Росіяни

східнослов'янський народ

Росіяни (рос. русские) — східнослов'янський етнос, основне населення Російської Федерації.

Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Цитати

ред.
  •  

…володимиро-суздальські князі прагнули до збереження свого впливу в Рязані, Муромі, Ярославлі, претендували на зверхність над Новгородом, але виявляли цілковиту байдужість до Чернігова, Переяслава, Полоцька, не кажучи вже про Галич та Волинь. Натомість волинські князі дуже ретельно пильнували Берестя, Туров, Пінськ, добивалися влади над Галичиною й Поділлям, простягали свої претензії аж до Києва і Чернігова, але були цілком байдужими до значно ближчих Слуцька, Мінська або Полоцька. Сферою ж інтересів полоцьких князів, починаючи від виділення Полоцької землі в окремий уділ, були землі полочан і дреговичів — Мінськ, Вітебськ, Слуцьк, Друцьк та ін.
<…>
Мав місце очевидний курс володимирських князів на будівництво окремої, незалежної держави на північному сході Русі — поруч і паралельно Києву. І подібно до того, як полоцькі князі, починаючи з Брячеслава Ізяславича і Всеслава Брячеславича, не цікавилися загальноруськими проблемами, вступаючи в конфлікти з іншими князями лише відносно тих земель, які надалі утворили ядро етнічної території білоруського народу,— так володимирські князі, починаючи від Андрія Боголюбського і Всеволода Велике Гніздо, мало цікавилися справами Києва, Чернігова та інших південних земель, турбуючись головним чином про недоторканість власної території і власного державного суверенітету — в межах земель, які пізніше стали територіальним ядром російського народу…

  — Михайло Брайчевський, український історик і археолог[1]
  •  

Можна домовитися з черепахою, але спробуй домовитися з її панциром. Те саме й Росія. Росія радикальніша від росіян. Творіння сильніше від творців. З росіянами ще можна мати справу; з Росією ніколи не домовишся.

 

Можно договориться с черепахой, но попробуй договорись с ее панцирем. То же самое и Россия. Россия радикальнее русских. Создание сильнее создателей. С русскими кое-как еще можно иметь дело; с Россией никогда не договоришься.

  Віктор Єрофєєв[2]
  •  

Самолюбство і зарозумілість у нас європейські, а розвиток і вчинки азіатські.

 

Самолюбие и самомнение у нас европейские, а развитие и поступки азиатские.

  Антон Чехов[3]
  •  

Зміна життя на краще, ситість, неробство розвивають у російської людини зарозумілість найнахабнішу.

 

Перемена жизни к лучшему, сытость, праздность развивают в русском человеке самомнение, самое наглое.

  Антон Чехов. [4]
  •  

Вся Росія — країна якихось жадібних і ледачих людей... Психологія у них — собача: б'ють їх — вони тихенько повискують і ховаються по своїх будках, пестять — вони лягають на спину, лапки догори і виляють хвостиками...

 

Вся Россия — страна каких-то жадных и ленивых людей... Психология у них — собачья: бьют их — они тихонько повизгивают и прячутся по своим конурам, ласкают — они ложатся на спину, лапки кверху и виляют хвостиками...

  Антон Павлович Чехов в бесіді з Максимом Горьким. [5]
  •  

Народ, держава якого володіє незліченними природними багатствами і гігантськими завойованими територіями, що зараховує себе до великих народів і претендує на особливу виняткову роль в історичному розвитку людства і всього світу, але вічно живе в злиднях, невігластві і безправ'ї, від якого інші народи шарахаються в страху, бажаючи за всяку ціну жити окремо, -страшний народ, бо хворіє моральною проказою, лінно-злодійськими нахилами, агресивністю, дикою зарозумілістю і пихою тюремного наглядача.

  Зуфар Фаткудинов[3]
  •  

За рідкісним винятком росіянин від самого високопоставленого до самого простолюдина не вірить нічому, що йому говорять, і не говорить нічого, чому можна було б повірити.

 

За редчайшим исключением русский от самого высокопоставленного до самого простолюдина не верит ничему, что ему говорят, и не говорит ничего, чему можно было бы поверить.

  Аполлон Скальковський[3]
  •  

Крім некультурності в європейському сенсі, що підтверджує наше азійство, велетенську роль в російському житті відіграє лукавство, теж чисто східна риса.

 

Кроме некультурности в европейском смысле, подтверждающей наше азиатство, огромнейшую роль в русской жизни играет лукавство, тоже чисто восточная черта.

