Новітні релігійні рухи

Медитація послідовників китайського НРР Фалунь-гун

Громада Мехасангха Ніппондзан Мьоходзі

Ув’язнений Іоанн-Петро ІІ (В.Ковальчук), один із лідерів Великого білого братства, у виправній колонії № 19 у Луганській області

Новітні релігійні рухи (НРР, неорелігія, новітні релігійні течії) — релігійні течії, чиє віровчення та організаційні структури виникли у другій половині XIX — XXI століття.

Виникнення і поширення НРР

Справжній вибух НРР спостерігався у другій половині ХХ століття. Єдиної точки зору щодо того, який релігійний рух називати новітнім немає. Одні дослідники пропонують вважати НРР ті рухи, які зародилися у 1960-ті —1970-ті роки, другі — у 1940-ті —1950-ті роки. Нарешті, треті наполягають віднести до неорелігій течії, які з’явилися за останні 150-200 років. Це дозволить, на їхню думку, занести до НРР Свідків Єгови і мормонів.

Зростанню НРР сприяє загальна орієнтаційна криза західної цивілізації, криза традиційних інститутів, синтез західних і східних духовних традицій, втома від раціональності й утилітаризму, незадоволеність відповідями на животрепетні питання, отриманими у традиційних суспільних рамках.

НРР поширені по світу неоднаково. Деякі з них не виходять за межі ареалу їх виникнення, як, наприклад, різні незалежні, месіанські, хіліастичні, синкретичні церкви й секти тубільців Тропічної і Південної Африки, Латинської Америки, Океанії. Більшість з них називає себе християнськими. Хоча через те, що у їх віровченні й обрядах багато запозичених елементів з тубільних культів, вони радше належать до традиційних вірувань, ніж до християнства.

Інші НРР не визнають державних кордонів і поширюють свої віровчення по всім континентам і відтак перетворюються на новітні світові релігії.

Основні види НРР

Існують різні види класифікації НРР. Найпоширенішим є поділ новітніх релігійних рухів на:

• неохристиянство;
• орієнталістські релігійні рухи;
• синкретичні релігійні рухи;
• неоязичництво.

До НРР можна також додати сайєнтологічні (Церква сайєнтології Л. Рон Хаббарда); психотерапевтичні та психо-спирітуальні рухи (різні практики йоги, послідовники Порфирія Іванова). Неохристиянство — релігійні течії, які виникають у рамках християнської традиції.

До неохристиянських течій з певними зауваженнями можна віднести Церкву Ісуса Христа святих останніх днів (ЦІХСОД), відому як церкву мормонів. Найбільш динамічно у світі розвиваються харизматичні церкви. Харизматичний (від грец. Божа благодать) рух виник у 1906 році у Лос-Анджелесі (США).

До орієнталістського (від лат. східний) напряму належать нові індуські та буддистські рухи, які виникли в рамках релігійних систем Сходу. Для цих течій характерно запозичення положень з різних релігій. Буддистське або індуське вчення поєднується з елементами даосизму, конфуціанства, синтоїзму тощо.

В основі синкретичних рухів лежать еклектично поєднані елементи західних і східних релігійних систем. Прихильники деяких з цих течій визнають основні релігії світу лише як різні шляхи до одного Бога, але тільки свою релігію вважають найбільш істинною, здатною подолати конфесійні розбіжності й об’єднати всі релігійні традиції. До синкретичних рухів належать Віра Багаї, Церква об'єднання, Велике Біле Братство ЮСМАЛОС, Аум Шінрікьо, Церква «Останнього заповіту».

Термін неоязичництво об’єднує різні групи новітніх релігійних рухів, котрі, як правило, постають у наслідок спроб відродити первісні вірування перед християнської доби і сакралізувати за їхньою допомогою національну ідею.

Новий язичницький рух виник як реакція на модерні суспільні процеси, руйнування етнічної культури.

НРР в Україні

У першій половині 1990-х років в Україні склався надзвичайно сприятливий клімат для поширення новітніх релігійних рухів. Серед головних причин цього процесу слід назвати соціально-економічну і політичну нестабільність; значну відірваність людей від церковних традицій; ослабленість історичних церков та їхніх місіонерських структур; потужний фінансовий тиск закордонних релігійних місій; брак високих ідеалів. Окрім того, НРР постають на хвилі протесту проти традиційних цінностей і пов’язані з молодіжною субкультурою. Часто до новітніх релігійних рухів прилучається юнацтво, яке розчарувалося в інших формах бунту (вживання наркотиків, секс-революція, контркультура тощо). Привабливою рисою НРР для деяких богошукачів є їхня екзотичність.

Ідея поєднання Сходу і Заходу упала в Україні на добрий ґрунт, оскільки її розташування на межі різних цивілізацій спричинило формування у нашого народу світоглядного плюралізму, терпимого ставлення до інакомислення.

В Україні харизматизм з’явився на рубежі 1980-х —1990-х роках і тісно пов’язаний з іншими протестантськими напрямами, переважно з п’ятидесятництвом. Нині в Україні нараховується понад однієї тисячі громад харизматичних течій. Найбільше з них належать до Церкви повного Євангелія. Переважна більшість харизматів складає молодь віком до 30 років.

З кінця 1980-х рр. орієнталістські рухи починають проникати до України. На населення країни вони не справили значного впливу і складають сьогодні незначну частку від загальної кількості релігійних громад.

