Драгуни: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
уточнення, доповнення |
м →Росія: вікіфікація |
||
| (Не показані 6 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== Назва == |
== Назва == |
||
Назва «драгуни» походить від «дракона» (''dragon'') — короткоствольного варіанта [[мушкетон]]а, вживаному французькими кінними піхотинцями<ref>{{cite web |url= http://www.oed.com/view/Entry/57447?isAdvanced=false&result=1&rskey=synm9O& |title= Dragoon |website= Oxford English Dictionary |quote= A kind of carbine or musket.}}</ref><ref>{{cite journal |url= https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Dragoon |title= Dragoon |journal= Encyclopædia Britannica |year= 1911 |quote=... took his name from his weapon, a species of carbine or short musket called the dragon.}}</ref>. Інші версії пов'язують назву з драконом, якого колись зображали на прапорах драгунських підрозділів<ref name="БРЭ">{{БРЭ|стаття= Драгуны|том= |сторінки= |автор= Г. И. Шаповаленко|id= 2630686|ref= }}</ref>, з давньоримськими [[драконарій|драконаріями]], або тлумачать як відсилання до страху, що наводили драгуни на неприятеля<ref name="ВЭЛ">{{книга|автор= |частина= Часть 5. СПб., 1841. Деволюционная война — Зенобия|посилання частина= https://books.google.ru/books?id=f_8IAAAAQAAJ&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_atb#v=onepage&q&f=false|заголовок= Военный энциклопедический лексикон|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= |видавництво= |рік= 1841|volume= |pages= |allpages= |серія= |isbn= |тираж= |ref= }} {{ref-ru}}</ref>. Про драконів на прапорах військ маршала [[Шарль I де Коссе|Бріссака]] згадує [[Вольтер]] у книзі «Доба Людовика XIV», але неясне, чи з'явився сам термін «драгуни» тоді ж або пізніше, за часів [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]]<ref name="ММИ">{{книга|автор=Марков М. И.|частина=Часть 3. Раздел I. «От вооружения конницы огнестрельным оружием до Густава Адольфа»|заголовок=«История Конницы»|відповідальний=|місце=[[Твер|Тверь]]|видавництво=Типо-Литография Муравьева Ф. С.|рік=1886|том=2|сторінки=51—54|сторінок=238|тираж=|isbn=}}</ref>. |
Назва «драгуни» походить від «дракона» (''dragon'') — короткоствольного варіанта [[мушкетон]]а, вживаному французькими кінними піхотинцями<ref>{{cite web |url= http://www.oed.com/view/Entry/57447?isAdvanced=false&result=1&rskey=synm9O& |title= Dragoon |website= Oxford English Dictionary |quote= A kind of carbine or musket.}}</ref><ref>{{cite journal |url= https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Dragoon |title= Dragoon |journal= Encyclopædia Britannica |year= 1911 |quote= ... took his name from his weapon, a species of carbine or short musket called the dragon. |accessdate= 25 травня 2018 |archive-date= 26 травня 2018 |archive-url= https://web.archive.org/web/20180526041412/https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Dragoon }}</ref>. Інші версії пов'язують назву з драконом, якого колись зображали на прапорах драгунських підрозділів<ref name="БРЭ">{{БРЭ|стаття= Драгуны|том= |сторінки= |автор= Г. И. Шаповаленко|id= 2630686|ref= }}</ref>, з давньоримськими [[драконарій|драконаріями]], або тлумачать як відсилання до страху, що наводили драгуни на неприятеля<ref name="ВЭЛ">{{книга|автор= |частина= Часть 5. СПб., 1841. Деволюционная война — Зенобия|посилання частина= https://books.google.ru/books?id=f_8IAAAAQAAJ&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_atb#v=onepage&q&f=false|заголовок= Военный энциклопедический лексикон|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= |видавництво= |рік= 1841|volume= |pages= |allpages= |серія= |isbn= |тираж= |ref= }} {{ref-ru}}</ref>. Про драконів на прапорах військ маршала [[Шарль I де Коссе|Бріссака]] згадує [[Вольтер]] у книзі «Доба Людовика XIV», але неясне, чи з'явився сам термін «драгуни» тоді ж або пізніше, за часів [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]]<ref name="ММИ">{{книга|автор=Марков М. И.|частина=Часть 3. Раздел I. «От вооружения конницы огнестрельным оружием до Густава Адольфа»|заголовок=«История Конницы»|відповідальний=|місце=[[Твер|Тверь]]|видавництво=Типо-Литография Муравьева Ф. С.|рік=1886|том=2|сторінки=51—54|сторінок=238|тираж=|isbn=}}</ref>. |
