Абрикоса: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Боґан (обговорення | внесок)
4071 редагування
Немає опису редагування
Боґан (обговорення | внесок)
4071 редагування
Немає опису редагування
Рядок 32: Рядок 32:
}}
}}


'''Абрико́са'''<ref>[http://nbuv.gov.ua/j-pdf/stopnsr_2014_3_5.pdf Меженський В.М. До питання впорядкування українських назв рослин. Назви видів Prunus L.//СОРТОВИВЧЕННЯ. — №3, 2014. — С. 15-24.]</ref> (''Prunus armeniaca'', також ''Armeniaca vulgaris'', ''абрикос'', ''жерделя''<ref name="В.Дубровський">В.Дубровський/ Словник московсько-український. Видавництво: Рідна мова. Київ, 1918.</ref>, ''мореля''<ref name="В.Дубровський"/>)&nbsp;— плодове [[дерево]] родини розових, близький родич [[мигдаль|мигдалю]], [[персик]]а, [[слива|сливи]] і [[вишня (рослина)|вишні]].
'''Абрико́са'''<ref>[http://nbuv.gov.ua/j-pdf/stopnsr_2014_3_5.pdf Меженський В.&nbsp;М.&nbsp;До питання впорядкування українських назв рослин. Назви видів Prunus L.//СОРТОВИВЧЕННЯ.&nbsp;— №&nbsp;3, 2014.&nbsp;— С. 15-24.]</ref> (''Prunus armeniaca'', також ''Armeniaca vulgaris'', ''абрикос'', ''жерделя''<ref name="В.Дубровський">В.Дубровський/ Словник московсько-український. Видавництво: Рідна мова. Київ, 1918.</ref>, ''мореля''<ref name="В.Дубровський"/>)&nbsp;— плодове [[дерево]] [[Слива (рід)|роду Сливи]].


== Етимологія ==
== Етимологія ==
Слово «абрикоса» походить від {{lang-de|Abrikose}} (''>Aprikose''), яке через {{lang-fr|abricot}} й {{lang-es|albercoque}} виводять від {{lang-ar|البرقوق}}, «аль-біркук». Варіант «абрикос» запозичений, ймовірно, через [[Росіянізм|російське посередництво]] з [[Нідерландська мова|голландської]] (''abrikoos'')<ref>{{Cite web|url = http://enc-dic.com/fasmer/Abrikos-851/|title = Этимологический словарь Фасмера|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref><ref>{{Cite book|title = Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.
Слово «абрикоса» походить від {{lang-de|Abrikose}} (''>Aprikose''), яке через {{lang-fr|abricot}} й {{lang-es|albercoque}} виводять від {{lang-ar|البرقوق}}, «аль-біркук». Варіант «абрикос» запозичений, ймовірно, через [[Росіянізм|російське посередництво]] з [[Нідерландська мова|голландської]] (''abrikoos'')<ref>{{Cite web|url = http://enc-dic.com/fasmer/Abrikos-851/|title = Этимологический словарь Фасмера|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref><ref>{{Cite book|title = Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.


Слово «жерделя» — [[Турецька мова|турецького походження]], від ''zerdali'', яке вживалось щодо одного з сортів абрикос. Походить від [[Перська мова|перського]] ''zardali'' («золотий плід») — зі ''zard'' ([[Золото|«золото»]]), пор. [[Праслов'янська мова|праслов.]] ''*zolto''<ref>{{Cite book|title = Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.
Слово «жерделя»&nbsp;— [[Турецька мова|турецького походження]], від ''zerdali'', яке вживалось щодо одного з сортів абрикос. Походить від [[Перська мова|перського]] ''zardali'' («золотий плід»)&nbsp;— зі ''zard'' ([[Золото|«золото»]]), пор. [[Праслов'янська мова|праслов.]] ''*zolto''<ref>{{Cite book|title = Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.


«Мореля» походить, ймовірно, від нім. ''Marille'' ([[Австрійський варіант німецької мови|австрійський варіант]]). Подальша етимологія: {{lang-it|armellino}} < {{lang-la|pōmum Armeniacum}} ‎(«вірменський плід»)<ref>{{Cite web|url = https://en.wiktionary.org/wiki/marelica|title = marelica|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.
«Мореля» походить, ймовірно, від нім. ''Marille'' ([[Австрійський варіант німецької мови|австрійський варіант]]). Подальша етимологія: {{lang-it|armellino}} < {{lang-la|pōmum Armeniacum}} ‎(«вірменський плід»)<ref>{{Cite web|url = https://en.wiktionary.org/wiki/marelica|title = marelica|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.
Рядок 105: Рядок 105:
Плоди використовуються у свіжому вигляді, для консервування та сушки. Для сушіння використовують плоди середньоазіатських сортів з високим вмістом цукру та сухої речовини. Сушені абрикоси без кісточок називаються [[курага]], з кісточками — [[урюк]]. Сушені плоди містять 50-60 % цукру. Ядра кісточок мають солодкий смак, їх уживають як замінник [[мигдаль|мигдалю]]. Сушені абрикоси містять [[калій]] (K), що стимулює роботу [[серце|серця]] та цілого організму.
Плоди використовуються у свіжому вигляді, для консервування та сушки. Для сушіння використовують плоди середньоазіатських сортів з високим вмістом цукру та сухої речовини. Сушені абрикоси без кісточок називаються [[курага]], з кісточками — [[урюк]]. Сушені плоди містять 50-60 % цукру. Ядра кісточок мають солодкий смак, їх уживають як замінник [[мигдаль|мигдалю]]. Сушені абрикоси містять [[калій]] (K), що стимулює роботу [[серце|серця]] та цілого організму.