  Аполлон Скальковський[3]
  •  

Росіяни довго запрягають, але потім нікуди не їдуть. Просто запрягають і розпрягають, запрягають і розпрягають. Це і є наш особливий шлях.

 

Русские долго запрягают, но потом никуда не едут. Просто запрягают и распрягают, запрягают и распрягают. Это и есть наш особый путь.[6]

  Григорій Горін
  •  

Свята Русь — країна дерев'яна, злиденна і... небезпечна, а російській людині честь — тільки зайвий тягар.

 

Святая Русь – страна деревянная, нищая и... опасная, а русскому человеку честь — только лишнее бремя. [7]

  Михайло Булгаков
  •  

На диво цільний народ для зовнішньої безладності, розхристанності, багатоликості. Цілісний і на рідкість одноманітний всередині себе: суміш раболіпства з вічним неспокоєм, що ближньому трохи краще, ніж тобі. І нічого не зрушилося за століття в його каламутних глибинах. Все та ж лінива, невиспана, байдужа до всього на світі, рабськи покірна і при цьому безглузда п'янь.

 

Удивительно цельный народ для внешней беспорядочности, расхристанности, многоликости. Цельный и на редкость однообразный внутри себя: смесь раболепия с вечным беспокойством, что ближнему чуть лучше, чем тебе. И ничего не сдвинулось за века в его мутных глубинах. Всё та же ленивая, непроспавшаяся, равнодушная ко всему на свете, рабски покорная и при этом вздорная пьянь. [8]

  Юрій Нагибін
  •  

Дивний російський народ, та дивний тільки ще в можливості. Насправді він низький, жахливий, скотинячий.

 

Удивителен русский народ, но удивителен только еще в возможности. В действительности он низок, ужасен, скотен. [9]

  Михайло Погодін
  •  

...Росіяни менше, ніж будь-хто, схильні поважати незалежну думку і схилятися перед правдою. Дивно як у росіян схильність до осуду порядків на батьківщині завжди поєднувалася і донині поєднується з якоюсь містичною національною самозакоханістю. Російський націоналізм відрізняється від природних націоналізмів європейських народів саме тим, що проникнутий фальшивою релігійною захопленістю і саме цим особливо згубний.

 

...Русские меньше, чем кто-либо, склонны уважать независимую мысль и склоняться перед правдой. Замечательно у русских как склонность к порицанию порядков на родине всегда сочеталась и доныне сочетается с какой-то мистической национальной самовлюбленностью. Русский национализм отличается от естественных национализмов европейских народов именно тем, что проникнут фальшивой религиозной восторженностью и именно этим особенно гибелен.[10]

  Семен Франк
  •  

У кожного народу є своя велика національна ідея, одна і та ж ідея — світове панування. Тільки у росіян — інша, діаметрально протилежна: не допустити реалізації великих національних ідей решти всього світу!

 

У каждого народа есть своя великая национальная идея, одна и та же идея — мировое господство. Только у русских — другая, диаметрально противоположная: не допустить реализации великих национальных идей всего остального мира[11]!

  Іван Охлобистін
  •  

...єврей в Україні повинен жити краще, ніж в Ізраілі, росіянин в Україні має жити краще, ніж в Росії.[12]Заява зроблена ще перед розпадом СРСР

  Іван Драч, лідер Руху і поет-шістдесятник.
  •  

Та, до речі, росіянам треба віддати належне: вони ненавидять усіх, з ким стикаються, але українців особливо. Тому що звикли сприймати українців як природного донора, а коли їм перерізали трубку, по якій наша кров перетікала туди, то вічно хвора російська нація сприйняла це не тільки як виклик, але як навіть смертельну образу[13].

  Дмитро Корчинський

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 189-190
  2. Энциклопедия русской души», 1999
  3. а б в г Лингвистика речи. Медиастилистика. Коллективная монография, посвященная 80-летию профессора Г. Я. Солганика. – 2-е изд., стер. – М. : ФЛИНТА, 2013. – 528 с. ISBN 978-5-9765-1466-9
  4. Оповідання «Аґрус» рос. «Крыжовник»
  5. А. П. Чехов, Избранное, ЛЕНИЗДАТ 1982, с. 12.
  6. «Человек без границ, №4, 2006»
  7. «Собаче серце»
  8. Щоденники
  9. Славянофильство и западничество. Вып. 1. С. 34-35.
  10. З листа до Георгія Федотова
  11. Esquire. Цитата дня. 13/12/2013.
  12. Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 363
  13. Уніан

Джерела

ред.