «Бентежні»

Про Лінн Ульман

ред.
  •  

Норвезька романістка Лінн Ульманн має оригінальний виразний сильний голос, але все, що вона пише, порівнюють із роботами батька й матері, а в її книжках шукають підказок до плутаних стосунків цієї дивакуватої (ніде правди діти) родини. Якщо зважити, що Лінн Ульман тримається жанру психологічного й сімейного роману, підказки знаходяться навіть там, де їх і немає, а «комплекс Електри» щодо видатного батька діагностують, забувши вчасно побачити, що Ульманн-літераторка давно випередила Берґмана-прозаїка[1]. — З есею «Лінн Ульманн»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Коли Ульманн поступилася натиску й написала роман «Неспокій», про який відверто сказала: «Це мої спогади про батька і його стосунки з матір’ю, а також роз шифровки наших із ним бесід в останній рік життя», їй не повірили й почали шукати доказів літературної містифікації. […] Нелегко бути дочкою генія. Незаконнонародженою й наймолодшою з дев’яти дітей дочкою, так точніше[1]. — З есею «Лінн Ульманн»

  — Ганна Улюра
  •  

Ульманн – відома літературна критикиня і впливова журналістка – не покинула цієї справи, навіть отримавши визнання як письменниця. Дебютувала наприкінці 90-х романом «Поки ти заснеш», який за наступні років п’ять-десять переклали на тридцять мов. Потім були «Коли ти поруч», «Милосердя» й «Благословенне дитя» – її magnum opus, що зібрав купу захоплених відгуків, номінацій і відзнак[1]. — З есею «Лінн Ульманн»

  — Ганна Улюра
  •  

Лінн Ульман знову і знову пише «альтернативні історії» своєї родини – якась з них, певно, стратегічно небрехлива. От тільки адресат того «листа до запитання» давно вже вибув[3]. — З есею «Лінн Ульманн»

  — Ганна Улюра

Примітки

ред.
  1. а б в г д Ніч на Венері, 2020, с. 435
  2. а б Ніч на Венері, 2020, с. 436
  3. а б Ніч на Венері, 2020, с. 437
  4. Пер. Наталії Іваничук

Джерела

ред.