Кидані: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Файл:Asia 1025ad.jpg|міні|300пкс|Держава Ляо в 1025 році.]] |
[[Файл:Asia 1025ad.jpg|міні|300пкс|Держава Ляо в 1025 році.]] |
||
[[Файл:Asia 1200ad.jpg|міні|300пкс|Ханат каракиданів — Західна Ляо в 1200 році.]] |
[[Файл:Asia 1200ad.jpg|міні|300пкс|Ханат каракиданів — Західна Ляо в 1200 році.]] |
||
''' |
'''Кида́ні''' ('''китаї''') ({{китайська|契丹||qìdān|цідань}}) — кочові племена, що населяли територію від [[Маньчжурія|Маньчжурії]] до [[Середня Азія|Середньої Азії]] в [[4 століття|4]] — [[13 століття]]х. |
||
В [[10 століття|10 столітті]] кидані були засновниками імперії [[Династія Ляо|Ляо]], знищеної у [[12 століття|12 столітті]] [[китайці|китайцями]] і [[Чжурчжені|чжурчженями]]. Залишки киданів втекли до Середньої Азії, де заснували державу |
В [[10 століття|10 столітті]] кидані були засновниками імперії [[Династія Ляо|Ляо]], знищеної у [[12 століття|12 столітті]] [[китайці|китайцями]] і [[Чжурчжені|чжурчженями]]. Залишки киданів втекли до Середньої Азії, де заснували державу Західна Ляо і були відомі під іменем кара-киданів. |
||
Кидані розмовляли мовою близькою до мов народів [[Манчжурія|Манчжурії]] — когурьо і пуйо. Їх відносять до монгольської мовної групи. В китайській історіографії киданів інколи відносять до [[тунгуси|тунгусів]] чи [[тюрки|тюрків]]. |
Кидані розмовляли мовою близькою до мов народів [[Манчжурія|Манчжурії]] — [[когурьо]] і [[Пуйо (держава)|пуйо]]. Їх відносять до [[Монгольські мови|монгольської мовної групи]]. В китайській історіографії киданів інколи відносять до [[тунгуси|тунгусів]] чи [[тюрки|тюрків]]. |
||
Від етноніму киданів походить сучасний топонім [[Китай]]. |
Від етноніму киданів походить сучасний топонім [[Китай]] в українській та інших мовах. |
||
== Короткі відомості == |
== Короткі відомості == |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
Не зумівши впоратися з сусідами і повернути втрачені території, [[Династія Сун|Сунська імперія]] була змушена піти на підписання мирного договору [[1004]] року і погодитися на виплату данини. У [[1042]] році данина була збільшена, а до [[1075]] року Китай віддав киданям ще частину своєї території. |
Не зумівши впоратися з сусідами і повернути втрачені території, [[Династія Сун|Сунська імперія]] була змушена піти на підписання мирного договору [[1004]] року і погодитися на виплату данини. У [[1042]] році данина була збільшена, а до [[1075]] року Китай віддав киданям ще частину своєї території. |
||
З кінця [[11 століття]] держава Ляо прийшла в занепад, а в [[1125]] році її знищили [[чжурчжені]]. Частина киданьської знаті — каракидані, або [[каракитаї]] — втекли до [[Середня Азія|Середньої Азії]], де в районі річок [[Талас (річка)|Талас]] і [[Чу (річка)|Чу]] заснували нову державу — |
З кінця [[11 століття]] держава Ляо прийшла в занепад, а в [[1125]] році її знищили [[чжурчжені]]. Частина киданьської знаті — каракидані, або [[каракитаї]] — втекли до [[Середня Азія|Середньої Азії]], де в районі річок [[Талас (річка)|Талас]] і [[Чу (річка)|Чу]] заснували нову державу — Західна Ляо ([[1124]]—[[1211]]). |
||
Від назви киданів походить найменування Китаю. |
Від назви киданів походить найменування Китаю. |
||
Сучасні дослідники не змогли з повною упевненістю встановити які-небудь етнічні групи, що є прямими нащадками киданів, ні на північному сході Китаю, ані в [[Туркестан]]і, де вони, |
Сучасні дослідники не змогли з повною упевненістю встановити які-небудь етнічні групи, що є прямими нащадками киданів, ні на північному сході Китаю, ані в [[Туркестан]]і, де вони, ймовірно, асимілювалися з місцевим тюрко- та іраномовним населенням. |
||
Письмові пам'ятники киданьською мовою практично не розшифровані, тому важко визначити подробиці міграцій цього народу. |
Письмові пам'ятники киданьською мовою практично не розшифровані, тому важко визначити подробиці міграцій цього народу. |
||
Проте з історії киданів є чимало китайських джерел. Перша ґрунтовна інформація про киданів міститься в хроніці « |
Проте з історії киданів є чимало китайських джерел. Перша ґрунтовна інформація про киданів міститься в хроніці «Бейвейшу» ({{lang-zh|北魏书}}, «Історія династії [[Династія Північна Вей|Північна Вей]]»). |
||
== Література == |
== Література == |
Версія за 08:57, 14 травня 2020
Кида́ні (китаї) (кит. трад. 契丹, піньїнь: qìdān, акад. цідань) — кочові племена, що населяли територію від Маньчжурії до Середньої Азії в 4 — 13 століттях.
