Чайка (човен): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
зображення |
оформлення, доповнення |
||
| Рядок 56: | Рядок 56: | ||
{{Otheruses|Чайка (значення)}} |
{{Otheruses|Чайка (значення)}} |
||
'''Ча́йка''' ({{lang-tr|şayka}}, {{lang-sr|шајка}}, {{lang-sl|šajka}}, {{lang-pl|czajka}}) — безпалубний весельно-вітрильний [[човен]], що використовувався запорізькими козаками у XVI—XVII ст<ref name=":3" />. Подібні човни також використовувались на прикордонних територіях [[Османська імперія|Османської імперії]] іншими народами, зокрема сербами на річках [[Сава (річка)|Сава]] і [[Дунай]] і словенцями на річці [[Драва]] у XVI—XIX ст<ref>{{Cite web|title=dLib.si - Šajkarstvo na Slovenskem|url=http://www.dlib.si/details/URN:NBN:SI:DOC-MMCDSI3Q/?query=%27contributor=Ba%C5%A1,+Angelos%27&pageSize=25&language=eng|website=www.dlib.si|accessdate=2021-02-20}}</ref>. Човен представляв собою звичайну [[Човен-довбанка|довбанку]] з нарощеними по боках за допомогою декількох рядів дошок бортами. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для покращення остійності човна кріпився пояс |
'''Ча́йка''' ({{lang-tr|şayka}}, {{lang-sr|шајка}}, {{lang-sl|šajka}}, {{lang-pl|czajka}}) — безпалубний весельно-вітрильний [[човен]], що використовувався запорізькими козаками у XVI—XVII ст<ref name=":3" />. Подібні човни зі схожими назвами також використовувались на прикордонних територіях [[Османська імперія|Османської імперії]] іншими народами, зокрема сербами на річках [[Сава (річка)|Сава]] і [[Дунай]] і словенцями на річці [[Драва]] у XVI—XIX ст<ref>{{Cite web|title=dLib.si - Šajkarstvo na Slovenskem|url=http://www.dlib.si/details/URN:NBN:SI:DOC-MMCDSI3Q/?query=%27contributor=Ba%C5%A1,+Angelos%27&pageSize=25&language=eng|website=www.dlib.si|accessdate=2021-02-20}}</ref>. Човен представляв собою звичайну [[Човен-довбанка|довбанку]] з нарощеними по боках за допомогою декількох рядів дошок бортами. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для покращення остійності човна кріпився пояс з оберемків очерету. Чайки мали поперечні перегородки й лави, 10-15 пар весел, носове і кормове [[кермове весло|кермові весла]], вміщували до 70 осіб. Могли бути озброєні щоглою з чотирикутним прямим вітрилом і декількома [[фальконет]]ами (гармати малого калібру). |
||
== Етимологія == |
== Етимологія == |
||
| ⚫ | |||
Існують кілька версій походження назви «чайка»: |
Існують кілька версій походження назви «чайка»: |
||
# Від {{lang-tr|şayka, şayika}} — «трищогловий корабель» (надалі могло зазнати [[Контамінація (лінгвістика)|контамінації]] з {{lang-uk|чайка}}). Припускають, що звідси походить і слово «шайка» («зграя», «банда», первісне значення — «екіпаж піратського корабля»)<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ6}}</ref> |
# Від {{lang-tr|şayka, şayika}} — «трищогловий корабель» (надалі могло зазнати [[Контамінація (лінгвістика)|контамінації]] з {{lang-uk|чайка}}). Припускають, що звідси походить і слово «шайка» («зграя», «банда», первісне значення — «екіпаж піратського корабля»)<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ6}}</ref> |
||
| Рядок 64: | Рядок 65: | ||
# Назва пішла від староруської назви невеликого судна «шайки», яке широко застосовувалося [[ушкуйники|ушкуйниками]] . Очевидно, шайка мала округлу форму. Так само називали і круглу посудину для миття в бані. Через розбійницьку вдачу ушкуйників, назва судна перенеслася і на його команду<ref name="Про нас" />. |
# Назва пішла від староруської назви невеликого судна «шайки», яке широко застосовувалося [[ушкуйники|ушкуйниками]] . Очевидно, шайка мала округлу форму. Так само називали і круглу посудину для миття в бані. Через розбійницьку вдачу ушкуйників, назва судна перенеслася і на його команду<ref name="Про нас" />. |
||
