Павелки: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Jphwra (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
| lat_deg = 49 || lat_min = 56 || lat_sec = 56 |
| lat_deg = 49 || lat_min = 56 || lat_sec = 56 |
||
| lon_deg = 29 || lon_min = 5 || lon_sec = 0 |
| lon_deg = 29 || lon_min = 5 || lon_sec = 0 |
||
| адреса = 13442, с. Павелки, вул. |
| адреса = 13442, с. Павелки, вул. Центральна, 1 |
||
| прапор = |
| прапор = |
||
| герб = |
| герб = |
Версія за 19:12, 13 вересня 2019
село Павелки | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Житомирська область |
Район | Андрушівський |
Рада | Павелківська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA18020010220056062 |
Основні дані | |
Засноване | 1618[1] |
Населення | 622 |
Площа | 25,2 км² |
Густота населення | 2472 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13442 |
Телефонний код | +380 413695 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°56′56″ пн. ш. 29°05′00″ сх. д. / 49.94889° пн. ш. 29.08333° сх. д.Координати: 49°56′56″ пн. ш. 29°05′00″ сх. д. / 49.94889° пн. ш. 29.08333° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
222 м |
Відстань до обласного центру |
46 км |
Відстань до районного центру |
10 км |
Найближча залізнична станція | Брівки |
Відстань до залізничної станції |
11 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 13442, с. Павелки, вул. Центральна, 1 |
Сільський голова | Опанасюк Олександр |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Па́велки [2]— село в Україні в Андрушівському районі Житомирської області. Центр сільської ради.
Географія
Через село тече річка Лебединець, права притока Гуйви.
Розташоване за 10 км на південний схід від районного центру — міста Андрушівка і за 11 км від залізничної станції Брівки. Населення — 622 чоловік.
Походження назви
Назва села походить від назви містечка Паволочі. Як свідчать стародавні документи і перекази, тоді, коли була повноводною річка Роставиця, пливли сюди великі човни — лодії. Торгові люди везли з Києва і навіть з Візантії різний крам, а найбільше легку дорогоцінну тканину — паволоку, з якої місцеві умільці шили жіночий одяг. Вірогідно, що і назва цього містечка (а тепер села) походить від цього слова.
Є ще одна версія походження назви села.
На Ясній Гурі (Польща) та у всіх паулінських монастирях у світі відбуваються урочистості на честь святого Павла з міста Фіви, Першого Пустельника. Цей святий, який жив у перші століття християнства — Патріарх Згромадження Паулінів і особливий опікун дітей і родин.
У так званих внутрішніх паулінських урочистостях, які відбуваються в неділю після літургічного пригадування Павла, беруть участь паулінські конфратри, тобто друзі згромадження, та світські віряни. Сотні родин з дітьми збираються на Ясній Гурі на урочистості, під час яких наймолодшим надається індивідуальне благословення і роздаються паулінські подарунки. Ці урочистості носять назву «Павелки».
З-посеред 70 монастирів згромадження найбільше спільнот братів паулінів у Польщі. Кілька десятків спільнот діють в інших країнах Європи — в Угорщині, Хорватії, Словаччині, Україні, Німеччині та в Італії. Пауліни присутні у США та Австралії, а також на місіях в ПАР та Камеруні. В Україні пауліни працюють у Кам'янці-Подільському, Сатанові, Ружині, Броварах та Маріуполі.
Враховуючи посилення на теренах України, особливо після Люблінської унії та входження українських земель до Корони Польської, впливу польського елементу не можна відкидати і цю версію про зв'язок назви села зі згаданим святом на честь Святого Павла. Її могли принести з собою переселенці з Польщі, яких за ревізією 1795 року в селі нараховувалося понад 20 родин. Тим більше що в самій Польщі принаймні три населених пункти носять таку ж назву — Павелки.
Історичні відомості
Село Павелки відоме з 1618 року.
Власник земель, на яких зараз розташоване село, посилав кілька сімей на шлях від Котельні до Паволочі, щоб ці люди охороняли дорогу від грабіжників і щоб подорожні люди мали можливість відпочити в дорозі. Потім тут утворився хутір Паволоцький, який з роками розрісся в село, яке назвали Павелками.
В 1683 році село згадувалось в акті (в списках) «пустих сіл», які належали містечкам Паволочі і Котельні. Дослівно цей запис виглядає так: «Miasto Grodek, wies Serdelow, wies Pawelki — te wszystkie puste.» — Містечко Гродек (Халаїмгородок-Городківка), село Жерделі, село Павелки — всі пусті. Очевидно, що спустошено ці села були внаслідок війни під проводом Б.Хмельницького, набігів татар, так званий «чорний шлях» яких проходив дещо південніше від цих сіл — в сучасній Вінницькій області та війни між Польщею та Московією за територію України. А тому повторне заселення цих територій почалось вже на початку 1700-х років, коли уряд Речі Посполитої почав заохочувати переселення на спустошені і необроблювані землі.
На захід від села, під лісом, на території так званого пісовиська (місце, де добувався пісок) в 1980-х роках було знайдено знаряддя праці кам'яної доби (повністю готовий кам'яний молоток з отвором і не до кінця оброблений кам'яний молоток, отвір в якому тільки почали робити). Принаймні, ще в 1980-х роках ці речі зберігались в кабінеті історії місцевої школи.
Станом на 1886 рік в колишньому власницькому селі Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 454 особи, налічувалось 67 дворових господарства, існували православна церква й постоялий будинок[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1194 осіб (578 чоловічої статі та 616 — жіночої), з яких 1095 — православної віри[4]. Решта — католики, прихожани Котелянського римо-католицького костелу Св. Антонія.
Місцева дерев'яна церква Пресвятої Богородиці, побудована в 1874 році на кошти прихожан, зруйнована у 1936 році (розібрана на фрагменти — деревина роздана на потреби селян). В 1863 році в селі було 103 двори і проживало в них 824 жителі.
У 1906 році село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 50 верст, від волості 10. Дворів 190, мешканців 1196[5].
Землі належали Терещенку. В селі він побудував будинок, в якому жив економ (потім в цьому будинку була школа і дитсадок), будинок занедбаний з 1989 року. У 2001 році в Павелках проживало 622 жителі, з них 261 чоловік і 361 жінка.
Радянська влада в селі встановлена в січні 1918 року, а в 1923 році селяни сіл Павелок, Гарапівки і Міньківець організували сільськогосподарське товариство.
Під час Другої світової війни 322 жителі села брали участь у боротьбі з нацистськими загарбниками, з них 122 загинули. Більшість з них загинула в одному бою на Вінничині у 1943 році (так звана «чорна піхота», мобілізована з числа звільнених від окупації та не озброєна), поховані в братській могилі.
Постаті
- Ковальчук Олександр Іванович (1974—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- ↑ ВРУ
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-25. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
Джерела
|