В 10 столітті кидані були засновниками імперії Ляо, знищеної у 12 столітті китайцями і чжурчженями. Залишки киданів втекли до Середньої Азії, де заснували державу Західна Ляо і були відомі під іменем кара-киданів.
Кидані розмовляли мовою близькою до мов народів Манчжурії — когурьо і пуйо. Їх відносять до монгольської мовної групи. В китайській історіографії киданів інколи відносять до тунгусів чи тюрків.
Від етноніму киданів походить сучасний топонім Китай в українській та інших мовах.
Короткі відомості
Кидані походять з району північно-східних провінцій Ляонін і Цзілінь сучасного КНР. Звідти вони перебралися до Монголії і змішалися з місцевим населенням. Кидані відомі приблизно з 4 століття як племена, що платили данину правителю держави Вей.
На початку 10 століття під впливом сусідньої китайської держави посилилися консолідація киданів. У 907 році один з киданських вождів проголосив себе імператором киданів, підпорядкувавши собі декілька сусідніх племен. У 926 він розширив територію за рахунок сусідньої держави Бохай, розташованої на півдні Примор'я, південному сході Маньчжурії і північному схід Кореї.
Держава киданів, що існувала до 1125 року, називалася Великою Ляо в 947 році, Великою державою киданів у 983 році, і знову Великою Ляо в 1066 році.
Активно зміцнюючись на північних рубежах Китаю, кидані завоювали частину його територій (частина сучасних провінцій Хебей і Шаньсі). Їхня держава, що протягнулася від Японського моря до Східного Туркестану, була наймогутнішою державою Східної Азії. Основи управління в державі Ляо були створені китайцями й корейцями. На основі китайських ієрогліфів і з китайських елементів письма була створена писемність, розвивалися міста, ремесла, торгівля.
Не зумівши впоратися з сусідами і повернути втрачені території, Сунська імперія була змушена піти на підписання мирного договору 1004 року і погодитися на виплату данини. У 1042 році данина була збільшена, а до 1075 року Китай віддав киданям ще частину своєї території.
З кінця 11 століття держава Ляо прийшла в занепад, а в 1125 році її знищили чжурчжені. Частина киданьської знаті — каракидані, або каракитаї — втекли до Середньої Азії, де в районі річок Талас і Чу заснували нову державу — Західна Ляо (1124—1211).
Від назви киданів походить найменування Китаю.
Сучасні дослідники не змогли з повною упевненістю встановити які-небудь етнічні групи, що є прямими нащадками киданів, ні на північному сході Китаю, ані в Туркестані, де вони, ймовірно, асимілювалися з місцевим тюрко- та іраномовним населенням.
Письмові пам'ятники киданьською мовою практично не розшифровані, тому важко визначити подробиці міграцій цього народу.
Проте з історії киданів є чимало китайських джерел. Перша ґрунтовна інформація про киданів міститься в хроніці «Бейвейшу» (кит. 北魏书, «Історія династії Північна Вей»).
Література
- Е Лун-ли. История государства Киданей. Перевод с китайского В. С. Таскина. Москва ГРВЛ 1979.
- Е. А. Кузьменков. Киданьский язык // Языки мира. Монгольские языки. Тунгусо-маньчжурские языки. Японский язык. Корейский язык. М.: Индрик, 1997 [1]