Револьвер Нагана М1895

Револьвер системи Наган
7,62-мм револьвер системи Наган 1895 року
Тип	револьвер
Походження	Бельгія
Історія використання
На озброєнні	1895 — наш час
Оператори	Аргентина, Бельгія, Російська імперія, СРСР, Норвегія, Польща, Румунія, Сербія, Швеція, Чехословаччина тощо
Війни	Російсько-японська війна, Перша світова війна, Радянсько-фінська війна, Друга світова війна, Корейська війна Війна в В'єтнамі,
Історія виробництва
Розробник	Еміль Наган, Леон Наган
Розроблено	1895
Виробник	«Fabrique d'armes Emile et Léon Nagant» (Льєж; Бельгія); Іжевський механічний завод (Іжевськ, СРСР)
Виготовлення	1895–1945
Виготовлена кількість	2 000 000
Характеристики
Вага	0, 795 кг (без патронів) 0,880 кг (заряджений)
Довжина	220 мм
Довжина ствола	114 мм
Калібр	7,62×38 мм Наган
Дія	ударно-спусковий механізм подвійної дії
Темп вогню	7 пострілів за 15-20 сек.
Дальність вогню
Ефективна	50 м
Максимальна	700 м
Система живлення	барабан на 7 патронів
Приціл	цівка з прицільним прорізом, мушка на передній частині ствола
Револьвер Нагана М1895 у Вікісховищі

Револьвер системи Нагана («наган») — семизарядний револьвер розроблений у 1895 році братами Емілем та Леоном Наганами для Російської імперії. Через відсутність прориву газів між стволом та барабаном він отримав популярність й донині є культовим для всього пострадянського простору.

Історія створення

Перші моделі

В останній чверті XIX століття багато держав задумалися про переозброєння своїх армій. До того часу найбільш перспективним зразком особистої короткоствольної вогнепальної зброї були револьвери, які поєднували в собі достатню простоту конструкції, багатозарядність і надійність. Бельгійське місто Льєж був одним з європейських центрів збройової промисловості. У ньому з 1895 року існувала «Збройна фабрика Еміля і Леона Наган» («Fabrique d'armes Emile et Leon Nagant») — невелика сімейна майстерня, що займалася ремонтом голландських револьверів і проектувала свої зразки вогнепальної зброї. Перший револьвер оригінальної конструкції старший брат Еміль представив на випробування бельгійському військовому відомству в 1878 році і він був прийнятий на озброєння в якості офіцерського і унтер-офіцерського зброї під назвою «револьвер моделі 1878». Револьвер моделі 1878 був шестизарядним і мав калібр 9 мм, був оснащений «механізмом подвійної дії». Для унтер-офіцерів піхоти, кавалерії і допоміжного складу за завданням керівництва бельгійської армії була розроблена модель того ж револьвера з свідомо погіршеними бойовими якостями: за рахунок введення додаткової деталі була виключена можливість стрільби «самозводом», після кожного пострілу доводилося заново зводити курок. Цей варіант отримав найменування «9-мм револьвер Наган М/1883». Було випущено ще кілька модифікацій револьвера різних калібрів і довжин ствола. Незабаром Еміль Наган в результаті хвороби майже повністю втратив зір і основні роботи по удосконаленню конструкції зробив Леон Наган.

Модель 1886 року

У моделі 1886 року була дещо знижена маса зброї та значно поліпшена надійність і технологічність конструкції. Так чотири пружини ударно-спускового механізму були замінені всього однієї двохскладною. Також у новій моделі була врахована існуюча тенденція розвитку зброї у бік зменшення калібру, був обраний найбільш поширений в той час 7,5 мм патрон з бездимним порохом. Однією з головних проблем, що стояли перед конструкторами револьверів, був прорив порохових газів в зазор між казенним зрізом ствола і переднім торцем барабана. У конструкції бельгійського зброяра Генрі Піпера було знайдено вирішення проблеми обтюрації: перед пострілом спусковий механізм подавав барабан револьвера вперед, патрон мав особливу конструкцію, куля в ньому була повністю втоплена в гільзу, роль обтюратора грала верхня частина гільзи, яка роздавалася і притискалася пороховими газами в момент пострілу до каналу ствола, що виключало можливість прориву газів. Цей принцип з істотним спрощенням конструкції був використаний Леоном Наганом в 1892 році, під нову модель револьвера був розроблений патрон з гільзою, забезпеченою подовженим дульцем. Ця модель револьвера Нагана стала класичною, наступні модифікації не принесли помітного зміни в конструкцію, а дійсно нова модель револьвера з автоматичною екстракцією стріляних гільз з'явилася занадто пізно, в 1910 році і не зацікавила покупців.

