Омельченко Тиміш Петрович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Створена сторінка: '''Омельченко Тиміш Петрович''' (1895, с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії - ... |
мНемає опису редагування |
||
(Не показані 40 проміжних версій 22 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Інші значення|тип=прізвище|Омельченко}} |
|||
⚫ | |||
{{Військовик |
|||
| ім'я = Омельченко Тиміш Петрович |
|||
| портрет = Omelchenko Tymish.jpg |
|||
| розмір = 200px |
|||
| підпис = Тиміш Омельченко |
|||
| дата народження = 1895 |
|||
| місце народження = {{Прапорець|RUSold}} с. [[Вербки (Семенівський район)|Вербки]] [[Хорольський повіт|Хорольського повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]], [[Російська імперія]] |
|||
| дата смерті = 6.9.1955 |
|||
| місце смерті = {{CAN}}, [[Торонто]] |
|||
| прізвисько = |
|||
| приналежність = {{fАрміяУНР}} |
|||
| країна = {{UNR}} |
|||
| рід військ = |
|||
| роки служби = |
|||
| звання = {{Ранг|країна=РІА|звання=Підпоручик}}<br/><br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Підполковник}} |
|||
| підрозділ = |
|||
| командування = |
|||
| битви = [[Перша Світова війна]]<br/>[[Українсько-радянська війна]] |
|||
| нагороди = |
|||
| відносини = |
|||
| інше = |
|||
}} |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Життєпис == |
|||
⚫ | Перебував у таборі [[Найсе-Шлеськ]] у [[Німеччина|Німеччині]], був одним із організаторів українського військового руху |
||
⚫ | |||
⚫ | Перебував у таборі [[Найсе-Шлеськ]] у [[Німеччина|Німеччині]], був одним із організаторів українського військового руху в цьому таборі. У травні [[1917]] року разом із гуртком офіцерів-українців прибув до українізованого табору [[Ганноверіш-Мюнден]]. З [[12 лютого]] [[1918]] року — ад'ютант зі стройової частини штабу 1-ї Української ([[Синьожупанники|Синьожупанної]]) дивізії. З [[1 березня]] [[1918]] року — командир 2-го куреня 7-го Синьожупанного полку військ [[УЦР|Центральної Ради]]. З початку травня [[1918]] року — у запасі. З [[1 вересня]] [[1918]] року — молодший старшина 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави. З [[27 листопада]] [[1918]] року — начальник відділу штабу 6-го Полтавського корпусу [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[31 січня]] [[1919]] року — т. в. о. начальника штабу 6-го Полтавського корпусу [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[11 березня]] [[1919]] року — в. о. начальника штабу Південно-Східної групи [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[22 червня]] [[1919]] року — помічник начальника військово-топографічної частини штабу [[Запорізька група армії УНР|Запорізької групи]] Дієвої армії УНР. З [[20 липня]] [[1919]] року — помічник начальника розвідчого відділу штабу [[Запорізька група армії УНР|Запорізької групи]] [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. |
||
У [[1937]]—[[1945]] рр. очолював Українське національне об'єднання у [[Гімеччина|Німеччині]]. |
|||
[[6 грудня]] [[1919]] року був інтернований польською владою. З лютого [[1920]] року — молодший ад'ютант штабу [[Шоста січова стрілецька дивізія|6-ї Січової дивізії]] [[Армія УНР|Армії УНР]]. З кінця квітня [[1920]] року — приділений до української військової місії у [[Варшава|Варшаві]], співробітник військово-наукового та літературного [[Табор (журнал)|журналу — «Табор»]]. |
|||
У [[1950]] р. емігрував до [[Канада|Канади]]. Помер та похований у [[Торонто]]. |
|||
З [[10 серпня]] [[1920]] року — на посаді молодшого старшини закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, з того ж часу — офіційний представник Головного Отамана УНР у [[Берлін]]і. |
|||
У [[1937]]—[[1945]] років очолював Українське національне об'єднання у [[Німеччина|Німеччині]]. Схвально сприйняв напад Німеччини на Радянський Союз, назвавши події «нашою війною». Поділяв расову теорію, закликаючи українців до боротьби за українську націоналістичну державу «на основі крові»<ref>[https://libraria.ua/numbers/445/18602/ Війна з Москвою!] // Український вісник. — № 17. — 1941. — 30 червня. — С. 1.</ref>. |