||
Терміни «драгуни» і «кінна піхота» можуть вживатися як синоніми<ref name="БЛГ">{{книга|автор=[[Бескровный Л. Г.]]|частина=Словарь военно-исторических терминов|заголовок=«Хрестоматия по русской военной истории»|відповідальний=|місце= М.|видавництво=Воениздат|рік=1947|том=|сторінки=628|сторінок=642|тираж=|isbn=}}</ref><ref name="АВА">{{книга|автор=Коллектив авторов|частина=|заголовок=«Рубежи ратной славы Отечества: люди, события, факты» [Справочник]|відповідальний=Под ред. Авдеев В. А.|місце= М.|видавництво=Звонница-МГ|рік=2002|том=|сторінки=377|сторінок=384|тираж=|isbn=5-88093-123-4}}</ref><ref name="ВЭ-3">{{книга|автор=Коллектив авторов|частина=статья «Драгуны»|заголовок=Военная энциклопедия|відповідальний=Под ред. Грачёв П. С.|місце= М.|видавництво=[[Воениздат]]|рік=1995|том=3|сторінки=131|сторінок=543|тираж=10000|isbn=5-203-00748-9}}</ref>. Проте, частіше за все ці поняття дещо розрізняються: до кінної піхоти відносять не тільки драгунів (при можливості їх використовування в пішому строю), але й інших кінних стрільців, що використовують коней переважно для пересування, а б'ються головним чином пішими<ref>{{ВТ-ВЕС|Конная пехота}}</ref>. |
Терміни «драгуни» і «кінна піхота» можуть вживатися як синоніми<ref name="БЛГ">{{книга|автор=[[Бескровный Л. Г.]]|частина=Словарь военно-исторических терминов|заголовок=«Хрестоматия по русской военной истории»|відповідальний=|місце= М.|видавництво=Воениздат|рік=1947|том=|сторінки=628|сторінок=642|тираж=|isbn=}}</ref><ref name="АВА">{{книга|автор=Коллектив авторов|частина=|заголовок=«Рубежи ратной славы Отечества: люди, события, факты» [Справочник]|відповідальний=Под ред. Авдеев В. А.|місце= М.|видавництво=Звонница-МГ|рік=2002|том=|сторінки=377|сторінок=384|тираж=|isbn=5-88093-123-4}}</ref><ref name="ВЭ-3">{{книга|автор=Коллектив авторов|частина=статья «Драгуны»|заголовок=Военная энциклопедия|відповідальний=Под ред. Грачёв П. С.|місце= М.|видавництво=[[Воениздат]]|рік=1995|том=3|сторінки=131|сторінок=543|тираж=10000|isbn=5-203-00748-9}}</ref>. Проте, частіше за все ці поняття дещо розрізняються: до кінної піхоти відносять не тільки драгунів (при можливості їх використовування в пішому строю), але й інших кінних стрільців, що використовують коней переважно для пересування, а б'ються головним чином пішими<ref>{{ВТ-ВЕС|Конная пехота}}</ref>. |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
=== Франція === |
=== Франція === |
||
У XVIII столітті в уніформу драгунів впроваджують два елементи, що характеризуватимуть їхній образ протягом всього XIX ст.: зелений мундир і |
У XVIII столітті в уніформу драгунів впроваджують два елементи, що характеризуватимуть їхній образ протягом всього XIX ст.: зелений мундир і [[Драгунський шолом|«римський шолом» з високим гребенем]]. |
||
У XX ст. драгунські частини зберігаються, але з механізацією армії вони перетворюються на моторизовані війська. У другій половині XX ст. 13-й драгунський полк парашутистів (''13<sup>e</sup> régiment de dragons parachutistes'') є насправді полком спеціального призначення для ведення поглибленої розвідки. |
У XX ст. драгунські частини зберігаються, але з механізацією армії вони перетворюються на моторизовані війська. У другій половині XX ст. 13-й драгунський полк парашутистів (''13<sup>e</sup> régiment de dragons parachutistes'') є насправді полком спеціального призначення для ведення поглибленої розвідки. |
||
| Рядок 40: | Рядок 40: | ||
