Михайло Доленґо

Миха́йло Доле́нґо (справжнє ім'я Миха́йло Васи́льович Кло́ков) (*12 серпня (31 липня) 1896, місто Лебедин Сумської області,— †5 жовтня 1981, Київ) — український ботанік, поет і літературний критик.

Цитати

З автобіографії (1925 р.)

Писати по-вкраїнському почав з 1918 р. Перші поезії М. Д[оленга] були надруковані в «Літературно-науковому віснику» того ж року (ч. X). В дальшому працював виключно в Харкові у галузі поезії та з 1921 р. ще літературної критики. М. Д[оленго] з кінця 1918-го р. брав участь у літературно-мистецькому об'єднанні «Цех каменярів», накладом якого і були видані дві збірки його поезій в 1923 р. (І і III).

З творів

• Цвісти, кохати, животіти.
  Впізнати побут і шаблон.
  Щоби твого життя брульон
  Собі переписали діти.

(«Крізь миготіння днів…» // С. 9.)

• Великі дні. Дрібненькі люди.
  Такі ж, як я. Дурні та злі.
  Отак було, і далі буде:
  Великі дні. дрібненькі люди.
  Нас поклик волі не розбудить
  І зникнуть десь у сірій млі
  Великі дні. Дрібненькі люди
  Такі ж, як я, дурні та злі.

(«Великі дні. Дрібненькі люди…» // С. 6.)

• Встає, похована людьми,
  Моя червоно-чорна Мрія
  З уламків ночи, дня тюрми.
  Мов янгол з батогом — надія!

(«Ідуть червоні легіони…» // С. 5.)

• На сивій голові життя вінок зотлілий.
  А дні на милицях — як військо злих образ.

(Хмарки // С. 10)

• Подобу вічної, не нашої любови
  Із тіла зблідлого хмаринок-снів твоїх
  Я вирізав, і тільки крапля крови
  Удала з неба в мій безжурний сміх.

(Хмарки // С. 10)

Джерела

• Доленґо, Михайло. Об'єктивна лірика: схеми й діягнози. — Х.: ДВУ, 1922.
• Дніпровський, Іван. Яблуневий полон: Вибрані твори / Упорядкування та передмова Михайла Наєнка. — К.: Дніпро, 1985. — 359 с.
• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3