# За фольклорними версіями, поки що не підтвердженими будь-яким фактологічним, документальним чи лінгвістичним обґрунтуванням, назва походить від птаха [[Чайка|чайки]] і підкреслює легкість, швидкість і маневреність човна<ref name="Про нас" />. |
# За фольклорними версіями, поки що не підтвердженими будь-яким фактологічним, документальним чи лінгвістичним обґрунтуванням, назва походить від птаха [[Чайка|чайки]] і підкреслює легкість, швидкість і маневреність човна<ref name="Про нас" />. |
||
| ⚫ | |||
[[Файл:Ukrainian cossacks conquer Feodosia.png|thumb|Запорожці на «чайках» під головуванням гетьмана [[Петро Конашевич Сагайдачний|Петра Сагайдачного]] знищують турецький флот і захоплюють [[Феодосія|Кафу]] 1616 року]] |
[[Файл:Ukrainian cossacks conquer Feodosia.png|thumb|Запорожці на «чайках» під головуванням гетьмана [[Петро Конашевич Сагайдачний|Петра Сагайдачного]] знищують турецький флот і захоплюють [[Феодосія|Кафу]] 1616 року]] |
||
[[Файл:Sloane 3584 f.78v Turkish galleys in battle, c.1636.PNG|міні|Зіткнення козацьких чайок з османськими галерами в Чорному морі, близько 1636 року. Робота османського невідомого автора ([[Британська бібліотека]]).]] |
[[Файл:Sloane 3584 f.78v Turkish galleys in battle, c.1636.PNG|міні|Зіткнення козацьких чайок з османськими галерами в Чорному морі, близько 1636 року. Робота османського невідомого автора ([[Британська бібліотека]]).]] |
||
| Рядок 74: | Рядок 74: | ||
Довжина човна складала від 15,5 до 21,5 [[метр|м]], ширина й висота бортів — до 4 м., [[Осадка судна|осадка]] — 1,5 метра<ref name=":0" />. |
Довжина човна складала від 15,5 до 21,5 [[метр|м]], ширина й висота бортів — до 4 м., [[Осадка судна|осадка]] — 1,5 метра<ref name=":0" />. |
||
Головною частиною чайки була довбанка довжиною близько 15 метрів, видовбана з єдиного стовбура липи, осики або |
Головною частиною чайки була довбанка довжиною близько 15 метрів, видовбана з єдиного стовбура липи, осики, верби або дубу, що одночасно слугувала кілем і днищем човна. До довбанки по боках нарощувались борти за допомогою декількох рядів дошок, з'єднаних між собою по клінкерній технології (внапуск)<ref name=":1">Лях С. Р., Турченко Ф. Г., Плецький С. Ф., та ін. (2002), стор. 531</ref>. Дошки обшивки бортів кріпились до шпангоутів дерев'яними кілками (нагелями), через кожні 4 нагелі вбивався металевий цвях з круглою головкою. Корпус конопатився конопляним або льняним клоччям і смолився. Ззовні бортів човна прив'язувались оберемки очерету, які покращували загальну [[остійність]] і [[плавучість]] судна, амортизували удари при зіткненні і захищали екіпаж від куль<ref name=":1" /><ref name=":0">{{Cite web|url=http://www.logos.biz.ua/proj/vynahid/online/14.php|title=Винаходи та інновації. Винахідники України|website=www.logos.biz.ua|accessdate=2016-03-16}}</ref>. |
||
Чайки приводились в рух за допомогою 10-15 пар весел. Судна також іноді були озброєні зйомною 4-метровою щоглою з прямим прямокутним вітрилом, що допомагало рухатись тільки за попутного вітра. На чайках не було кормового стерна, управління здійснювалось за допомогою стернових весел, що були розташовані з обох кінців човна, дозволяючи йому, таким чином, рухатись в обох напрямках, не здійснюючи розворот<ref name=":1" />. |
Чайки приводились в рух за допомогою 10-15 пар весел. Судна також іноді були озброєні зйомною 4-метровою щоглою з прямим прямокутним вітрилом, що допомагало рухатись тільки за попутного вітра. На чайках не було кормового стерна, управління здійснювалось за допомогою стернових весел, що були розташовані з обох кінців човна, дозволяючи йому, таким чином, рухатись в обох напрямках, не здійснюючи розворот<ref name=":1" />. |
