П'єр-Симон Лаплас

французький математик і астроном

П'єр-Сімо́н Лапла́с (фр. Pierre-Simon Laplace; 23 березня 1749 — 5 березня 1827) — французький математик і астроном; відомий своїми працями в галузі диференціальних рівнянь, один із творців теорії ймовірностей.

П'єр-Симон Лаплас
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Вся дія природи — це лише математичні наслідки невеликого числа незмінних законів.[1]

  •  

Індукція ґрунтується на тому, що найпростіші відношення водночас і найбільш звичайні.[2]

  •  

Мова аналізу, найдосконаліша з усіх, сама по собі є потужним знаряддям відкриттів, а її позначення, особливо коли вони належним чином і вдало підібрані, становлять численні зародки нового числення.[3]

  •  

Думка зобразити всі числа дев'ятьма знаками, надаючи їм, окрім значення за формою, ще й значення за місцем, така проста, що саме через цю простоту важко зрозуміти, наскільки вона чудова. Як нелегко було прийти до цього методу, бачимо на прикладі найвизначніших геніїв грецької науки Архімеда і Аполлонія, для яких ця думка лишилася невідкритою.[4]

  •  

У свої формули математик тепер включає всю планетну систему, її послідовні зміни.[5]

  •  

Диференціальне числення таке саме точне, як і інші алгебраїчні операції.[5]

  •  

Найважливіші питання життя — це здебільшого лише проблеми ймовірності. Вірніше б сказати, що майже всі наші знання тільки проблематичні; і в тому невеликому числі речей, які ми можемо пізнавати з певністю, навіть у математичних науках, основними засобами відкриття істини є індукція та аналогія, що ґрунтуються на ймовірностях. Таким чином, уся система людського знання пов'язана з теорією ймовірності.[5]

  •  

Теорія ймовірностей — це, власне, тверезий глузд, зведений до обчислення: вона дає нам змогу оцінювати з точністю те, що проникливий розум відчуває немовби інстинктивно, часто навіть не усвідомлюючи цього. Якщо взяти до уваги аналітичні методи, які свою появу завдячують цій теорії; істинність принципів, на яких вона ґрунтується; витончену й вишукану логіку, якої потребує прикладення їх до розв'язання задач; суспільно корисні установи, що спираються на цю теорію; поширення, якого вона набула і ще може набути при застосуванні її до найважливіших питань натуральної філософії та моральних наук; якщо, далі, врахувати, що навіть у галузях, які не піддаються обчисленню, вона дає нам найпевніші поради, щоб ми керувалися ними у своїх судженнях, і навчає уникати ілюзій, які часто зводять нас на манівці, — то ми переконаємося, що немає науки, ціннішої для наших міркувань, науки, яку з більшою користю можна було б ввести до системи народної освіти.[5]

  •  

Знаменна річ, що наука [теорія ймовірності], яка почалася з вивчення ігор, піднеслася до найважливіших об'єктів людського пізнання.[6]

Цитати про автора

ред.
  •  

Можна без перебільшення сказати разом з Лапласом, що винайдення логарифмів, «полегшивши працю астрономові, подвоїло йому життя».

  Ф. Кеджорі[7]
  •  

Дуже шкода, що, як зауважив Бертран, «не можна добре зрозуміти обчислення імовірностей без читання Лапласових праць» і що «не можна зрозуміти Лапласових праць без попередніх глибоких математичних студій».

  — Е. Девіс[8]

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.