Павлик Михайло Іванович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
| Примітки = |
| Примітки = |
||
}} |
}} |
||
'''Миха́йло Іва́нович Павли́к |
'''Миха́йло Іва́нович Павли́к''' ([[17 вересня]] [[1853]], [[Монастирське (Косів)|Монастирське]] — [[26 січня]] [[1915]], [[Львів]]) — [[українці|український]] [[письменник]], [[публіцист]], [[Активізм|громадський]] і [[Політик|політичний діяч]]. Дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]]. Разом з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]] у [[1890]] р. створили [[Українська радикальна партія (1890)|Русько-українську радикальну партію (РУРП)]]. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Рядок 43: | Рядок 43: | ||
М. Павлик був одним з перших редакторів в історії української газетно-журнальної періодики, видавцем, популяризатором наукових знань, художньо-мистецьких цінностей. Він відстоював реалізм у літературі, живу народну мову, наголошуючи на завданнях інтелігенції у літературно-публіцистичних працях «Лихі люди. Один листочок з життя», «Миколай Васильович Гоголь», «Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині». |
М. Павлик був одним з перших редакторів в історії української газетно-журнальної періодики, видавцем, популяризатором наукових знань, художньо-мистецьких цінностей. Він відстоював реалізм у літературі, живу народну мову, наголошуючи на завданнях інтелігенції у літературно-публіцистичних працях «Лихі люди. Один листочок з життя», «Миколай Васильович Гоголь», «Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині». |
||
На ранньому етапі життєдіяльності Павлик допомагає у пересилці заборонених цензурою видань, перекладає |
На ранньому етапі життєдіяльності Павлик допомагає у пересилці заборонених цензурою видань, перекладає твори закордонних філософів, економістів, соціологів. Поліція і влада постійно переслідують його та сестру, а [[18 червня]] [[1877]] року після тривалого нагляду було знайдено привід заарештувати. В його помешканні було проведено обшук, під час якого вилучили чимало літератури, зокрема твори [[Федькович Осип-Юрій Адальбертович|Ю. Федьковича]], «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїду]]» [[Котляревський Іван Петрович|І. Котляревського]], «Катерину» [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]], «Сорочинський ярмарок» [[Гоголь Микола Васильович|М. Гоголя]], «Борислав. Картини з життя підгірського народу» І. Франка, статті [[Драгоманов Михайло Петрович|М. Драгоманова]], інші київські та лондонські видання. |
||
Після заборони «Друга» М. Павлику довелося докласти чимало зусиль для виходу в світ «Громадського друга». Перший і другий номери часопису поліція конфіскувала, а М. Павлика як редактора й автора оповідання «[http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7647/file.pdf Ребенщукова Тетяна]» було засуджено до шести місяців ув'язнення. На сторінках цього журналу М. Павлик виступає зі статтями, у яких закликав літературну молодь спрямовувати свій талант на захист народу. |
Після заборони «Друга» М. Павлику довелося докласти чимало зусиль для виходу в світ «Громадського друга». Перший і другий номери часопису поліція конфіскувала, а М. Павлика як редактора й автора оповідання «[http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7647/file.pdf Ребенщукова Тетяна]» було засуджено до шести місяців ув'язнення. На сторінках цього журналу М. Павлик виступає зі статтями, у яких закликав літературну молодь спрямовувати свій талант на захист народу. |
||
Рядок 49: | Рядок 49: | ||
Перекладав твори [[Тургенєв Іван Сергійович|І. Тургенєва]], [[Успенський Гліб Іванович|Г. Успенського]], [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|М. Салтикова-Щедріна]], [[Толстой Олексій Костянтинович|О. Толстого]], [[Лєсков Микола Семенович|М. Лєскова]], [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|М. Лермонтова]], [[Чехов Антон Павлович|А. Чехова]], [[Короленко Володимир Галактіонович|В. Короленка]] та ін. Чимало перекладав з європейських літератур, зокрема ті твори, що мали народознавчу основу, могли прислужитися відродженню української культури. |