Потім драгуни стали поповнюватися московськими [[Охотники (найманці)|охочими людьми (добровольцями)]] і охрещеними [[Татари|татарами]]. До кінця царювання [[Олексій Михайлович|Олексія Михайловича]] драгунів було вже понад 11 тис. Тодішні драгуни були озброєні [[мушкет]]ами, [[шпага]]ми, [[бердиш]]ами і короткими [[спис]]ами. Цар [[Петро I]] при створенні кавалерії [[Російська імператорська армія|нової армії]] надавав перевагу саме драгунам і на кінець 1708 у Росії було 36 драгунських полків<ref name="БРЭ"/>. У 1707 році створюється Лейб-Регімент, у 1719 р. перейменований в Санкт-Петербурзький драгунський полк (назву Лейб-Регіменту тоді отримує полк кінної гвардії). У 1712 році створюються гарнізонні драгунські полки для несення поліційної служби, що проіснували до 1811 р.<ref name="БРЭ"/> Російські драгуни початку XVIII століття озброювалися [[фузія (зброя)|фузіями]] з багнетами і [[палаш]]ами, пістолетами спочатку було забезпечено тільки половину особового складу. Для виконання фортифікаційних робіт драгунські підрозділи мали [[шанцевий інструмент]]<ref name="ВЕС"/>. У 1732 р. 3 драгунські полки переводяться в [[кірасир]]ські. У 1763 році число драгунських полків скоротилося до 7, а їхня тактика стала чисто кавалерійською — зводилася до удару холодною зброєю без спішування<ref name="БРЭ"/>. За часів [[Катерина II|Катерини II]] драгуни стають переважно [[гарнізон|гарнізонними військами]]<ref name="ВЕС"/>. На початку XIX ст. значення драгунів як ударної кінноти зростає і на 1812 р. у Росії налічується вже 37 драгунських полків<ref name="БРЭ"/>. Обмундирування драгунів того часу відрізняється від кавалерійського, наближаючись до піхотного<ref name="ВЕС"/>. |
Потім драгуни стали поповнюватися московськими [[Охотники (найманці)|охочими людьми (добровольцями)]] і охрещеними [[Татари|татарами]]. До кінця царювання [[Олексій Михайлович|Олексія Михайловича]] драгунів було вже понад 11 тис. Тодішні драгуни були озброєні [[мушкет]]ами, [[шпага]]ми, [[бердиш]]ами і короткими [[спис]]ами. Цар [[Петро I]] при створенні кавалерії [[Російська імператорська армія|нової армії]] надавав перевагу саме драгунам і на кінець 1708 у Росії було 36 драгунських полків<ref name="БРЭ"/>. У 1707 році створюється Лейб-Регімент, у 1719 р. перейменований в Санкт-Петербурзький драгунський полк (назву Лейб-Регіменту тоді отримує полк кінної гвардії). У 1712 році створюються гарнізонні драгунські полки для несення поліційної служби, що проіснували до 1811 р.<ref name="БРЭ"/> Російські драгуни початку XVIII століття озброювалися [[фузія (зброя)|фузіями]] з багнетами і [[палаш]]ами, пістолетами спочатку було забезпечено тільки половину особового складу. Для виконання фортифікаційних робіт драгунські підрозділи мали [[шанцевий інструмент]]<ref name="ВЕС"/>. У 1732 р. 3 драгунські полки переводяться в [[кірасир]]ські. У 1763 році число драгунських полків скоротилося до 7, а їхня тактика стала чисто кавалерійською — зводилася до удару холодною зброєю без спішування<ref name="БРЭ"/>. За часів [[Катерина II|Катерини II]] драгуни стають переважно [[гарнізон|гарнізонними військами]]<ref name="ВЕС"/>. На початку XIX ст. значення драгунів як ударної кінноти зростає і на 1812 р. у Росії налічується вже 37 драгунських полків<ref name="БРЭ"/>. Обмундирування драгунів того часу відрізняється від кавалерійського, наближаючись до піхотного<ref name="ВЕС"/>. |
||
У середині XIX ст. кінні драгуни розглядалися в Росії радше як [[легка кіннота|легка кавалерія]]<ref name="ВЭЛ"/>. З 10 ескадронів кожного армійського драгунського полка 8 вважалися власно драгунськими, 2 — [[кінні пікінери|пікінерськими]]. Перші мали на озброєнні традиційну драгунську зброю (палаш або шаблю і рушницю з багнетом) і в пішому строю діяли як легка піхота, другі — клинкову зброю, [[піка|піку]] і карабін<ref name="ВЭЛ"/>. Лейб-Гвардії Драгунський і Лейб-Гвардії кінно-гренадерський полки складалися тільки з 6 ескадронів, а для виконання функцій пікінерів до них були приряджені козаки<ref name="ВЭЛ"/>. З прийняттям на озброєння гвинтівок драгуни озброювалися «драгунськими» їх варіантами, що відрізнялися від піхотних меншою довжиною ствола, від «козачих» — наявністю багнета (напр., [[гвинтівка Бердана]], [[гвинтівка Мосіна]]). |