||
| Рядок 87: | Рядок 87: | ||
{{Цитата|«Козаки будують човни довжиною 60, шириною від 10 до 12, і глибиною і 12 футів. Човни ці без кіля, дно їх складається з видовбаної вербової або липової колоди, довжиною близько 45 футів, воно обшивається з боків на 12 футів догори дошками, завдовжки від 10 до 12, і завширшки 1 фут і прибиваються одна до одної так точно, як і при побудові річкових суден... Довжина човна поступово збільшується догори: це ясніше видно із прикладеного малюнка. На ньому можна помітити товсті канати з очерету, які обвиті ликами або глодом й, як зв'язані бочечки, обхоплюють човен від корми до носа... Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери... Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни, що піднімаються над морською поверхнею не більше ніж на 2,5 фути».}} |
{{Цитата|«Козаки будують човни довжиною 60, шириною від 10 до 12, і глибиною і 12 футів. Човни ці без кіля, дно їх складається з видовбаної вербової або липової колоди, довжиною близько 45 футів, воно обшивається з боків на 12 футів догори дошками, завдовжки від 10 до 12, і завширшки 1 фут і прибиваються одна до одної так точно, як і при побудові річкових суден... Довжина човна поступово збільшується догори: це ясніше видно із прикладеного малюнка. На ньому можна помітити товсті канати з очерету, які обвиті ликами або глодом й, як зв'язані бочечки, обхоплюють човен від корми до носа... Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери... Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни, що піднімаються над морською поверхнею не більше ніж на 2,5 фути».}} |
||
1634 року італійський місіонер [[Дортелі д‘Асколі]] описує чайки (''saiche'') як довгі видовбані з єдиного стовбура човни із шаром соломи по бортах для підвищення плавучості та з екіпажом у півсотні козаків. За його словами, зібравши 30, 40, 50 та навіть 300 таких суден, козаки виходять в море, нападають на кораблі та спустошують турецькі міста на чорноморських берегах<ref>Описание Чѐрного моря и Татарии, составил доминиканец Эмиддио Дортелли Д‘Асколи, префект Каффы, Татарии и проч. 1634. // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, 1902. — Т. 24. — Материалы. — С. 89 — 180. Стор.97-98</ref>. |
1634 року італійський місіонер і префект Кафи [[Дортелі д‘Асколі|Еміддіо Дортелі д‘Асколі]] описує чайки (''saiche'') як довгі видовбані з єдиного стовбура човни із шаром соломи по бортах для підвищення плавучості та з екіпажом у півсотні козаків. За його словами, зібравши 30, 40, 50 та навіть 300 таких суден, козаки виходять в море, нападають на кораблі та спустошують турецькі міста на чорноморських берегах<ref>Описание Чѐрного моря и Татарии, составил доминиканец Эмиддио Дортелли Д‘Асколи, префект Каффы, Татарии и проч. 1634. // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, 1902. — Т. 24. — Материалы. — С. 89 — 180. Стор.97-98</ref>. |
||
[[Файл:Repin-Cossacks on the Black Sea (1908).jpg|міні|Козаки на чайці у Чорному морі. І. |
[[Файл:Repin-Cossacks on the Black Sea (1908).jpg|міні|Козаки на чайці у Чорному морі. З картини [[Рєпін Ілля Юхимович|І.Репіна]] (1908)]] |
||
== Використання == |
== Використання == |
||
