Український конґресовий комітет Америки: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
KastusK (обговорення | внесок) |
|||
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Uccalogo.jpg|міні|праворуч|200пкс|Логотип комітету]]'''Український |
[[Файл:Uccalogo.jpg|міні|праворуч|200пкс|Логотип комітету]]'''Український конґресовий комітет Америки''' (УККА; {{lang-en|Ukrainian Congress Committee of America}}) — безпартійна неприбуткова організація, яка репрезентує українську громаду [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів Америки]], є членом [[Світовий конґрес українців|Світового конґресу українців]]. |
||
== Історія заснування == |
== Історія заснування == |
||
Заснована на І-му |
Заснована на І-му Конґресі Американських Українців у [[Вашингтон]]і [[24 травня]] [[1940]] р. за участі понад 800 делеґатів від 188 місцевостей. |
||
УККА заснований на ширшій основі, ніж його попередник — [[Об'єднання Українських Організацій Америки]] ([[1922]]–[[1940]]), ослаблене за останні роки існування внутрішніми непорозуміннями. |
УККА заснований на ширшій основі, ніж його попередник — [[Об'єднання Українських Організацій Америки]] ([[1922]]–[[1940]]), ослаблене за останні роки існування внутрішніми непорозуміннями. |
||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
== Керівні органи == |
== Керівні органи == |
||
Керівними органами УККА є: |
Керівними органами УККА є: конґреси українців Америки, що відбуваються що 4 роки (до [[1980]] — 13), президія й екзекутива (разом близько 30 членів), крайова рада (раніше — політична рада), контрольна комісія і громадський суд. |
||
Крайова рада складається з представників крайових центральних організацій (по 2) та по 1 від 12 найбільших місцевих відділів. Вона мала стати своєрідним «парламентом» між |
Крайова рада складається з представників крайових центральних організацій (по 2) та по 1 від 12 найбільших місцевих відділів. Вона мала стати своєрідним «парламентом» між конґресами, але не збирається регулярно і не здобула належного престижу. |
||
УККА очолюють обрані |
УККА очолюють обрані конґресом президенти: |
||
* [[М.Мурашко]] ([[1940]]–[[1944]]) |
* [[М.Мурашко]] ([[1940]]–[[1944]]) |
||
* [[Шумейко Степан Михайлович|С.Шумейко]] ([[1944]]–[[1949]]) |
* [[Шумейко Степан Михайлович|С.Шумейко]] ([[1944]]–[[1949]]) |
||
* [[Добрянський Лев|Л. Добрянський]] (від [[1949]] р.) |
* [[Добрянський Лев|Л. Добрянський]] (від [[1949]] р.) |
||
* [[Аскольд Лозинський]] ( |
* [[Аскольд Лозинський]] ([[1992]]-[[2016]]) |
||
* [[Андрій Футей]] (від [[2016]] -) |
|||
Поточну працю УККА виконує бюро: |
Поточну працю УККА виконує бюро: |
||
* директори: |
* директори: |
||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
Діальність УККА спрямована на захист права українського народу на самостійне життя, на захист релігійної свободи, культури й інших форм національного вияву не лише в Україні, але й українських меншин поза нею; зокрема, провадилися акції у справі політв'язнів в Україні й захисту людських прав та різні заходи за визнання і належне місце української етнічної групи у США. Головною акцією УККА були, серед інших, заходи проти репатріації українських переміщених осіб та переселення їх до Америки. З цією метою УККА сприяв створенню [[Злучений Український Американський Допомоговий Комітет|Злученого Українського Американського Допомогового Комітету]], клопотався за надання права [[азиль|азилю]] воякам [[УПА]] й [[Перша українська дивізія зброї СС «Галичина»|Дивізії «Галичина»]], домагався встановлення урядом дипломатичних зв'язків між США й Києвом, виступав проти політики «непередрішення» Американського Комітету визволення народів Росії, за проголошення урядом США [[Тиждень поневолених націй|Тижня поневолених націй]] (пізніше УККА ініціював щорічні відзначення цього Тижня у липні), на захист новітніх [[дисидент]]ів та [[правозахисник]]ів в Україні, підтримував зв'язки й інформував державні органи у [[Вашингтон]]і та міжнародні організації, зокрема [[ООН]]. |
