Марксофон: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Фіксер (обговорення | внесок) м додано Категорія:Струнні музичні інструменти за допомогою HotCat |
Фіксер (обговорення | внесок) уточн. |
||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Марксофон''' — [[музичний інструмент]], створений Генрі Чарльзом Марксом і запатентований ним 1912 року. |
'''Марксофон''' — [[музичний інструмент]], створений Генрі Чарльзом Марксом і запатентований ним 1912 року. |
||
Генрі Чарльз Маркс (1875—1947) виготовляв «гібридні» музичні інструменти. 1927 року він заснував Марксохімську колонію в місті [[Нью-Трой (Мічиган)|Нью-Трой]], штат [[Мічиган]], де жив разом з родиною та керував фабрикою по виробництву музичних інструментів. Марксофон був найбільш з успішних інструментів, що виготовлялися в колонії, поєднуючи елементи [[Автоарфа|автоарфи]], [[Дульцимер|дульцимера]] та [[Цитра|цитри]], та за формою нагадуючи автоарфу. Марксофон містив набір подвійних струн діапазоном у дві октави, а також набір молоточків, якими можна було керувати за допомогою клавіш. На марксофоні грали за допомогою двох рук, поклавши інструмент на коліна або на стіл: ліва рука перебирала струни, граючи акорди, а права натискала на клавіши<ref name=":0">{{Cite book |
Американський винахідник Генрі Чарльз Маркс (1875—1947) виготовляв «гібридні» музичні інструменти. 1927 року він заснував Марксохімську колонію в місті [[Нью-Трой (Мічиган)|Нью-Трой]], штат [[Мічиган]], де жив разом з родиною та керував фабрикою по виробництву музичних інструментів. Марксофон був найбільш з успішних інструментів, що виготовлялися в колонії, поєднуючи елементи [[Автоарфа|автоарфи]], [[Дульцимер|дульцимера]] та [[Цитра|цитри]], та за формою нагадуючи автоарфу. Марксофон містив набір подвійних струн діапазоном у дві октави, а також набір молоточків, якими можна було керувати за допомогою клавіш. На марксофоні грали за допомогою двох рук, поклавши інструмент на коліна або на стіл: ліва рука перебирала струни, граючи акорди, а права натискала на клавіши<ref name=":0">{{Cite book |
||
|url=https://www.google.com/books/edition/Strange_Sounds/m6KRDxYOp4UC?hl=uk&gbpv=1&dq=Henry+Charles+Marx+marxophone&pg=PA140&printsec=frontcover |
|url=https://www.google.com/books/edition/Strange_Sounds/m6KRDxYOp4UC?hl=uk&gbpv=1&dq=Henry+Charles+Marx+marxophone&pg=PA140&printsec=frontcover |
||
|title=Strange Sounds: Offbeat Instruments and Sonic Experiments in Pop |
|title=Strange Sounds: Offbeat Instruments and Sonic Experiments in Pop |
||
Версія за 02:20, 30 червня 2024
 | |
| Класифікація | струнні щипкові інструменти і true board zithers with resonator boxd |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 314.122 |
| Винахідник(и) | Генрі Чарльз Марксd |
 Марксофон у Вікісховищі | |
Марксофон — музичний інструмент, створений Генрі Чарльзом Марксом і запатентований ним 1912 року.
Американський винахідник Генрі Чарльз Маркс (1875—1947) виготовляв «гібридні» музичні інструменти. 1927 року він заснував Марксохімську колонію в місті Нью-Трой, штат Мічиган, де жив разом з родиною та керував фабрикою по виробництву музичних інструментів. Марксофон був найбільш з успішних інструментів, що виготовлялися в колонії, поєднуючи елементи автоарфи, дульцимера та цитри, та за формою нагадуючи автоарфу. Марксофон містив набір подвійних струн діапазоном у дві октави, а також набір молоточків, якими можна було керувати за допомогою клавіш. На марксофоні грали за допомогою двох рук, поклавши інструмент на коліна або на стіл: ліва рука перебирала струни, граючи акорди, а права натискала на клавіши[1].
Серед музикантів, які використовували марксофон в своїх творах: Рей Манзарек з гурту The Doors, що зіграв на ньому у пісні «Alabama Song» з дебютного альбому гурту 1965 року; гурт The Monkees, що додав марксофон до пісні «PO Box 9847» з альбому The Birds, the Bees & the Monkees 1967 року; гітарист Майкл Локвуд, що зіграв на марксофоні у пісні «The Moth» з альбому співачки Еймі Манн Lost in Space 2002 року[1].
Примітки
- ↑ а б Brend, Mark (2005). Strange Sounds: Offbeat Instruments and Sonic Experiments in Pop (англ.). Hal Leonard Corporation. с. 140—141. ISBN 978-0-87930-855-1.