Домб'є (концентраційний табір): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
доповнення, оформлення |
SOMBot (обговорення | внесок) м більше не розпізнається як ізольована |
||
| Рядок 39: | Рядок 39: | ||
{{ВП-портали|Перша світова війна|Історія}} |
{{ВП-портали|Перша світова війна|Історія}} |
||
{{Ізольована стаття}} |
|||
[[Категорія:Краків]] |
[[Категорія:Краків]] |
||
[[Категорія:Концентраційні табори]] |
[[Категорія:Концентраційні табори]] |
||
Версія за 14:57, 20 червня 2018
Домб'є (пол. Dąbie) — концентраційний табір в околицях міста Краків (Польща), який діяв у 1914–1923 роках.
Історія
Заснований австрійською владою на початку Першої світової війни для полонених російської та італійської армій, і розрахований на 12000 осіб.
У 1918–1923 польська влада утримувала тут полонених та інтернованих українців.
У ході польсько-української війни (1918—1919) до нього відправлено близько 10 тис. полонених військовиків Української Галицької армії, інтернованих діячів Західноукраїнської Народної Республіки, представників галицької інтелігенції та духовенства. Умови їх перебування були важкими: унаслідок виснаження, голоду і хвороб померло близько 2,5 тис. осіб.
У Домб'є перебували діячі ЗУНР Володимир Старосольський, Юліан Целевич, Кирило Студинський і галицькі військовики Мирон Тарнавський, Петро Франко (син Івана Франка).
Навесні 1920 до табору прибули інтерновані частини Добровольчої армії, зокрема, угруповання генерала Миколи Бредова, яке відступило до Польщі під натиском червоних[1].
У квітні 1921 прибули вояки Першої Запорізької дивізії Армії Української Народної Республіки. У Домб'є перебували генерали армії УНР Всеволод Агапіїв, Володимир Оскілко, старшини Гнат Порохівський, Микола Чижевський та інші.
Для поліпшення умов життя в таборі розгорнуто культурно-освітню роботу: діяли українські школа, театр, хор, мистецькі гуртки, товариства.
1923 року всі табори інтернованих українських військових частин було ліквідовано.
За даними російських джерел, у 1919—1920 роках у польському полоні опинилися не менше 130000 червоноармійців. Вони утримувалися в чотирьох таборах поблизу Берестя (Литовського, включаючи Березу Картузьку), Вадовиці, Домб'є, Пикуличі, Стшалків, Торунь і Тухолю[2].
Див. також
Примітки
- ↑ Журнал "Родина": Поле белых крестов (рос.). 26 січня 2013. Процитовано 6 лютого 2017.
- ↑ Российский счёт за "Катынь наоборот" (рос.). 3 листопада 2010. Процитовано 6 лютого 2017.
Джерела
- Кисіль З. Р. Домб'є // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 441. — ISBN 966-00-0405-2.
- Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі (1920—1939). — Львів, 2000.
- Незабутні могили. — Львів, 1993.
- Столецький В. Терновий вінок із Домб'є // Дзвін. — 1990. — Ч. 4. — С. 76–82.
- Karpus Z. Jeńcy i internowani rosyjscy i ukraińscy w Polsce w latach 1918—1924. — Toruń, 1991. (пол.)