|||
У [[1950]] році емігрував до [[Канада|Канади]]. Помер і похований в [[Торонто]] на [[Проспект (цвинтар)|цвинтарі «Проспект»]]<ref>{{cite web|url = http://necropolis.uinp.gov.ua/cemetery?id=2374799207937607324|назва = м. Торонто, цвинтар Проспект|автор = |дата = |вебсайт = necropolis.uinp.gov.ua|видавець = Віртуальний некрополь української еміграції|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220211131431/http://necropolis.uinp.gov.ua/cemetery?id=2374799207937607324|дата-архіву = 11 лютого 2022|мертвий-url = так|дата-доступу = 5 травня 2022}}</ref>. |
|||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Джерела == |
|||
* {{Тинченко.ОК армії УНР|О}} |
|||
* {{ЦДАВОУ.Список старшин 1920-1923}} |
|||
{{ukr-mil-bio-stub}} |
|||
[[Категорія:Синьожупанники]] |
|||
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]] |
|||
[[Категорія:Уродженці Вербків (Семенівський район)]] |
|||
[[Категорія:Померли в Торонто]] |
Поточна версія на 19:23, 5 травня 2022
Омельченко Тиміш Петрович | |
---|---|
Народження | 1895 с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії, Російська імперія |
Смерть | 6 вересня 1955 Канада, Торонто |
Поховання | цвинтар «Проспект»d |
Країна | УНР |
Приналежність | Армія УНР |
Звання | Підпоручик Підполковник |
Війни / битви | Перша Світова війна Українсько-радянська війна |
Тимі́ш Петро́вич Оме́льченко (1895, с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії — 6 вересня 1955) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР.
Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище (1915). Кілька місяців перебував на фронті першої світової війни. Останнє звання у російській армії — підпоручник. Наприкінці 1915 року потрапив до німецького полону.
Перебував у таборі Найсе-Шлеськ у Німеччині, був одним із організаторів українського військового руху в цьому таборі. У травні 1917 року разом із гуртком офіцерів-українців прибув до українізованого табору Ганноверіш-Мюнден. З 12 лютого 1918 року — ад'ютант зі стройової частини штабу 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. З 1 березня 1918 року — командир 2-го куреня 7-го Синьожупанного полку військ Центральної Ради. З початку травня 1918 року — у запасі. З 1 вересня 1918 року — молодший старшина 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави. З 27 листопада 1918 року — начальник відділу штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 31 січня 1919 року — т. в. о. начальника штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 11 березня 1919 року — в. о. начальника штабу Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. З 22 червня 1919 року — помічник начальника військово-топографічної частини штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 20 липня 1919 року — помічник начальника розвідчого відділу штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР.
6 грудня 1919 року був інтернований польською владою. З лютого 1920 року — молодший ад'ютант штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З кінця квітня 1920 року — приділений до української військової місії у Варшаві, співробітник військово-наукового та літературного журналу — «Табор».
З 10 серпня 1920 року — на посаді молодшого старшини закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, з того ж часу — офіційний представник Головного Отамана УНР у Берліні.
У 1937—1945 років очолював Українське національне об'єднання у Німеччині. Схвально сприйняв напад Німеччини на Радянський Союз, назвавши події «нашою війною». Поділяв расову теорію, закликаючи українців до боротьби за українську націоналістичну державу «на основі крові»[1].
У 1950 році емігрував до Канади. Помер і похований в Торонто на цвинтарі «Проспект»[2].
- ↑ Війна з Москвою! // Український вісник. — № 17. — 1941. — 30 червня. — С. 1.
- ↑ м. Торонто, цвинтар Проспект. necropolis.uinp.gov.ua. Віртуальний некрополь української еміграції. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 5 травня 2022.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |