Користувач:Fortinbras7/Чернетка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вилучено вміст Додано вміст
Fortinbras7 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Shmurak (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
 
(Не показано 23 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Письменник
{{18 століття в літературі}}
| Ім'я = То́мас де Квінсі
| Оригінал імені = Thomas De Quincey
| зображення = Thomas de Quincey's Portrait.jpg
| Ширина = 200пкс
| підпис =
| Ім'я при народженні =
| Псевдоніми =
| Дата народження = 15.08.1785
| Місце народження = [[Манчестер]], [[Англія]]
| Дата смерті = 08.12.1859
| Місце смерті = [[Единбург]], [[Шотландія]]
| Поховання =
| Національність =
| Громадянство = {{GBR}}
| Alma mater = [[Брейсноуз коледж]]
| Мова творів = [[англійська]]
| Рід діяльності = [[письменник]], [[есеїст]]
| Роки активності =
| Напрямок =
| Жанр =
| Magnum opus = «[[Сповідь англійського пожирача опіуму]]»
| Автограф = <!-- Підпис.jpg -->
}}


'''Томас де Квінсі''' ({{lang-en|Thomas de Quincey}}, {{н}} {{ДН|15|8|1785}}, [[Манчестер]], [[Англія]] — {{†}} {{ДС|8|12|1859}}, [[Единбург]], [[Шотландія]]) — англійський письменник, відомий, насамперед, як автор [[Сповідь англійського пожирача опіуму|«Сповіді англійського пожирача опіуму»]] ({{lang-en|Confession of an English Opium-Eater}}).
== Книги ==
* «[[Красуня і чудовисько]]» — казка [[Жанна-Марі Лепренс де Бомон|Жанни-Марі Лепренс де Бомон]].


== Народились ==
== Біографія ==
Томас де Квінсі народився 15 серпня 1785 року в Манчестері в родині заможного комерсанта. Під час навчання в Оксфорді, де Квінсі вперше відкриває для себе опіум, який на той час був у вільному продажі, як медичний препарат. Раннє захоплення творчістю та пізніше особисте знайомство з Вордсвортом спонукає де Квінсі 1809 року оселитися в Озерному краї, який на той час був географічним центром англійського романтизму. 1828 року він переїжджає і аж до смерті проживає в Единбурзі, де займається журналістською працею, ведучи невпинну боротьбу з двома головними лихами свого життя – опіумною залежністю та боргами. Інші відомі твори де Квінсі: «Suspiria de Profundis» (продовження «Сповіді», яке, втім, виявилося не настільки популярним через певну барокову важкість стилю), «Англійська поштова карета» та «Про вбивство як один із видів мистецтва».
*[[3 березня]] — [[Вільям Годвін]], англійський письменник.
*[[13 липня]] — [[Томас Роулендсон]], англійський карикатурист, книжковий ілюстратор.
*[[15 вересня]] — [[Карл Філіпп Моріц]], німецький есеїст, письменник.


[[Категорія:Англійські есеїсти]]
== Померли ==
*[[25 лютого]] — [[Еліза Хейвуд]], англійська письменниця і актриса.

[[Категорія:1758]]

Поточна версія на 14:22, 3 вересня 2018

То́мас де Квінсі
Thomas De Quincey
Народився15 серпня 1785(1785-08-15)
Манчестер, Англія
Помер8 грудня 1859(1859-12-08) (74 роки)
Единбург, Шотландія
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьписьменник, есеїст
Alma materБрейсноуз коледж
Мова творіванглійська
Magnum opus«Сповідь англійського пожирача опіуму»

Томас де Квінсі (англ. Thomas de Quincey, нар. 15 серпня 1785(17850815), Манчестер, Англія — пом. 8 грудня 1859, Единбург, Шотландія) — англійський письменник, відомий, насамперед, як автор «Сповіді англійського пожирача опіуму» (англ. Confession of an English Opium-Eater).

Біографія

[ред. | ред. код]

Томас де Квінсі народився 15 серпня 1785 року в Манчестері в родині заможного комерсанта. Під час навчання в Оксфорді, де Квінсі вперше відкриває для себе опіум, який на той час був у вільному продажі, як медичний препарат. Раннє захоплення творчістю та пізніше особисте знайомство з Вордсвортом спонукає де Квінсі 1809 року оселитися в Озерному краї, який на той час був географічним центром англійського романтизму. 1828 року він переїжджає і аж до смерті проживає в Единбурзі, де займається журналістською працею, ведучи невпинну боротьбу з двома головними лихами свого життя – опіумною залежністю та боргами. Інші відомі твори де Квінсі: «Suspiria de Profundis» (продовження «Сповіді», яке, втім, виявилося не настільки популярним через певну барокову важкість стилю), «Англійська поштова карета» та «Про вбивство як один із видів мистецтва».