Конструкція

Конструкція

У всіх револьверів конструкції Нагана простежуються загальні основи і ознаки:

• наявність ударно-спускового механізму подвійної дії, що дозволяв стріляти як з попереднім зведенням курка, так і самовзводом (за винятком «солдатських» і «унтер-офіцерських» дореволюційних моделей, в яких самовзводний механізм блокувався в цілях зменшення витрати боєприпасів)
• монолітна нероз'ємна рама
• дверцята, що відкривають камори барабана поворотом убік. Виняток становить модель 1910 року, у якої дверцята відкидаються назад і вивільняють барабан, який відкидається вправо.
• ствол угвинчений в раму на глухій посадці
• шомпол, в бойовому положенні що ховається в осі барабана, а після стрільби відіграє роль екстрактора стріляних гільз
• механізм, що знаходиться в рамі, закривається пласкою кришкою

Барабан револьвера є одночасно і патронником, і магазином. У найбільш поширеній моделі (зразка 1895 роки) і в більшості її модифікацій ємність барабана 7 патронів. Порожня вісь барабана вставляється в раму спереду і утримується в ній шомпольною трубкою, встановленої перед барабаном і кріпиться на шийці ствола з можливістю повертатися на ньому як на осі. На моделях з барабаном, який насувається на ствол, барабан оснащений поворотним механізмом, що складається з трубки барабана і пружини. На правій стінці рами розміщується стопорне пристосування барабана, роль якого грає підпружинені дверцята. У відкритому (відкинутому вбік) положенні дверцята дозволяють заряджати та розряджати револьвер, в закритому — закривають камору, запобігаючи випаданню патрона і не даючи барабану провертатися проти годинникової стрілки. На барабані зроблені сім гнізд і виїмок для виступу дверцят у відкритому і закритому положенні. Механізм револьвера складається з деталей, що виконують функції механізму замикання, ударно-спускового механізму і виконують поворот і насування барабана на ствол: казенника, повзуна, спускового гачка з собачкою і бойової пружини. Прицільні пристосування складалися із цівки з прицільною прорізом на верхній частині рами і мушки на передній частині стовбура. Всього в конструкції револьвера зразка 1895 року було 39 деталей.

УСМ

Ударно-спусковий механізм курковий, подвійної дії (випускався також варіант з УСМ тільки одинарної дії), ударник шарнірно встановлений на курку, бойова пружина — пластинчаста, двохскладна, розміщена в рукоятці. Шептало виконано разом із спусковим гачком. Запобіжник відсутній, але при ненажатом спусковому гачку спеціальна деталь не дозволяє ударнику стикатися з капсулем. При зведенні курок призводить також в дію специфічний замковий механізм, який посовує барабан револьвера вперед, а спусковий гачок забезпечує стопоріння барабана від обертання.

Світове визнання

Класична модель «нагана» 1895 року

Бельгія і Люксембург

Вже рання 9-мм модель 1878 року отримала позитивні відгуки бельгійської армії, що сприяло популярності марки фабрики Наган на світовому ринку. У 1884 році бельгійська модель револьвера М1883 переробляється під 7,5-мм швейцарський патрон і в такому вигляді приймається на озброєння в армії Люксембургу (модель зараз відома під ім'ям «люксембурзької» 1884). Модель М1884 з подовженим стволом (до якого іноді монтувався відкидний багнет) отримала популярність і на комерційному ринку.

Швеція

У 1887 році в Швеції були проведені конкурсні випробування револьверів різних виробників, в яких переконливу перемогу здобув револьвер Нагана моделі 1886 під 7,5-мм патрон з бездимним порохом. Результатом конкурсу стало прийняття в Швеції на озброєння цієї моделі, причому шведська армія не тільки закуповувала готові револьвери, а й придбала ліцензію на їх виробництво, яке було розпочато з 1897 року в місті Хускварна. У період з 1898 по 1905 рік у Швеції було вироблено 13 732 одиниці «револьвера Наган M/1887».