Діальність УККА спрямована на захист права українського народу на самостійне життя, на захист релігійної свободи, культури й інших форм національного вияву не лише в Україні, але й українських меншин поза нею; зокрема, провадилися акції у справі політв'язнів в Україні й захисту людських прав та різні заходи за визнання і належне місце української етнічної групи у США. Головною акцією УККА були, серед інших, заходи проти репатріації українських переміщених осіб та переселення їх до Америки. З цією метою УККА сприяв створенню [[Злучений Український Американський Допомоговий Комітет|Злученого Українського Американського Допомогового Комітету]], клопотався за надання права [[азиль|азилю]] воякам [[УПА]] й [[Перша українська дивізія зброї СС «Галичина»|Дивізії «Галичина»]], домагався встановлення урядом дипломатичних зв'язків між США й Києвом, виступав проти політики «непередрішення» Американського Комітету визволення народів Росії, за проголошення урядом США [[Тиждень поневолених націй|Тижня поневолених націй]] (пізніше УККА ініціював щорічні відзначення цього Тижня у липні), на захист новітніх [[дисидент]]ів та [[правозахисник]]ів в Україні, підтримував зв'язки й інформував державні органи у [[Вашингтон]]і та міжнародні організації, зокрема [[ООН]]. |
||
Досягненнями УККА було спорудження та відкриття у [[Вашингтон]]і [[1964]] року пам'ятника [[Шевченко Тарас Григорович|Т.Шевченкові]], відзначення 100-ліття української еміграції у [[США]] ([[1976]]–[[1977]]), щорічні відзначення Дня української державности в [[Конгрес США|Конгресі США]], в |
Досягненнями УККА було спорудження та відкриття у [[Вашингтон]]і [[1964]] року пам'ятника [[Шевченко Тарас Григорович|Т.Шевченкові]], відзначення 100-ліття української еміграції у [[США]] ([[1976]]–[[1977]]), щорічні відзначення Дня української державности в [[Конгрес США|Конгресі США]], в конґресах [[штат]]ів та у деяких міських урядах. |
||
УККА ініціював Пан-Американську Українську Конференцію, а згодом взяв активну участь в організації [[Світовий |
УККА ініціював Пан-Американську Українську Конференцію, а згодом взяв активну участь в організації [[Світовий конґрес вільних українців|Світового Конґресу Вільних Українців]] (УККА був господарем 1-го і 3-го конґресів). |
||
УККА намагався співпрацювати з різними українськими політичними центрами (до [[1980]] р.), але з уваги на політичну поляризацію української еміграції зайняв нейтральну позицію, а тіснішу співпрацю встановив з українськими Церквами та релігійними об'єднаннями. |
УККА намагався співпрацювати з різними українськими політичними центрами (до [[1980]] р.), але з уваги на політичну поляризацію української еміграції зайняв нейтральну позицію, а тіснішу співпрацю встановив з українськими Церквами та релігійними об'єднаннями. |
||
=== Опозиційні течії та розколи === |
=== Опозиційні течії та розколи === |
||
Через концентрацію уваги на політичних цілях і зовнішній діяльності, УККА менше уваги звертав на внутрішню організаційну працю серед української спільноти (утримання при організаційному житті 3-ї та 4-ї ґенерацій еміґрантів, розвиток культури у крайовому масштабі та справи молоді). В УККА часом виникали кризи й опозиція, зокрема через тенденцію до опанування керівних органів окремими політичними групами. [[1966]] року виник опозиційний Комітет Громадської Єдности, частина прихильників якого оформила поза УККА [[Асоціація Українців Америки|Асоціацію Українців Америки]]. [[1978]] конфлікт Асоціації з УККА було полагоджено, але на XIII-му |
