Френк Ллойд Райт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 126: Рядок 126:
</gallery>
</gallery>


== Виноски ==
== Примітки ==
{{reflist|3}}
{{reflist|3}}


Рядок 142: Рядок 142:
* Всеобщая история архитектуры, т. 11. Москва, 1973
* Всеобщая история архитектуры, т. 11. Москва, 1973


{{Бібліоінформація}}
{{бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Райт, Френк Ллойд}}
{{DEFAULTSORT:Райт, Френк Ллойд}}

[[Категорія:Уродженці Вісконсину]]
[[Категорія:Уродженці Вісконсину]]
[[Категорія:Персоналії:Фінікс]]
[[Категорія:Персоналії:Фінікс]]
[[Категорія:Архітектори США]]
[[Категорія:Архітектори США]]
[[Категорія:Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях]]
[[Категорія:Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях]]

[[en:Ennis House]]

Версія за 05:27, 14 квітня 2016

Френк Ллойд Райт
Frank Lloyd Wright
англ. Frank Lloyd Wright
англ. Franklin Lincoln Wright
Народження8 червня 1867(1867-06-08)
Смерть9 квітня 1959(1959-04-09) (91 рік)° ускладнення при хірургічному втручанніd
ПохованняTaliesin West Burial Sited[1][2]
РелігіяУнітаріанство
КраїнаСША США
НавчанняУніверситет Вісконсину в Медісоні і Madison Central High Schoold
ВчителіЛуїс Генрі Салліван
Діяльністьархітектор, містобудівник, письменник, дизайнер
Архітектурний стильорганічна архітектура як розділ функціоналізму
Найважливіші споруди«Будинки Прерій»
«Будинок над водоспадом»
музей Соломона Гуггенхайма
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури
ЗакладНова школа
УчніGira Sarabhaid
Нагороди
БатькоWilliam Carey Wrightd[3][4]
МатиAnna Lloyd Jones Wrightd[4]
Брати, сестриMaginel Wright Enrightd[5]
Діти·John Lloyd Wrightd[5], Lloyd Wrightd[5], Iovanna Lloyd Wrightd і Catherine Dorothy Wrightd
Автограф
CMNS: Френк Ллойд Райт у Вікісховищі[6]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райт.
Френк Ллойд Райт

Френк Ллойд Райт (англ. Frank Lloyd Wright; 8 червня 1867, Річленд-сентер — 9 квітня 1959) — американський архітектор-новатор, творчість якого мала величезний вплив на розвиток західної архітектури в першій половині XX століття. Творець «органічної архітектури» і пропагандист відкритого плану.

Біографія

Райт народився 8 червня 1867 в місті Річленд-сентер, шт. Вісконсин у сім'ї Вільяма Рассела Райта, вчителя музики й церковного діяча, і Ганни Ллойд Райт, вчительки з відомої у Вісконсині сім'ї Ллойдів. Виховували Ф.Райта в канонах унітаріанської церкви. Малим багато грався з конструктором-«розвивальником» «Кіндергартен», що розробив Фрідріх Фребель. Райтові батьки розлучилися 1885 року внаслідок нездатності Вільяма утримувати сім'ю. Френкові довелося взяти на себе тягаря фінансової відповідальності за матір і двох сестер.

Райт навчався вдома, не відвідуючи школу. У 1885 він вступив на інженерний факультет Університету Вісконсина. Навчаючись в університеті, Ф.Райт підробляв помічником місцевого інженера-будівельника. Згодом Райт покинув університет, не отримавши при цьому вченого ступеня. У 1887 році він переїхав до Чикаго, де влаштувався в архітектурну контору Джозефа Лаймана Силсбі. Через рік перейшов на роботу у фірму «Адлер і Салліван», що очолював відомий ідеолог школи «Чикаго» Луїс Салліван. З 1890 в цій фірмі йому доручали всі проекти з будівництва житлової нерухомості. У 1893 році Райту довелося покинути компанію, коли Салліван дізнався, що Райт проектує будинки «на стороні». У 1893 Райт засновує власну фірму в передмісті Чикаго Оук-парк. Перед 1901 в його послужному списку налічується вже близько 50 проектів.

