Гедж-фонд

Гедж-фонд — загалом означає компанію, яка займається керуванням капіталом, аби максимально примножити кошти з чітко обумовленим або плаваючим ризиком. Цей тип інвестування був відкритий завдяки Альфреду Вінслов Джонсу.

Гедж-фонд (англ. hedge fund) — приватний, не обмежений нормативним регулюванням, або підданий слабшому регулюванню інвестиційний фонд, недоступний широкому колу осіб і керований професійним інвестиційним управлінцем. Вирізняється особливою структурою винагороди за управління активами.

Американські гедж-фонди згідно із законом мають право обслуговувати тільки кваліфікованих інвесторів (англ. qualified investors), з початковим внеском не менше 5 млн доларів США для приватних інвесторів і 25 млн доларів — для інституційних кваліфікованих інвесторів. Необмеженість нормативним регулюванням означає нелімітованість стратегії і нелімітованість маржинального плеча (англ. leverage).

Професійні фонди в офшорних юрисдикціях пропонують більш спрощені умови (капітал для інвестування від 100 000 доларів і немає обмеження за власним капіталом провідної компанії).

Гедж-фонди - це альтернативні інвестиції з використанням об'єднаних коштів, які використовують різні стратегії для отримання активного прибутку. Геджові фонди можуть бути агресивно керовані або використовувати похідні та кредитні ресурси як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, з метою отримання високої віддачі. Важливо зазначити, що гедж-фонди, як правило, доступні лише для акредитованих інвесторів, оскільки вони потребують менших правил SEC, ніж інші фонди. Один із аспектів, який окреслив індустрію гедж-фондів, полягає в тому, що хедж-фонди стикаються з меншим регулюванням, ніж взаємні фонди та інші інвестиційні кошти.

Історія Гедж-Фонду

Колишній письменник і соціолог Альфред Вінслов Джонс, компанія А.В. Jones & Co. запустив перший хедж-фонд у 1949 році. Це було під час написання статті про поточні інвестиційні тенденції в 1948 році. Він зібрав 100000 доларів США (у тому числі 40 000 доларів США з власної кишені) і висловив намір мінімізувати ризик утримання довгострокових позицій на біржі шляхом короткострокового продажу інших акцій. Це інноваційне інвестування тепер називається класичною моделлю довгих / коротких акцій. Джонс також використовував важелі для підвищення прибутку.

У 1952 році Джонс змінив структуру свого інвестиційного інструменту, перетворивши його з загального товариства в товариство з обмеженим доступом, і включивши плату в розмірі 20% як компенсацію для керуючого партнера. Хедж-фонди пішли на значно випереджати більшість взаємних фондів в 1960-х роках і отримали подальшу популярність.

Однак, як тенденції хедж-фондів еволюціонували, з метою максимізації віддачі, багато фондів відвернулися від стратегії Джонса, яка зосереджена на виборі акцій в поєднанні з хеджуванням і вибрав замість того, щоб брати участь в більш ризикованих стратегій. Така тактика призвела до значних втрат у 1969-70 рр., Після чого було закриття ряду хедж-фондів на ринку у 1973-74 рр.

Промисловість була відносно тихою протягом більше двох десятиліть, поки у 1986 року, Гедж-фонд Джуліана Робертсонаприсвячена не продемонстрував двозначну продуктивність. Гедж-фонд в черговий раз захопити увагу громадськості. На жаль, історія повторилася наприкінці 1990-х років і на початку 2000-х років, низкі висококваліфікованих хедж-фондів, у тому числі Робертсон, вдалося показати результати. З тієї епохи індустрія хедж-фондів суттєво зросла. Сьогодні в галузі хеджевих фондів величезні загальні активи, що знаходяться в управлінні у галузі, оцінюються в розмірі понад 3,2 трильйона доларів США відповідно до звіту 2016 року Global Hedge Fund.[1]

Основні характеристики Гедж-фондів

1. Вони можуть бути відкриті тільки для "акредитованих" або кваліфікованих інвесторів: хедж-фонди можуть брати гроші лише з "кваліфікованих" інвесторів-фізичних осіб з річним доходом, який перевищує 200 000 дол США протягом останніх двох років чи чистий капітал перевищує 1 мільйон доларів США, виключаючи їх основне місце проживання. Таким чином, Комісія з цінних паперів та бірж вважає, що кваліфіковані інвестори можуть ввизначити потенційних ризиків, пов'язаних з більш широким мандатом на здійснення інвестицій.

2. Вони пропонують ширші інвестиційні можливості, ніж інші фонди. Інвестиційний світ хедж-фонду обмежений лише своїм мандатом. Хедж-фонд може в основному інвестувати у що-небудь - землю, нерухомість, акції, валюти. Взаємні фонди, навпаки, повинні в основному притримуватися акцій або облігацій, і, як правило, тільки довго.

3. Вони часто використовують кредити: хедж-фонди часто використовують запозичені кошти, щоб посилити свої прибутки. Як ми бачили під час фінансової кризи 2008 року, важелі також можуть знищити хеджові фонди.

4. Структура плати: Замість того, щоб стягувати лише співвідношення витрат, хедж-фонди платять як співвідношення витрат, так і плату за виконання. Така структура плати відома як "Два та двадцять" - це 2% комісія з управління активами, а потім - 20% скорочення будь-яких прибутків.[2]

Див. також

• Фонд фондів
• Геджування

Посилання

• Hedge Fund - визначення та розвиток
• Гедж-фонд — значення
• 5 найбільших хедж-фондів у світі finance.ua, 28.06.2017