Мамут: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Див. також: доповнення
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 32: Рядок 32:


Для порівняння: близькі до мамутів (суміжна родина) [[мастодонт]]и мешкали на Землі в період 33.9–0.011  млн років тому, тобто з [[олігоцен]]у до кінця [[плейстоцен]]у.
Для порівняння: близькі до мамутів (суміжна родина) [[мастодонт]]и мешкали на Землі в період 33.9–0.011  млн років тому, тобто з [[олігоцен]]у до кінця [[плейстоцен]]у.

== Українська назва ==

В [[Україна|Україні]] здавна існувала власна назва скам'янілостей, що стосуються цих тварин,&nbsp;— «мамут»: саме її зафіксовано як реєстрову назву в усіх перших словниках (напр.: [[Дубровський Віктор Григорович|Дубровський]], 1918<ref>«Мамонтъ, зоол. — мамут.»: ''[[Дубровський Віктор Григорович|Дубровський В.]]'' [https://archive.org/stream/dubrovskiy1918/1918#page/n193/mode/1up Словник московсько-український.&nbsp;— Київ: Вид-во Рідна мова, 1918.&nbsp;— С. 192]</ref>; [[Шарлемань Микола Васильович|Шарлемань]], 1928<ref>«Elephas primigenius Blbch.&nbsp;— Мамут. рос.&nbsp;— Мамонт. нім.&nbsp;— Mammuth»: Шарлемань М. Ссавці.&nbsp;— Плазуни.&nbsp;— Земноводяні // [[Шарлемань Микола Васильович|Шарлемань М.]], Татарко К. [https://archive.org/stream/slov3#page/n84/mode/1up Назви хребетних тварин.&nbsp;— Київ: Держ. вид-во України, 1927.&nbsp;— С. 9–67.&nbsp;— (Словник зоологічної номенклатури. Част. 2).&nbsp;— С. 17.]</ref> та ін.; докладніше див. далі). Така сама назва використовується і в мовах багатьох європейських народів, у тому числі польській, чеській, угорській, німецькій, болгарській, словацькій, верхньолужицькій, македонській, сербській, хорватській, англійській тощо. Надалі, в період тотальної [[русифікація|русифікації]], цю назву почали заміняти російською (а первинно, ймовірно, французькою) назвою «маммонт». У словнику [[Павло Штепа|Павла Штепи]] номен «мамонт» подається як чужомовний відповідник українського слова «мамут»<ref>[http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1320 Мамонт та мамут // Словник чужомовних слів Павла Штепи, літера М]</ref>.

В одному зі своїх коментарів в книзі [[Культура слова: Мовностилістичні поради]] відомий мовознавець проф. [[Пономарів Олександр Данилович|Олександр Пономарів]]<ref>[http://ponomariv-kultura-slova.wikidot.com/terminologiya Олександр Пономарів. Культура слова: мовностилістичні поради. Про термінологію]</ref> присвячує номену «мамут» спеціальну увагу:
{{цитата|"Викопний ссавець льодовикового періоду по-українському звався мамут: «Мамут спиною розгортає твань» (М. Бажан). Пор.: ''п. ч. слц. вл. слн.'' mamut, ''мак. срб.'' мамут. Пізніше його в [[українська мова|українській мові]] назвали так, як у [[Російська мова|російській]] — мамонт, а слову мамут у словниках дали позначку «застаріле». Прикладів такої «інтернаціоналізації» дуже багато. Настав час повернути [[вернакулярна назва тварин|українську термінологію]] до багатющих джерел рідної мови. Чужого, безперечно, варто навчатись. Проте насамперед не треба цуратися свого."}}

Відомий дослідник і популяризатор зоологічних знань [[Акімушкін Ігор Іванович|Ігор Акімушкін]] зазначає, що
{{цитата|Сучасна російська назва мамута походить від [[Староруська мова|староруського]] слова «мамут» (в ориг.: "Современное русское название мамонта происходит от старорусского слова «мамут»." (цит. за рос. ориг.<ref>[http://fictionbook.ws/det_/igor-akimushkin-tropoyu-legend.html Игорь Акимушкин – Тропою легенд (библиотека "fictionbook"]. Також є версія [http://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/71940/Akimushkin_-_Tropoyu_legend.html тут]</ref>, докладніше в укр. перекладі див. нижче)}}

Словник московсько-український (1918&nbsp;р.) лексикографа [[Дубровський Віктор Григорович|Дубровського Віктора Григоровича]] подає рос. слово «Мамонтъ» як «мамут».<ref>В.Дубровський. Словник московсько-український. — Видавництво: Рідна мова. Київ, 1918. — С. 192.</ref>

ЕСУМ подає слово мамонт із молодшим синонімом мамут, зазначаючи, що назва ''мамонт'' запозичена з мов народів Півночі через посередництво російської мови, звукова форма ''мамут'' є повторним запозиченням через польську із західноєвропейських мов<ref> ''[https://archive.org/stream/etslukrmov3/tom&#x20;3&#x20;(Кора&#x20;-&#x20;М)#page/n375/mode/1up Мамонт]'' // [[Етимологічний словник української мови]], 1989, Т. 3, — С. 376.</ref>.

