Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
AHbot (обговорення | внесок) м правопис |
мНемає опису редагування |
||
| (Не показано 6 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 40: | Рядок 40: | ||
}} |
}} |
||
'''Санктуарій |
'''Санктуарій Матері Божої Цариці Миру в Більшівцях '''— одна з найвизначніших пам'яток пізньобарокової сакральної архітектури XVII століття на теренах Західної України.''' |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
[[1624]] р. [[ченці]] [[орден]]у [[кармеліти|кармелітів |
[[1624]] р. [[ченці]] [[орден]]у [[кармеліти|кармелітів]], запрошені до Більшівців його власником, від [[1617]] р. коронним [[гетьман]]ом [[Мартин Казановський|Мартіном Казановським]], збудували тут дерев'яні храм і [[монастир]]. |
||
| ⚫ | У [[1717]] році полковник Я. Галецький розпочав будівництво мурованого костелу (за іншими даними, у 1718 році розпочалась відбудова храму<ref name="РБ1">''Береговська Р.'' Барочний кармелітський Благовіщенський храм… — C. 41.</ref>). Після смерті полковника ([[1720]] р.) справу продовжила його вдова Тереза з Каршніцьких. Львівський латинський архієпископ [[Ян Скарбек (архієпископ)|Ян Скарбек]] освятив храм у 1725 році.<ref name="РБ1"/> |
||
Під час війни [[1655]] р. костел та будівлі монастиря були зруйновані, з часом запустіли. [[Фундуш|Фундатором]] відбудови нової святині став державний діяч Гондорф, однак йому не вистачило коштів. |
|||
| ⚫ | Пізніше будівництво та декорування храму відбувалось на пожертви власників містечка князів [[Яблоновські|Яблоновських]]. Поряд із храмом відбудовували келії монастиря. З ініціативи наступного власника Більшівців, останнього з роду Яблоновських — князя Антонія Барнаби (сина [[Яблоновський Станіслав Вінцентій|Станіслава Вінцентія Яблоновського]]), було виготовлено [[вівтар]]і, розписано [[фрески|фресками]] внутрішні стіни церкви. [[15 серпня]] [[1777]] р. храм освятив (консекрував) Львівський латинський архієпископ К. Цешковський як храм Благовіщення. |
||
| ⚫ | У [[1717]] році полковник Я. Галецький розпочав будівництво мурованого костелу (за іншими даними, у 1718 році розпочалась відбудова храму<ref name="РБ1">''Береговська Р.'' Барочний кармелітський Благовіщенський |
||
За радянських часів у приміщенні храму тримали свиней, приймали склотару та планували організувати тут музей атеїзму. З 2001 року храм перейшов під опіку Ордену Братів Менших Конвентуальних Францисканців. |
|||
| ⚫ | Пізніше будівництво |
||
| ⚫ | |||
У 1990-х роках — пустка; за спогадами очевидців, по храму були розкидані людські кістки та черепи. |
|||
Реставрація храму проводиться зусиллями отців-францисканців за підтримки Митрополичої Курії Львівської Єпархії Римо-Католицької Церкви в Україні, а також меценатів та добродіїв з України та Європи, в тому числі за підтримки Міністерства культури Польщі. |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
Станом на березень [[2010]] р. костел реставрується коштом програм [[Міністерство культури та національної спадщини Польщі|Міністерства культури та мистецтв Польщі]]. У червні 2013 інтер'єр був уже відновлений, встановлено лави всередині храму для парафіян. |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Монастир був сполучений з храмом двома ворітьми: західними і східними. Західні ворота, розміщені між корпусом келій та костелом, є своєрідною в'їзною спорудою — це ворота-проїзд в одноповерхову сторожку (2-й поверх втрачено). Тепер західний корпус келій монастиря — це двоповерхова цегляна споруда, прямокутна в плані, розташована з південного боку костелу на віддалі близько 10 метрів. |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Монастир був сполучений з |
||
У XIX ст. монастир кармелітів у Більшівцях був одним із найбільших у Галичині (свідчать документи, які зберігалися в його архіві до початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]]). За описом [[1788]] р., архів налічував 701 том найрізноманітніших матеріалів. Перед початком війни частину документів таємно вивезли до архіву, розміщеному в колишньому Бернардинському монастирі у Львові. Решту документів після закриття храму передали [[Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника|Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника]]. |
