Закарпаття у Другій світовій війні: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
уточнення, доповнення
оформлення, вікіфікація
Рядок 70: Рядок 70:
|p2 = [[Перша словацька республіка|Словацька Республіка]]
|p2 = [[Перша словацька республіка|Словацька Республіка]]
|flag_p2 = Flag of First Slovak Republic 1939-1945.svg
|flag_p2 = Flag of First Slovak Republic 1939-1945.svg
|s1 = [[Закарпатська Україна (1944—1946)|Закарпатська Україна]]
|s1 = Закарпатська Україна (1944—1946)
|flag_s1 = Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
|flag_s1 = Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
|s2 =
|flag_s2 =
|
|
|stat_year1 = 1941
|stat_year1 = 1941
Рядок 80: Рядок 78:
|ref_area1 = <ref name="stat">{{cite journal|last1=Thirring|first1=Lajos|title=Vármegyéink területe, népességfejlődése, népsűrűsége és közigazgatási felosztása.|trans-title=Територія, приріст і густота населення та адміністративний поділ наших комітатів|url=http://www.ksh.hu/statszemle_archivum#year=1942/issue=04.|journal=Magyar Statisztikai Szemle|date=1942|volume=20|issue=4|page=179|publisher=Magyar Királyi Központi Statisztikai Hivatal|location=Budapest|language=угорською}}</ref>
|ref_area1 = <ref name="stat">{{cite journal|last1=Thirring|first1=Lajos|title=Vármegyéink területe, népességfejlődése, népsűrűsége és közigazgatási felosztása.|trans-title=Територія, приріст і густота населення та адміністративний поділ наших комітатів|url=http://www.ksh.hu/statszemle_archivum#year=1942/issue=04.|journal=Magyar Statisztikai Szemle|date=1942|volume=20|issue=4|page=179|publisher=Magyar Királyi Központi Statisztikai Hivatal|location=Budapest|language=угорською}}</ref>
|ref_pop1 = <ref name="stat"/>
|ref_pop1 = <ref name="stat"/>
|footnotes = [[Адміністративний поділ]]:<ref>{{cite journal|last1=|first1=|title=A m. kir. belügyminiszter 1939. évi 14.500. számú rendelete, a visszatért kárpátaljai területen a községnevek megállapításáról, továbbá a közigazgatási kirendeltségek és a járások területi beosztásáról.|trans-title=Розпорядження № 14.500/1939. угорського королівського міністра внутрішніх справ про визначення назв муніципалітетів і територіальний поділ адміністративних делегацій і округів відвойованого закарпатського краю|journal=Magyarországi Rendeletek Tára|date=1939|volume=73|issue=|pages=1002–1003|publisher=Magyar Királyi Belügyminisztérium|location=Budapest|language=угорською}}</ref><hr/>
|footnotes = <big>[[Адміністративний поділ]]</big>:<ref>{{cite journal|last1=|first1=|title=A m. kir. belügyminiszter 1939. évi 14.500. számú rendelete, a visszatért kárpátaljai területen a községnevek megállapításáról, továbbá a közigazgatási kirendeltségek és a járások területi beosztásáról.|trans-title=Розпорядження № 14.500/1939. угорського королівського міністра внутрішніх справ про визначення назв муніципалітетів і територіальний поділ адміністративних делегацій і округів відвойованого закарпатського краю|journal=Magyarországi Rendeletek Tára|date=1939|volume=73|issue=|pages=1002–1003|publisher=Magyar Királyi Belügyminisztérium|location=Budapest|language=угорською}}</ref><hr/>
*[[Берег (комітат)|Берег]]
*[[Берег (комітат)|Берег]]
*[[Марамарош]]
*[[Марамарош]]
Рядок 106: Рядок 104:
Прибувши в Карпатську Україну, чехословацька делегація заснувала штаб-квартиру в [[Хуст]]і і 30 жовтня видала прокламацію про мобілізацію. Радянські військові сили перешкодили як друкові, так і розсиланню чехословацької прокламації і натомість зайнялися організацією місцевого населення. Протести з боку уряду у вигнанні Бенеша залишалися без уваги. Така радянська діяльність дозволила багатьом місцевим жителям повірити, що радянська анексія неминуча. Чехословацькій делегації також завадили встановити робочі відносини з місцевими народними комітетами, з якими взаємодіяв СРСР.
Прибувши в Карпатську Україну, чехословацька делегація заснувала штаб-квартиру в [[Хуст]]і і 30 жовтня видала прокламацію про мобілізацію. Радянські військові сили перешкодили як друкові, так і розсиланню чехословацької прокламації і натомість зайнялися організацією місцевого населення. Протести з боку уряду у вигнанні Бенеша залишалися без уваги. Така радянська діяльність дозволила багатьом місцевим жителям повірити, що радянська анексія неминуча. Чехословацькій делегації також завадили встановити робочі відносини з місцевими народними комітетами, з якими взаємодіяв СРСР.