7,5-мм патрон під шведський і норвезький револьвер Нагана

Норвегія

Норвегія приймає на озброєння модифіковану (основна зміна торкнулася форми мушки) шведську модель під індексом «модель 1893». Збройні сили Норвегії отримали 12 964 револьвера, переважна більшість яких було вироблено фабрикою Наган в бельгійському Льєжі, 350 одиниць у шведській Хускварна і лічені одиниці норвезькою фабрикою в місті Конгсберг.

Револьвери Нагана покривали всі вимоги армій Швеції і Норвегії довгі роки і були повністю замінені самозарядним автоматичною зброєю тільки після закінчення Другої світової війни.

Інші країни

Модель М1893 була також прийнята на озброєння армії Сербії. Військово-морський флот Аргентини замовляє револьвери Нагана під американський калібр .440 на фабриках Німеччини. Російська імперія купує ліцензію на виробництво 3-лінійного револьвера і також замовляє його виробництво Льєжської фірмі.

«Класичну» модель Нагана зразка 1895 року, а також її модифікації випускають численні збройові фірми по всьому світу. Серед них: бельгійські Лепаж, Байяр, Франкот, німецька Енель в Зулі, російський імператорський тульський збройовий завод, іспанська Арізменді-Гоенага, польська в місті Радом і багато інших.

Прийняття на озброєння в Росії

В кінці XIX століття Російська імперія була змушена приступити до масового переозброєння своєї армії. В якості основного зразка стрілецької зброї була обрана 3-лінійна гвинтівка системи Мосіна зразка 1891 року, штатним револьвером служила морально застаріла до того часу модель 4,2-лінійного (10,67-мм) револьвера системи Сміта-Вессона III зразка 1880 року. Для пошуку перспективних моделей була підключена «Комісія для вироблення малокаліберного рушниці» на чолі з генерал-лейтенантом Н. Г. Чагіним. Основні вимоги до нового армійського револьверу полягали в наступному:

• Велика зупиняюча дія кулі. Оскільки одним з основних видів військ була кавалерія, то постріл на ефективній дальності (до 50 кроків) повинен зупиняти коня.
• «Сила бою» повинна забезпечувати пробивання чотирьох-п'яти дюймових соснових дощок.
• Невелика маса (0,82-0,92 кг).
• Калібр, число, напрям, профіль нарізів стовбура тощо повинні збігатися з такими у трилінійної гвинтівки Мосіна, тоді при виготовленні револьверів можна буде використовувати браковані гвинтівочні стовбури.
• Револьвер не повинен бути оснащений пристроєм стрільби «самозводом», бо він «шкідливо впливає на влучність».
• Початкова швидкість кулі повинна становити не менше 300 м/с.
• Револьвер повинен мати гарну щільністю стрільби.
• Конструкція повинна бути простою і технологічною.
• Револьвер повинен бути надійний, нечутливий до забруднень і поганим умовам експлуатації, простий в обслуговуванні.
• Екстрагування гільз повинно бути не одночасним, а почергове.
• Прицільні пристосування повинні бути розраховані так, щоб траєкторія польоту кулі перетинала лінію прицілювання на відстані 35 кроків.
• Ємність барабана не менше 7 патронів.
• Патрон з фланцевою латунною гільзою, оболонкової кулею і бездимним порохом.

Відмова від самовзводної стрільби і одночасного екстрагування стріляних гільз був викликаний думкою, що, по-перше, вони ускладнять конструкцію (що негативно позначиться на надійності і вартості револьвера), а по-друге, приведуть до «надлишкового витрати боєприпасів».