За своїми конструктивними особливостями, для свого часу (XVI та XVII століття) чайка була достатньо архаїчним судном. Такі риси, як відсутність кіля і кормового стерна, використання в якості основи корабля довбанки, обшивка корпусу за клінкерною технологією, забезпечення остійності за рахунок соломи і озброєння єдиним прямими чотирикутним вітрилом не давали можливість змагатись цьому судну у відкритому морі з тогочасними османськими, а тим паче європейськими військовими кораблями<ref name=":2">Кінг, Чарльз (2011)</ref>. Проте для виконання своїх безпосередніх завдань — організації піратських рейдів вздовж узбережжя Чорного моря та здійснення швидких і несподіваних нападів із засідок на торгові судна чи незахищені поселення, чайки підходили майже ідеально, оскільки через малі розміри були малопомітними здалеку на морі, маневреними і на коротких відстанях достатньо швидкими (сучасники, зокрема Боплан, зауважували, що козацькі чайки на коротких дистанціях були швидші за турецькі галери)<ref name=":2" />, а пласке днище і низька осадка дозволяли їм утікати від переслідування по мілководдю чи ховатись в прибережних очеретяних хащах, де їх не могли переслідувати великі морські кораблі. Османські та європейські джерела часто згадують про ефективні морські набіги козаків в XVI та XVII століттях, а описи завданих ними масових руйнувань та вбивств нагадують історії про напади готів на Візантію за 1200 років до того<ref name=":2" />. Вже в XVI ст. запорізькі козаки на своїх човнах «.''..так далеко по Черному морю заезжали, что и близ Царьграда были, и многие при оном море лежащие на берегах местечки, села и деревни разоряли…''»<ref>Ригельман А. И. Летописное повествование о Малой России / А. И. Ригельман. — Москва, 1847.</ref>. За описами турецького мандрівника та письменника [[Евлія Челебі|Евлії Челебі]], в першій половині XVII ст. мирні селяни довкола [[Сіноп|Синопу]] навіть перестали доглядати за своїми городами, бо були певні, що їх все одно потолочать козаки<ref name=":2" />. |
За своїми конструктивними особливостями, для свого часу (XVI та XVII століття) чайка була достатньо архаїчним судном. Такі риси, як відсутність кіля і кормового стерна, використання в якості основи корабля довбанки, обшивка корпусу за клінкерною технологією, забезпечення остійності за рахунок соломи і озброєння єдиним прямими чотирикутним вітрилом не давали можливість змагатись цьому судну у відкритому морі з тогочасними османськими, а тим паче європейськими військовими кораблями<ref name=":2">Кінг, Чарльз (2011)</ref>. Проте для виконання своїх безпосередніх завдань — організації піратських рейдів вздовж узбережжя Чорного моря та здійснення швидких і несподіваних нападів із засідок на торгові судна чи незахищені поселення, чайки підходили майже ідеально, оскільки через малі розміри були малопомітними здалеку на морі, маневреними і на коротких відстанях достатньо швидкими (сучасники, зокрема Боплан, зауважували, що козацькі чайки на коротких дистанціях були швидші за турецькі галери)<ref name=":2" />, а пласке днище і низька осадка дозволяли їм утікати від переслідування по мілководдю чи ховатись в прибережних очеретяних хащах, де їх не могли переслідувати великі морські кораблі. Османські та європейські джерела часто згадують про ефективні морські набіги козаків в XVI та XVII століттях, а описи завданих ними масових руйнувань та вбивств нагадують історії про напади готів на Візантію за 1200 років до того<ref name=":2" />. Вже в XVI ст. запорізькі козаки на своїх човнах «.''..так далеко по Черному морю заезжали, что и близ Царьграда были, и многие при оном море лежащие на берегах местечки, села и деревни разоряли…''»<ref>Ригельман А. И. Летописное повествование о Малой России / А. И. Ригельман. — Москва, 1847.</ref>. За описами турецького мандрівника та письменника [[Евлія Челебі|Евлії Челебі]], в першій половині XVII ст. мирні селяни довкола [[Сіноп|Синопу]] навіть перестали доглядати за своїми городами, бо були певні, що їх все одно потолочать козаки<ref name=":2" />. |
