«Маруся» — історичний роман українського письменника Василя Шкляра у якому розповідається про повстанського отамана Марусю Соколовську.

Вікіпедія
Вікіпедія

Цитати

ред.
  •  

Втрати в боротьбі завжди будуть меншими за ті, яких ми зазнаємо в покорі.[1]

  •  

…маю тільки одне прохання. Не стріляйте нам у спину. Якщо комусь осоружна Україна, за яку ми кладемо свої голови, то нехай шукає собі іншого краю. Світ великий! Але, ще раз кажу, не сріляйте у нас з-за вугла, не плюйте у душі християнам, не оскверняйте наші церкви.

  •  

Мужність там, де любов.

  •  

Боротьба не має кінця без осягнення мети.

  •  

Ворога треба нищити скрізь. Руїни храму іноді святіші за його первісну досконалість.

  •  

Чужинець є чужинець і ще жоден із них не приходив до нас з добром. Хай він буде червоний чи білий, сірий чи жовтий, а якщо попер на твою землю, то не питай у нього, що він думає робити далі, а покажи заброді, почім фунт свинцю на українську ярмарку.

  •  

Блискавка найчастіше вбиває того, хто втікає від неї.

  •  

Чоловік стріляє, а кулі мітить Бог. Тому фортуна частіше всміхається безоглядному, аніж обережному.


 


Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Василь Шкляр. Маруся. — Харків: КСД, 2014. — С. 320. — ISBN 978-966-14-7838-0