19 листопада [[Закарпатський обласний комітет Комуністичної партії України|комуністи]] на зборах у [[Мукачево|Мукачеві]], ухвалили резолюцію, в якій прохали відокремити Закарпатську Україну від Чехословаччини і включити її до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. 26 листопада З'їзд народних комітетів Закарпатської України одноголосно прийняв резолюцію комуністів. З'їзд обрав [[Народна рада Закарпатської України|Народну раду]] і доручив відправити у Москву делегацію, щоб обговорити об'єднання. Чехословацьку делегацію попросили покинути Закарпатську Україну.
19 листопада [[Закарпатська крайова організація Комуністичної партії Чехословаччини|комуністи]] на зборах у [[Мукачево|Мукачеві]], ухвалили резолюцію, в якій прохали відокремити Закарпатську Україну від Чехословаччини і включити її до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. 26 листопада З'їзд народних комітетів Закарпатської України одноголосно прийняв резолюцію комуністів. З'їзд обрав [[Народна рада Закарпатської України|Народну раду]] і доручив відправити у Москву делегацію, щоб обговорити об'єднання. Чехословацьку делегацію попросили покинути Закарпатську Україну.


Між чехословацьким урядом і Москвою почалися переговори. Як чеські, так і словацькі комуністи закликали Бенеша поступитися Карпатською Україною. Радянський Союз погодився відкласти приєднання до післявоєнного періоду, щоб не підривати політику Бенеша, яка відштовхувалася від кордонів, що існували до [[Мюнхенська змова|Мюнхенської змови]].
Між чехословацьким урядом і Москвою почалися переговори. Як чеські, так і словацькі комуністи закликали Бенеша поступитися Карпатською Україною. Радянський Союз погодився відкласти приєднання до післявоєнного періоду, щоб не підривати політику Бенеша, яка відштовхувалася від кордонів, що існували до [[Мюнхенська змова|Мюнхенської змови]].
Рядок 120: Рядок 118:
*[[Русини]]
*[[Русини]]
*[[Русинська мова]]
*[[Русинська мова]]
*[[Гуцульська Республіка]]
*[[Паннонські русини]]
*[[Бачвансько-русинська мова]]
*[[Русинська греко-католицька церква]]
*[[Русинська греко-католицька церква]]
*[[Руська Країна]]
*[[Руська Країна]]

Версія за 16:15, 28 травня 2017

Kárpátaljai Kormányzóság[1]
Закарпатське губернаторство[2]
Область Королівства Угорщина
↓ 1939 – 1944 Закарпатська Україна (1944—1946)
Прапор Герб
Прапор Герб
Закарпаття: історичні кордони на карті
Закарпаття: історичні кордони на карті
Столиця Унгвар[3]
Форма правління Військова, згодом цивільна адміністрація
Регентський комісар
 - 1939–1940 Zsigmond Perényi
 - 1940–1941 Міклош Козма
 - 1942–1944 Vilmos Pál Tomcsányi
 - 1944 András Vincze
Історичний період Друга світова війна
 - Окупація 15–18 березня
 - Військова адміністрація 18 березня 1939[4]
 - Словацько-угорська війна 23–31 березня 1939
 - Анексія 23 червня 1939[5]
 - Цивільна адміністрація 7 липня 1939[6]
 - Військово-операційна зона 1 квітня 1944[7]
 - Радянське вторгнення 2–28 жовтня[8]
 - Паризький мирний договір 10 лютого 1947
Площа
 - 1941 [9] 11 583 км2
Населення
 - 1941 [9] 621 916 осіб
     Густота 53,7 осіб/км² 
Попередник		 Наступник
Карпатська Україна
Словацька Республіка
Закарпатська Україна (1944—1946)
Сьогодні є частиною Україна Україна
Словаччина Словаччина
Адміністративний поділ:[10]
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Закарпаття у Другій світовій війні

Перед початком Другої світової війни Закарпаття являло собою крайню східну область Чехословаччини, відому як Підкарпатська Русь, яка у вересні 1938 року набула статусу автономії, у березні 1939 року проголосила незалежність як «Карпато-Українська Республіка», відразу ж була загарбана угорськими військами і приєднана до Угорщини, а в 1944 році захоплена Червоною Армією і в 1946 році включена до складу Української РСР.

Самостійність і угорська анексія

Докладніше: Угорсько-українська війна (1939)
Євреї Карпатської України прибувають в Аушвіц-Біркенау, травень 1944. Більшість, так і не ставши на облік у табірній системі, була знищена в газових камерах у перші години після прибуття.