||
Пік активності козацьких морських рейдів припадає на першу половину XVII століття, приблизно з |
Пік активності козацьких морських рейдів припадає на першу половину XVII століття, приблизно з 1600 по 1640 роки. Врешті-решт туркам вдалось суттєво обмежити піратські напади, розмістивши укріплені залоги в гирлі Дніпра, які не давали великим козацьким флотиліям виходити в море, хоча дрібні загони спинити було майже неможливо<ref name=":2" />. |
||
Одним з останніх відомих випадків використання козацьких чайок став епізод зі здачею кошовим отаманом Задунайської січі [[Гладкий Йосип Михайлович|Йосипом Гладким]] козацького флоту росіянам під час [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|Російсько-турецької війни (1828—1829)]]. Зрадивши присягу [[Османська імперія|османам]], які надали козакам прихисток для створення останньої Січі, 6 травня 1828 року Гладкий покинув більшість козацького війська і втік на чайках з п'ятьмастами козаками [[Георгіївське гирло|Георгіївським гирлом]] Дунаю із [[Задунайська Січ|Задунайської січі]] у напрямку [[Ізмаїл]]а. Він захопив із собою похідну Січову церкву, скарбницю, військові клейноди, хоругви та грамоти султана і австрійського цісаря, які підтверджували козацькі вольності. 9 травня козаки Гладкого зустрілися з аванґардом російського донського козацького корпусу. У російському таборі Йосип Гладкий поклав до ніг цареві [[Микола I (російський імператор)|Миколі І]] старовинні козацькі бойові клейноди, які вдалось врятувати під час руйнування Запорізької Січі, отримавши за це медаль з царським портретом. Він показав місце для переправи російської армії через Дунай і організував саму переправу на козацьких чайках, за що був нагороджений росіянами [[Орден святого Георгія (Російська імперія)|орденом святого Георгія]] та званням полковника<ref name=":3">Лях С. Р., Турченко Ф. Г., Плецький С. Ф., та ін. (2002) ''Українське козацтво: Мала енциклопедія''</ref><ref>{{Cite web|title=16 липня виповнилося 135 років від смерті останнього кошового Задунайської Січі Йосипа Гладкого|url=https://www.radiosvoboda.org/a/877903.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-20|language=uk}}</ref>. |
Одним з останніх відомих випадків використання козацьких чайок став епізод зі здачею кошовим отаманом Задунайської січі [[Гладкий Йосип Михайлович|Йосипом Гладким]] козацького флоту росіянам під час [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|Російсько-турецької війни (1828—1829)]]. Зрадивши присягу [[Османська імперія|османам]], які надали козакам прихисток для створення останньої Січі, 6 травня 1828 року Гладкий покинув більшість козацького війська і втік на чайках з п'ятьмастами козаками [[Георгіївське гирло|Георгіївським гирлом]] Дунаю із [[Задунайська Січ|Задунайської січі]] у напрямку [[Ізмаїл]]а. Він захопив із собою похідну Січову церкву, скарбницю, військові клейноди, хоругви та грамоти султана і австрійського цісаря, які підтверджували козацькі вольності. 9 травня козаки Гладкого зустрілися з аванґардом російського донського козацького корпусу. У російському таборі Йосип Гладкий поклав до ніг цареві [[Микола I (російський імператор)|Миколі І]] старовинні козацькі бойові клейноди, які вдалось врятувати під час руйнування Запорізької Січі, отримавши за це медаль з царським портретом. Він показав місце для переправи російської армії через Дунай і організував саму переправу на козацьких чайках, за що був нагороджений росіянами [[Орден святого Георгія (Російська імперія)|орденом святого Георгія]] та званням полковника<ref name=":3">Лях С. Р., Турченко Ф. Г., Плецький С. Ф., та ін. (2002) ''Українське козацтво: Мала енциклопедія''</ref><ref>{{Cite web|title=16 липня виповнилося 135 років від смерті останнього кошового Задунайської Січі Йосипа Гладкого|url=https://www.radiosvoboda.org/a/877903.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-20|language=uk}}</ref>. |