У середині XIX ст. кінні драгуни розглядалися в Росії радше як [[легка кіннота|легка кавалерія]]<ref name="ВЭЛ"/>. З 10 ескадронів кожного армійського драгунського полка 8 вважалися власно драгунськими, 2 — [[кінні пікінери|пікінерськими]]. Перші мали на озброєнні традиційну драгунську зброю (палаш або шаблю і рушницю з багнетом) і в пішому строю діяли як легка піхота, другі — клинкову зброю, [[піка|піку]] і [[карабін (зброя)|карабін]]<ref name="ВЭЛ"/>. Лейб-Гвардії Драгунський і Лейб-Гвардії кінно-гренадерський полки складалися тільки з 6 ескадронів, а для виконання функцій пікінерів до них були приряджені [[козацькі війська|козаки]]<ref name="ВЭЛ"/>. З прийняттям на озброєння гвинтівок драгуни озброювалися «драгунськими» їх варіантами, що відрізнялися від піхотних меншою довжиною ствола, від «козачих» — наявністю багнета (напр., [[гвинтівка Бердана]], [[гвинтівка Мосіна]]). |
||
[[Російсько-турецька війна (1877—1878)|Російсько-турецька війна 1877-78]] показала перевагу драгунів над іншими видами кавалерії, тому в 1882 р. армійські полки [[улани|уланів]] і [[гусари (рід кавалерії)|гусарів]] переформували в драгунські, але в 1907 р. колишні назви багатьом з них повернули<ref name="БРЭ"/> (втім, на початок XX ст. розділення родів кавалерії залежно від задач, підготовки і озброєння вже втратило своє значення і зберігалося тільки в силу традиції)<ref>{{ВТ-ВЕС|Кавалерия}}</ref>. До початку 1-ї світової війни в російській армії був 1 лейб-гвардії і 21 армійський драгунський полк. На початку 1918 року драгунські полки були розформовані<ref name="БРЭ"/>. |
[[Російсько-турецька війна (1877—1878)|Російсько-турецька війна 1877-78]] показала перевагу драгунів над іншими видами кавалерії, тому в 1882 р. армійські полки [[улани|уланів]] і [[гусари (рід кавалерії)|гусарів]] переформували в драгунські, але в 1907 р. колишні назви багатьом з них повернули<ref name="БРЭ"/> (втім, на початок XX ст. розділення родів кавалерії залежно від задач, підготовки і озброєння вже втратило своє значення і зберігалося тільки в силу традиції)<ref>{{ВТ-ВЕС|Кавалерия}}</ref>. До початку 1-ї світової війни в російській армії був 1 лейб-гвардії і 21 армійський драгунський полк. На початку 1918 року драгунські полки були розформовані<ref name="БРЭ"/>. |
||
| Рядок 53: | Рядок 53: | ||
</gallery> |
</gallery> |
||
=== Гетьманщина === |
|||
== Козацький Гетьманат == |
|||
У Козацькому Гетьманаті XVII ст. загони драгунів входили до складу [[надвірне військо|надвірного війська]]. Особливого поширення драгуни набули за правління Івана Виговського й Івана Мазепи. Обмундирування було західноєвропейського зразку («німецький стрій», через що їх називали «німцями», хоча служили в них переважно українці): приталений каптан-[[жустокор]] з широкими вилогами, шийна хустка та ботфорти, шапка з довгим [[шлик]]ом та хутряною околицею. Озброєння складалося з карабіна, підвішеного на |
У [[Гетьманщина|Козацькому Гетьманаті]] XVII ст. загони драгунів входили до складу [[надвірне військо|надвірного війська]]. Особливого поширення драгуни набули за правління Івана Виговського й Івана Мазепи. Обмундирування було західноєвропейського зразку («німецький стрій», через що їх називали «німцями», хоча служили в них переважно українці): приталений каптан-[[жустокор]] з широкими вилогами, шийна хустка та ботфорти, типово східноєвропейским елементом була шапка з довгим [[шлик]]ом та хутряною околицею. Озброєння складалося з карабіна, підвішеного на [[панталер]]і, шаблі та сідлових пістолів. Кінська [[збруя]] теж була західноєвропейською, але коней українські драгуни використовували місцевих: непоказних і низькорослих, але витривалих і непримхливих у степових умовах «бахматів»<ref>{{Cite web |url=http://tyzhden.ua/Publication/3740 |title=Гетьманський драгун XVII ст. // Український тиждень |accessdate=8 лютого 2011 |archive-date=3 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140903174800/http://tyzhden.ua/Publication/3740 }}</ref>. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 60: | Рядок 60: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* Черкас В. Б. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Draguny Драгуни] // {{ЕІУ|2|460}} |