Стиль прерій

Дім Робі

Популярність Райтові приносять «Будинки прерій», що він їх спроектував з 1900 до 1917 року. «Будинки прерій» створено в рамках концепції «органічної архітектури», її ідеалом є цілість і єднання з природою[7]. Для них характерний відкритий план, перевага в композиції горизонталей, далеко винесені за межі будинку схили даху, тераси, оздоблення необробленими природними матеріалами, ритмічні членування фасаду каркасами, прообразом яких служили японські храми[8]. Багато з будинків у плані хрещаті, а розміщене в центрі вогнище-камін об'єднує відкритий простір. Інтер'єрам будинків Райт приділяв особливу увагу, створюючи меблі сам і домагаючись того, щоб кожен елемент був осмислений і органічно вписувався у середовище, що створює автор. Найвідомішими серед «Будинків прерій» є будинок Віллітса, будинок Мартина і будинок Робі.

Резиденція «Талієсін» (Taliesin)

Резиденція Талієсін

Свій власний будинок, літню резиденцію Талієсін[en], Райт побудував також у стилі «Будинків прерій» 1911 року. Стимулом до споруди послужило захоплення Мартою (Мама) Босвік Чейні[en], дружиною його клієнта Едвіна Чейні[en], яка пізніше стане його цивільною дружиною та оселиться в цій літній резиденції.

Вид на Талієсин з повітря
Знак на в'їзді до маєтку.

Долина, де стоїть Талієсин, належала до Громадянської війни родині матері Райта. Його дід по материнській лінії та дядько, іммігранти з Вельсу, були пасторами унітаріанській конгрегації, і його дві тітки в 1887 відкрили в долині школу спільного навчання. Мати Райта, Анна Райт, відправляла сина на канікули в долину щоліта, починаючи, з одинадцяти років. Сім'я, її ідеї, її релігія та ідеали, справили великий вплив на формування особистості молодого Райта, який пізніше змінив своє друге ім'я з «Лінкольна» (на честь Авраама Лінкольна) на «Ллойд» — в знак поваги до цієї гілки родини. Коли Райт вирішив побудувати будинок у цій долині, він вибрав ім'я валлійського барда Таліесіна, яке в перекладі означає «сяючий лоб». Райт розташував будинок на «лобі» пагорба, улюбленому з дитинства, а не на піку, тому «Талієсін» виглядає виникли з природного ландшафту. Говорячи його словами — «… Не в землі, але з землі». Будинок складався з з трьох крил, які включали житлове приміщення, офіс і господарські будівлі[9].

Крім того, що будівля органічно вписалася в ландшафт, Райт застосував у його будівництві свої ідеї органічної архітектури. Димарі та кам'яні опори були побудовані з місцевого вапняку, в штукатурці стін використовувався пісок з мілини сусідньої річки Вісконсін[10]. «Талієсин» двічі постраждав від пожеж. Перша пожежа в 1914 влаштував слуга, який убив перед цим Марту Босвік і двох її дітей, яка проживала в той час в будинку. Друга пожежа виникла в 1925. Будівля повністю перебудовувалася, перейменовуючи, відповідно, в «Талієсін II» і «Талієсін III».

В 1910 році Райт, під час подорожі по Німеччині, публікує своє двотомне портфоліо, і його роботи стають відомі в Європі.

«Будинок над водоспадом»

«Будинок над водоспадом»

Другий пік у творчості Райта припадає на 30-і роки. Райт починає використовувати елементи заводського виготовлення і залізобетонні конструкції[11], продовжуючи протиставляти техніциським устремлінням функціоналізму романтичні ідеї єднання з природою[12] В 1935–1939 Райт будує для І.Дж. Кауфмана знаменитий «Будинок над водоспадом» («Fallingwater»), шт. Пенсильванія. Будинок представляє із себе композицію з бетонних терас і вертикальних поверхонь з вапняка, розташованих на сталевих опорах прямо над струмком. Частина кручі, на якій стоїть будинок, опинилася всередині будівлі і використовувалася Райтом як деталь оформлення інтер'єра. Будівництво будинку обійшлося в 155 000 $, з яких оплата роботи архітектора — 8 000 $. Не все в конструкції будинку вийшло досконалим, і він двічі реконструювався в 1994 і 2002 з додаванням додаткових сталевих опор.