Серед усіх східних течій в Україні найпомітнішим є Міжнародне Товариство Свідомості Крішни (МТСК), відоме також під назвою рух “Харе Крішна”. Неоязичники України представлені кількома релігійними організаціями неоязичницької основи, зокрема громадами Рідної української національної віри (РУНВіра), слов’янсько-ведичного руху “Хара-Хорс” та ін.

В Україні представлено понад однієї тисячі нетрадиційних для нашої країни і новітніх релігійних рухів. Утім хоч кількість НРР постійно зростає, чисельність їх прихильників незначна.

Література

• Єленський В.  Біле Братство як підручник соціології релігії // Людина і світ, № 5-6, 1996. – С.23-27.
• Филипович Л. О.  Новітні релігійні течії: український контекст ( огляд, документи, переклади). – К.: Наук. Думка,2000.
• Форостюк О. Д.  Новітні релігійні рухи // Релігієзнавство: Навчальний посібник / За загальною редакцією О.М. Єременка. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005.
• Новітні релігії в сучасній Україні. Збірник матеріалів / ред.кол.: В.Д.Бондаренко – гол.ред. та ін. – К., 2000.
• Arweck, Elisabeth and Peter B. Clarke, New Religious Movements in Western Europe: An Annotated Bibliography, Westport & London: Greenwood Press, 1997.
• Barker, Eileen New religious movements: a practical introduction London, Her Majesty's Stationery Office, 1989.
• Barker, Eileen and Margit Warburg (eds) New Religions and New Religiosity, Aarhus, Denmark: Aargus University Press, 1998.
• Barrett, David B., George T. Kurian, and Todd M. Johnson, World Christian Encyclopedia: A Comparative Survey of Churches and Religions in the Modern World, 2 vols. 2nd edition, Oxford & New York: Oxford University Press, 2001.
• Beckford, James A. (ed) New Religious Movements and Rapid Social Change, Paris: UNESCO/London, Beverly Hills & New Delhi: SAGE Publications, 1986.
• Chryssides, George D., Exploring New Religions, London & New York: Cassell, 1999.
• Clarke, Peter B. (ed.), Encyclopedia of New Religious Movements, London & New York: Routledge, 2006.
• Davis, Derek H., and Barry Hankins (eds) New Religious Movements and Religious Liberty in America, Waco: J. M. Dawson Institute of Church-State Studies and Baylor University Press, 2002.
• Hexham, Irving and Karla Poewe, New Religions as Global Cultures, Boulder, Colorado: Westview Press, 1997.
• Hexham, Irving, Stephen Rost & John W. Morehead (eds) Encountering New Religious Movements: A Holistic Evangelical Approach, Grand Rapids: Kregel Publications, 2004.
• Jenkins, Philip, Mystics and Messiahs: Cults and New Religions in American History, New York: Oxford University Press, 2000.
• Kohn, Rachael, The New Believers: Re-Imagining God, Sydney: Harper Collins, 2003.
• Kranenborg, Reender (Dutch language) Een nieuw licht op de kerk?: Bijdragen van nieuwe religieuze bewegingen voor de kerk van vandaag/A new perspective on the church: Contributions by NRMs for today's church Published by het Boekencentrum, (a Christian publishing house), the Hague, 1984. ISBN 90-239-0809-0.
• Loeliger, Carl and Garry Trompf (eds) New Religious Movements in Melanesia, Suva, Fiji: University of the South Pacific & University of Papua New Guinea, 1985.
• Meldgaard, Helle and Johannes Aagaard (eds) New Religious Movements in Europe, Aarhus, Denmark: Aarhus University Press, 1997.
• Needleman, Jacob and George Baker (eds) Understanding the New Religions, New York: Seabury Press, 1981.
• Partridge, Christopher (ed) Encyclopedia of New Religions: New Religious Movements, Sects and Alternative Spiritualities, Oxford: Lion, 2004.
• Possamai, Adam, Religion and Popular Culture: A Hyper-Real Testament, Brussels: P. I. E. - Peter Lang, 2005.
• Saliba, John A., Understanding New Religious Movements, 2nd edition, Walnut Creek, Lanham: Alta Mira Press, 2003.
• Stark, Rodney (ed) Religious Movements: Genesis, Exodus, Numbers, New York: Paragon House, 1985.
• Thursby, Gene. "Siddha Yoga: Swami Muktanada and the Seat of Power." When Prophets Die: The Postcharismatic Fate Of New Religious Movements. Albany: State University of New York Press, 1991 pp. 165-182.
• Towler, Robert (ed) New Religions and the New Europe, Aarhus, Denmark: Aarhus University Press, 1995.
• Trompf, G. W. (ed) Cargo Cults and Millenarian Movements: Transoceanic Comparisons of New Religious Movements, Berlin & New York: Mouton de Gruyter, 1990.
• Wilson, Bryan and Jamie Cresswell (eds) New Religious Movements: Challenge and Response, London & New York: Routledge, 1999.

Джерела

• AcademicInfo: Нові релігійні рухи []
• Дослідження з проблем культів та сект []
• Гартфордський інститут релігійних досліджень: Нові релігійні рухи []
• Online тексти про нові релігійні рухи []
• SSSR Resolution on New Religious Groups
• Міжнародний журнал релігієзнавства