У XIX ст. монастир кармелітів у Більшівцях був одним із найбільших у Галичині (свідчать документи, які зберігалися в його архіві до початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]]). За описом [[1788]] р., архів налічував 701 том найрізноманітніших матеріалів. Перед початком війни частину документів таємно вивезли до архіву, розміщеному в колишньому Бернардинському монастирі у Львові. Решту документів після закриття храму передали [[Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника|Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника]]. |
||
Монахи-кармеліти видавали книги, малювали ікони, опікувалися хворими та школою, при монастирі існував притулок для вбогих. До Першої світової війни [[конвент]] у Більшівцях був центром римо-католицької |
Монахи-кармеліти видавали книги, малювали ікони, опікувалися хворими та школою, при монастирі існував притулок для вбогих. До Першої світової війни [[конвент]] у Більшівцях був центром римо-католицької парафії. |
||
== Ікона Матері Божої святого Скапулярію == |
|||
Монастир був відомий чудодійною іконою («образом») Матері Божої святого Скапулярію, яку в народі називають Більшівецькою Божою Матір'ю. Про віднайдення ікони існує кілька версій. За однією з них, її знайшов гетьман коронного польського війська Мартин Казановський, коли воював з турецько-татарськими загарбниками. У час, коли здавалося, на порятунок та перемогу уже не було жодної надії, гетьман почав ревно молитися. Від цього його собака зіскочив у воду та приніс до пана згорток, у якому був чудотворний образ Богоматері з дитятком. Це було справжнім чудом для війська, адже після чарівної знахідки військо з успіхом перемогло нападників. Приїхавши додому Мартин Казановський помістив ікону в каплиці свого палацу, але потім вирішив виставити її для вшанування усім людям. Для цього звів дерев’яну церкву і передав її та ікону у власність ордену кармелітів. |
|||
Монастир був відомий чудодійною іконою («образом») [[Ікона Більшівецької Божої Матері|Більшівецької Божої Матері]]. Наприкінці [[Друга світова війна|Другої світової війни]] у 1945 році кармеліти покинули обитель, ікону забрали з собов, яку в 1966 перевезли<ref>Там само. — С. 42.</ref> до [[Гданськ|Ґданьська]], де він зберігається у [[костел святої Катажини (Ґданськ)|костелі святої Катажини]]. |
|||
Згідно з наданим привілеєм папи Климентія XIII 18 серпня 1777 року відбулася урочиста коронація ікони Матері Божої. Визнання головою Католицької Церкви чудотворності ікони Матері Божої Більшівецької, а відтак і її коронація ознаменувалося найважливішою подією в історії цього святого місця. Проте протягом своєї історії храм не раз був зруйнованим. Найбільшої руйнації храм зазнав під час Першої та Другої світової війни. Під час війни, 1945 року, Чудотворний образ ченці-кармелітанці вивезли до Ґданську у храмі св. Катерини, де він і досі зберігається.<ref>{{Cite book|title=Krótka wiadomość o cudownym obrazie Matki Boskiej Bołszowieckiej|last=Fr. Elizeusz Sanches-Peredes|first=|year=1930|publisher=Powścigliwość i Praca|location=Kraków|pages=|language=|isbn=}}</ref> |
|||
[[2002]] року монастир був переданий під опіку ченців-[[францисканці]]в із Польщі. Станом на березень [[2010]] р. в монастирі було троє ченців і [[пріор]]<ref>ігумен, настоятель</ref>. |
|||
== Архітектори == |
|||
На території монастиря коштом [[Сейм]]у Польської Республіки заплановано спорудження Молодіжного центру миру та єднання. |
|||
| ⚫ | Архітектори храму невідомі. Багато архітектурних вирішень головного фасаду костелу пов'язуються з творчістю [[Бернард Меретин|Бернарда Меретина]] (мотиви вікон у нішах, відкритий притвор, гладкі аттики, увінчані вазами), та, ймовірно, скульптора Пінзеля і його школи. Під час перебудови храму [[Полейовський Петро]] працював архітектором-декоратором, видозмінивши характер інтер'єрів костелу шляхом впровадження однорідних вітарів та нових деталей. |