=== Номен «мамонт» ===
[[Файл:Mamut NDH 2.JPG |праворуч||міні|thumb|240пкс|Модель мамута в Нордхаузен, Німеччина]]
[[Файл:Siegsdorfer Mammut.jpg|праворуч||міні|thumb|240пкс|Кістяк мамута в одному з зоомузеїв]]

Ця назва в російській мові походить з мов народів Півночі, а саме від [[Мансійська мова|мансійського]] слова «манґ онт»<ref>Сайт «Союз „ЕЖЕ“»: [http://ezhe.ru/ib/issue1076.html Откуда происходит слово мамонт?]{{ref-ru}}</ref><ref>Сайт «Slovar»: [http://glossword.info/index.php/term/,6ea3ac6f59585e926e6b6a9a5aa4a459955b71a460a6a9545b575aa5589aa2565958989a61a69f5e6e939fa1b05c5ea7aeaa98a854a8a6556c.xhtml Мамонт. Происхождение слова]{{ref-ru}}</ref>&nbsp;— «земляний ріг» і до нас прийшло через [[Російська мова|російську]] мову та поширилось на інші мови (наприклад {{lang-en|Mammoth}}). Остаточної визначеної етимології немає. Пов'язується з якутським mamut похідним від mamma&nbsp;— «земля», оскільки якути вважали, що мамонти живуть в землі.<ref>[[Етимологічний словник української мови]]: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.&nbsp;О.&nbsp;Потебні; Редкол. О.&nbsp;С.&nbsp;Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983. Т. 3: М/ Укл.: Р.&nbsp;В.&nbsp;Болдирєв та ін.— 1989. ISBN 5-12-001263-7 Т. З.: Кора&nbsp;— М/ Укл.:Р.&nbsp;В.&nbsp;Болдирєв та ін.—1989.—552 с. ISBN 5-12-001263-9. 10450 прим.</ref> Існують і інші версії походження, зокрема від західно-тунгуського «ведмідь», є думки про хантийське і ненецьке походження. Процес русифікації в Україні, який чіпляв також українську наукову термінологію, набув особливо значного розвитку в середині XX ст. (див. [[Русифікація України]]), коли, зокрема, було закрито останні україномовні зоологічні видання<ref>Загороднюк І., Годлевська О. [http://terioshkola.org.ua/library/pts9-rarity/pts9-56-zag-(theriology-in-ZPZM).pdf Давні видання зоологічного профілю в Україні та теріологія на сторінках «Збірника праць Зоологічного музею»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140503154945/http://terioshkola.org.ua/library/pts9-rarity/pts9-56-zag-(theriology-in-ZPZM).pdf |date=3 травень 2014 }} // Раритетна теріофауна та її охорона / За ред. І. Загороднюка.&nbsp;— Луганськ, 2008.&nbsp;— С. 299–307. (Серія: [[Праці Теріологічної Школи]]. Випуск 9).</ref>. Особливо активне зросійщення розпочалося наприкінці 1950-х років, коли було видано Постанову Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання ([[1958]]&nbsp;р.) та на XXII з'їзді КПРС ухвалено Програму партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ ([[1961]]&nbsp;р.). Перша відома україномовна праця, в якій у назві вжито слово «мамонт», датована [[1960]] роком<ref>Гарутт В. Є., Перовська С.&nbsp;Г.&nbsp;Знахідка черепа мамонта в Запорізькій області // Зб. пр. Зоол. музею.&nbsp;— 1960.&nbsp;— №&nbsp;29.&nbsp;— С. 101–104.</ref>.