Перекладав твори [[Тургенєв Іван Сергійович|І. Тургенєва]], [[Успенський Гліб Іванович|Г. Успенського]], [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|М. Салтикова-Щедріна]], [[Толстой Олексій Костянтинович|О. Толстого]], [[Лєсков Микола Семенович|М. Лєскова]], [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|М. Лермонтова]], [[Чехов Антон Павлович|А. Чехова]], [[Короленко Володимир Галактіонович|В. Короленка]] та ін. Чимало перекладав з європейських літератур, зокрема ті твори, що мали народознавчу основу, могли прислужитися відродженню української культури. |
||
Довгий час М. Павлик брав активну участь у роботі секцій та комісій [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового Товариства |
Довгий час М. Павлик брав активну участь у роботі секцій та комісій [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового Товариства імені Шевченка у Львові (НТШ)]], у виданні перекладних творів художньої та наукової літератури. |
||
Продовжуючи традиції «Громадського друга», М. Павлик разом з І. Франком видавали «Дзвін» і «Молот», де [[1878]] |
Продовжуючи традиції «Громадського друга», М. Павлик разом з І. Франком видавали «Дзвін» і «Молот», де [[1878]] року опублікували першу частину повісті Павлика «Пропащий чоловік». Співпрацював Павлик у багатьох виданнях, зокрема у львівській польськомовній газеті «Praca», де видрукував гостропубліцистичні статті та огляди з питань політики, економіки, селянського життя тощо. |
||
Перебуваючи з [[1879]] по [[1881]] |
Перебуваючи з [[1879]] по [[1881]] рік у [[Швейцарія|Швейцарії]] та на півдні [[Франція|Франції]], М. Павлик, М. Драгоманов і [[Подолинський Сергій Андрійович|С. Подолинський]] видавали журнал «[[Громада (збірник)|Громада]]». Злободенними були дописи М. Павлика «Україна австрійська», «Новини з Австрійської України», його сестер Параски й Анни «От хто робить порядок меж людьми», «Мої і людські гріхи, а панська та попівська правда!». |
||
[[Файл:Учасники з’їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди».jpeg|400px|міні|ліворуч|Учасники з'їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу в світ «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїди]]» [[Іван Котляревський|Котляревського]], 1898 р: Сидять у першому ряду: [[Михайло Павлик]], [[Євгенія Ярошинська]], [[Наталія Кобринська]], [[Ольга Кобилянська]], [[Марко Мурава|Сильвестр Лепкий]], [[Андрій Чайковський]], [[Кость Паньківський]]. Стоять у другому ряду: [[Іван Копач]], [[Володимир Гнатюк]], [[Осип Маковей]], [[Михайло Грушевський]], [[Іван Франко]], [[Олександр Колесса]], [[Богдан Лепкий]]. Стоять у третьому ряду: [[Петрушевич Іван|Іван Петрушевич]], [[Філарет Колесса]], [[Йосип Кишакевич]], [[Іван Труш]], [[Денис Лукіянович]], [[Микола Івасюк]].]] |
[[Файл:Учасники з’їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди».jpeg|400px|міні|ліворуч|Учасники з'їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу в світ «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїди]]» [[Іван Котляревський|Котляревського]], 1898 р: Сидять у першому ряду: [[Михайло Павлик]], [[Євгенія Ярошинська]], [[Наталія Кобринська]], [[Ольга Кобилянська]], [[Марко Мурава|Сильвестр Лепкий]], [[Андрій Чайковський]], [[Кость Паньківський]]. Стоять у другому ряду: [[Іван Копач]], [[Володимир Гнатюк]], [[Осип Маковей]], [[Михайло Грушевський]], [[Іван Франко]], [[Олександр Колесса]], [[Богдан Лепкий]]. Стоять у третьому ряду: [[Петрушевич Іван|Іван Петрушевич]], [[Філарет Колесса]], [[Йосип Кишакевич]], [[Іван Труш]], [[Денис Лукіянович]], [[Микола Івасюк]].]] |
||
