Абрикоса: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Рядок 117: | Рядок 117: | ||
<center> |
<center> |
||
<gallery> |
<gallery> |
||
⚫ | |||
Image:Turkey.Pasa Baglari005.jpg|Абрикосове дерево, [[Каппадокія]], [[Туреччина]] |
Image:Turkey.Pasa Baglari005.jpg|Абрикосове дерево, [[Каппадокія]], [[Туреччина]] |
||
Image:Prunus-armeniaca-Potsdam-Wilhelmplatz-17-10-2007-62.jpg|Листя |
Image:Prunus-armeniaca-Potsdam-Wilhelmplatz-17-10-2007-62.jpg|Листя |
||
Image:Prunus armeniaca bark.JPG|Стовбур |
Image:Prunus armeniaca bark.JPG|Стовбур |
||
Image: |
Image:Plants in Donetsk 15.JPG|Цвіт абрикоси (Донецьк) |
||
Image:Plants in Donetsk 15.JPG|Квіти збільшеним виглядом |
|||
Image:Apricots.jpg|Плоди |
Image:Apricots.jpg|Плоди |
||
Image:Apricots one open.jpg|Розлущений плід |
Image:Apricots one open.jpg|Розлущений плід |
||
⚫ | |||
</gallery> |
</gallery> |
||
</center> |
</center> |
Версія за 23:25, 10 серпня 2014
Абрикоса | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Абрикоса
| ||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Prunus armeniaca L. | ||||||||||||||||||||||
Ареал вирощування абрикоси | ||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||
Armeniaca vulgaris Lam.[1] | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Абрико́са (ін. назви: абрикос, жерделя[2], мореля[2]) лат. Armeniaca vulgaris L., синонім лат. Prunus Armeniaca — плодове дерево родини розових, близький родич мигдалю, персика, сливи і вишні.
Етимологія і поширення
В дикому стані трапляється на Кавказі, в Туркменії. В Україні вирощують як промислову культуру в південних областях, рідше — в Лісостепу й на Поліссі.
Батьківщина — Середня Азія та Китай. Є 8 видів, ростуть в основному в Азії, тривалий час вирощувалися в Вірменії, звідки потрапили в Європу і Америку (звідки латинська назва «Armeniaca» — «вірменська слива»).
(грец. πραικόκιον від лат. praecox — швидкостиглий).
Давні греки називали абрикоси «золотими яйцями Сонця».
Дикі породи
Дикі абрикоси (Абрикоса звичайна, лат. Armeniaca vulgaris Lam.) — не така вже й ботанічна рідкість. У горах Середньої Азії трапляються невеликі абрикосові ліси. На півдні Приморського краю, на півночі Китаю, в Кореї на сухих кам'янистих схилах ці дерева ростуть групами або поодинці. Абрикоси пристосувалися навіть до сибірських морозів. У Забайкаллі та Монголії кущі абрикос витримують температуру до −50 °C. Плоди диких абрикос дрібніші, вони мають гіркуватий присмак, у м'якоті трапляються грубі волокна.
Опис
Абрикосові дерева мають щільну міцну деревину, у центрі — блискучу темно-коричневу, з країв — світлішу, жовту або буру. Молоді пагони червонувато-коричневі, блискучі. Листки чергові, широкі, округлі або яйцевидні, при основі майже серцевидні, цілісні, нерівнопилчасті, майже голі, з верхнього боку темно-зелені, блискучі, з нижнього — матові.
Квіти та плоди
Квітки двостатеві, поодинокі (рідше — по дві в листкових пазухах), майже сидячі, 5-пелюсткові, білі або рожеві (до 3 см у діаметрі), правильні, з подвійною вільнопелюстковою 5-членною оцвітиною. тичинок багато. Маточка одна з верхньою зав'яззю та одним стовпчиком. Цвіте у квітні-травні до розпускання листків, плоди дозрівають у червні — липні.
Плід — округла або обернено яйцевидна соковито-м'ясиста кістянка (до 3 см у діаметрі), жовтого або червонувато-жовтого кольору з червонуватим рум'янцем та повстистим опушенням. М'якуш кістянки кисло-солодкий, нерідко з гіркуватим присмаком.
Абрикоси дуже швидко ростуть. За сприятливих умов за рік молода рослина сягає півтора метра, доросла рослина заввишки 5-10 м. Абрикоси люблять світло і добре переносять посуху. Дерева живуть до 50 і більше років.
Хімічний склад
М'якуш плодів містить близько 27 % цукрів (переважно сахароза), понад 2,5 % органічних кислот (яблучна, лимонна, саліцилова, винна), пектини (1 %), бета-каротин (1,6 мг %), аскорбінову кислоту (10 мг%), тіамін, рибофлавін, флавоноїди, калій (305 мг %), залізо, срібло тощо.