||
Версія за 12:59, 21 лютого 2021
 Зображення судна (чайки) запорозьких козаків з книги «Опис України» Ґійома Левассера де Боплана
| |
| Історія | |
|---|---|
 Військо Запорозьке
| |
| Назва: | «Чайка» |
| На службі: | XVI ст. |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Човен |
| Довжина: | 18 м |
| Ширина: | 4 м |
| Осадка: | 1,5 м |
| Екіпаж: | 50 осіб |
| Озброєння: | 4-6 фальконетів (гармат калібру 30 мм) |
Ча́йка (тур. şayka, серб. шајка, словен. šajka, пол. czajka) — безпалубний весельно-вітрильний човен, що використовувався запорізькими козаками у XVI—XVII ст[1]. Подібні човни зі схожими назвами також використовувались на прикордонних територіях Османської імперії іншими народами, зокрема сербами на річках Сава і Дунай і словенцями на річці Драва у XVI—XIX ст[2]. Човен представляв собою звичайну довбанку з нарощеними по боках за допомогою декількох рядів дошок бортами. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для покращення остійності човна кріпився пояс з оберемків очерету. Чайки мали поперечні перегородки й лави, 10-15 пар весел, носове і кормове кермові весла, вміщували до 70 осіб. Могли бути озброєні щоглою з чотирикутним прямим вітрилом і декількома фальконетами (гармати малого калібру).
Етимологія
Існують кілька версій походження назви «чайка»:
- Від тур. şayka, şayika — «трищогловий корабель» (надалі могло зазнати контамінації з укр. чайка). Припускають, що звідси походить і слово «шайка» («зграя», «банда», первісне значення — «екіпаж піратського корабля»)[3]
- Дмитро Яворницький вважав, що назва «чайка» походить від татарського «каїк», тобто «круглий човен»[3][4].
- Назва пішла від староруської назви невеликого судна «шайки», яке широко застосовувалося ушкуйниками . Очевидно, шайка мала округлу форму. Так само називали і круглу посудину для миття в бані. Через розбійницьку вдачу ушкуйників, назва судна перенеслася і на його команду[4].
- За фольклорними версіями, поки що не підтвердженими будь-яким фактологічним, документальним чи лінгвістичним обґрунтуванням, назва походить від птаха чайки і підкреслює легкість, швидкість і маневреність човна[4].
Конструкція
Довжина човна складала від 15,5 до 21,5 м, ширина й висота бортів — до 4 м., осадка — 1,5 метра[5].
Головною частиною чайки була довбанка довжиною близько 15 метрів, видовбана з єдиного стовбура липи, осики, верби або дубу, що одночасно слугувала кілем і днищем човна. До довбанки по боках нарощувались борти за допомогою декількох рядів дошок, з'єднаних між собою по клінкерній технології (внапуск)[6]. Дошки обшивки бортів кріпились до шпангоутів дерев'яними кілками (нагелями), через кожні 4 нагелі вбивався металевий цвях з круглою головкою. Корпус конопатився конопляним або льняним клоччям і смолився. Ззовні бортів човна прив'язувались оберемки очерету, які покращували загальну остійність і плавучість судна, амортизували удари при зіткненні і захищали екіпаж від куль[6][5].
Чайки приводились в рух за допомогою 10-15 пар весел. Судна також іноді були озброєні зйомною 4-метровою щоглою з прямим прямокутним вітрилом, що допомагало рухатись тільки за попутного вітра. На чайках не було кормового стерна, управління здійснювалось за допомогою стернових весел, що були розташовані з обох кінців човна, дозволяючи йому, таким чином, рухатись в обох напрямках, не здійснюючи розворот[6].
