Закон УРСР «Про мови в Українській РСР»: відмінності між версіями

*Про мови в Українській РСР*
Про мови в Українській РСР
Закон України
Загальна інформація
Номер:	8312-XI
Наступний закон:	Про засади державної мовної політики
Дати
Прийнятий:	28 жовтня 1989
Діє/діяв з:	1 січня 1990
Остання редакція:	6 березня 2003
	Статус: Втратив чинність

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 05:34, 12 серпня 2019

Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989, ще до проголошення незалежності України. Закон став першим вагомим здобутком національно-демократичних сил і закріпив позиції, які на той час здобули українська інтелігенція та національний рух.

Скасований законом України «Про засади державної мовної політики», який згодом скасували, визнавши неконституційним 28 лютого 2018 року.^[1] Проте Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» не відновили.^[2]

Зміст Закону

Закон містить такі розділи:

I. Загальні положення

II. Мова державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій

III. Мова освіти, науки, інформатики і культури

IV. Мова інформації та зв'язку

V. Мова назв

VI. Сприяння національно-культурному розвиткові українців, які проживають за межами української РСР

Приписи

Згідно зі Статтею 2. Державною мовою Української РСР встановлювалася українська мова:

«Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова. Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею».

Разом з тим у Законі зазначено, що держава створює необхідні умови для розвитку і використання мов ін. національностей, які проживають в Україні.

Резонансні заходи

На підставі Закону було складено й затверджено «Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року»^[3]. В ній передбачено утвердження української мови як державної поетапно в різних регіонах країни.

Однак програма виконувалася мляво, особливо в південних та східних областях (див. Мовно-культурне поле Східної України). Справу пригальмувало й те, що певні політичні сили протягом 1994 — 1-ї половини 1996 настійно домагалися проголошення російської мови як «офіційної» поряд із державною українською, тобто фактично двох державних мов, оскільки термін «офіційна мова» в міжнародній практиці — це синонім терміну «державна мова». Визнання російської мови як офіційної призвело б до істотного обмеження функції української мови в ролі єдиної державної мови.

Значення

Прийняття Закону «Про мову в Українській РСР» є фактом утвердження демократичних досягнень на території колишнього СРСР. Схожі закони прийняли Грузія, парламенти балтійських країн. На черзі була Україна. При цьому закон про мову дещо різнився від радикальнішого законопроекту, який пропонували Спілка письменників, Товариство української мови.

Водночас закріплювалося вагоме значення російської мови в Україні. Зокрема, службові особи зобов'язані володіти як українською, так і російською мовами, акти найвищих органів мають публікуватися обома мовами, вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов'язковим. Останній пункт всупереч Закону не виконувався в незалежній Україні,- російська мова в багатьох загальноосвітніх школах стала факультативним уроком.

Див. також

Примітки

↑ Про засади державної мовної політики
↑ Закон не двох, а трьох «К»: “Кремля-Ківалова-Колесніченка” скасовано. Що далі?
↑ РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (12 лютого 1991). Про Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року. http://zakon.rada.gov.ua. ПОСТАНОВА від 12 лютого 1991 р. N 41 Київ. Архів оригіналу за 26-12-2018. Процитовано 12-08-2019.

Джерела та література

Ю. С. Шемшученко. Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» 1989 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 218. — ISBN 966-00-0610-1.
Ю. С. Шемшученко. Закон «Про мови в Українській РСР» 1989 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ "Про мови в Українській РСР"
Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР» на сайті Верховної Ради України

[1] Про засади державної мовної політики

[2] Закон не двох, а трьох «К»: “Кремля-Ківалова-Колесніченка” скасовано. Що далі?

[3] РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (12 лютого 1991). Про Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року. http://zakon.rada.gov.ua. ПОСТАНОВА від 12 лютого 1991 р. N 41 Київ. Архів оригіналу за 26-12-2018. Процитовано 12-08-2019.

[1]

[2]

[3]

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 == Резонансні заходи ==
+На підставі Закону було складено й затверджено «[[Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року|Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року]]»<ref>{{cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/41р-91-п |title= Про Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року |author= РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР  |date= 12 лютого 1991|website= http://zakon.rada.gov.ua |publisher= ПОСТАНОВА від 12 лютого 1991 р. N 41 Київ |archiveurl=https://web.archive.org/web/20181226001530/http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/41р-91-п |archivedate=26-12-2018 |deadurl= |accessdate=12-08-2019}}</ref>. В ній передбачено утвердження української мови як державної поетапно в різних регіонах країни.
-На підставі Закону було складено й затверджено «[[Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року|Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року]]» (http://www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/doc.php?code=41р-91-п). В ній передбачено утвердження української мови як державної поетапно в різних регіонах країни.
 Однак програма виконувалася мляво, особливо в південних та східних областях (див. [[Мовно-культурне поле Східної України]]). Справу пригальмувало й те, що певні політичні сили протягом 1994 — 1-ї половини 1996 настійно домагалися проголошення російської мови як «офіційної» поряд із державною українською, тобто фактично двох державних мов, оскільки термін «офіційна мова» в міжнародній практиці — це синонім терміну «державна мова». Визнання російської мови як офіційної призвело б до істотного обмеження функції української мови в ролі єдиної державної мови.
 == Значення ==
 Прийняття Закону «Про мову в Українській РСР» є фактом утвердження [[демократія|демократичних]] досягнень на території колишнього [[СРСР]]. Схожі закони прийняли [[Грузія]], парламенти [[Балтія|балтійських країн]]. На черзі була Україна. При цьому закон про мову дещо різнився від радикальнішого законопроекту, який пропонували [[Спілка письменників України|Спілка письменників]], [[ТУМ|Товариство української мови]].