* Черкас В. Б. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Draguny Драгуни] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160625060747/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Draguny |date=25 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|460}} |
||
* {{ВТ-ВЕС|Драгуны}} |
* {{ВТ-ВЕС|Драгуны}} |
||
* {{ВТ-МЭСБЕ|Драгуны}} |
* {{ВТ-МЭСБЕ|Драгуны}} |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part3.pdf Драгуни] // {{УМЕ3|сторінки=381}} |
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part3.pdf Драгуни] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210504235356/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part3.pdf |date=4 травня 2021 }} // {{УМЕ3|сторінки=381}} |
||
* [http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz/8314 Драгуны] |
* [http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz/8314 Драгуны] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070825123901/http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz/8314 |date=25 серпня 2007 }} |
||
* [http://tyzhden.ua/Publication/3740 Гетьманський драгун XVII ст. // Український тиждень] |
* [http://tyzhden.ua/Publication/3740 Гетьманський драгун XVII ст. // Український тиждень] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140903174800/http://tyzhden.ua/Publication/3740 |date=3 вересня 2014 }} |
||
{{ci}} |
{{ci}} |
||
{{ac}} |
{{ac}} |
||
Поточна версія на 16:49, 29 квітня 2022
Драгу́ни (фр. dragons, буквально — «дракони») — вид кавалерії (переважно вважається середньою кавалерією)[1], який здатний діяти в бою, як у кінному, так і в пішому строю.
Назва «драгуни» походить від «дракона» (dragon) — короткоствольного варіанта мушкетона, вживаному французькими кінними піхотинцями[2][3]. Інші версії пов'язують назву з драконом, якого колись зображали на прапорах драгунських підрозділів[4], з давньоримськими драконаріями, або тлумачать як відсилання до страху, що наводили драгуни на неприятеля[5]. Про драконів на прапорах військ маршала Бріссака згадує Вольтер у книзі «Доба Людовика XIV», але неясне, чи з'явився сам термін «драгуни» тоді ж або пізніше, за часів Генріха IV[6].
Терміни «драгуни» і «кінна піхота» можуть вживатися як синоніми[7][8][9]. Проте, частіше за все ці поняття дещо розрізняються: до кінної піхоти відносять не тільки драгунів (при можливості їх використовування в пішому строю), але й інших кінних стрільців, що використовують коней переважно для пересування, а б'ються головним чином пішими[10].
Прообразом драгунів можна вважати димахів (грец. διμάχοι) Олександра Македонського, які були навчені дій як у кінному, так і в пішому строю[11].
Слово «драгуни» вперше з'явилося в історії в XVI ст.: маршал Бріссак під час окупації П'ємонту (1550—60) посадив на коней добірних, сміливих піхотинців, дав цьому загону назву «драгуни» і застосовував його для швидких набігів. При зустрічі з противником вони спішувалися і діяли виключно в пішому порядку. Тактика дій кінних стрільців полягала в несподіваних нальотах на супротивника, в ході яких зблизившись з противником на конях, кавалеристи спішувалися, залишаючи коней коноводам, і далі діяли в пішому строю аркебузами, мушкетами або списами. У разі нестачі коней на всіх кінних стрільців, на одного коня сідали по двоє людей[6]. Появі драгунів сприяло те, що станом на XVI ст. кіннота повсюди отримала вогнепальну зброю, перетворившись, таким чином, на кінних стрільців[11].
