Письменник

людина, яка пише твори (художні, наукові, поетичні), висловлюючи власні думки, досвід і бачення світу в письмовій формі

Письме́нник — у широкому розумінні це кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією. Синонімами до слова письменник є літератор, майстер слова, працівник пера.

Іван Франко — один із найбільш значимих українських письменників.
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:
Вікісловник
Вікісловник

Цитати

ред.
  •  

Бути письменником — це попросту так само, як бути євреєм чи негром. Успіх надихає, прихильність читачів стимулює, але це додаткові вигоди, бо добрий письменник будь-що писатиме й далі, навіть із подертими черевиками, навіть якщо його книжки не продаватимуться[1].
«Злигодні письменника»//«Ель Еспектадор», Богота, липень 1966 року

  Ґабрієль Ґарсія Маркес
  •  

Вся сила моя і вся слабість моя —
сталеве перо і чорнило;
списав я паперу вже скрині цілі,
аж людям читати не мило.[2]«Привіт Україні» (збірка «Подорож до Києва», 1897).

  Осип Маковей
  •  

Мова письменника — більше, ніж слова та звуки. Це його духовний одяг[3].

  Мирослав Дочинець
  •  

Завдання письменника — піднімати те, що цікаво, і творити нові міфи.[4]

  Олександр Гаврош
  •  

Живим письменникам, які б вони не були талановиті, не варто претендувати на роль безсмертних з тієї простої причини, що безсмертними стають лише після смерті.[5]

  Петро Осадчук
  •  

Письменник не є експертом, його висловлювання є приватними, але, разом з тим, формувати думки у вигляді слів – це його професія. І в той же час він не зобов’язаний висловлювати свою громадянську позицію – не варто в такому разі його автоматично звинувачувати у відірваності від світу[6].

  Тарас Прохасько
  •  

Письменник — це такий постійний детектив життя, який має його в себе вбирати і перекладати на текст[7].

  Оксана Забужко

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Маркес, 2019, с. 199
  2. Маковей О. Твори: в 2 т.; авт. передм. Ф. П. Погребенник; упоряд. та авт. приміт. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 1. — С. 151
  3. Мирослав Дочинець, письменник, лауреат Шевченківської премії. Укрінформ (4 січня 2016). Архів оригіналу за 6 січня 2016.
  4. Олександр Гаврош, письменник. Я змусив закарпатські замки заговорити. Укрінформ (12 березня 2016). Процитовано 16 березня 2016.
  5. Петро Осадчук; Віддзеркалення безодні: Нові поезії. Вільні думки. — Київ: Неопалима купина, 2006, с. 85
  6. Радість контакту, 2015, с. 81
  7. RECвізити1, 2015, с. 264

Джерела

ред.
  • RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга перша. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 280 с. — ISBN 978-617-679-190-4
  • Тарас Прохасько. Радість контакту. Розмови з Тарасом Прохаськом. — Брустури: Discursus, 2015. — 208 с. — ISBN 978-617-7236-41-1
  • Ґабріель Ґарсія Маркес. Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950 – 1984). — Львів: 2019. — 356 с. — ISBN 9786177654208