Судно могло бути озброєне однією чи декількома легкими гарматами типу фальконет з калібром 30-50 мм. Екіпаж чайки складав 40-50 чоловік, таким чином, крім веслярів на човні могли розміститися ще додатково 20-30 озброєних козаків.
У будівництві чайок брали участь до 60-ти майстрів. На її спорудження йшло два тижні. За гетьманування Івана Мазепи на один козацький човен, окрім дерева, витрачалося 13 пудів заліза, 2 діжки смоли, 200 аршинів полотна, 20 сажнів линви, 3 пуди клоччя, 195 аршинів різних шнурів для підв'язування очерету. Доречно вказати, що на будівництво однієї турецької галери витрачалося 150 центнерів заліза, 168 центнерів мотузок і канатів на снасті[5].
Описи очевидців
Французький інженер Гійом Боплан, який у XVII столітті перебував на польській службі і керував будівництвом фортець в Україні, писав:
|
«Козаки будують човни довжиною 60, шириною від 10 до 12, і глибиною і 12 футів. Човни ці без кіля, дно їх складається з видовбаної вербової або липової колоди, довжиною близько 45 футів, воно обшивається з боків на 12 футів догори дошками, завдовжки від 10 до 12, і завширшки 1 фут і прибиваються одна до одної так точно, як і при побудові річкових суден... Довжина човна поступово збільшується догори: це ясніше видно із прикладеного малюнка. На ньому можна помітити товсті канати з очерету, які обвиті ликами або глодом й, як зв'язані бочечки, обхоплюють човен від корми до носа... Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери... Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни, що піднімаються над морською поверхнею не більше ніж на 2,5 фути». | 
|
1634 року італійський місіонер і префект Кафи Еміддіо Дортелі д‘Асколі описує чайки (saiche) як довгі видовбані з єдиного стовбура човни із шаром соломи по бортах для підвищення плавучості та з екіпажом у півсотні козаків. За його словами, зібравши 30, 40, 50 та навіть 300 таких суден, козаки виходять в море, нападають на кораблі та спустошують турецькі міста на чорноморських берегах[7].
.jpg)
Використання
За своїми конструктивними особливостями, для свого часу (XVI та XVII століття) чайка була достатньо архаїчним судном. Такі риси, як відсутність кіля і кормового стерна, використання в якості основи корабля довбанки, обшивка корпусу за клінкерною технологією, забезпечення остійності за рахунок соломи і озброєння єдиним прямими чотирикутним вітрилом не давали можливість змагатись цьому судну у відкритому морі з тогочасними османськими, а тим паче європейськими військовими кораблями[8]. Проте для виконання своїх безпосередніх завдань — організації піратських рейдів вздовж узбережжя Чорного моря та здійснення швидких і несподіваних нападів із засідок на торгові судна чи незахищені поселення, чайки підходили майже ідеально, оскільки через малі розміри були малопомітними здалеку на морі, маневреними і на коротких відстанях достатньо швидкими (сучасники, зокрема Боплан, зауважували, що козацькі чайки на коротких дистанціях були швидші за турецькі галери)[8], а пласке днище і низька осадка дозволяли їм утікати від переслідування по мілководдю чи ховатись в прибережних очеретяних хащах, де їх не могли переслідувати великі морські кораблі. Османські та європейські джерела часто згадують про ефективні морські набіги козаків в XVI та XVII століттях, а описи завданих ними масових руйнувань та вбивств нагадують історії про напади готів на Візантію за 1200 років до того[8]. Вже в XVI ст. запорізькі козаки на своїх човнах «...так далеко по Черному морю заезжали, что и близ Царьграда были, и многие при оном море лежащие на берегах местечки, села и деревни разоряли…»[9]. За описами турецького мандрівника та письменника Евлії Челебі, в першій половині XVII ст. мирні селяни довкола Синопу навіть перестали доглядати за своїми городами, бо були певні, що їх все одно потолочать козаки[8].