=== Номен «мамут» ===
Номен «мамут» є найпоширенішим в мовах багатьох народів для позначення цих тварин. Тільки у просторі вікіпедії ця назва зустрічається у 37 мовних версіях<ref>За переліком «інтервікі» відомі такі назви «мамута»: [[:bg:Мамут]]
[[:br:Mammout]], [[:bs:Mamut]], [[:ca:Mamut]], [[:cs:Mamut]], [[:da:Mammut]], [[:de:Mammuts]], [[:el:Μαμούθ]], [[:eo:Mamuto]], [[:et:Mammut]], [[:eu:Mamut]], [[:fi:Mammutit]], [[:fo:Mammutur]], [[:gl:Mamut]], [[:hr:Mamuti]], [[:hu:Mamut]], [[:ia:Mammut]], [[:id:Mamut]], [[:io:Mamuto]], [[:jv:Mamut]], [[:lt:Mamutas]], [[:lv:Mamuti]], [[:nah:Mamut]], [[:nn:Mammut]], [[:no:Mammuter]], [[:pl:Mamut]], [[:pt:Mamute]], [[:qu:Mamut]], [[:ro:Mamut]], [[:sh:Mamut]], [[:sk:Mamut]], [[:sl:Mamut]], [[:sr:Мамут]], [[:stq:Mammute]], [[:sv:Mammutar]], [[:tr:Mamut]], [[:vi:Voi ma mút]]
</ref>, у тому числі в болгарській, польській, словацькій, чеській, сербській, хорватській, естонській, литовській, латвійській, німецькій, фінській, угорській, португальській, турецькій тощо.

В Україні — як раніше, так і тепер — також широко вживається ця давньоруська форма назви — ''Ма́мут'' ([[Шарлемань Микола Васильович|Шарлемань]], 1928;
[[Караваєв Володимир Опанасович (біолог)|Караваєв]], 1930<ref>[[Караваєв Володимир Опанасович (біолог)|Караваєв В.]] Замітки про знайдення мамутових кісток (Elaphus primigenius Blumb.) у селі Руликів близько ст. Мотовилівка Півд.-Зах. залізниці // Збірник праць Зоологічного музею.&nbsp;— 1930.&nbsp;— №&nbsp;8.&nbsp;— С. 227–228.</ref>;
Жарський, 1938<ref>Жарський Е. Тварини // Географія українських і сумежних земель / За ред. [[Кубійович Володимир Михайлович|В. Кубійовича]].&nbsp;— Львів, 1938.&nbsp;— С. 239–250.&nbsp;— (Факсимільне перевидання. Київ: Обереги, 2005).</ref>;
[[Підоплічко Іван Григорович|Підоплічко]], 1948<ref>[[Підоплічко Іван Григорович|Підоплічко І. Г.]] Пам'ятник мамутові в с. Кулішівці Сумської області // Природа.&nbsp;— 1949.— №&nbsp;4. (цит. за: [http://irbis-nbuv.gov.ua/fond/ia/ires/OPYS/139_1.pdf ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович (02.08.1905-20.06.1975)&nbsp;— зоолог, палеонтолог, академік АН УРСР (1967) // Фонд №&nbsp;139 Опис №&nbsp;1 Наукові, науково-популярні праці та робочі матеріали до них за 1923–1975&nbsp;рр. Київ 2005] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121213222128/http://irbis-nbuv.gov.ua/fond/ia/ires/OPYS/139_1.pdf |date=13.12.2012 }})</ref>;
Шидловський, 2004<ref>[http://papers.univ.kiev.ua/istorija/articles/The_Semenivka_complex_ot_the_upper_palaeolithic_relicts_and_the_possibilities_of_its_interpretation_15903.pdf Шидловський П.&nbsp;С.&nbsp;Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Історія.&nbsp;— 2004. Вип. 74–76.&nbsp;— С. 47–50.] (весь журнал: [http://papers.univ.kiev.ua/istorija/10937.pdf]</ref>;
[[Сегеда Сергій Петрович|Сеґеда]], 2008<ref>{{Cite web |url=http://www.etnolog.org.ua/books/nte/nte_2008/1_2008/nte_1_2008.pdf |title=Сеґеда С. Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі // Народна творчість та етнографія. — 2008. — № 1. — С. 107–113. — {{ISSN{{!}}0130-6936}} |accessdate=7 березень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121213232252/http://www.etnolog.org.ua/books/nte/nte_2008/1_2008/nte_1_2008.pdf |archivedate=13 грудень 2012 |deadurl=yes }}</ref>;
Плачинда, 2008<ref>[http://archive.nndiuvi.org.ua/downloadpdf.html?id=1246&what=article Плачинда С. Від Мізина до Індо-Європи (до сторіччя відкриття Мізинської пізньопалеолітичної стоянки // Українознавство.&nbsp;— 2008.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 262–263.]</ref>
Михайлов, 2009<ref>[http://www.yatran.com.ua/articles/205.html Михайлов Б. Кам'яна могила // Ятрань.&nbsp;— 10.01.2009]. </ref>, [[Залізняк Леонід Львович|Залізняк]], 2016<ref>[https://web.ukma.edu.ua/index.php/uk/science/tsentri-ta-laboratoriji/arheological-expedition/publikatsii Залізняк Л. Л. Полювання на мамута: тактика і стратегія // Наукові студії.-Випуск 8.-Львів-Винники, 2016.- 1,2 д.а.]</ref> та ін.).
На слух назва «мамут» збігається з латинською назвою іншого роду хоботних&nbsp;— [[мастодонт]]ів (''Mammut'' Blumenbach, 1799). Попри це, у «Біологічному словнику» (1974)<ref>"Біологічний словник.&nbsp;— Київ, 1974: «Мамонт, мамут (''Elephas primigenius'')» (с. 284).</ref> назва «мамут» однозначно асоційована зі [[слон]]ами (''Elephas primigenius''), а не [[мастодонт]]ами.