Ядро (насіння) в цих сортів солодке, тому використовується для харчування як горіхи<ref name="Советы">Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф.&nbsp;Я.&nbsp;Попович, Б.&nbsp;К.&nbsp;Гапоненко, Н.&nbsp;М.&nbsp;Коваль и др.; Под ред. Ф.&nbsp;Я.&nbsp;Поповича.&nbsp;— Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.</ref>. З насіння абрикос також роблять [[Абрикосова олія|олію]].
Ядро (насіння) в цих сортів солодке, тому використовується для харчування як горіхи<ref name="Советы">Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф.&nbsp;Я.&nbsp;Попович, Б.&nbsp;К.&nbsp;Гапоненко, Н.&nbsp;М.&nbsp;Коваль и др.; Под ред. Ф.&nbsp;Я.&nbsp;Поповича.&nbsp;— Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.</ref>. З насіння абрикос також роблять [[Абрикосова олія|олію]].


На стовбурах і гілках абрикоси виділяється [[камедь]], з якого виготовляють клей та масляні емульсії.
На стовбурах і гілках абрикоси виділяється [[камедь]], з якого виготовляють клей та масляні емульсії.
Рядок 145: Рядок 145:
== В Україні ==
== В Україні ==


В Україні у дикому стані не росте, розводять у [[сад]]ах, придорожніх насадженнях, [[лісосмуга]]х [[степ]]ових, рідше, [[лісостеп]]ових районів. Плодоносить на 3—4-й рік. Урожайність до 100–300 ц/га. Основний сорт ''Червонощокий''. Цінною [[підщепа|підщепою]] для абрикоси в Україні є жерделя.
В Україні у дикому стані не росте, розводять у [[сад]]ах, придорожніх насадженнях, [[лісосмуга]]х [[степ]]ових, рідше, [[лісостеп]]ових районів. Плодоносить на 3—4-й рік. Урожайність до 100—300 ц/га. Основний сорт ''Червонощокий''. Цінною [[підщепа|підщепою]] для абрикоси в Україні є жерделя.


Сортова абрикоса поширена в основному на півдні України, але й там вона плодоносить нерегулярно. Часто в дерев узимку підмерзають плодові бруньки, а навесні квіти, бо абрикоса рано цвіте. У поліській та лісостеповій зонах України в основному вирощують дерева абрикоси з насіння, їх називають «жерделі». Жерделі дають, як правило, дрібні плоди, що не відзначаються високими смаковими якостями, але дерева їх менш вимогливі до умов.
Сортова абрикоса поширена в основному на півдні України, але й там вона плодоносить нерегулярно. Часто в дерев узимку підмерзають плодові бруньки, а навесні квіти, бо абрикоса рано цвіте. У поліській та лісостеповій зонах України в основному вирощують дерева абрикоси з насіння, їх називають «жерделі». Жерделі дають, як правило, дрібні плоди, що не відзначаються високими смаковими якостями, але дерева їх менш вимогливі до умов.


* ''Червонощокий''. Найпоширеніший сорт. Районований майже у всіх областях України, за винятком Полісся і деяких областей лісостепової зони. Дерева скороплідні, високоврожайні, але недостатньо зимостійкі в північних районах України. Плоди середньої величини або великі, дуже смачні, використовуються у свіжому вигляді та для технічної переробки. Сорт самоплідний.<ref name="Советы"/>
* ''Червонощокий''. Найпоширеніший сорт. Районований майже у всіх областях України, за винятком Полісся і деяких областей лісостепової зони. Дерева скороплідні, високоврожайні, але недостатньо зимостійкі в північних районах України. Плоди середньої величини або великі, дуже смачні, використовуються у свіжому вигляді та для технічної переробки. Сорт самоплідний.<ref name="Советы"/>
Рядок 177: Рядок 177:
== Література ==
== Література ==
* {{Лікарські рослини 1992}}
* {{Лікарські рослини 1992}}
* Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.
* Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.
* Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. Г., Івченко С. Г. Шкільний визначник рослин. — К.: «Радянська школа», 1988
* Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. Г., Івченко С. Г. Шкільний визначник рослин. — К.: «Радянська школа», 1988
* {{ref-ru}} Сорта плодових и ягодных культур. М., 1953.
* {{ref-ru}} Сорта плодових и ягодных культур. М., 1953.