Упродовж тривалого часу М. Павлик досліджував проблему українського культурницького поступу, зокрема збирав і узагальнював матеріали про роботу читалень, освітніх товариств і спілок, писав про назрілі питання освіти. |
Упродовж тривалого часу М. Павлик досліджував проблему українського культурницького поступу, зокрема збирав і узагальнював матеріали про роботу читалень, освітніх товариств і спілок, писав про назрілі питання освіти. |
||
Рядок 61: | Рядок 61: | ||
Особливо предметний характер народознавчих зацікавлень проступає у стосунках М. Павлика з М. Драгомановим та І. Франком, у його ставленні та оцінках тих праць учених, що стосуються безпосередньо історико-краєзнавчого, фольклорно-етнографічного пластів соціального буття. Власне, М. Павлик став учнем Драгоманова і був речником його ідей до самої смерті. |
Особливо предметний характер народознавчих зацікавлень проступає у стосунках М. Павлика з М. Драгомановим та І. Франком, у його ставленні та оцінках тих праць учених, що стосуються безпосередньо історико-краєзнавчого, фольклорно-етнографічного пластів соціального буття. Власне, М. Павлик став учнем Драгоманова і був речником його ідей до самої смерті. |
||
Підготував і видав ([[1899]]–[[1907]] |
Підготував і видав ([[1899]]–[[1907]] роках) 4-томне капітальне дослідження «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство», кілька томів листування М. Драгоманова з передовими представниками науки, літератури, мистецтва, зокрема з І. Франком, М. Бучинським, Лесею Українкою та іншими, дослідження «Михайло Петрович Драгоманов (1841—1895). Єго юбилей, смерть, автобіографія і опис творів» ([[1896]]), «Пам'яті Михайла Драгоманова» ([[1902]]), «Михайло Драгаманов. Єго роль в розвою України» ([[1907]]), «Михайло Драгоманов як політик» ([[1911]]). |
||
[[Файл:Mykhajlo-pavlyk.jpg|міні|150пкс|Михайло Павлик в останні роки життя]] |
[[Файл:Mykhajlo-pavlyk.jpg|міні|150пкс|Михайло Павлик в останні роки життя]] |
||
Чимало рецензій, відгуків написав М. Павлик на твори І. Франка, нерідко аналізував його окремі виступи і публікації в періодиці. Значною і понині є бібліографічна праця Павлика «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності, 1874—1898. На пам'ять його ювілею 30. ІХ. 1898» ([[1898]]). |
Чимало рецензій, відгуків написав М. Павлик на твори І. Франка, нерідко аналізував його окремі виступи і публікації в періодиці. Значною і понині є бібліографічна праця Павлика «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності, 1874—1898. На пам'ять його ювілею 30. ІХ. 1898» ([[1898]]). |
||
Рядок 71: | Рядок 71: | ||
М. Павлику належить провідна роль у справі збирання, публікування, розповсюдження, збереження безцінних пам'яток української, загальнослов'янської та європейської культур. Завдячуючи йому, сьогоднішня українська і світова культури мають у своєму розпорядженні чимало із збереженої епістолярної спадщини видатних громадсько-культурних діячів: М. Драгоманова, [[Маковей Осип|Осипа Маковея]], І. Франка, Лесі Українки, [[Бучинський Мелітон|Мелітона Бучинського]], [[Окуневський Теофіл|Теофіла Окуневського]], [[Кравчинський Сергій Михайлович|Сергія Степняка-Кравчинського]], Наталії Кобринської, [[Крушельницька Соломія Амвросіївна|Соломії Крушельницької]], [[Карманський Петро Сильвестрович|Петра Карманського]], [[Франтішек Ржегорж|Франтішека Ржегоржа]], І. Палівки, [[Крушельницький Антін Владиславович|А. Крушельницького]], Г. Грабовського, [[Нижанківський Остап Йосипович|Остапа Нижанківського]], М. Лисенка, В. Стефаника, Ольги Кобилянської, Л. Мартовича, [[Марко Черемшина|М. Черемшини]]. |
