Синестезія (стилістична фігура): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EllinaC (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Shynkar (обговорення | внесок)
 
(Не показані 9 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{otheruses|Синестезія (значення)}}
{{Вікіфікувати|дата=березень 2010}}
{{Об'єднати|Синестезія в психології}}
'''Синестезія''' (грецьк. synaesthesis — одночасне відчуття) — [[художній прийом]], поєднання в одному [[троп]]і різних, іноді далеких [[асоціація|асоціацій]]. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів.


'''Синестезія''' ({{lang-el|synaesthesis}} — одночасне відчуття) — [[стилістична фігура]], поєднання в одному [[троп|тропі]] різних, іноді далеких [[асоціація|асоціацій]]. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів.
== В літературі ==
Найяскравіше синестезія проявилася у ліриці раннього [[Павло Тичина|П. Тичини]] — поета, схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору», здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо. Синтетичне взаємозумовлення цих чинників приводило до витворення одночасної «мальовничої музичності» як чільної ознаки «кларнетизму»: «За частоколом — / Зелений гімн»; «Мов золото-поколото, / Горить-тремтить ріка, / Як музика» тощо.


Найяскравіше синестезія проявилася у ліриці раннього [[Павло Тичина|П. Тичини]] — поета, схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору», здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо. Синтетичне взаємозумовлення цих чинників приводило до витворення одночасної «мальовничої музичності» як чільної ознаки «кларнетизму»: «За частоколом — / Зелений гімн»; «Мов золото-поколото, / Горить-тремтить ріка, / Як музика» тощо.
== В психології ==
Це явище, яке полягає у тому, що який-небудь подразник, діючи на відповідний орган чуття, поза бажанням суб'єкта, викликає не тільки відчуття, специфічне для даного органу чуття, але одночасно ще і додаткове відчуття чи уявлення, характерне для іншого органу чуття. Найбільш розповсюдженим проявом синестезії є так званий [[Синопсія|кольоровий слух]], за якого звук поряд із слуховим відчуттям викликає і кольорове. Наприклад, у багатьох людей жовтогарячий колір викликає відчуття тепла, а синє-зелений — холоду. За своєю природою синестезія, очевидно, являє собою посилену взаємодію аналізаторів. Своєрідні форми синестезії (наприклад, візуалізації почутого) зустрічаються в патології.
==Одна з теорій==
Структури мозку ([[Базальні ганглії|базальні ганглії]]), за допомогою яких реалізується подвійний навик «впізнавання-включення», анатомічно сполучені з іншою структурою - [[таламус]]ом, який надає переживанням сенсорну якість. Тому таламус приймає цю надлишкову реакцію на себе - а цілісна система мозку інтерпретує це як додаткове відчуття, яке відповідає тим чи іншим «сигналам», що походить ззовні від органів почуттів. Відбувається це не за допомогою лінійних [[Синапс|синаптичних]] розрядів окремих [[нейрон]]ів, а сукупним резонансним захопленням - ніби «загальною хвилею» - одних великих скупчень нейронів, розподілених по багатьом зонам мозку, іншими нейронними групами.


Ще одним яскравим прикладом є "Голосівки" [[Артюр Рембо|Артюра Рембо]]:<blockquote>А чорне, біле Е, червоне І, зелене</blockquote><blockquote>У, синє О, — про вас я нині б розповів:</blockquote><blockquote>А — чорний мух корсет, довкола смітників</blockquote><blockquote>Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;</blockquote><blockquote>Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,</blockquote><blockquote>Ранкових випарів тремтіння незбагненне;</blockquote><blockquote>І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,</blockquote><blockquote>Сп'яніле каяття або нестримний гнів;</blockquote><blockquote>У — жмури на морях божественно-глибокі,</blockquote><blockquote>І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —</blockquote><blockquote>Печать присвячених алхімії ночей;</blockquote><blockquote>О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,</blockquote><blockquote>Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,</blockquote><blockquote>Омега, блиск його фіалкових Очей.</blockquote>
Тобто ті структури мозку, які відповідають за впізнавання елементів (букв, цифр, дотиків, звуків) і включення їх в єдине ціле, - тобто категорію, - настільки «перезбуджуються», що передають напругу назад «вглиб» мозку, де знаходяться структури, що відповідають за сприйняття більш елементарних якостей, таких як колір, смак, запах і т.п. Таким чином, у сприйняття, наприклад, літери включається більше структур, ніж дійсно необхідно - і виникає незвичайний зв'язок букви з кольором, смаком або відчуттям обсягу. Як «чуттєве відлуння» складного символічного мислення<ref>[http://www.synaesthesia.ru/whatis.html Что такое синестезия?]{{ref-ru}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}
== Див. також ==
*[[Ейдетика]]
*[[Психічні процеси]]


== Література ==
== Література ==
Циховська Е. Генеза синестетичних синтагм у літературному творі // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Філологічні науки. - № 2. - 2009. - С.95-99.

== Джерела ==
* [http://my.science.ua/blog/psychology/a-jakij-smak-v-vasho-cifri-9.html А який смак в Вашої цифри 9? ''«Моя наука»'']


* Циховська Е. Генеза синестетичних синтагм у літературному творі // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Філологічні науки. - № 2. - 2009. - С.95-99.
== Посилання ==
* {{ЛЗЕ2|частина =Синестезія|сторінки =396}}
{{lit-stub}}
{{lit-stub}}
{{Psycho-stub}}
{{Psycho-stub}}
{{Стилістичні фігури}}
{{Стилістичні фігури}}


[[Категорія:Психологія]]
[[Категорія:Тропи]]
[[Категорія:Тропи]]
[[Категорія:Відчуття]]
[[Категорія:Стилістичні фігури]]

Поточна версія на 14:25, 8 січня 2020

Синестезія (грец. synaesthesis — одночасне відчуття) — стилістична фігура, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів.

Найяскравіше синестезія проявилася у ліриці раннього П. Тичини — поета, схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору», здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо. Синтетичне взаємозумовлення цих чинників приводило до витворення одночасної «мальовничої музичності» як чільної ознаки «кларнетизму»: «За частоколом — / Зелений гімн»; «Мов золото-поколото, / Горить-тремтить ріка, / Як музика» тощо.

Ще одним яскравим прикладом є "Голосівки" Артюра Рембо:

А чорне, біле Е, червоне І, зелене

У, синє О, — про вас я нині б розповів:

А — чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп'яніле каяття або нестримний гнів;

У — жмури на морях божественно-глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —

Печать присвячених алхімії ночей;

О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей.

Література

[ред. | ред. код]
  • Циховська Е. Генеза синестетичних синтагм у літературному творі // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Філологічні науки. - № 2. - 2009. - С.95-99.

Посилання

[ред. | ред. код]