Пік активності козацьких морських рейдів припадає на першу половину XVII століття, приблизно з 1600 по 1640 роки. Врешті-решт туркам вдалось суттєво обмежити піратські напади, розмістивши укріплені залоги в гирлі Дніпра, які не давали великим козацьким флотиліям виходити в море, хоча дрібні загони спинити було майже неможливо[8].
Одним з останніх відомих випадків використання козацьких чайок став епізод зі здачею кошовим отаманом Задунайської січі Йосипом Гладким козацького флоту росіянам під час Російсько-турецької війни (1828—1829). Зрадивши присягу османам, які надали козакам прихисток для створення останньої Січі, 6 травня 1828 року Гладкий покинув більшість козацького війська і втік на чайках з п'ятьмастами козаками Георгіївським гирлом Дунаю із Задунайської січі у напрямку Ізмаїла. Він захопив із собою похідну Січову церкву, скарбницю, військові клейноди, хоругви та грамоти султана і австрійського цісаря, які підтверджували козацькі вольності. 9 травня козаки Гладкого зустрілися з аванґардом російського донського козацького корпусу. У російському таборі Йосип Гладкий поклав до ніг цареві Миколі І старовинні козацькі бойові клейноди, які вдалось врятувати під час руйнування Запорізької Січі, отримавши за це медаль з царським портретом. Він показав місце для переправи російської армії через Дунай і організував саму переправу на козацьких чайках, за що був нагороджений росіянами орденом святого Георгія та званням полковника[1][10].
Відновлення
У ХХ і ХХІ ст. українські археологи віднайшли залишки декількох «чайок». Частину з них відновлено. На думку генерального директора Національного заповідника «Хортиця» Максима Остапенка «У прісній воді дерев'яні частини зберігаються набагато краще, а якщо вони знаходяться ще й під шаром мулу і піску, то вони взагалі пречудові».[11]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чайка (човен) |
Див. також
- Довбанка
- Байдак (судно)
- Дуб (судно)
- Дубок (човен)
- Спас (козацький човен)
- Морські походи запорозьких козаків
Примітки
- ↑ а б Лях С. Р., Турченко Ф. Г., Плецький С. Ф., та ін. (2002) Українське козацтво: Мала енциклопедія
- ↑ dLib.si - Šajkarstvo na Slovenskem. www.dlib.si. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ а б в Козацька Чайка «Спас» / Про нас / Історичні основи / Походження назви:. 13 серпня 2011. Процитовано 16 березня 2016.
- ↑ а б в Винаходи та інновації. Винахідники України. www.logos.biz.ua. Процитовано 16 березня 2016.
- ↑ а б в Лях С. Р., Турченко Ф. Г., Плецький С. Ф., та ін. (2002), стор. 531
- ↑ Описание Чѐрного моря и Татарии, составил доминиканец Эмиддио Дортелли Д‘Асколи, префект Каффы, Татарии и проч. 1634. // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, 1902. — Т. 24. — Материалы. — С. 89 — 180. Стор.97-98
- ↑ а б в г д Кінг, Чарльз (2011)
- ↑ Ригельман А. И. Летописное повествование о Малой России / А. И. Ригельман. — Москва, 1847.
- ↑ 16 липня виповнилося 135 років від смерті останнього кошового Задунайської Січі Йосипа Гладкого. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ http://expres.ua/news/2016/12/18/218522-arheology-vidnovyly-unikalni-kozacki-korabli
Джерела
- Д. Р. Кобалія. Чайка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 484. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історичні основи на сайті «Козацька Чайка „Спас“» (архів).
- Кінг, Чарльз (2011). Історія Чорного моря. Ніка-центр, Київ. ISBN 978-966-521-459-5
- Лях С. Р., Турченко Ф. Г., Плецький С. Ф., та ін. (2002) Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002 — У455 568 с: іл, карти. ISBN 966-504-244-6, ISBN 966-7529-49-5
Посилання
- Чайка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2039. — 1000 екз.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||