М. Павлику належить провідна роль у справі збирання, публікування, розповсюдження, збереження безцінних пам'яток української, загальнослов'янської та європейської культур. Завдячуючи йому, сьогоднішня українська і світова культури мають у своєму розпорядженні чимало із збереженої епістолярної спадщини видатних громадсько-культурних діячів: М. Драгоманова, [[Маковей Осип|Осипа Маковея]], І. Франка, Лесі Українки, [[Бучинський Мелітон|Мелітона Бучинського]], [[Окуневський Теофіл|Теофіла Окуневського]], [[Кравчинський Сергій Михайлович|Сергія Степняка-Кравчинського]], Наталії Кобринської, [[Крушельницька Соломія Амвросіївна|Соломії Крушельницької]], [[Карманський Петро Сильвестрович|Петра Карманського]], [[Франтішек Ржегорж|Франтішека Ржегоржа]], І. Палівки, [[Крушельницький Антін Владиславович|А. Крушельницького]], Г. Грабовського, [[Нижанківський Остап Йосипович|Остапа Нижанківського]], М. Лисенка, В. Стефаника, Ольги Кобилянської, Л. Мартовича, [[Марко Черемшина|М. Черемшини]]. |
||
Похований разом з сестрою Анною на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] |
Похований разом з сестрою Анною на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]], поле № 21. Пам'ятник скромний, поряд з надгробком [[Свєнціцький Іларіон Семенович|Іларіона Свєнціцького]]<ref>{{книга|автор = [[Загайська Роксоляна Йосипівна|Загайська Р.]]|частина= |посилання частина= |заголовок=Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Львів |видавництво=[[Видавництво «Апріорі»|Апріорі]]|рік= 2017|том= |сторінки=295|сторінок=416 |серія= |isbn=978-617-629-077-3|тираж=}}</ref>. |
||
== Політична діяльність == |
== Політична діяльність == |
||
Став одним з фундаторів першої модерної української політичної організації — [[Русько-Українська радикальна партія|Русько-української радикальної партії]], заснованої у Львові [[1890]] |
Став одним з фундаторів першої модерної української політичної організації — [[Русько-Українська радикальна партія|Русько-української радикальної партії]], заснованої у Львові [[1890]] року. У програмі, розробленій ним спільно з Франком, проголошувалася її головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада. |
||
1894 |
1894 року кандидував у Бродівському повіті на виборах до Галицького сейму<ref>{{книга|автор = [[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І.]]|частина= |посилання частина= |заголовок=199 депутатів Галицького сейму|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Львів |видавництво=Тріада-плюс|рік= 2010|том= |сторінки=26|сторінок=228|серія=Львівська сотня|isbn=|тираж=}}</ref>. |
||
== Художня література == |
== Художня література == |
||
Перший поетичний твір Михайла Павлика «Прийди, весно!», написаний на початку [[1873]] р., покладений на ноти Віктором Матюком, став популярною піснею, яку виконували на Галичині. У журналі «Друг» [[1874]] |
Перший поетичний твір Михайла Павлика «Прийди, весно!», написаний на початку [[1873]] р., покладений на ноти Віктором Матюком, став популярною піснею, яку виконували на Галичині. У журналі «Друг» [[1874]] року М. Павлик надрукував [[вірш]]і «Не забудь», «Влюблена», «Судьба», «В Карпатах», в альманасі «Дністрянка» за [[1876]] рік — вірш «Щаслива». |
||
В архівних сховищах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, в Києві, виявлено матеріали, що засвідчують активну поетичну працю М. Павлика упродовж [[1872]] |
В архівних сховищах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, в Києві, виявлено матеріали, що засвідчують активну поетичну працю М. Павлика упродовж [[1872]] року. Збереглося 8 рукописних зошитів віршів Павлика, датованих 9 січня — 13 грудня, написаних у Монастирську, [[Кути|Кутах]], Львові, [[Вижниця|Вижниці]]. |
||
Перу Михайла Павлика-прозаїка належить кілька оповідань та повістей. Перше своє оповідання він присвятив викриттю мілітаристської політики [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], її вояччини, жорстокого режиму. Трагедію юнака, який зазнав солдатчини, усіх лихоліть загарбницької війни, з вражаючою психологічною достовірністю розкрито в оповіданні «Юрко Куликів». |