||
== Автори == |
|||
| ⚫ | Архітектори храму невідомі. Багато архітектурних вирішень головного фасаду костелу пов'язуються з творчістю [[Бернард Меретин|Бернарда Меретина]] (мотиви вікон у нішах, відкритий притвор, гладкі аттики, увінчані вазами), та, ймовірно, скульптора Пінзеля і його школи. |
||
== Легенда == |
|||
Легенда твердить, що є підземний хід (тунель) від костелу до палацу [[Кшечуновичі]]в. Досліджень поки що не проводили. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 84: | Рядок 77: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* ''Береговська Р.'' Барочний кармелітський Благовіщенський костел у Більшівцях // Пам'ятки України. — 2013. — № 6 (червень). — С. 40—43. |
* ''Береговська Р.'' Барочний кармелітський Благовіщенський костел у Більшівцях // Пам'ятки України. — 2013. — № 6 (червень). — С. 40—43. |
||
*Fr. Elizeusz Sanches-Peredes. Krótka wiadomość o cudownym obrazie Matki Boskiej Bołszowieckiej. - Kraków 1930. |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
{{Commonscat|Annunciation Church, Bilshivtsi}} |
|||
* Офіційний сайт Санктуарію: https://bilsziwci.org/uk/ |
|||
* [http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/56735 ''Іван Крайній''. Поляки повертаються. З грошима] // Україна молода. — 2010. — 10 березня. |
|||
* Офіційний сайт Ордену Братів Менших Конвентуальних в Україні: http://ofmconv.org.ua/ |
|||
* [http://www.rkc.lviv.ua/news_view-Ternopilske_palomnytstvo_do_Bilshivtsiv-ua Тернопільське паломництво до Санктуарію Пресвятої Діви Марії Цариці Миру у Більшівцях] |
|||
* |
* Сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/Санктуарій-Матері-Божої-в-Більшівцях-385214355167863/ |
||
[[Категорія:Більшівці]] |
[[Категорія:Більшівці]] |
||
Версія за 23:06, 13 грудня 2018
| Санктуарій Пресвятої Діви Марії Цариці Миру | |
|---|---|
 | |
| 49°10′48″ пн. ш. 24°44′18″ сх. д. / 49.1801530000277722° пн. ш. 24.73837200002777692° сх. д.Координати: 49°10′48″ пн. ш. 24°44′18″ сх. д. / 49.1801530000277722° пн. ш. 24.73837200002777692° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, смт. Більшівці, Галицький район, Івано-Франківська область |
| Стиль | бароко |
| Належність | РКЦ |
  Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях (Україна) | |
 | |
 Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях у Вікісховищі | |
Санктуарій Матері Божої Цариці Миру в Більшівцях — одна з найвизначніших пам'яток пізньобарокової сакральної архітектури XVII століття на теренах Західної України.
Історія
1624 р. ченці ордену кармелітів, запрошені до Більшівців його власником, від 1617 р. коронним гетьманом Мартіном Казановським, збудували тут дерев'яні храм і монастир.
У 1717 році полковник Я. Галецький розпочав будівництво мурованого костелу (за іншими даними, у 1718 році розпочалась відбудова храму[1]). Після смерті полковника (1720 р.) справу продовжила його вдова Тереза з Каршніцьких. Львівський латинський архієпископ Ян Скарбек освятив храм у 1725 році.[1]
Пізніше будівництво та декорування храму відбувалось на пожертви власників містечка князів Яблоновських. Поряд із храмом відбудовували келії монастиря. З ініціативи наступного власника Більшівців, останнього з роду Яблоновських — князя Антонія Барнаби (сина Станіслава Вінцентія Яблоновського), було виготовлено вівтарі, розписано фресками внутрішні стіни церкви. 15 серпня 1777 р. храм освятив (консекрував) Львівський латинський архієпископ К. Цешковський як храм Благовіщення.
За радянських часів у приміщенні храму тримали свиней, приймали склотару та планували організувати тут музей атеїзму. З 2001 року храм перейшов під опіку Ордену Братів Менших Конвентуальних Францисканців.
На основі науково-проектної документації, розробленої фахівцями Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» 2002 року, розпочато реставрацію храму і монастирського комплексу при ньому.