Інтер'єр «Будинку над водоспадом», розроблений Райтом

«Юсонівський» період, 30-і роки

Для клієнтів середнього класу Райт в цей період розробляє будинки помірної вартості. Сам Райт називає їх «юсоновськими» або «північноамериканськими», від абревіатури U.S.O.N.A (Unites States of Nothern America). Компактні, економічні і технологічні, «юсоновські» будинки розвивали принципи, закладені ще в «Будинках прерій». Широкий дах будинків ширяє над стінами за рахунок застосування вузьких стрічкових вікон під самою стелею. Будинки проектувалися в основному одноповерховими і Г-подібними в площині, що дозволяло їм вписуватися в ділянки складної форми. Каркасна конструкція дозволяла здешевити будівництво. «Юсоновські» будинки повинні були стати будівельними блоками містобудівної концепції Райта — «міста широких горизонтів». Концентроване перенаселене місто повинне було природним чином «деурбанізуватися» й розширитися по сільськогосподарських передмістях, а основним засобом пересування в ньому повинен був стати автомобіль. Концепція «міста широких горизонтів» істотно вплинула на характер забудови американського малоповерхового передмістя.

Деревуваті колони в інтер'єрі «Джонсон Вакс»

У цей період Райт будує і громадські будівлі, серед яких найбільш відома штаб-квартира компанії «Джонсон Вакс» (1936—1939) в Расіне, шт. Вісконсин. Основою конструкції є центральний зал з «деревуватою» колонадою, в якій кожна колона розширюється догори. Структуру дерева повторює і лабораторія — її приміщення групуються навколо центрального ядра-«стовбуру», що несе шахти ліфтів, а плити перекриттів чергуються формою — квадратні плити утворюють каркас будівлі, в який вписуються круглі плити. Освітлення через систему напівпрозорих скляних трубок сприяє створенню атмосфери «святості» робочого місця.[13]

Пізні праці

Музей Гуггенхайма
Хмарочос у Сан-Франциско

Апофеозом творчості Райта став Музей Соломона Гуггенгайма в Нью-Йорку, який архітектор проектував і будував протягом 16 років (1943—1959). Зовні музей скидається на перекинуту спіраль, а його інтер'єр нагадує мушлю із заскленим внутрішнім двориком у центрі. Райт припускав, що експозиції повинні оглядатися зверху вниз: відвідувач піднімається на верхній поверх на ліфті й поступово спускається центральним спіральним пандусом. Картини, що висять на похилих стінах, при цьому повинні знаходитися в тому ж положенні, що й на мольберті художника. Керівництво музею виконало не всі вимоги Райта, і зараз огляд експозицій відбувається знизу вгору.

У житлових будинках цього періоду Райт також відмовився від прямого кута як від «штучної» форми і звернувся до спіралі й циркульного кола.[14]

Не всі проекти Райта були реалізовані за його життя. Приміщення суду округу Марін, надмірно декорована і на межі кітчу[15], було добудоване через 4 роки після смерті архітектора. Не реалізованим залишився проект хмарочоса «Іллінойс» заввишки в милю, розрахований на 130 000 жителів, який за формою нагадує трикутну призму, що звужується догори.

Сім'я і особисте життя

Ставши процвітаючим архітектором, Френк Ллойд Райт жив, стараючись ні в чому собі не відмовляти, і часто ставав мішенню для жовтої преси. Він був одружений офіційно тричі, й жив у низці цивільних шлюбів ще до оформлення попереднього розлучення.

  • Перший раз Райт одружується на Катерині «Кітті» Тобін у 1889 році. Шлюб розпався до 1909 року, розлучення було отримане до 1922 року.
  • Співжиття з Мамою Чені, дружиною одного з своїх клієнтів, закінчилося трагічною смертю Чені — вона і обидві її дитини були убиті слугою в будинку Райта «Талієсин I», а сам будинок був спалений.
  • Шлюб із Міріам Ноель (1923 р.) розпався через пристрасть Міріам до морфіну в 1927 році
  • Останньою дружиною Райта була Ольга Іванівна Гінценберг («Ольгіванна»). Він похований з нею і її дочкою в Західному Талієсині в місті Скоттсдейл, штат Арізона. На сімейному кладовищі у Вісконсині залишилася порожня могила Райта з надгробком.

У Райта залишилося сім дітей — три сини і чотири дочки. Двоє дітей Френка Ллойда Райта — Френк Ллойд Райт-молодший і Джон Ллойд Райт також стали архітекторами. Онука Френка Ллойда, Ганна Бакстер — актриса, лауреат премії «Оскар».

Список споруд

Всього Райт побудував 363 будинки. До 2005 року з них збереглися приблизно 300. Два будинки було знищено під час урагану «Катріна» у 2005, один — під час урагану «Камілла» в 1969. Найщільніша концентрація споруд Райта знаходиться в Оак Парк, Іллінойс.