Версія за 10:26, 22 лютого 2016

Абрикоса
Абрикоса
Абрикоса
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Рід: Слива (Prunus)
Підрід: Слива (Prunus)
Вид: Абрикоса
Біноміальна назва
Prunus armeniaca
L. 1753
Ареал вирощування абрикоси
Ареал вирощування абрикоси
Синоніми
Armeniaca vulgaris Lam.[1]

Amygdalus armeniaca (L.) Dumort.[1]

Посилання
Вікісховище: Prunus armeniaca
Віківиди: Prunus armeniaca
EOL: 301091
IPNI: 729463-1
ITIS: 24769
МСОП: 50134200
NCBI: 36596
The Plant List: rjp-2050

Абрико́са[2] (Prunus armeniaca, також Armeniaca vulgaris, абрикос, жерделя[3], мореля[3]) — плодове дерево роду Сливи.

Етимологія

Слово «абрикоса» походить від нім. Abrikose (>Aprikose), яке через фр. abricot й ісп. albercoque виводять від араб. البرقوق‎, «аль-біркук». Варіант «абрикос» запозичений, ймовірно, через російське посередництво з голландської (abrikoos)[4][5].

Слово «жерделя» — турецького походження, від zerdali, яке вживалось щодо одного з сортів абрикос. Походить від перського zardali («золотий плід») — зі zard («золото»), пор. праслов. *zolto[6].

«Мореля» походить, ймовірно, від нім. Marille (австрійський варіант). Подальша етимологія: італ. armellino < лат. pōmum Armeniacum ‎(«вірменський плід»)[7].

Походження і поширення

У дикому стані абрикоса трапляється на Кавказі, у Туркменістані. В Україні вирощують як промислову культуру в південних областях, рідше — в Лісостепу й на Поліссі.

Батьківщина культурної форми — Середня Азія та Китай. Є 8 видів, ростуть переважно в Азії, тривалий час вирощувалися в Вірменії, звідки потрапили в Європу і Америку (звідки латинська назва «Armeniaca»  — «вірменська слива»).

Дикі породи

Дикі абрикоси (Абрикоса звичайна, лат. Armeniaca vulgaris Lam.) — не така вже й ботанічна рідкість. У горах Середньої Азії трапляються невеликі абрикосові ліси. На півдні Приморського краю, на півночі Китаю, в Кореї на сухих кам'янистих схилах ці дерева ростуть групами або поодинці. Абрикоси пристосувалися навіть до сибірських морозів. У Забайкаллі та Монголії кущі абрикос витримують температуру до −50 °C. Плоди диких абрикос дрібніші, вони мають гіркуватий присмак, у м'якоті трапляються грубі волокна.

Опис

Абрикосові дерева мають щільну міцну деревину, у центрі — блискучу темно-коричневу, з країв — світлішу, жовту або буру. Молоді пагони червонувато-коричневі, блискучі. Листки чергові, широкі, округлі або яйцеподібні, при основі майже серцеподібні, цілісні, нерівнопилчасті, майже голі, згори темно-зелені, блискучі, знизу — матові.

Квіти та плоди

Квітки двостатеві, поодинокі (рідше — по дві в листкових пазухах), майже сидячі, 5-пелюсткові, білі або рожеві (до 3 см у діаметрі), правильні, з подвійною вільнопелюстковою 5-членною оцвітиною. тичинок багато. Маточка одна з верхньою зав'яззю та одним стовпчиком. Цвіте раніше всіх плодових порід у квітні-травні до розпускання листків і забезпечує медоносних бджіл раннім взятком нектару і пилку[8]. Плоди дозрівають у червні — липні.

Цілий плід абрикоси та його перетин

Плід — округла або обернено яйцевидна соковито-м'ясиста кістянка (до 3 см у діаметрі), жовтого або червонувато-жовтого кольору з червонуватим рум'янцем та повстистим опушенням. М'якуш кістянки кисло-солодкий, нерідко з гіркуватим присмаком.

Абрикоси дуже швидко ростуть. За сприятливих умов за рік молода рослина сягає півтора метра, доросла рослина заввишки 5-10 м. Абрикоси люблять світло і добре переносять посуху. Дерева живуть до 50 і більше років.

Хімічний склад

М'якуш плодів містить близько 27 % цукрів (переважно сахароза), понад 2,5 % органічних кислот (яблучна, лимонна, саліцилова, винна), пектини (1 %), бета-каротин (1,6 мг %), аскорбінову кислоту (10 мг%), тіамін, рибофлавін, флавоноїди, калій (305 мг %), залізо, срібло тощо.