У насінні є жирна олія (30—50 %), емульсин, глікозид амигдалін (у дикорослої абрикоси); в камеді є арабіноза (41 %), галактоза (44 %), глюкуронова кислота (16 %), мінеральні та білкові речовини.
Практичне використання
Дуже цінна порода з групи кісточкових. Харчова, медоносна та технічна рослина. Використовують плоди, насіння та абрикосову камедь.
Плоди використовуються у свіжому вигляді, для консервування та сушки. Для сушіння використовують плоди середньоазіатських сортів з високим вмістом цукру та сухої речовини. Сушені абрикоси без кісточок називаються курага, з кісточками — урюк. Сушені плоди містять 50-60 % цукру. Ядра кісточок мають солодкий смак, їх уживають як замінник мигдалю. Сушені абрикоси містять калій (K), що стимулює роботу серця та цілого організму.
Ядро (насіння) в цих сортів солодке, тому використовується для харчування як горіхи[3]. З насіння абрикос також роблять олію.
На стовбурах і гілках абрикоси виділяється камедь, з якого виготовляють клей та масляні емульсії.
Найбільші виробники абрикоси станом на 2005 рік | |
---|---|
Туреччина | 390 |
Іран | 285 |
Італія | 232 |
Пакистан | 220 |
Греція | 196 |
Франція | 181 |
Алжир | 145 |
Іспанія | 136 |
Японія | 123 |
Марокко | 103 |
Сирія | 101 |
Всього у світі | 1916 |
Джерело:[4] |
З деревини виготовляють музичні інструменти, що добре звучать, сувеніри.
Абрикосу використовують і як підщепу для деяких плодових порід.
В Україні
В Україні у дикому стані не росте, розводять у садах, придорожніх насадженнях, лісосмугах степових, рідше, лісостепових районів. Плодоносить на 3—4-й рік. Урожайність до 100–300 ц/га. Основний сорт Червонощокий. Цінною для абрикоси підщепою в Україні є жерделі.
Сортова абрикоса поширена в основному на півдні України, але й там вона плодоносить нерегулярно. Часто в дерев узимку підмерзають плодові бруньки, а навесні квіти, бо абрикоса рано цвіте. У поліській та лісостеповій зонах України в основному вирощують дерева абрикоси з насіння, їх називають «жерделі». Жерделі дають, як правило, дрібні плоди, що не відрізняються високими смаковими якостями, але дерева їх менш вимогливі до умов
- Червонощокий. Найпоширеніший сорт. Районований майже у всіх областях України, за винятком Полісся і деяких областей лісостепової зони. Дерева скороплідні, високоврожайні, але недостатньо зимостійкі в північних районах України. Плоди середньої величини або великі, дуже смачні, використовуються у свіжому вигляді та для технічної переробки. Сорт самоплідний.[3]
Крім Червонощокого, у південних областях України районовані сорти: Нікітінський, Ананасовий цюрупинський, Мелітопольський ранній, Консервний пізній, Арзамі, Угорський найкращий, Ювілейний та ін. Для Полісся та Лісостепу становлять інтерес сорти УНДІС: Ананасовий київський, Київський ароматний, Поліський великоплідний, Шабловський, Колгоспний, Березняківський.[3]
Шкідники та хвороби
Шкідниками абрикоса є: галиця вічкова, златка чорна, казарка, коренегриз звичайний, короїд зморшкуватий, листокрутка вишнева, міль плодова, плодожерка східна.
Галерея
-
Абрикосове дерево, Каппадокія, Туреччина
-
Листя
-
Стовбур
-
Цвіт абрикоси (Донецьк)
-
Плоди
-
Розлущений плід
-
Насіння абрикоси
Див. також
Примітки
- ↑ а б USDA Germplasm Resources Information Network (GRIN)
- ↑ а б В.Дубровський/ Словник московсько-український. Видавництво: Рідна мова. Київ, 1918.
- ↑ а б в Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.
- ↑ UN Food & Agriculture Organisation (FAO) [1]
Література
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7. Ел.джерело
- Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.
- Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. Г., Івченко С. Г. Шкільний визначник рослин. — К.: «Радянська школа», 1988
- (рос.) Сорта плодових и ягодных культур. М., 1953.
- (рос.) Жучков Н. Г. Частное плодоводство. М., 1954.
Посилання
У Вікісловнику є сторінка абрикоса. |
- Абрикоса (Prunus armeniaca): інформація на сайті GRIN (англ.)
- Абрикоса у Великій Радянській Енциклопедії. (рос.)
- Абрикоса у Енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона. (рос.)
- Абрикоса на сайті USDA NRCS. (англ.)
- Абрикоса звичайна