  • Будинок і студія архітектора, Оак Парк, шт. Іллінойс, 1889—1909
  • Будинок Вінслоу, шт. Іллінойс, 1894
  • Будинок Віллітса, Хайленд Парк, шт. Іллінойс, 1901
  • Адміністративна будівля компанії Ларкін, Буффало, шт. Нью-Йорк
  • Будинок Мартіна, Буффало, шт. Нью-Йорк, 1903—1905
  • Будівля унітаріанської церкви, Оак Парк, шт. Іллінойс, 1904
  • Будинок Весткотта, Спрингфілд, шт. Огайо
  • Будинок Робі, Чикаго, шт. Іллінойс 1909
  • Талієсин I, Спринг Грін, шт. Вісконсин 1911
  • Імперський готель, Токіо, Японія 1923
  • Будинок Ізабелли Мартін, Буффало, шт. Нью-Йорк, 1928
  • «Будинок над водоспадом», Беар Ран, шт. Пенсильванія, 1935
  • Штаб-квартира фірми «Джонсон Вакс», Расин, шт. Вісконсин
  • Західний Талієсин, Скоттсдейл, шт. Аризона
  • Прайс-тауер, Бартлсвіл, шт. Оклахома, 1956
  • Музей Соломона Гуггенгайма, Нью-Йорк, 1943—1959
  • Судовий центр округу Марін, Сан-Рафаель, шт. Каліфорнія, 1957—1966

Галерея

  • Оклахома
    Оклахома
  • Gammage Auditorium
    Gammage Auditorium
  • школа 1902, США
    школа 1902, США
  • Панорама будинку Талісьєн Вест
    Панорама будинку Талісьєн Вест
  • будинок в Нью-Йорку, США
    будинок в Нью-Йорку, США
  • будинок в Іллінойсі
    будинок в Іллінойсі
  • Imperial Hotel (1916)
    Imperial Hotel (1916)
  • Фронтальна сторона Ennis House в Лос-Феліс, Лос-Анджелес, Каліфорнія
    Фронтальна сторона Ennis House в Лос-Феліс, Лос-Анджелес, Каліфорнія
  • Будинок Розенбаума
    Будинок Розенбаума
  • Талісьєн Вест - 1937
    Талісьєн Вест - 1937
  • будинок Робі
    будинок Робі
  • синагога Beth Sholom
    синагога Beth Sholom
  • Молитовний будинок Фьост Унітаріан в штаті Вісконсин
    Молитовний будинок Фьост Унітаріан в штаті Вісконсин
  • будинок Hollyhock
    будинок Hollyhock
  • Школа для дівчат Джію Гакуен, Токіо, Японія, 1921
    Школа для дівчат Джію Гакуен, Токіо, Японія, 1921
  • будинок Ямамура
    будинок Ямамура
  • Суспільний центр Марін Каунтрі
    Суспільний центр Марін Каунтрі
  • будинок Весткота (2005)
    будинок Весткота (2005)

Примітки

  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ Conroy S. B. Wright's Grave Site Moved / M. Murray — Washington: Fred Ryan, 1985. — ISSN 0190-8286; 2641-9599
  3. ↑ Geni.com — 2006.
  4. ↑ а б https://www.taliesinpreservation.org/history/
  5. ↑ а б в Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  6. ↑ archINFORM — 1994.
  7. ↑ Иконников А. В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М., Прогресс-Традиция, 2001, т.1, стор. 201
  8. ↑ Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.90
  9. ↑ Welcome to Taliesin Preservation, Inc
  10. ↑ Taliesin, the Frank Lloyd Wright School of Architecture|Building Architects since 1932
  11. ↑ Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.274
  12. ↑ Иконников А. В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М., Прогресс-Традиция, 2001, т.1, стор. 258
  13. ↑ Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.278
  14. ↑ Иконников А. В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М., Прогресс-Традиция, 2001, т.1, стр. 559
  15. ↑ Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.279

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Френк Ллойд Райт
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Френк Ллойд Райт

Література

  • Пфайффер Б. Райт 1867—1959: Архитектура демократии. М.: АртРодник, 2006
  • Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М.: Стройиздат, 1990
  • Иконников А. В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М.: Прогресс-Традиция, 2001
  • Всеобщая история архитектуры, т. 11. Москва, 1973
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френк_Ллойд_Райт&oldid=17926563