Через концентрацію уваги на політичних цілях і зовнішній діяльності, УККА менше уваги звертав на внутрішню організаційну працю серед української спільноти (утримання при організаційному житті 3-ї та 4-ї ґенерацій еміґрантів, розвиток культури у крайовому масштабі та справи молоді). В УККА часом виникали кризи й опозиція, зокрема через тенденцію до опанування керівних органів окремими політичними групами. [[1966]] року виник опозиційний Комітет Громадської Єдности, частина прихильників якого оформила поза УККА [[Асоціація Українців Америки|Асоціацію Українців Америки]]. [[1978]] конфлікт Асоціації з УККА було полагоджено, але на XIII-му конґресі УККА у [[Філадельфія|Філадельфії]] у жовтні [[1980]] дійшло до нової широкої опозиції. Використовуючи більшість делеґатів, організації Визвольного Фронту (під впливом [[ОУНР]] [[Бандера Степан|С.Бандери]]) та їх союзники обрали керівні органи з перевагою одного середовища, порушуючи, згідно з твердженням опозиції, чинний статут УККА. Як наслідок два братські союзи та 25 центральних крайових організацій залишили конґрес і на початку [[1981]] утворили Комітет правопорядку УККА. |
||
=== Визначні діячі === |
=== Визначні діячі === |
||
Рядок 59: | Рядок 59: | ||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[Світовий |
* [[Світовий конґрес українців]] |
||
== Література == |
== Література == |
||
Рядок 65: | Рядок 65: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
{{У соціальних мережах |
|||
|title=Український конґресовий комітет Америки |
|||
|facebook=UCCA.org/ |
|||
|twitter=UkrCongComAm |
|||
}} |
|||
* [http://ucca.org/index.php?option=com_content&view=article&id=1&Itemid=8&lang=uk Офіційний сайт УККА] |
* [http://ucca.org/index.php?option=com_content&view=article&id=1&Itemid=8&lang=uk Офіційний сайт УККА] |
||
Версія за 14:08, 5 грудня 2018
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/13/Uccalogo.jpg)
Український конґресовий комітет Америки (УККА; англ. Ukrainian Congress Committee of America) — безпартійна неприбуткова організація, яка репрезентує українську громаду Сполучених Штатів Америки, є членом Світового конґресу українців.
Історія заснування
Заснована на І-му Конґресі Американських Українців у Вашингтоні 24 травня 1940 р. за участі понад 800 делеґатів від 188 місцевостей.
УККА заснований на ширшій основі, ніж його попередник — Об'єднання Українських Організацій Америки (1922–1940), ослаблене за останні роки існування внутрішніми непорозуміннями.
УККА створений за ініціативою братсько-забезпеченевих союзів: Український Народний Союз, Український Робітничий Союз, Союз Українців Католиків «Провидіння» і Українська Народна Поміч. Крім них, до УККА належать крайові об'єднання чи централі суспільно-політичних, професійних, господарчих, жіночих, молодечих, ветеранських, наукових, культурних, церковних і місцевих організацій. Так само діють місцеві відділення УККА (об'єднання таких самих місцевих організацій (у 1980 р. їх було 65; у 1955 р. — 134; їх число зменшилося через ліквідацію відділень у малих осередках).
Керівні органи
Керівними органами УККА є: конґреси українців Америки, що відбуваються що 4 роки (до 1980 — 13), президія й екзекутива (разом близько 30 членів), крайова рада (раніше — політична рада), контрольна комісія і громадський суд.
Крайова рада складається з представників крайових центральних організацій (по 2) та по 1 від 12 найбільших місцевих відділів. Вона мала стати своєрідним «парламентом» між конґресами, але не збирається регулярно і не здобула належного престижу.
УККА очолюють обрані конґресом президенти:
- М.Мурашко (1940–1944)
- С.Шумейко (1944–1949)
- Л. Добрянський (від 1949 р.)
- Аскольд Лозинський (1992-2016)
- Андрій Футей (від 2016 -)
Поточну працю УККА виконує бюро:
- директори:
- комісії, видавництво, редакції та окремі установи.
Діяльність УККА
Фінансова база
Фінансову базу УККА складають членські внески організацій та вплати окремих громадян в Український Народний Фонд. Річні збірки у 1950—1980 рр. становили пересічно 150 000 дол.; 1970 року було 12 000 платників.