[[Файл:Petroglify KM6.JPG|thumb|праворуч|240пкс|Зображення мамута в [[Кам'яна могила|Кам'яній могилі]]]]

Особливо часто в науковій літературі згадують «мамута» у зв'язку з вивченням палеолітичних стоянок. Пов'язано це з великою частотою знахідок кісток мамутів при проведенні сільськогосподарських робіт, розчистці русел річок тощо. Найвідомішою є виявлена на Черкащині [[Межиріцька стоянка]]<ref>Також див. [http://donsmaps.com/mammothcamp.html Межиріч&nbsp;— мамутова стоянка]</ref>, докладно описана у працях І. Підоплічки, О. Короткевич та ін. палеозоологів. Згадують «мамута» і в описах інших відомих стоянок, зокрема [[Мізинська стоянка|Мізинській]]<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ukr/2008_1/261.pdf Плачинда С. Від Мізина до Індо-Європи (до сторіччя відкриття Мізинської пізньопалеолітичної стоянки // Українознавство.&nbsp;— 2008.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 262–263.]</ref>.

Відомими є й інші місцезнаходження, у тому числі пам'ятка «Семенівка» (Баришівський район Київщини), де науковцями [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського національного університету]] протягом 1997–2001 років виявлено велику кількість мамутових кісток (саме «мамутових»)<ref>http://archaeology.univ.kiev.ua/j152/index.php?option=com_content&view=article&catid=37%3Aekspedytsii&id=103%3Asemenivka&Itemid=60{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Докладно є описані [[петрогліфи]] із зображеннями мамутів (саме як «мамут») в [[Кам'яна Могила|Кам'яній Могилі]]<ref>[http://www.yatran.com.ua/articles/205.html Михайлов Б. Кам'яна могила // Ятрань.&nbsp;— 10.01.2009]</ref>.

Ця тема активно розвивається і тепер і «мамутів» та «мамутові кістки» (тобто не тільки зуби, але й бивні, черепи, хребці, кістки автоподію тощо) згадують у багатьох працях (наприклад, Залізняк та ін., 2003<ref>[http://www.iananu.kiev.ua/archaeology/2003-2/zaliznyak_yakovleva_gavrilenko.htm Залізняк Л. Л., Яковлєва Л. А., Гавриленко І.&nbsp;М.&nbsp;Міжнародна конференція «Гінцівська стоянка та проблеми кам'яної доби України» // Археологія.&nbsp;— 2003.&nbsp;— №&nbsp;2.]</ref>, Шидловський, 2004<ref>[https://web.archive.org/web/20161010222731/http://papers.univ.kiev.ua/istorija/articles/The_Semenivka_complex_ot_the_upper_palaeolithic_relicts_and_the_possibilities_of_its_interpretation_15903.pdf Шидловський П.&nbsp;С.&nbsp;Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004]</ref>).

Велика кількість згадок «мамута» і «мамутових кісток» подана і в нещодавньому випуску «Сіверянського літопису», присвяченому підсумкам наукової конференції, присвяченої 100-річчю
відкриття Мізинської палеолітичної стоянки (2008)<ref>[http://www.siver-litopis.cn.ua/arh/2008/2008n06/2008n06r01.pdf У ГЛИБ ВІКІВ. Матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки.&nbsp;— 2008.&nbsp;— 76 с.]</ref>. Відтворення картин полювань на мамутів обговорюється в і сучасних конференціях з проблем музеології (напр.<ref>{{Cite web |url=http://www.archaeology.ru/Download/Sborniki/Charkov_2004.pdf |title=Титова О. М., Кепін Д. В. (Київ). Використання етнографічних моделей при побудові музейної експозиції з історії первісного суспільства // ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ. — Харків: НМЦ «СД, 2004. — С. 20–21. |accessdate=4 березень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120304003014/http://www.archaeology.ru/Download/Sborniki/Charkov_2004.pdf |archivedate=4 березень 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://library.kr.ua/elib/biloshapka/zb_prac2007.pdf Білошапка В. З історії музейної справи на Чигиринщині на початку 20-х років XX століття // Збірка праць Олександрівського районного краєзнавчого музею: Випуск п'ятий.&nbsp;— Олександрівка, 2007.&nbsp;— С. 6–9.]</ref>).
Так само багато вживається назва „мамут“ в сучасних українознавчих дослідженнях, зокрема в нещодавній монографії Валерія Сніжка „[[Українознавство]]: природна психо-філософська концепція“ (Сніжко, 2010)<ref>[http://shron1.chtyvo.org.ua/Snizhko_Valerii/Ukrainoznavstvo_pryrodna_psykho-filosofska_kontseptsiia.pdf Сніжко В.&nbsp;В.&nbsp;Українознавство: природна психо-філософська концепція: монографія / Валерій Сніжко; МОН України, ННДІ українознавства.&nbsp;— К., 2010.&nbsp;— 528 с.&nbsp;— Рез. англ.&nbsp;— Бібліогр.: с. 495–518.]</ref>. В іншій своїй праці&nbsp;— „Творчість через символ“&nbsp;— аналізуючи орнаменти на браслетах з мізинської культури, Валерій Сніжко та Любов Отрошко зазначають: ''„Мамут“''&nbsp;— від назви тварини у міжнародному визначенні ''Mammuthus''; невідповідний міжнародному російський переклад не повинен бути в українському правописі»<ref>[http://shron1.chtyvo.org.ua/Snizhko_Valerii/Tvorchist_cherez_Symvol.pdf Сніжко Валерій, Отрошко Любов. Творчість через символ.&nbsp;— Київ, 2010.&nbsp;— 235 с.: с. 66]</ref>.

«Мамут» і «мамутові кістки» (або «роги») багаторазово згадані як у класичних оглядах історії (як «косматий мамут»), зокрема у «Великій історії України» ([[Голубець Микола|Голубець]], 1935/1993)<ref>[[Голубець Микола]]. [http://exlibris.org.ua/greathistory/r01.html Велика історія України. На порозі історії.&nbsp;— Видавництво «Глобус», 1993.&nbsp;— ISBN 5-86248-016-1].&nbsp;— на сайті http://exlibris.org.ua</ref>, так і в сучасному ([[2011]]) виданні «Економічна історія України», зокрема у розділі «Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України» (Кіосак, 2011)<ref>[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-521-572-1/3.pdf Кіосак Д.&nbsp;В.&nbsp;Розділ 1. Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України // Економічна історія України / Національна академія наук України. Інститут історії України.&nbsp;— Історико-економічне дослідження в двох томах.&nbsp;— Київ: Ніка-Центр, 2011.&nbsp;— Том 1.&nbsp;— С. 13–31.&nbsp;— ISBN 978-966-521-571-4]</ref>. Багаторазові згадки «мамутів» знаходимо розділі «Кам'яна доба» неперевершеної «Історії України» у версії [[Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна|Наталії Полонської-Василенко]]<ref>[http://studentbooks.com.ua/content/view/121/49/1/0/ Наталія Полноська-Василенко.&nbsp;— Історія України: у двох томах.&nbsp;— Мюнхен, 1972–1976.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— 640 с.]</ref>.

Все це свідчить не тільки про велику роль ''Мамута'' в історії місцевих економік на теренах України, але й визначну роль як самої тварини, так і даних про неї у розвитку місцевих форм [[природокористування]] (зокрема й [[полювання]] та використання дериватів) та системи знань про природу (вкл. й сучасні [[Палеозоологія|палеозоологічні дослідження]]). Важливими і частими є згадки мамутів в сучасних історико-етнологічних дослідженнях (Сеґеда, 2008)<ref>{{Cite web |url=http://www.etnolog.org.ua/books/nte/nte_2008/1_2008/nte_1_2008.pdf |title=Сеґеда С. Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі // Народна творчість та етнографія. — 2008. — № 1. — С. 107–113. — {{ISSN{{!}}0130-6936}} |accessdate=7 березень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121213232252/http://www.etnolog.org.ua/books/nte/nte_2008/1_2008/nte_1_2008.pdf |archivedate=13 грудень 2012 |deadurl=yes }}</ref>.