Перу Михайла Павлика-прозаїка належить кілька оповідань та повістей. Перше своє оповідання він присвятив викриттю мілітаристської політики [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], її вояччини, жорстокого режиму. Трагедію юнака, який зазнав солдатчини, усіх лихоліть загарбницької війни, з вражаючою психологічною достовірністю розкрито в оповіданні «Юрко Куликів». |
||
Рядок 91: | Рядок 91: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* ''П. В. Шкраб'юк'' |
* ''П. В. Шкраб'юк'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pavlyk_M Павлик Михайло Іванович] // {{ЕІУ|8|7}} |
||
* Павлик, Михайло Іванович // {{ФЕС|сторінки=462}} |
* Павлик, Михайло Іванович // {{ФЕС|сторінки=462}} |
||
* ''[[Володимир Качкан]] |
* ''[[Володимир Качкан]]'' Михайло Павлик: Літературно-критичний нарис. — 1986 |
||
* ''Віктор Жадько.'' Український некрополь. — К., 2005. — С. 256. |
* ''Віктор Жадько.'' Український некрополь. — К., 2005. — С. 256. |
||
* ''Ryszard Tomczyk.'' Rusko-Ukraińska Partia Radykalna 1890—1914. — Szczecin, 2007. ISBN 978-83-7518-020-6. |
* ''Ryszard Tomczyk.'' Rusko-Ukraińska Partia Radykalna 1890—1914. — Szczecin, 2007. — ISBN 978-83-7518-020-6. {{ref-pl}} |
||
* ''Ryszard Tomczyk |
* ''Ryszard Tomczyk'' Radykałowie i socjaldemokraci. Miejsce i rola lewicy w ukraińskim obozie narodowym w Galicji 1890—1914. — Szczecin, 2007. —ISBN 978-83-7518-031-2. {{ref-pl}} |
||
* ''Михайло Лозинський''. Михайло Павлик, його життє i дïяльнiсть.— Вiдень: Виданнє Союза Визволення Украïни, |
* ''Михайло Лозинський'' [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1363/file.pdf Михайло Павлик, його життє i дïяльнiсть]. — Вiдень: Виданнє Союза Визволення Украïни, 1917. — 23 с. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Рядок 103: | Рядок 103: | ||
* {{ЛЗЕ2|частина=«Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (1874—1904)»|сторінки=593-594}} |
* {{ЛЗЕ2|частина=«Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (1874—1904)»|сторінки=593-594}} |
||
* [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CP%5CA%5CPavlykMykhailo.htm Pavlyk, Mykhailo // Internet Encyclopedia of Ukraine ФОТО] {{ref-en}} |
* [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CP%5CA%5CPavlykMykhailo.htm Pavlyk, Mykhailo // Internet Encyclopedia of Ukraine ФОТО] {{ref-en}} |
||
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12178 |
* ''Павлик М.'' [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12178 Тарас Шевченко й Галицька Україна: в 25-ті роковини його смерти / написав і видав М. Павлик]. — Львів: В друк. І. Айхельберґера, 1911. — 24 с. |
||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
{{PD-письменник}} |
{{PD-письменник}} |
||
Рядок 117: | Рядок 117: | ||
[[Категорія:Поховані на Личаківському цвинтарі]] |
[[Категорія:Поховані на Личаківському цвинтарі]] |
||
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]] |
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]] |
||
[[Категорія:Знайомі Пантелеймона Куліша]] |
Версія за 22:16, 25 лютого 2021
Михайло Іванович Павлик | ||||
---|---|---|---|---|
![]() Михайло Павлик | ||||
Народився | 17 вересня 1853 Монастирське, Косовській повіт, Галицький округ, Королівство Галичини та Володимирії, ![]() | |||
Помер | 26 січня 1915 (61 рік) Львів, Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, ![]() | |||
Поховання | Личаківський цвинтар[1] | |||
Підданство | ![]() | |||
Діяльність | письменник, публіцист, громадський діяч | |||
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | |||
Мова творів | українська | |||
Членство | Наукове товариство імені Шевченка | |||
Брати, сестри | Павлик Анна Іванівна | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() | ||||
![]() |
Миха́йло Іва́нович Павли́к (17 вересня 1853, Монастирське — 26 січня 1915, Львів) — український письменник, публіцист, громадський і політичний діяч. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Разом з Іваном Франком у 1890 р. створили Русько-українську радикальну партію (РУРП).