У листопаді 1938 року за результатами Першого Віденського арбітражу як одного з наслідків Мюнхенської угоди, нацистська Німеччина і фашистська Італія присилували Другу Чехословацьку Республіку поступитися південною третиною Словаччини і півднем Підкарпатської Русі (Карпатської України) на користь Королівства Угорщина. У проміжку з 14 березня по 15 березня 1939 року Словацька Республіка офіційно оголосила про свою незалежність і нацистська Німеччина окупувала Чехію і Моравію, створивши Протекторат Богемії та Моравії.

15 березня Карпатська Україна проголосила державну самостійність, а превелебний Августин Волошин став керівником держави. На це Угорщина відреагувала негайним вторгненням. 18 березня опір незалежного Закарпаття було зламано і край опинився під угорським управлінням. 23 березня Угорщина анексувала нові частини східної Словаччини на захід від Карпатської Русі.

Угорська окупаційна влада розгорнула масовий терор, насамперед проти активних українців. Сотні представників місцевої інтелігенції було запроторено в угорські концтабори, українську молодь примушували вступати у напіввійськову профашистську угорську організацію «Левенте»[11].

1939 року створено Крайовий Провід ОУН «Закарпаття».[12]

Радянська окупація

У жовтні 1944 року внаслідок Карпатсько-Ужгородської наступальної операції Карпатську Україну зайняли радянські війська. У край було направлено чехословацьку делегацію, яку очолював Франтішек Нємец. Делегація мала на меті мобілізувати визволене місцеве населення для служби у чехословацькій армії та підготуватися до виборів у співпраці з недавно створеними народними комітетами.

У Карпатській Україні лояльність до чехословацької держави була низькою. Чехословацький уряд у вигнанні на чолі з президентом Едвардом Бенешем у квітні 1944 року видав прокламацію, якою колишні колабораціоністи з числа угорців і німців та москвофільські русинські послідовники Андрія Бродія і партії Фенцика (які співпрацювали з угорцями) позбавлялися права на участь у політичному житті. Таких налічувалося близько третини населення. Іншу третину складали комуністи та їхні прибічники, а ще одна третина населення, імовірно, симпатизувала Чехословацькій Республіці.

Приєднання до СРСР

Прибувши в Карпатську Україну, чехословацька делегація заснувала штаб-квартиру в Хусті і 30 жовтня видала прокламацію про мобілізацію. Радянські військові сили перешкодили як друкові, так і розсиланню чехословацької прокламації і натомість зайнялися організацією місцевого населення. Протести з боку уряду у вигнанні Бенеша залишалися без уваги. Така радянська діяльність дозволила багатьом місцевим жителям повірити, що радянська анексія неминуча. Чехословацькій делегації також завадили встановити робочі відносини з місцевими народними комітетами, з якими взаємодіяв СРСР.

19 листопада комуністи на зборах у Мукачеві, ухвалили резолюцію, в якій прохали відокремити Закарпатську Україну від Чехословаччини і включити її до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. 26 листопада З'їзд народних комітетів Закарпатської України одноголосно прийняв резолюцію комуністів. З'їзд обрав Народну раду і доручив відправити у Москву делегацію, щоб обговорити об'єднання. Чехословацьку делегацію попросили покинути Закарпатську Україну.

Між чехословацьким урядом і Москвою почалися переговори. Як чеські, так і словацькі комуністи закликали Бенеша поступитися Карпатською Україною. Радянський Союз погодився відкласти приєднання до післявоєнного періоду, щоб не підривати політику Бенеша, яка відштовхувалася від кордонів, що існували до Мюнхенської змови.

Після Другої світової війни, в червні 1945 року, Чехословаччина і СРСР підписали договір про передачу Карпатської України Радянському Союзу. Чехам і словакам, які проживали в Карпатській Україні і українцям (русинам), що населяли Чехословаччину, надавалося чехословацьке або радянське громадянство на вибір. 1946 року край став частиною Української РСР як її нова область — Закарпатська.

Наслідки для угорського населення

Наприкінці війни місцевих етнічних угорців спіткала сумна доля. 10 тисяч втекли перед приходом радянських військ. Багатьох із дорослих чоловіків, які залишилися (25 000), було депортовано в Радянський Союз; близько 30% з них загинули в радянських ГУЛАГах. В результаті військових втрат, еміграції та винищення угромовних євреїв, угорськомовне населення Закарпаття скоротилося з 161 тис. у 1941 р. (угорський перепис) до 66 тис. у 1947 р. (радянський перепис); низька чисельність 1947 р. була почасти наслідком і страху угорців заявляти про свою справжню національність.

Розташування Закарпатської області на карті України

Див. також

Примітки

  1. ↑ Fedinec, Csilla (2010). A kárpátaljai autonómia kérdése - Teleki Pál kísérlete [Питання закарпатської автономії — спроба Пала Телекі]. Kárpátalja, 1919-2009: történelem, politika, kultúra [Закарпаття, 1919-2009: історія, політика, культура] (PDF) (угорською) . Budapest: Argumentum - MTA Etnikai-nemzeti Kisebbségkutató Intézete. с. 163. ISBN 978-963-446-596-6.
  2. ↑ Михайло Місюк, Олена Куташі. Анотований перелік описів фондів угорського походження берегівського підрозділу Державного aрхіву Закарпатської oбластi до 1918/1919 рр. та за 1938–1944/1945 рр (PDF). dazo.gov.ua (українською) . Державний архів Закарпатської області.
  3. ↑ A m. kir. minisztérium 1939. évi 6.200. M. E. számú rendelete, a Magyar Szent Koronához visszatért kárpátaljai terület közigazgatásának ideiglenes rendezéséről [Розпорядження № 6.200/1939. M. E. угорського королівського міністерства у справах тимчасової адміністрації закарпатських земель, повернених під Святу угорську корону]. Magyarországi Rendeletek Tára (угорською) . Budapest: Magyar Királyi Belügyminisztérium. 73: 855. 1939.
  4. ↑ Fedinec, Csilla (2002). A Kárpátaljai Kormányzóság idõszaka [Доба Закарпатського губернаторства]. A kárpátaljai magyarság történeti kronológiája, 1918-1944 [Історична хронологія угорців у Закарпатті, 1918-1944] (PDF) (угорською) . Galánta - Dunaszerdahely: Fórum Intézet - Lilium Aurum Könyvkiadó. с. 322. ISBN 80-8062-117-9.
  5. ↑ 1939. évi VI. törvénycikk a Magyar Szent Koronához visszatért kárpátaljai területeknek az országgal egyesítéséről [Закон VI від 1939 р. про возз'єднання з країною закарпатських земель, повернених під Святу угорську корону]. Ezer év törvényei (угорською) .
  6. ↑ Fedinec, Csilla (2002). A Kárpátaljai Kormányzóság idõszaka [Доба Закарпатського губернаторства]. A kárpátaljai magyarság történeti kronológiája, 1918-1944 [Історична хронологія угорців у Закарпатті, 1918-1944] (PDF) (угорською) . Galánta - Dunaszerdahely: Fórum Intézet - Lilium Aurum Könyvkiadó. с. 336. ISBN 80-8062-117-9.
  7. ↑ A m. kir. minisztérium 1944. évi 1.440. M. E. számú rendelete, az ország területének egy részén a különleges közigazgatási szabályok életbeléptetéséről [Розпорядження № 1.440/1944. M. E. угорського королівського міністерства з питань оприлюднення спеціальних адміністративних правил на деяких частинах країни]. Magyarországi Rendeletek Tára (угорською) . Budapest: Magyar Királyi Belügyminisztérium. 78: 428. 1944.
  8. ↑ A kárpátaljai magyar és német polgári lakosság tömeges elhurcolása szovjet hadifogságba [Депортація мас угорських і німецьких цивільних осіб із Закарпаття у радянські табори для військовополонених]. Orpheus Noster (угорською) . Budapest: Károli Gáspár Református Egyetem. 4 (2): 46—47. 2012.
  9. ↑ а б Thirring, Lajos (1942). Vármegyéink területe, népességfejlődése, népsűrűsége és közigazgatási felosztása [Територія, приріст і густота населення та адміністративний поділ наших комітатів]. Magyar Statisztikai Szemle (угорською) . Budapest: Magyar Királyi Központi Statisztikai Hivatal. 20 (4): 179.
  10. ↑ A m. kir. belügyminiszter 1939. évi 14.500. számú rendelete, a visszatért kárpátaljai területen a községnevek megállapításáról, továbbá a közigazgatási kirendeltségek és a járások területi beosztásáról [Розпорядження № 14.500/1939. угорського королівського міністра внутрішніх справ про визначення назв муніципалітетів і територіальний поділ адміністративних делегацій і округів відвойованого закарпатського краю]. Magyarországi Rendeletek Tára (угорською) . Budapest: Magyar Királyi Belügyminisztérium. 73: 1002—1003. 1939.
  11. ↑ Радіо «Свобода»: Визволення Закарпаття від фашизму починалося ГУЛАГом 1939 року
  12. ↑ Сайт Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Закарпаття_у_Другій_світовій_війні&oldid=20470771