У насінні є жирна олія (30—50 %), емульсин, глікозид амигдалін (у дикорослої абрикоси); в камеді є арабіноза (41 %), галактоза (44 %), глюкуронова кислота (16 %), мінеральні та білкові речовини.

Практичне використання

Сушіння абрикос на місці. Каппадокія

Дуже цінна порода з групи кісточкових. Харчова, медоносна та технічна рослина. Використовують плоди, насіння та абрикосову камедь.

Плоди використовуються у свіжому вигляді, для консервування та сушки. Для сушіння використовують плоди середньоазіатських сортів з високим вмістом цукру та сухої речовини. Сушені абрикоси без кісточок називаються курага, з кісточками — урюк. Сушені плоди містять 50-60 % цукру. Ядра кісточок мають солодкий смак, їх уживають як замінник мигдалю. Сушені абрикоси містять калій (K), що стимулює роботу серця та цілого організму.

Ядро (насіння) в цих сортів солодке, тому використовується для харчування як горіхи[9]. З насіння абрикос також роблять олію.

На стовбурах і гілках абрикоси виділяється камедь, з якого виготовляють клей та масляні емульсії.

Найбільші виробники абрикоси станом на 2005 рік
Туреччина Туреччина 390
Іран Іран 285
Італія Італія 232
Пакистан Пакистан 220
Греція Греція 196
Франція Франція 181
Алжир Алжир 145
Іспанія Іспанія 136
Японія Японія 123
Марокко Марокко 103
Сирія Сирія 101
Всього у світі 1916
Джерело:[10]

З деревини виготовляють музичні інструменти, що добре звучать, сувеніри.

Абрикосу використовують і як підщепу для деяких плодових порід.

В Україні

В Україні у дикому стані не росте, розводять у садах, придорожніх насадженнях, лісосмугах степових, рідше, лісостепових районів. Плодоносить на 3—4-й рік. Урожайність до 100—300 ц/га. Основний сорт Червонощокий. Цінною підщепою для абрикоси в Україні є жерделя.

Сортова абрикоса поширена в основному на півдні України, але й там вона плодоносить нерегулярно. Часто в дерев узимку підмерзають плодові бруньки, а навесні квіти, бо абрикоса рано цвіте. У поліській та лісостеповій зонах України в основному вирощують дерева абрикоси з насіння, їх називають «жерделі». Жерделі дають, як правило, дрібні плоди, що не відзначаються високими смаковими якостями, але дерева їх менш вимогливі до умов.

  • Червонощокий. Найпоширеніший сорт. Районований майже у всіх областях України, за винятком Полісся і деяких областей лісостепової зони. Дерева скороплідні, високоврожайні, але недостатньо зимостійкі в північних районах України. Плоди середньої величини або великі, дуже смачні, використовуються у свіжому вигляді та для технічної переробки. Сорт самоплідний.[9]

Крім Червонощокого, у південних областях України районовані сорти: Нікітінський, Ананасовий цюрупинський, Мелітопольський ранній, Консервний пізній, Арзамі, Угорський найкращий, Ювілейний та ін. Для Полісся та Лісостепу становлять інтерес сорти УНДІС: Ананасовий київський, Київський ароматний, Поліський великоплідний, Шабловський, Колгоспний, Березняківський.[9]

Шкідники та хвороби

Шкідниками абрикоси є: галиця вічкова, златка чорна, казарка, коренегриз звичайний, короїд зморшкуватий, листокрутка вишнева, міль плодова, плодожерка східна.

Галерея

  • Абрикосове дерево, Каппадокія, Туреччина
    Абрикосове дерево, Каппадокія, Туреччина
  • Листя
    Листя
  • Стовбур
    Стовбур
  • Цвіт абрикоси (Донецьк)
    Цвіт абрикоси (Донецьк)
  • Плоди
    Плоди
  • Розлущений плід
    Розлущений плід
  • Насіння абрикоси
    Насіння абрикоси

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б USDA Germplasm Resources Information Network (GRIN)
  2. ↑ Меженський В. М. До питання впорядкування українських назв рослин. Назви видів Prunus L.//СОРТОВИВЧЕННЯ. — № 3, 2014. — С. 15-24.
  3. ↑ а б В.Дубровський/ Словник московсько-український. Видавництво: Рідна мова. Київ, 1918.
  4. ↑ Этимологический словарь Фасмера.
  5. ↑ Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.
  6. ↑ Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.
  7. ↑ marelica.
  8. ↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 9.
  9. ↑ а б в Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.
  10. ↑ UN Food & Agriculture Organisation (FAO) [1]

Література

Посилання

У Вікісловнику є сторінка абрикоса.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абрикоса&oldid=17651457