== Види ==
== Види ==

Версія за 12:42, 20 вересня 2019

Мамут †
Час існування: Пліоцен — Плейстоцен (4,8—0,01 млн р. тому)
Південний мамут (Mammuthus meridionalis) у порівнянні з людиною
Південний мамут (Mammuthus meridionalis)
у порівнянні з людиною
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Слонові (Elephantidae)
Рід: Мамут (Mammuthus)
Brookes, 1828
Посилання
Вікісховище: Category:Mammuthus
Віківиди: Mammuthus
EOL: 3014669
Fossilworks: 43266

Ма́мут, або мамонт (лат. Mammuthus) — рід вимерлих тварин з родини слонових.

Час існування і поширення

Мамути були розповсюджені на усіх материках, окрім Австралії та Антарктиди, у період з пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену (4,8—0,01 млн років тому).

Для порівняння: близькі до мамутів (суміжна родина) мастодонти мешкали на Землі в період 33.9–0.011  млн років тому, тобто з олігоцену до кінця плейстоцену.

Види

Розмірне різноманіття мамутів

Описано 9 видів роду Мамут (за itis), всі вони вимерлі:

Морфологія

Мамут проти Мастодонта: наочна демонстрація відмінностей

Як і для всіх інших родів ряду слоноподібних, для мамута характерні:

  • великі розміри тіла і потужні кінцівки,
  • зрощення ніздрів та верхньої губи у хобот,
  • надмірний розвиток верхніх різців і формування бивнів.

Розміри

Мамути були більшими за всіх сучасних слонів і важили близько 6–8 тон, а окремі великі самці Mammuthus primigenius могли мати масу тіла до 12 тон. Відома знахідка бивня мамута довжиною 3,3 м (2005 рік, штат Іллінойс). Попри це, не всі мамути були велетнями, і більшість відомих видів були не більшими за азійського слона. Знайдено також викопні (вимерлі) види карликових мамутів: на островах Санта-Барбара (M. exilis) і Сардинія (M. lamarmorae). Існували також форми (види?) карликових мамонтів на острові Врангеля, на північ від Сибіру.

Череп, зуби

Мамут має всі основні ознаки родини слонових і за ними добре відрізняється від горбкозубих мастодонтів (див. рис.). Як і для всіх інших слонових, для мамута характерні такі ознаки, як втрата емалі, що покривала бивні, збільшення кількості емальних гребнів на кутніх зубах і збільшення висоти їх коронон (гіпсодонтія). Останні дві ознаки прямо пов'язані зі спеціалізацією до живлення грубими рослинними кормами.

В Україні, з дна річки Дніпро під час будівництва нового Кодацького мосту було піднято, окрім інших знахідок, зуби мамута (лат. Mammuthus primmigenius), які виявилися найбільшими з усіх відомих у Європі. Розмір їхньої жувальної поверхні сягає 41 см при вазі 12 кг, а абсолютний вік становить 30 тис. років.[1] Знахідки зберігаються у музеї Палеонтологічного інституту АН Росії (Москва).[1]

Полювання людей на мамутів

Доісторична сцена в Парку Baconao в Сантьяго-де-Куба
Рисунок мамута в печері Комбареле (Дордонь, Франція)
Зображення мамута на камені на стоянці в Мальті (колекція Ермітажу)

Мамути відіграли величезну роль у становленні східноєвропейських та інших осередків людської цивілізації. На сьогодні відомі десятки докладно описаних палеолітичних стоянок мисливців на мамутів. Переважна більшість з них стосується часу пізнього палеоліту (35—9 тис. р. до н. е.).

Відомими, зокрема, є палеолітичні стоянки Радомишльська (Житомирщина), Кирилівська (Київ)[2], Мізинська (Чернігівщина), Межиріцька (Черкащина), Гінцівська стоянка (Полтавщина), Бердижська[3] (Гомельська обл.), Костенки (Воронезька обл.), Мальта (Сибір, Іркурська обл.), Авдіївська (Курська обл.), Хотильове та Тимонівка (Брянська обл.), Сунгир (Володимирська обл. РФ).

З останнім місцезнаходженням пов'язана відома скульптурна реконструкція сунгирського чоловіка, зроблена 1968 року Михайлом Герасимовим.

За матеріалами з таких стоянок та інших місцезнаходжень описано низку археологічних культур, у стосунку до мисливців на мамутів — насамперед з часів пізнього палеоліту. Вважається, що в цей час людина була представлена формою Кроманьйонці (=неоантропи), яка проіснували в проміжку часу між близько 40 000 років тому і до 10 000 років тому. Кроманьйонці дали початок сучасним європейцям. Здібності їхніх попередників — неандертальців (середній палеоліт, 80–32 тис. років до Р. Х., тобто культурна епоха Мустьє) — до подібних полювань і загалом подібних форм природокористування, очевидно, були обмеженішими.