Реставрація храму проводиться зусиллями отців-францисканців за підтримки Митрополичої Курії Львівської Єпархії Римо-Католицької Церкви в Україні, а також меценатів та добродіїв з України та Європи, в тому числі за підтримки Міністерства культури Польщі.
Монастир
Монастир отців-кармелітів був збудований на високому пагорбі. Разом із храмом був обведений мурованими цегляними стінами. Висота стін місцями досягала 2 метрів, ширина — близько 1 метра. Від монастиря залишився західний корпус келій, східці з підпірними стінами, західна в'їзна споруда.
Монастир був сполучений з храмом двома ворітьми: західними і східними. Західні ворота, розміщені між корпусом келій та костелом, є своєрідною в'їзною спорудою — це ворота-проїзд в одноповерхову сторожку (2-й поверх втрачено). Тепер західний корпус келій монастиря — це двоповерхова цегляна споруда, прямокутна в плані, розташована з південного боку костелу на віддалі близько 10 метрів.
У XIX ст. монастир кармелітів у Більшівцях був одним із найбільших у Галичині (свідчать документи, які зберігалися в його архіві до початку Першої світової війни). За описом 1788 р., архів налічував 701 том найрізноманітніших матеріалів. Перед початком війни частину документів таємно вивезли до архіву, розміщеному в колишньому Бернардинському монастирі у Львові. Решту документів після закриття храму передали Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника.
Монахи-кармеліти видавали книги, малювали ікони, опікувалися хворими та школою, при монастирі існував притулок для вбогих. До Першої світової війни конвент у Більшівцях був центром римо-католицької парафії.
Ікона Матері Божої святого Скапулярію
Монастир був відомий чудодійною іконою («образом») Матері Божої святого Скапулярію, яку в народі називають Більшівецькою Божою Матір'ю. Про віднайдення ікони існує кілька версій. За однією з них, її знайшов гетьман коронного польського війська Мартин Казановський, коли воював з турецько-татарськими загарбниками. У час, коли здавалося, на порятунок та перемогу уже не було жодної надії, гетьман почав ревно молитися. Від цього його собака зіскочив у воду та приніс до пана згорток, у якому був чудотворний образ Богоматері з дитятком. Це було справжнім чудом для війська, адже після чарівної знахідки військо з успіхом перемогло нападників. Приїхавши додому Мартин Казановський помістив ікону в каплиці свого палацу, але потім вирішив виставити її для вшанування усім людям. Для цього звів дерев’яну церкву і передав її та ікону у власність ордену кармелітів.
Згідно з наданим привілеєм папи Климентія XIII 18 серпня 1777 року відбулася урочиста коронація ікони Матері Божої. Визнання головою Католицької Церкви чудотворності ікони Матері Божої Більшівецької, а відтак і її коронація ознаменувалося найважливішою подією в історії цього святого місця. Проте протягом своєї історії храм не раз був зруйнованим. Найбільшої руйнації храм зазнав під час Першої та Другої світової війни. Під час війни, 1945 року, Чудотворний образ ченці-кармелітанці вивезли до Ґданську у храмі св. Катерини, де він і досі зберігається.[2]
Архітектори
Архітектори храму невідомі. Багато архітектурних вирішень головного фасаду костелу пов'язуються з творчістю Бернарда Меретина (мотиви вікон у нішах, відкритий притвор, гладкі аттики, увінчані вазами), та, ймовірно, скульптора Пінзеля і його школи. Під час перебудови храму Полейовський Петро працював архітектором-декоратором, видозмінивши характер інтер'єрів костелу шляхом впровадження однорідних вітарів та нових деталей.
Примітки
Джерела
- Береговська Р. Барочний кармелітський Благовіщенський костел у Більшівцях // Пам'ятки України. — 2013. — № 6 (червень). — С. 40—43.
- Fr. Elizeusz Sanches-Peredes. Krótka wiadomość o cudownym obrazie Matki Boskiej Bołszowieckiej. - Kraków 1930.
Посилання
- Офіційний сайт Санктуарію: https://bilsziwci.org/uk/
- Офіційний сайт Ордену Братів Менших Конвентуальних в Україні: http://ofmconv.org.ua/
- Сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/Санктуарій-Матері-Божої-в-Більшівцях-385214355167863/