Янівський цвинтар

Янівський цвинтар
|Площа= |Тип= |розташування_місто= |веб-сайт= |Кількість поховань= |відкрите= |розташування_країна=
Янівський цвинтар
Інформація про цвинтар
49°51′08″ пн. ш. 23°59′49″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Львів Клепарів
Відкрито	1883
Площа	38 гектар
Кількість поховань	200 000
Адреса: м. Львів, вул. Шевченка, 128, 79039
Янівський цвинтар Янівський цвинтар (Україна)
Янівський цвинтар у Вікісховищі

Я́нівський цви́нтар — один з цвинтарів у Львові, на якому поховані визначні українські діячі: генерал УГА Мирон Тарнавський, Ольга Басараб та інші, близько тисячі вояків, що загинули у боях за Львів у листопаді 1918, і полонені з українсько-польської війни 1918-19 років.

Розташування

Кладовище розташоване на вулиці Шевченка, на околиці історичної місцевості — Клепарова. Його площа становить близько 38 га. Понад 200 тисяч поховань розташовані на 68 полях.

Головний вхід розташований на вулиці Шевченка. Біля входу — колона-капличка з 17 століття, споруджена у 1938 році за проектом архітектора Антона Лобоса.

Історія

Цвинтар був заснований у 1883 році для західної частини Львова. Вже до того часу, на околицях вулиці Золотої у 1855 році було створено Нове єврейське кладовище. Почасти через це, а почасти через віддаленість від центральної частини міста, спочатку Янівський цвинтар не користувався великою популярністю. Переважно на ньому ховали людей із бідніших верств населення.

Протягом своєї історії кладовище розширювало межі вздовж вулиці Шевченка — колишньої Янівської, займаючи пустирі, які віддаляли його від єврейського цвинтаря, поки врешті обидва некрополі не злилися в один.

Станом на 1939 рік на цвинтарі було 54 поля і близько 115 тисяч поховань.

На початку 1980-их років, у зв'язку з недостатком вільного місця, Янівський цвинтар було закрито. Виняток робиться для родин, які мають власні гробівці. За спеціальним дозволом здійснюються поховання в могили близьких родичів.

В червні-липні 1941, у період відступу Червоної Армії на початку війни з Німеччиною, у тюрмах Львова відбувалися масові розстріли органами НКВС політичних в'язнів. На Янівському цвинтарі біля поля № 55 є братська могила «Три хрести» — невідомих жертв тюрми «Бригідки». Поруч у 1990 р. встановлено стилізований під березу пам'ятний хрест жертвам терору НКВС, які загинули у червні 1941.

Поля давніх поховань

Горельєф «Дорога до вічності» на гробівці Дзенцеловських. Скульптор Теобальд Оркасевич.

Поля давніх поховань розташовані справа від головного входу та вздовж центральної алеї.

Цікавою з мистецьких міркувань є гробниця родини Дзенцеловських, прикрашена барельєфом «Шлях у вічність» (1919).

Більшість пам'ятників у цій частині цвинтаря належать майстрам з каменярських фірм О. Загурського, А. Круля, Л. Тировича, Г. К. П'єра, Л. Ольшевського, Т. Івановича.

Найстарішим мистецьким пам'ятником є пам'ятник родини Маханів, до якої належав і відомий лікар, професор Львівського університету Йоган Махан (1764–1824). Надгробок виконаний у стилі ампір, з фігурою плакальниці. Авторство вірогідно належить А. Шимзеру. Цей надгробок було перенесено з Городоцького цвинтаря на початку ХХ століття, після його ліквідації.

Цікавими також є склепи в стилі «Art Deco», зроблені в майстерні В. Коржевича у 1920-их-30-их роках, надгробок Романа Калецького (†1928) з рельєфом жіночої фігури з факелом. Деякі інші надгробки походять з майстерень С. Литвиненка і А. Коверка.

На стику 31 і 14 полів похований католицький архієпископ Львова, святий Юзеф Більчевський (1860–1923). Щоб привернути увагу львів'ян до нового кладовища, Більчевський заповів поховати себе тут.

Поховання жертв квітневих подій 1936

На початку цвинтаря, ліворуч від головної алеї, розташоване поховання жертв квітневих подій 1936 р. Тоді під час заворушень безробітних був убитий польською поліцією Владислав Козак (†1936). Його похорон вилився в антиурядову демонстрацію, під час якої поліцією було вбито ще 48 демонстрантів. Меморіал загиблих впорядковано у 1956 р.

Нове єврейське кладовище

У 1962 році після розпуску львівської єврейської громади до Янівського кладовища було приєднано і нове єврейське.

Старе окопище було закрите для поховань у 1855 році. Тоді ж було засновано новий некрополь за Кортумовою горою, поблизу дороги на Янів. У 1856 році було побудовано синагогу коштом Єфроїма Вікселя. Згодом було впорядковано дорогу до цвинтаря, споруджено паркан в неороманському стилі, а також адміністративне приміщення. У 1912 році розпочалося спорудження нового передпоховального приміщення Бет-Тахара за проектом Р. Фелінського та Є. Ґродинського.

