Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
AHbot (обговорення | внесок) м правопис |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 40: | Рядок 40: | ||
}} |
}} |
||
'''Санктуарій |
'''Санктуарій Матері Божої Цариці Миру в Більшівцях '''— одна з найвизначніших пам'яток пізньобарокової сакральної архітектури XVII століття на теренах Західної України.''' |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
[[1624]] р. [[ченці]] [[орден]]у [[кармеліти|кармелітів босих]], запрошені до Більшівців його власником, від [[1617]] р. коронним [[гетьман]]ом [[Мартин Казановський|Марціном Казановським]], збудували тут дерев'яні |
[[1624]] р. [[ченці]] [[орден]]у [[кармеліти|кармелітів босих]], запрошені до Більшівців його власником, від [[1617]] р. коронним [[гетьман]]ом [[Мартин Казановський|Марціном Казановським]], збудували тут дерев'яні храм і [[монастир]]. |
||
Під час війни [[1655]] р. |
Під час війни [[1655]] р. храм та монастир були зруйновані, а з часом були спустошені. [[Фундуш|Фундатором]] відбудови нової святині став державний діяч Гондорф, однак йому не вистачило коштів. |
||
У [[1717]] році полковник Я. Галецький розпочав будівництво мурованого костелу (за іншими даними, у 1718 році розпочалась відбудова храму<ref name="РБ1">''Береговська Р.'' Барочний кармелітський Благовіщенський |
У [[1717]] році полковник Я. Галецький розпочав будівництво мурованого костелу (за іншими даними, у 1718 році розпочалась відбудова храму<ref name="РБ1">''Береговська Р.'' Барочний кармелітський Благовіщенський храм… — C. 41.</ref>). Після смерті полковника ([[1720]] р.) справу продовжила його вдова Тереза з Каршніцьких. Львівський латинський архієпископ [[Ян Скарбек (архієпископ)|Ян Скарбек]] освятив храм у 1725 році.<ref name="РБ1"/> |
||
Пізніше будівництво |
Пізніше будівництво та декорування храму відбувалось на пожертви власників містечка князів [[Яблоновські|Яблоновських]]. Поряд із храмом відбудовували келії монастиря. З ініціативи наступного власника Більшівців, останнього з роду Яблоновських — князя Антонія Барнаби (сина [[Яблоновський Станіслав Вінцентій|Станіслава Вінцентія Яблоновського]]), було виготовлено [[вівтар]]і, розписано [[фрески|фресками]] внутрішні стіни церкви. [[15 серпня]] [[1777]] р. храм освятив (консекрував) Львівський латинський архієпископ К. Цешковський як храм Благовіщення. |
||
У 1990-х роках — пустка; за спогадами очевидців, по храму були розкидані людські кістки та черепи. |
У 1990-х роках — пустка; за спогадами очевидців, по храму були розкидані людські кістки та черепи. |
||
На основі науково-проектної документації, розробленої фахівцями Львівського інституту «[[Укрзахідпроектреставрація]]» [[2002]] року, розпочато реставрацію храму і монастирського комплексу при ньому. |
|||
Реставрація храму проводиться зусиллями отців-францисканців за підтримки Митрополичої Курії Львівської Єпархії Римо-Католицької Церкви в Україні, а також меценатів та добродіїв з України та Європи, в тому числі за підтримки Міністерства культури Польщі. |
|||
Станом на березень [[2010]] р. костел реставрується коштом програм [[Міністерство культури та національної спадщини Польщі|Міністерства культури та мистецтв Польщі]]. У червні 2013 інтер'єр був уже відновлений, встановлено лави всередині храму для парафіян. |
|||
== Монастир == |
|||
Монастир кармелітів |
Монастир отців-кармелітів був збудований на високому пагорбі. Разом із храмом був |
||
обведениймурованими цегляними стінами. Висота стін місцями досягала 2 метрів, ширина — близько 1 метра. Від монастиря залишився західний корпус [[келія|келій]], східці з підпірними стінами, західна в'їзна споруда. |
|||
Монастир був сполучений з костелом двома ворітьми: західними і східними. Західні ворота, розміщені між корпусом келій та костелом, є своєрідною в'їзною спорудою — це ворота-проїзд в одноповерхову сторожку (2-й поверх втрачено). Тепер західний корпус келій монастиря — це двоповерхова цегляна споруда, прямокутна в плані, розташована з південного боку костелу на віддалі близько 10 метрів. |
Монастир був сполучений з костелом двома ворітьми: західними і східними. Західні ворота, розміщені між корпусом келій та костелом, є своєрідною в'їзною спорудою — це ворота-проїзд в одноповерхову сторожку (2-й поверх втрачено). Тепер західний корпус келій монастиря — це двоповерхова цегляна споруда, прямокутна в плані, розташована з південного боку костелу на віддалі близько 10 метрів. |
||
Версія за 22:19, 13 грудня 2018
| Санктуарій Пресвятої Діви Марії Цариці Миру | |
|---|---|
 | |
| 49°10′48″ пн. ш. 24°44′18″ сх. д. / 49.1801530000277722° пн. ш. 24.73837200002777692° сх. д.Координати: 49°10′48″ пн. ш. 24°44′18″ сх. д. / 49.1801530000277722° пн. ш. 24.73837200002777692° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, смт. Більшівці, Галицький район, Івано-Франківська область |
| Стиль | бароко |
| Належність | РКЦ |
  Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях (Україна) | |
 | |
 Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях у Вікісховищі | |
Санктуарій Матері Божої Цариці Миру в Більшівцях — одна з найвизначніших пам'яток пізньобарокової сакральної архітектури XVII століття на теренах Західної України.