Видавнича діяльність
З 1944 р. УККА видає The Ukrainian Quarterly за ред. М.Чубатого, 1957 — В.Душника (останній редагував також двотижневик The Ukrainian Bulletin 1948–1970).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/0/09/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D0%BA%D0%B0.jpg)
Видавництво УККА видало низку книжок українською і англійською мовами та інших інформативних матеріалів про Україну. На сторінках двох українських щоденників і двох тижневиків з'являються неперіодично «Конгресові Вісті» (з 1975). У Вашингтоні існує Інформаційне бюро УККА (працювало під керівництвом Л.Добрянського).
Суботні школи
При УККА діє як автономна установа Шкільна Рада, якій підлягають суботні школи українознавства (у 1970 р. — 75 шкіл, 1980 р. — 40, 2005 р. — 36). Вона видає підручники (близько 30 назв), затверджує і розробляє програми навчання, видає випускні свідоцтва та дбає за підготовку вчителів (педагогічні курси).
Громадсько-політичні та культурологічні акції
Діальність УККА спрямована на захист права українського народу на самостійне життя, на захист релігійної свободи, культури й інших форм національного вияву не лише в Україні, але й українських меншин поза нею; зокрема, провадилися акції у справі політв'язнів в Україні й захисту людських прав та різні заходи за визнання і належне місце української етнічної групи у США. Головною акцією УККА були, серед інших, заходи проти репатріації українських переміщених осіб та переселення їх до Америки. З цією метою УККА сприяв створенню Злученого Українського Американського Допомогового Комітету, клопотався за надання права азилю воякам УПА й Дивізії «Галичина», домагався встановлення урядом дипломатичних зв'язків між США й Києвом, виступав проти політики «непередрішення» Американського Комітету визволення народів Росії, за проголошення урядом США Тижня поневолених націй (пізніше УККА ініціював щорічні відзначення цього Тижня у липні), на захист новітніх дисидентів та правозахисників в Україні, підтримував зв'язки й інформував державні органи у Вашингтоні та міжнародні організації, зокрема ООН.
Досягненнями УККА було спорудження та відкриття у Вашингтоні 1964 року пам'ятника Т.Шевченкові, відзначення 100-ліття української еміграції у США (1976–1977), щорічні відзначення Дня української державности в Конгресі США, в конґресах штатів та у деяких міських урядах.
УККА ініціював Пан-Американську Українську Конференцію, а згодом взяв активну участь в організації Світового Конґресу Вільних Українців (УККА був господарем 1-го і 3-го конґресів).
УККА намагався співпрацювати з різними українськими політичними центрами (до 1980 р.), але з уваги на політичну поляризацію української еміграції зайняв нейтральну позицію, а тіснішу співпрацю встановив з українськими Церквами та релігійними об'єднаннями.
Опозиційні течії та розколи
Через концентрацію уваги на політичних цілях і зовнішній діяльності, УККА менше уваги звертав на внутрішню організаційну працю серед української спільноти (утримання при організаційному житті 3-ї та 4-ї ґенерацій еміґрантів, розвиток культури у крайовому масштабі та справи молоді). В УККА часом виникали кризи й опозиція, зокрема через тенденцію до опанування керівних органів окремими політичними групами. 1966 року виник опозиційний Комітет Громадської Єдности, частина прихильників якого оформила поза УККА Асоціацію Українців Америки. 1978 конфлікт Асоціації з УККА було полагоджено, але на XIII-му конґресі УККА у Філадельфії у жовтні 1980 дійшло до нової широкої опозиції. Використовуючи більшість делеґатів, організації Визвольного Фронту (під впливом ОУНР С.Бандери) та їх союзники обрали керівні органи з перевагою одного середовища, порушуючи, згідно з твердженням опозиції, чинний статут УККА. Як наслідок два братські союзи та 25 центральних крайових організацій залишили конґрес і на початку 1981 утворили Комітет правопорядку УККА.
Визначні діячі
Крім згаданих, визначними діячами УККА були: А.Батюк, Б.Гнатюк, О.Лотоцька, Р.Смаль-Стоцький, І.Флис, І.Білинський, Д.Галичин, Й.Лисогір, Т.Миник, М.Пізнак, І.Робертс, С.Ярема й ін.
УККА своїх заслужених членів, а також відомих неукраїнців за їх сприяння українській справі нагороджує Шевченківською грамотою Волі Shevchenko Freedom Award (до 1980 р. нагородили понад 80 осіб).
Див. також
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.