Білкова їжа, шкіри, бивні тощо були не тільки елементом достатку, але й культури.

Зимові житла кроманьйонців будувалися з кісток та бивнів мамутів, шерстистих носорогів, оленячих рогів, дерев'яних брусків, покривалися шкурами.

Найдавніший відомий ударний інструмент знайдений на Межиріцькій стоянці й має вік 13 тисячоліттям до н. е. Це — прикрашений візерунками череп мамута, що, поряд з іншими музичними інструментами, знайдений в одному з жител мисливців того часу[4][5].

Художники палеоліту зображували тварин (і переважно тільки тварин), при тому мамути були такими ж популярними об'єктами творчості, як зубр, кінь чи олень. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла разючого рівня.

Вимирання

Молодий мамут, вилучений з вічної мерзлоти («мамантьонок Діма»)

Мамути вимерли близько 10 тисяч років тому під час останнього Льодовикового періоду. Точні причини вимирання не встановлені, але є кілька гіпотез:

Більшість науковців-біологів схиляються до думки, що причиною вимирання мамутів був комплекс перерахованих вище чинників. Глобальне потепління спричинило танення льодовиків і підняття рівня океану приблизно на 150–200 метрів, що затопило більшу частину узбережних пасовищних низин, у той час як з півдня Євразії та Північної Америки наступили ліси, ці події перерізали звичні міграційні шляхи та ізолювали окремі популяції. Мамути змушені були відступити на північ — ущільнення популяцій, перенаселення та виснаження пасовищ призвело до браку їжі та розповсюдження інфекційних захворювань, і туберкульозу зокрема. Падіж мамутових стад доповнився активним полюванням на них людей.

Живі клітини мамута

В Якутії в унікальній місцевості на глибині 100 метрів учасниками міжнародної палеонтологічної експедиції в 2012 році було знайдено живі клітини мамута: м'які й жирові тканини, шерсть і кістковий мозок.[9] Якутськими науковцями разом з корейськими та японськими колегами до цього робились спроби клонувати мамутів при тому, що не вдавалося знайти живу клітину або цілу ДНК тварини.[9][неавторитетне джерело]

Мамути в художній літературі

Мамут волохатий (рис. Joseph Smit, 1836–1929)

Давня відомість мамутів в Україні не обійдена увагою майстрів слова. Зокрема, відома збірка романтичних новел раннього періоду творчості Юрія Яновського мала назву «Мамутові бивні» (1925):

Мамут потоптався ще трохи в неприємній ямі,
копирснув землю великими білими бивнями й ліг на бік.[10].

В оповіданні Дмитра Шпаро та Олександра Шумилова «Скарб Едуарда Толля» (про Землю Саннікова) згадується відома етимологія назви мамута: «Ви знаєте, що означає слово „мамонт“? Воно походить від слова „мамут“, яке в свою чергу прийшло до нас з фіно-угорських мов. „Ма“ означає земля, „мут“ — кріт. „Мамут“ — земляний кріт»[11].

Ще докладніше і цікавіше пише про «Звіра Мамута» відомий природознавець і письменник Ігор Акімушкін у своїй книжці «Стежкою легенд»[12]:

«Багато мандрівників Сибіру занотували в евенків, якутів, мансі, чукчів та інших народів нашої Півночі такі самі оповіді про велетенського підземного мешканця. Усі повідомлення однотипні. Тварина-норокопач у найлютіші зими ходить під землею туди й сюди. Бачили ніби, як звір, гуляючи під землею, несподівано наближався до поверхні. Тоді він хапкома накидав на себе землю, швидкував глибше заритися. Земля, обсипаючись у тунель, утворює вирву. Звір не терпить сонячного світла і гине, тільки-но вийде на поверхню. У річкових кручах, по схилах ущелин часто-густо подибують мертвих кротів-велетнів: тут тварини ненароком вискакують з-під землі. Гинуть вони, потрапляючи і в пісковий ґрунт: пісок обсипається і стискує землекопів з усіх боків…
Ви, запевне, вже здогадалися, про яких тварин ідеться? Авжеж про мамутів! Адже це їхні ікла й заморожені трупи знаходять у Сибіру. До того ж і сама назва мамута свідчить про те, що й легендарний кріт-велетень тин-шу, і фан-шу, і Індрик-звір[13], і фінський мамут — одна й та ж сама істота. Сучасна російська назва мамута походить від староруського слова „мамут“ [німецькою, французькою та англійською мовами написання цього слова збереглося без змін]. Росіяни запозичили його у фінських племен, які населяли європейську Росію. Багатьма фінськими говірками „ма“ означає землю, а „мут“ по-фінськи — кріт[14]. Отже, „мамут“ — „земляний кріт“».
«Мамути йдуть» (реконструкція)
Мамут шерстистий (Royal BC Museum, Victoria, British Columbia)

Неодноразово несамовита потужність і сила мамонта згадані у поезії. Зокрема, у Миколи Бажана в «Трилогії пристрасті» є такі рядки (Бажан, 2002: 119–120)[15]:

Так мамут спиною розгортує твань,

Печерна гієна так гне свій кістяк,
Як з ями, з безодні, з печер почувань
Виходить печерний ляк.