Після трагічного погрому євреїв Львова польськими солдатами вкінці листопада 1918 року на Кортумовій горі було споруджено меморіал його жертвам.

Ліквідація кладовища розпочалася 1943 року. В радянський період цвинтар продовжував функціонувати під опікою єврейської громади Львова. Біля входу з вулиці Єрошенка споруджено єврейською громадою гранітний обеліск. Компактні єврейські поселення розташовуються вздовж головної алеї і на прилеглих полях. Тут інує власна нумерація полів.

Після 1962 року територія кладовища використовується і для неєврейських поховань.

Вище 37-поля встановлена плита з написом «Здесь похоронены советские граждане - жертвы фашистских злодеяний во Львове 1941–1943» (рос.), що свідчить про те, що цей пам'ятний знак був встановлений у пам'ять про жертви голокосту.

Військові поховання

До війни на Янівському цвинтарі були відведені спеціальні місця під військові поховання. Поля 42 і 43 призначалися для військовослужбовців львівського гарнізону.

Пам'ятний знак воякам королівської угорської армії

На 35-ому полі поховані вояки королівської угорської армії, які померли у Львові у 1941-1944 роках. У 2009 році коштом товариства культури львівських угорців та Військово-історичного інститутуі музею Міністерства оборони Угорської республіки був встановлений пам'ятний знак на місці цих поховань.

На 41-ому полі поховані вояки І світової війни, польсько-української війни 1918–1919 років та польсько-більшовицької війни 1920 року. Сюди також перенесли останки 226 солдат Першої кінної армії, які загинули під час наступу армії Будьонного на Львів. Є також окремі поховання вояків армії Врангеля, Денікіна, Балаховича, що померли на еміграції.

На 37-ому полі був розміщений невеликий меморіал польським солдатам, які загинули або померли від ран під час оборони Львова та слідних кресів у 1918-1920 роках. Відкритий був в липні 1939 року. Він, як і меморіал стрільців УГА, був знищений на поч. 1970-х, а його територію віддали під нові цивільні поховання. Вціліла хіба що пам'ятна таблиця, яка вмонтована в бетонну стелу. Сьогодні тут стоїть польовий пам’ятник-вівтар у вигляді високого хреста з чорного мармуру, який вкомпоновано в бетонну стелу. Поруч збереглося декілька військових могил.

Протягом німецької окупації частина Янівського кладовища, яка примикала до вулиці Шевченка, використовувалася під поховання гітлерівських солдат. У 1941 році тут було закладено окреме кладовище для словаків, проте не збереглося через руйнацію у 1970-их. До наших днів від нього збереглася лише стела з напівзатертим написом.

На західній околиці цвинтаря, за межами поля 53, розташоване кладовище німецьких військовополонених, які перебували у Львові у 1945–1949 роках. Збереглося лише 20 номерних могил.

Українські стрілецькі поховання

У великому чотирикутнику було 648 могил українських стрільців, побудованих 1934 р. з бетону, з військовим хрестом за проектом П. Холодного і Л. Лепкого. Спочатку могилами опікувався Пласт, а з 1926 року «Товариство охорони воєнних могил». Між двома світовими війнами на Янівському цвинтарі відбувалися щорічні поминки і походи українців.

1971 року за дорученням Львівського облвиконкому бульдозерами зірвано стрілецькі могили, понищено хрести та викопано людські останки. Збереглися тільки могили ген. М. Тарнавського і К. Левицького, але без хрестів. Проти цього вандалізму гострий протест до урядових установ вислав 16 серпня 1971 В. Чорновіл.

Список відомих осіб, похованих на Янівському цвинтарі

Могили Василя Біласа і Дмитра Данилишина на Янівському цвинтарі 12 грудня 2007 року.

• Антонич Богдан-Ігор
• Басараб Ольга
• Белтовський Юліан
• Бень Василь
• Блажейовський Дмитро
• Білас Василь
• Більчевський Юзеф
• Блажкевич Іван
• Будзан Антін
• Бучацький Александер
• Ган Лев
• Данилишин Дмитро
• Кладочний Йосиф
• Кованько Олександр Сергійович — доктор фізико-математичних наук Львівського університету,
• Владислав Козак
• Левицький Кость
• Максименко Федір
• Матейко Катерина
• Мончак Ігор — священик Української греко-католицької церкви.
• Печенівський Григорій
• Пясецький Андрій
• Сосенко Модест
• Струтинський Микола Володимирович
• Суходольський В'ячеслав
• Тарнавський Мирон
• Шевченко Мефодій Леонтійович — Герой Радянського Союзу.
• Шелест Дмитро — відомий радянський і український мистецтвознавець
• Янів Бронислав

Посилання

• Профіль підприємства

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Туристичний путівник «Львів», Л., видавництво «Центр Європи», 2007
• Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX–XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563 3977.