Життєпис
Народився у небагатій сім'ї землеробів і ткачів у с. Монастирське. Місцевість та, що називалася Гирівкою, — нині околиця районного центра Косів Івано-Франківської області. У рідному селі, як і в навколишніх, жив дух опришківства. Із вуст в уста передавалися пісні про Олексу Довбуша. Винятковий вплив на виховання Михайла та його сестри Анни мала мати Марія. Від неї син успадкував найкращі риси — лагідність, делікатність, доброту.
Закінчив Косівську школу, склав іспит за 4-й клас для навчання у Снятині. Продовжив навчання у Коломийській гімназії. По її закінченні вступив до Львівської академічної гімназії, у 1874 р. став студентом філософського факультету Львівського університету.
Навчаючись, поринув у суспільно-громадське й культурне життя Львова. В середовищі студентів-українців активно виношувалися й обговорювалися ідеї національного визволення Галичини. М. Павлик з ентузіазмом підключився до роботи українофільських гуртків, встановивши тісні контакти з І. Франком. Першою їхньою спільною роботою було редагування науково-літературного часопису «Друг» — органу демократичної молоді Західної України.
В журналі друкувалися статті й матеріали про становище українців Галичини, переклади найцікавіших творів зарубіжних письменників, звіти про діяльність студентських товариств, наукові розвідки. Головною метою своєї громадської діяльності в цей час Павлик вважав формування нової концепції вітчизняної літератури, покликаної нести просвіту в соціальні низи і виховувати в інтелігенції почуття обов'язку перед власним народом, здатність до самопожертви та безкорисливого служіння загальнолюдським цінностям.
З приходом до редакції «Друга» М. Павлика розпочалися принципові реорганізації, боротьба за народну мову, проти «язичія». Внаслідок зусиль передової молоді на чолі з М. Павликом з весни 1876 року у «Друзі» остаточно перемагає й утверджується народна мова. Найсильнішим був критико-публіцистичний відділ, що тримався, по суті, на плечах М. Павлика та І. Франка.
М. Павлик був одним з перших редакторів в історії української газетно-журнальної періодики, видавцем, популяризатором наукових знань, художньо-мистецьких цінностей. Він відстоював реалізм у літературі, живу народну мову, наголошуючи на завданнях інтелігенції у літературно-публіцистичних працях «Лихі люди. Один листочок з життя», «Миколай Васильович Гоголь», «Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині».
На ранньому етапі життєдіяльності Павлик допомагає у пересилці заборонених цензурою видань, перекладає твори закордонних філософів, економістів, соціологів. Поліція і влада постійно переслідують його та сестру, а 18 червня 1877 року після тривалого нагляду було знайдено привід заарештувати. В його помешканні було проведено обшук, під час якого вилучили чимало літератури, зокрема твори Ю. Федьковича, «Енеїду» І. Котляревського, «Катерину» Т. Шевченка, «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя, «Борислав. Картини з життя підгірського народу» І. Франка, статті М. Драгоманова, інші київські та лондонські видання.
Після заборони «Друга» М. Павлику довелося докласти чимало зусиль для виходу в світ «Громадського друга». Перший і другий номери часопису поліція конфіскувала, а М. Павлика як редактора й автора оповідання «Ребенщукова Тетяна» було засуджено до шести місяців ув'язнення. На сторінках цього журналу М. Павлик виступає зі статтями, у яких закликав літературну молодь спрямовувати свій талант на захист народу.
Перекладав твори І. Тургенєва, Г. Успенського, М. Салтикова-Щедріна, О. Толстого, М. Лєскова, О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Чехова, В. Короленка та ін. Чимало перекладав з європейських літератур, зокрема ті твори, що мали народознавчу основу, могли прислужитися відродженню української культури.
Довгий час М. Павлик брав активну участь у роботі секцій та комісій Наукового Товариства імені Шевченка у Львові (НТШ), у виданні перекладних творів художньої та наукової літератури.