Але це все ще була лише піхота, посаджена на коней. Перший полководець, що надав драгунам їх сучасне значення, був шведський король Густав-Адольф. Він докорінно змінив погляд на драгунів, прилічивши їх до кавалерії і призначивши для дій у переважно кінному строю. Піший бій був для них радше винятком, ніж правилом. Драгунські полки, правильно організовані, перш за все з'явилися у Франції за Людовика XIV (1668). У XIX в Німеччині, Австрії, Франції і Англії біля ⅓ всієї кінноти складалося з драгунів, в Італії ж їх зовсім не було[12].
У XX столітті майже вся кавалерія де-факто стала драгунською — атакувати верхи на коні піхоту з автоматичною зброєю було б недоцільно через великі втрати. Під час Другої світової війни кавалерія драгунського типу була, образно кажучи, «квазімотопіхотою» — діючи там, де недоцільно чи складно було застосовувати механізовані війська.
У XVIII столітті в уніформу драгунів впроваджують два елементи, що характеризуватимуть їхній образ протягом всього XIX ст.: зелений мундир і «римський шолом» з високим гребенем.
У XX ст. драгунські частини зберігаються, але з механізацією армії вони перетворюються на моторизовані війська. У другій половині XX ст. 13-й драгунський полк парашутистів (13e régiment de dragons parachutistes) є насправді полком спеціального призначення для ведення поглибленої розвідки.
-
Драгуни Людовика XV -
Драгун Людовика XV -
Драгуни Наполеона. Реконструкція битви при Ватерлоо -
Драгун 17-го полка, 1812 р. -
Атака драгунів Імператорської гвардії у битві при Ватерлоо -
Французькі драгуни другої половини XIX ст.
.jpg)
У московській армії слово «драгуни» вперше з'являється за Михайла Федоровича, коли в 1631 із завербованих іноземців був сформований 1-й драгунський полк, що в 1632 брав участь у бою в складі війська М. Б. Шеїна під Смоленськом.
Потім драгуни стали поповнюватися московськими охочими людьми (добровольцями) і охрещеними татарами. До кінця царювання Олексія Михайловича драгунів було вже понад 11 тис. Тодішні драгуни були озброєні мушкетами, шпагами, бердишами і короткими списами. Цар Петро I при створенні кавалерії нової армії надавав перевагу саме драгунам і на кінець 1708 у Росії було 36 драгунських полків[4]. У 1707 році створюється Лейб-Регімент, у 1719 р. перейменований в Санкт-Петербурзький драгунський полк (назву Лейб-Регіменту тоді отримує полк кінної гвардії). У 1712 році створюються гарнізонні драгунські полки для несення поліційної служби, що проіснували до 1811 р.[4] Російські драгуни початку XVIII століття озброювалися фузіями з багнетами і палашами, пістолетами спочатку було забезпечено тільки половину особового складу. Для виконання фортифікаційних робіт драгунські підрозділи мали шанцевий інструмент[11]. У 1732 р. 3 драгунські полки переводяться в кірасирські. У 1763 році число драгунських полків скоротилося до 7, а їхня тактика стала чисто кавалерійською — зводилася до удару холодною зброєю без спішування[4]. За часів Катерини II драгуни стають переважно гарнізонними військами[11]. На початку XIX ст. значення драгунів як ударної кінноти зростає і на 1812 р. у Росії налічується вже 37 драгунських полків[4]. Обмундирування драгунів того часу відрізняється від кавалерійського, наближаючись до піхотного[11].
У середині XIX ст. кінні драгуни розглядалися в Росії радше як легка кавалерія[5]. З 10 ескадронів кожного армійського драгунського полка 8 вважалися власно драгунськими, 2 — пікінерськими. Перші мали на озброєнні традиційну драгунську зброю (палаш або шаблю і рушницю з багнетом) і в пішому строю діяли як легка піхота, другі — клинкову зброю, піку і карабін[5]. Лейб-Гвардії Драгунський і Лейб-Гвардії кінно-гренадерський полки складалися тільки з 6 ескадронів, а для виконання функцій пікінерів до них були приряджені козаки[5]. З прийняттям на озброєння гвинтівок драгуни озброювалися «драгунськими» їх варіантами, що відрізнялися від піхотних меншою довжиною ствола, від «козачих» — наявністю багнета (напр., гвинтівка Бердана, гвинтівка Мосіна).