«Царський» «наган»

Оголошений конкурс і потенційне гігантське замовлення викликало величезний інтерес у вітчизняних та зарубіжних виробників зброї. Було представлено кілька модифікацій існуючого револьвера Сміта-Вессона, револьвери й автоматичні пістолети. Основна боротьба розгорнулася між бельгійськими зброярами Генрі Піпером з моделлю револьвера М1889 «Байяр» і Леоном Наганом з М1892. Леону довелося переробити револьвер під російський 7,62-мм калібр і, як і в 1883 році, виключити можливість самовзводної стрільби, погіршивши характеристики зброї відповідно до вимог конкурсу. Було представлено два варіанти — 6 і 7-зарядні револьвери. Револьвер Піпера був відкинутий через велику масу і ненадійність конструкції. Перемога в конкурсі Леона Нагана була, імовірно, багато в чому обумовлена ​​тим, що у нього в російському військовому відомстві вже були давно встановлені зв'язки (під час аналогічного конкурсу на стрілецьку зброю гвинтівка Нагана програла конструкції Мосіна, але Леон Наган отримав величезну премію 200 000 рублів золотом). За патент на револьвер Наган запросив 75 000 рублів, в чому йому зрештою було відмовлено і був призначений повторний конкурс з новими уточненими умовами. У них крім характеристик обмовлялася премія: 20 000 рублів за конструкцію револьвера і 5 000 за конструкцію патрона, крім того переможець «віддавав свій винахід у повну власність російського уряду, який отримував право виготовляти його як у себе в країні, так і за кордоном, без будь-якої доплати винахіднику». Піпер представив на конкурс заново перероблені револьвери з оригінальною автоматикою, яку комісія визнала «цікавою, але не практичною». Шестиствольний револьвер Мосіна також відкинутий. Доведення в конструкції револьвера Нагана були менш значними і після порівняльних випробувань з 4,2-лінійним револьвером Сміт-Вессона конструкція була схвалена. Цікаво, що за результатами військових випробувань офіцери, що брали у них участь висловили наполегливе бажання отримати револьвер «подвійної дії» з можливістю самовзводної стрільби. Повернувшись до самовзводного варіанту револьвера, комісія і його не визнала повністю задовільним, тому було прийнято рішення прийняти на озброєння російської армії револьвери двох зразків: офіцерський подвійної дії і солдатський — несамовзводний.

Після внесення ряду дрібних змін конструкція була затверджена навесні 1895 року. Указом Миколи II револьвер Нагана прийнятий на озброєння російської армії 13 травня 1895. Закупівельна ціна револьвера, виробленого в Бельгії не перевищувала для російської армії 30-32 рублів. Контракт передбачав протягом наступних трьох років поставку 20 000 револьверів зразка 1895 року. Також бельгійська сторона була зобов'язана за контрактом надати допомогу в постановці виробництва револьверів на Імператорському Тульському збройовому заводі. Конструкція револьвера російського виробництва піддалася невеликий модернізації: потилиця рукояті виконувалась цільною (а не розрізним як в бельгійському варіанті), була спрощена форма мушки. Піддалася удосконалення технологія виробництва. Вартість тульського «Нагана» становила 22 рубля 60 копійок. Замовлення на п'ять років з 1895 по 1904 склав 180 000 одиниць.

Використання в Росії і Радянському Союзі

Перше успішне бойове застосування револьверів конструкції Нагана відноситься до 1900 році. Російський експедиційний корпус прийняв участь у приборканні «повстання боксерів» в Китаї. 3 червня 1900 при оволодінні фортецею Таку, яка замикала гирло річки Пейхо, командир зведеної роти 12-го Сибірського полку поручик Станкевич, одним з перших увірвався в розташування противника, застрелив двох нападників китайських солдатів.

Скорочення фінансування військового відомства з 1903 року призвело до різкого зниження виробництва револьверів, і тільки Російсько-японська війна змусила уряд направити надзвичайні кредити на закупівлю озброєння. У 1905 році тульському заводу наказувалося виготовити 64 830 одиниць револьвера зразка 1895 року, але було випущено всього 62 917 «наганів». Після війни фінансування програми переозброєння армії в черговий раз скоротилася, і створена в 1908 році міжвідомча комісія дозволила виготовлення револьверів по замовленнях безпосередньо військових частин.

Джерела

• Наган на сайті про стрілецьку зброю www.weaponplace.ru.
• Коротка історія «російського нагану»

Посилання

• Галерея револьверів Наган
• Револьвер Наган зразку 1895 р. (пристрій і взаємодія механізмів у фотографіях)
• Револьвер Наган зразку 1895 р. (неповне і повне розбирання та збирання, приналежності)
• Револьвер Наган зразку 1895 р. (відмінність солдатської моделі від офіцерської у фотографіях)