Продовжуючи традиції «Громадського друга», М. Павлик разом з І. Франком видавали «Дзвін» і «Молот», де 1878 року опублікували першу частину повісті Павлика «Пропащий чоловік». Співпрацював Павлик у багатьох виданнях, зокрема у львівській польськомовній газеті «Praca», де видрукував гостропубліцистичні статті та огляди з питань політики, економіки, селянського життя тощо.
Перебуваючи з 1879 по 1881 рік у Швейцарії та на півдні Франції, М. Павлик, М. Драгоманов і С. Подолинський видавали журнал «Громада». Злободенними були дописи М. Павлика «Україна австрійська», «Новини з Австрійської України», його сестер Параски й Анни «От хто робить порядок меж людьми», «Мої і людські гріхи, а панська та попівська правда!».
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/02/%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%E2%80%99%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_100-%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83_%D0%B2_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82_%C2%AB%D0%95%D0%BD%D0%B5%D1%97%D0%B4%D0%B8%C2%BB.jpeg/400px-%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%E2%80%99%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_100-%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83_%D0%B2_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82_%C2%AB%D0%95%D0%BD%D0%B5%D1%97%D0%B4%D0%B8%C2%BB.jpeg)
Упродовж тривалого часу М. Павлик досліджував проблему українського культурницького поступу, зокрема збирав і узагальнював матеріали про роботу читалень, освітніх товариств і спілок, писав про назрілі питання освіти.
На шпальтах демократичних видань підтримував багатьох письменників: Лесю Українку, Павла Грабовського, Леся Мартовича, Ольгу Кобилянську, Наталію Кобринську, Євгенію Ярошинську.
Особливо предметний характер народознавчих зацікавлень проступає у стосунках М. Павлика з М. Драгомановим та І. Франком, у його ставленні та оцінках тих праць учених, що стосуються безпосередньо історико-краєзнавчого, фольклорно-етнографічного пластів соціального буття. Власне, М. Павлик став учнем Драгоманова і був речником його ідей до самої смерті.
Підготував і видав (1899–1907 роках) 4-томне капітальне дослідження «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство», кілька томів листування М. Драгоманова з передовими представниками науки, літератури, мистецтва, зокрема з І. Франком, М. Бучинським, Лесею Українкою та іншими, дослідження «Михайло Петрович Драгоманов (1841—1895). Єго юбилей, смерть, автобіографія і опис творів» (1896), «Пам'яті Михайла Драгоманова» (1902), «Михайло Драгаманов. Єго роль в розвою України» (1907), «Михайло Драгоманов як політик» (1911).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b4/Mykhajlo-pavlyk.jpg/150px-Mykhajlo-pavlyk.jpg)
Чимало рецензій, відгуків написав М. Павлик на твори І. Франка, нерідко аналізував його окремі виступи і публікації в періодиці. Значною і понині є бібліографічна праця Павлика «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності, 1874—1898. На пам'ять його ювілею 30. ІХ. 1898» (1898).
У дослідницькій фольклористично-етнографічній діяльності М. Павлика чільне місце посідають матеріали, присвячені становищу жінки у тогочасному суспільстві.
У статті «Неволя женщин», дослідженнях «Про жоночу долю», «Причинок до етнографії „любові“», «В справі робітних людей і женщин у Галичині», «Дещо про рух русинок», «Товариство руських жінок на Буковині», «Ще із-за товариства руських жінок на Буковині», «Про емансіпацію жінки» та інших матеріалах дослідник обстоює потребу освіти жінок, створення умов для їх незалежності від чоловіків, рівності з ними у суспільному житті та діяльності. Він висуває й обґрунтовує тезу про забезпечення правової свободи і рівності жінок, створення умов для їх незалежності від чоловіків, рівності з ними у суспільному житті та діяльності, гарантування жінці свободи зборів, слова, совісті.