Російсько-турецька війна 1877-78 показала перевагу драгунів над іншими видами кавалерії, тому в 1882 р. армійські полки уланів і гусарів переформували в драгунські, але в 1907 р. колишні назви багатьом з них повернули[4] (втім, на початок XX ст. розділення родів кавалерії залежно від задач, підготовки і озброєння вже втратило своє значення і зберігалося тільки в силу традиції)[13]. До початку 1-ї світової війни в російській армії був 1 лейб-гвардії і 21 армійський драгунський полк. На початку 1918 року драгунські полки були розформовані[4].
-
Драгун 1700-1720 рр. -
Драгуни 1763—1778 рр. і карабінерський унтер-офіцер (крайній ліворуч) -
Рядові Лейб-Гвардії Драгунського і Санкт-Петербурзкого драгунського полків, 1812 р. -
Рядовий драгунських полків, 1818 р. -
Обер-офіцери Тверського і Фінляндського драгунських полків, 1826-1827 рр. -
Рядовий Кінбурнського драгунського полка, 1834–1843 рр. -
Рядовий Драгунського Його Імператорської Високості Спадкоємця Цісаревича полка, 1848—1855 рр.
_by_Nikolai_Zaretsky_1911.jpg)
У Козацькому Гетьманаті XVII ст. загони драгунів входили до складу надвірного війська. Особливого поширення драгуни набули за правління Івана Виговського й Івана Мазепи. Обмундирування було західноєвропейського зразку («німецький стрій», через що їх називали «німцями», хоча служили в них переважно українці): приталений каптан-жустокор з широкими вилогами, шийна хустка та ботфорти, типово східноєвропейским елементом була шапка з довгим шликом та хутряною околицею. Озброєння складалося з карабіна, підвішеного на панталері, шаблі та сідлових пістолів. Кінська збруя теж була західноєвропейською, але коней українські драгуни використовували місцевих: непоказних і низькорослих, але витривалих і непримхливих у степових умовах «бахматів»[14].
- ↑ Н. Ф. Азясский. Кавалерия // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
- ↑ Dragoon. Oxford English Dictionary.
A kind of carbine or musket.
- ↑ Dragoon. Encyclopædia Britannica. 1911. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
... took his name from his weapon, a species of carbine or short musket called the dragon.
- ↑ а б в г д е ж Г. И. Шаповаленко. Драгуны // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
- ↑ а б в г Часть 5. СПб., 1841. Деволюционная война — Зенобия // Военный энциклопедический лексикон. — 1841. (рос.)
- ↑ а б Марков М. И. Часть 3. Раздел I. «От вооружения конницы огнестрельным оружием до Густава Адольфа» // «История Конницы». — Тверь : Типо-Литография Муравьева Ф. С, 1886. — Т. 2. — С. 51—54.
- ↑ Бескровный Л. Г. Словарь военно-исторических терминов // «Хрестоматия по русской военной истории». — М. : Воениздат, 1947. — С. 628.
- ↑ Коллектив авторов. «Рубежи ратной славы Отечества: люди, события, факты» [Справочник] / Под ред. Авдеев В. А. — М. : Звонница-МГ, 2002. — С. 377. — ISBN 5-88093-123-4.
- ↑ Коллектив авторов. статья «Драгуны» // Военная энциклопедия / Под ред. Грачёв П. С. — М. : Воениздат, 1995. — Т. 3. — С. 131. — 10000 прим. — ISBN 5-203-00748-9.
- ↑ Конная пехота // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- ↑ а б в г д Драгуны // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- ↑ Драгуны // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Кавалерия // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- ↑ Гетьманський драгун XVII ст. // Український тиждень. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2011.
- Черкас В. Б. Драгуни [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 460. — ISBN 966-00-0405-2.
- Драгуны // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- Драгуны // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- Драгуни [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 381. — 1000 екз.
- Драгуны [Архівовано 25 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- Гетьманський драгун XVII ст. // Український тиждень [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Драгуни
|