Богдан-Ігор Антонич у поезії «З зелених думок одного лиса» (збірка «Книги Лева (1936)»)[16] пише так:

Шумить, мов мушля, море, – дзбан холодного напою,
земля, мов мамут, зелені трави в сонці гріє й їжиться лісами.
І сонце, що його він розчавив ногою,
тепер лежить на нім, мов намогильний камінь.

У Дмитра Білоуса є вірш з етимологічними розвідками про значення слова «Мамут» з однойменною назвою «Мамут»[17]:

Іще в добу льодовикову
людина зустрічалась з ним.
Коли ж із ним спіткалась знову,
він був лиш рештком викопним.

Не взнаєш, хоч кричи ти пробі,
як звавсь цей велет за життя,
бо назва мамут у Європі —
пізніших років набуття.
...

Згадує мамута у своїх віршах і Дмитро Кремінь, лауреат Шевченківської премії у творі «Симфонія „Золота ліхтарня“» (за:[18]):

А по тисячі літ за мавпами,

після смерті і після погонь, —
воз'явився,
як мамут,
на наших мапах
золотої ліхтарні вогонь.

Примітки

  1. ↑ а б Барг І. М. Моє покликання — палеонтологія / Геолог України Науковий журнал. — 2010, № 3. ISSN:1727-835Х
  2. ↑ Кирилівську стоянку описав ще 1893 року відомий український археолог Вікентій Хвойка.
  3. ↑ Для Бердижа припускається вік середнього палеоліту.
  4. ↑ Редакція г.-п.в. «Прес-Центр». (12.07.2008) «Межиріцька стоянка мисливців на мамонтів …». Архів оригіналу за 14.07.2014. Процитовано 07.03.2012.
  5. ↑ Черкаський обл. інст. післядипл. освіти пед. працівників. «Межиріцька стоянка». Архів оригіналу за 11 серпень 2011. Процитовано 7 березень 2012.
  6. ↑ Сайт «Біологія»: Мамонти: загальне знайомство
  7. ↑ «ТСН»: Мамонти вимерли не через холод
  8. ↑ Така гіпотеза, зокрема, висловлена щодо мастодонтів: Мастодонты вымерли из-за туберкулёза
  9. ↑ а б Ярина ЯРКО. Знайшли живі клітини мамонта! / Газета Високий замок. 12.09.2012. 168 (4792)
  10. ↑ Юрій Яновський — Мамутові бивні
  11. ↑ Дмитро Шпаро, Олександр Шумилов. Скарб Едуарда Толля
  12. ↑ Акимушкін І. Стежкою легенд. — Київ: Веселка, 1970. — 243 с.
  13. ↑ Номен „індрик-звір“ цілком відповідає номену „Індрикотерій“, який присвоєно давньому вимерлому носорожцю (від „індрик“ — казковий звір та грец. θηριον — тварина, звір).
  14. ↑ Кріт фінською мовою — „mooli“, тобто подібне до загального позначення у більшості європейських мов „mole“ — вихідно загальної назви ссавців-землериїв, зокрема й крота, сліпака та ін. Етимологічні розвідки назв „кротів“ див.: Коробченко, Загороднюк, 2009: Назви сліпаків (Spalacidae) фауни України: наукові й українські
  15. ↑ Бажан М. Політ крізь бурю: Вибрані твори. — К., 2002 (цит. за: Кодак М. Філософічна трасологія Миколи Бажана (з мислительської біографії поета) // Слово і Час. — 2008. — № 12. — С. 3–14.)
  16. ↑ Антонич Богдан-Ігор. З зелених думок одного лиса // Книги Лева. — Львів, 1936.
  17. ↑ Дмитро Білоус. Мамут // Бібліотека на meta.ua.
  18. ↑ Дмитро Кремінь (1953). Симфонія «Золота ліхтарня». Allegro giocoso // Збірка «Поетичні майстерні»

Посилання

Джерела

Див. також


Цератопс Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мамут&oldid=26134383