Історія
1624 р. ченці ордену кармелітів босих, запрошені до Більшівців його власником, від 1617 р. коронним гетьманом Марціном Казановським, збудували тут дерев'яні храм і монастир.
Під час війни 1655 р. храм та монастир були зруйновані, а з часом були спустошені. Фундатором відбудови нової святині став державний діяч Гондорф, однак йому не вистачило коштів.
У 1717 році полковник Я. Галецький розпочав будівництво мурованого костелу (за іншими даними, у 1718 році розпочалась відбудова храму[1]). Після смерті полковника (1720 р.) справу продовжила його вдова Тереза з Каршніцьких. Львівський латинський архієпископ Ян Скарбек освятив храм у 1725 році.[1]
Пізніше будівництво та декорування храму відбувалось на пожертви власників містечка князів Яблоновських. Поряд із храмом відбудовували келії монастиря. З ініціативи наступного власника Більшівців, останнього з роду Яблоновських — князя Антонія Барнаби (сина Станіслава Вінцентія Яблоновського), було виготовлено вівтарі, розписано фресками внутрішні стіни церкви. 15 серпня 1777 р. храм освятив (консекрував) Львівський латинський архієпископ К. Цешковський як храм Благовіщення.
У 1990-х роках — пустка; за спогадами очевидців, по храму були розкидані людські кістки та черепи.
На основі науково-проектної документації, розробленої фахівцями Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» 2002 року, розпочато реставрацію храму і монастирського комплексу при ньому.
Реставрація храму проводиться зусиллями отців-францисканців за підтримки Митрополичої Курії Львівської Єпархії Римо-Католицької Церкви в Україні, а також меценатів та добродіїв з України та Європи, в тому числі за підтримки Міністерства культури Польщі.
Монастир
Монастир отців-кармелітів був збудований на високому пагорбі. Разом із храмом був обведениймурованими цегляними стінами. Висота стін місцями досягала 2 метрів, ширина — близько 1 метра. Від монастиря залишився західний корпус келій, східці з підпірними стінами, західна в'їзна споруда.
Монастир був сполучений з костелом двома ворітьми: західними і східними. Західні ворота, розміщені між корпусом келій та костелом, є своєрідною в'їзною спорудою — це ворота-проїзд в одноповерхову сторожку (2-й поверх втрачено). Тепер західний корпус келій монастиря — це двоповерхова цегляна споруда, прямокутна в плані, розташована з південного боку костелу на віддалі близько 10 метрів.
У XIX ст. монастир кармелітів у Більшівцях був одним із найбільших у Галичині (свідчать документи, які зберігалися в його архіві до початку Першої світової війни). За описом 1788 р., архів налічував 701 том найрізноманітніших матеріалів. Перед початком війни частину документів таємно вивезли до архіву, розміщеному в колишньому Бернардинському монастирі у Львові. Решту документів після закриття храму передали Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника.
Монахи-кармеліти видавали книги, малювали ікони, опікувалися хворими та школою, при монастирі існував притулок для вбогих. До Першої світової війни конвент у Більшівцях був центром римо-католицької парохії.
Ікона Більшівецької Божої Матері
Монастир був відомий чудодійною іконою («образом») Більшівецької Божої Матері. Наприкінці Другої світової війни у 1945 році кармеліти покинули обитель, ікону забрали з собов, яку в 1966 перевезли[2] до Ґданьська, де він зберігається у костелі святої Катажини.
2002 року монастир був переданий під опіку ченців-францисканців із Польщі. Станом на березень 2010 р. в монастирі було троє ченців і пріор[3].
На території монастиря коштом Сейму Польської Республіки заплановано спорудження Молодіжного центру миру та єднання.
Автори
Архітектори храму невідомі. Багато архітектурних вирішень головного фасаду костелу пов'язуються з творчістю Бернарда Меретина (мотиви вікон у нішах, відкритий притвор, гладкі аттики, увінчані вазами), та, ймовірно, скульптора Пінзеля і його школи.[4] Під час перебудови храму Полейовський Петро працював архітектором-декоратором, видозмінивши характер інтер'єрів костелу шляхом впровадження однорідних вітарів та нових деталей.
Легенда
Легенда твердить, що є підземний хід (тунель) від костелу до палацу Кшечуновичів. Досліджень поки що не проводили.
Примітки
Джерела
- Береговська Р. Барочний кармелітський Благовіщенський костел у Більшівцях // Пам'ятки України. — 2013. — № 6 (червень). — С. 40—43.
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях |
- Іван Крайній. Поляки повертаються. З грошима // Україна молода. — 2010. — 10 березня.
- Тернопільське паломництво до Санктуарію Пресвятої Діви Марії Цариці Миру у Більшівцях
- Санктуарій Пресвятої Діви Марії відео