М. Павлику належить провідна роль у справі збирання, публікування, розповсюдження, збереження безцінних пам'яток української, загальнослов'янської та європейської культур. Завдячуючи йому, сьогоднішня українська і світова культури мають у своєму розпорядженні чимало із збереженої епістолярної спадщини видатних громадсько-культурних діячів: М. Драгоманова, Осипа Маковея, І. Франка, Лесі Українки, Мелітона Бучинського, Теофіла Окуневського, Сергія Степняка-Кравчинського, Наталії Кобринської, Соломії Крушельницької, Петра Карманського, Франтішека Ржегоржа, І. Палівки, А. Крушельницького, Г. Грабовського, Остапа Нижанківського, М. Лисенка, В. Стефаника, Ольги Кобилянської, Л. Мартовича, М. Черемшини.
Похований разом з сестрою Анною на Личаківському цвинтарі, поле № 21. Пам'ятник скромний, поряд з надгробком Іларіона Свєнціцького[2].
Політична діяльність
Став одним з фундаторів першої модерної української політичної організації — Русько-української радикальної партії, заснованої у Львові 1890 року. У програмі, розробленій ним спільно з Франком, проголошувалася її головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада.
1894 року кандидував у Бродівському повіті на виборах до Галицького сейму[3].
Художня література
Перший поетичний твір Михайла Павлика «Прийди, весно!», написаний на початку 1873 р., покладений на ноти Віктором Матюком, став популярною піснею, яку виконували на Галичині. У журналі «Друг» 1874 року М. Павлик надрукував вірші «Не забудь», «Влюблена», «Судьба», «В Карпатах», в альманасі «Дністрянка» за 1876 рік — вірш «Щаслива».
В архівних сховищах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, в Києві, виявлено матеріали, що засвідчують активну поетичну працю М. Павлика упродовж 1872 року. Збереглося 8 рукописних зошитів віршів Павлика, датованих 9 січня — 13 грудня, написаних у Монастирську, Кутах, Львові, Вижниці.
Перу Михайла Павлика-прозаїка належить кілька оповідань та повістей. Перше своє оповідання він присвятив викриттю мілітаристської політики Австро-Угорщини, її вояччини, жорстокого режиму. Трагедію юнака, який зазнав солдатчини, усіх лихоліть загарбницької війни, з вражаючою психологічною достовірністю розкрито в оповіданні «Юрко Куликів».
У прозовому доробку М. Павлика є 2 повісті — «Пропащий чоловік» та «Вихора». У першій автор засуджує антинародну роль продажної частини інтелігенції, реакційних верств суспільства тогочасної Галичини. Порушується питання ставлення до жінки, її морального та духовного поневолення.
Примітки
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 223. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Загайська Р. Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — С. 295. — ISBN 978-617-629-077-3.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада-плюс, 2010. — С. 26. — (Львівська сотня)
Джерела
- П. В. Шкраб'юк Павлик Михайло Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 7. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Павлик, Михайло Іванович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 462. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Володимир Качкан Михайло Павлик: Літературно-критичний нарис. — 1986
- Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 256.
- Ryszard Tomczyk. Rusko-Ukraińska Partia Radykalna 1890—1914. — Szczecin, 2007. — ISBN 978-83-7518-020-6. (пол.)
- Ryszard Tomczyk Radykałowie i socjaldemokraci. Miejsce i rola lewicy w ukraińskim obozie narodowym w Galicji 1890—1914. — Szczecin, 2007. —ISBN 978-83-7518-031-2. (пол.)
- Михайло Лозинський Михайло Павлик, його життє i дïяльнiсть. — Вiдень: Виданнє Союза Визволення Украïни, 1917. — 23 с.
Посилання
- Павлик Михайло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1269. — 1000 екз.
- «Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (1874—1904)» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 593-594.
- Pavlyk, Mykhailo // Internet Encyclopedia of Ukraine ФОТО (англ.)
- Павлик М. Тарас Шевченко й Галицька Україна: в 25-ті роковини його смерти / написав і видав М. Павлик. — Львів: В друк. І. Айхельберґера, 1911. — 24 с.
|
- Народились 17 вересня
- Народились 1853
- Померли 26 січня
- Померли 1915
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Діячі НТШ
- Українські громадські діячі
- Українські письменники
- Франко Іван Якович
- Діячі РУРП
- Уродженці Косова (Україна)
- Випускники Коломийської державної гімназії
- Померли у Львові
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Знайомі Пантелеймона Куліша