Павло Русин із Кросно

український, польський поет і мислитель доби Відродження

Павло́ Ру́син (бл. 1470, Кросно, сучасна Польща — листопад 1517, Старий Сонч, 1517, Сянік чи Новий Сонч) — український, польський поет і мислитель доби Відродження.

Павло Русин із Кросно
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.

Із твору «Пісні» 1509 р.

ред.
  •  

Бо хоч здається усякий початок важким особливо,
Потім ніжніше стає все в час ужитку свого[1].

  •  

Музи прагнуть джерел кристально чистих[2].

  •  

Навіть високодумних косить чорна пошесть[1].

  •  

Нині для втіхи живім, ушановуймо мить погідну,
Але поруч — ось вона, блідава старість[2].

  •  

Після страшної грози, коли хмари густі розійдуться,
В небі ласкавім тоді сонце засвітить для нас[1].

  •  

Плідне й веселе колись швидко хмурніє життя[1].

  •  

Родинки навіть малі спотворюють чисте обличчя,
Вади маленькі отак всякі писання псують[1].

  •  

Світлий дар богів — поетичне слово,
Їхнєє дитя гомінке, солодке[1].

  •  

Служи щоденно малій наставниці — святій чесноті[1].

  •  

Справді, приємніше те, шо відкрите великим зусиллям,
Те, що у надрах таїть наша велика земля[1].

  •  

Чий корінь, кажуть, надто гіркий на смак,
Шорсткий на дотик, ніжні гілки зате
Рясніють пишними, смачними,
Наче той плід золотий, плодами[2].

  •  

Я не захоплююсь зовсім, повірте, воєнним розбоєм
І не приношу містам страху тривожного теж.
Сам прикладаю великих зусиль і шукаю спокою,
Прагнуть спокою також завжди сусіди мої[2].

  •  

Пісня між людьми цвістиме у вічній обнові.[3][4]«Похвала поезії»

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7