Омельченко Тиміш Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: '''Омельченко Тиміш Петрович''' (1895, с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії - ...
 
мНемає опису редагування
 
(Не показані 40 проміжних версій 22 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Інші значення|тип=прізвище|Омельченко}}
⚫
'''Омельченко Тиміш Петрович''' ([[1895]], с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії - [[6 вересня]] [[1955]]) - [[підполковник]] [[Армія УНР|Армії УНР]].
{{Військовик
| ім'я = Омельченко Тиміш Петрович
| портрет = Omelchenko Tymish.jpg
| розмір = 200px
| підпис = Тиміш Омельченко
| дата народження = 1895
| місце народження = {{Прапорець|RUSold}} с. [[Вербки (Семенівський район)|Вербки]] [[Хорольський повіт|Хорольського повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]], [[Російська імперія]]
| дата смерті = 6.9.1955
| місце смерті = {{CAN}}, [[Торонто]]
| прізвисько =
| приналежність = {{fАрміяУНР}}
| країна = {{UNR}}
| рід військ =
| роки служби =
| звання = {{Ранг|країна=РІА|звання=Підпоручик}}<br/><br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Підполковник}}
| підрозділ =
| командування =
| битви = [[Перша Світова війна]]<br/>[[Українсько-радянська війна]]
| нагороди =
| відносини =
| інше =
}}


⚫
'''Тимі́ш Петро́вич Оме́льченко''' ([[1895]], с. [[Вербки (Семенівський район)|Вербки]] Хорольського повіту Полтавської губернії — [[6 вересня]] [[1955]]) — український військовий діяч, [[підполковник]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]].
⚫
Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище ([[1915]]). Кілька місяців перебував на фронті [[перша Світова війна|Першої світової війни]]. Останнє звання у російській армії — [[підпоручик]]. Наприкінці [[1915]] р. потрапив до німецького полону.


== Життєпис ==
⚫
Перебував у таборі [[Найсе-Шлеськ]] у [[Німеччина|Німеччині]], був одним із організаторів українського військового руху у цьому таборі. У травні [[1917]] р. разом із гуртком офіцерів-українців прибув до українізованого табору [[Ганноверіш-Мюнден]]. З [[12 лютого]] [[1918]] р. — ад'ютант зі стройової частини штабу 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. З [[1 березня]] [[1918]] р. — командир 2-го куреня 7-го Синьожупанного полку військ [[УЦР|Центральної Ради]]. З початку травня [[1918]] р. — у запасі. З [[1 вересня]] [[1918]] р. — молодший старшина 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави. З [[27 листопада]] [[1918]] р. — начальник відділу штабу 6-го Полтавського корпусу [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[31 січня]] [[1919]] р. — т. в. о. начальника штабу 6-го Полтавського корпусу [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[11 березня]] [[1919]] р. — в. о. начальника штабу Південно-Східної групи [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[22 червня]] [[1919]] р. — помічник начальника військово-топографічної частини штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. З [[20 липня]] [[1919]] р. — помічник начальника розвідчого відділу штабу Запорізької групи [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. [[6 грудня]] [[1919]] р. був інтернований польською владою. З лютого [[1920]] р. — молодший ад'ютант штабу 6-ї Січової дивізії [[Армія УНР|Армії УНР]]. З кінця квітня [[1920]] р. — приділений до української військової місії у [[Варшава|Варшаві]]. З [[10 серпня]] [[1920]] р. — на посаді молодшого старшини закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, з того ж часу — офіційний представник Головного Отамана УНР у [[Берлін]]і.
⚫
Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище ([[1915]]). Кілька місяців перебував на фронті [[Перша світова війна|першої світової війни]]. Останнє звання у російській армії — [[підпоручник]]. Наприкінці [[1915]] року потрапив до німецького полону.


⚫
Перебував у таборі [[Найсе-Шлеськ]] у [[Німеччина|Німеччині]], був одним із організаторів українського військового руху в цьому таборі. У травні [[1917]] року разом із гуртком офіцерів-українців прибув до українізованого табору [[Ганноверіш-Мюнден]]. З [[12 лютого]] [[1918]] року — ад'ютант зі стройової частини штабу 1-ї Української ([[Синьожупанники|Синьожупанної]]) дивізії. З [[1 березня]] [[1918]] року — командир 2-го куреня 7-го Синьожупанного полку військ [[УЦР|Центральної Ради]]. З початку травня [[1918]] року — у запасі. З [[1 вересня]] [[1918]] року — молодший старшина 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави. З [[27 листопада]] [[1918]] року — начальник відділу штабу 6-го Полтавського корпусу [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[31 січня]] [[1919]] року — т. в. о. начальника штабу 6-го Полтавського корпусу [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[11 березня]] [[1919]] року — в. о. начальника штабу Південно-Східної групи [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З [[22 червня]] [[1919]] року — помічник начальника військово-топографічної частини штабу [[Запорізька група армії УНР|Запорізької групи]] Дієвої армії УНР. З [[20 липня]] [[1919]] року — помічник начальника розвідчого відділу штабу [[Запорізька група армії УНР|Запорізької групи]] [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]].
У [[1937]]—[[1945]] рр. очолював Українське національне об'єднання у [[Гімеччина|Німеччині]].


[[6 грудня]] [[1919]] року був інтернований польською владою. З лютого [[1920]] року — молодший ад'ютант штабу [[Шоста січова стрілецька дивізія|6-ї Січової дивізії]] [[Армія УНР|Армії УНР]]. З кінця квітня [[1920]] року — приділений до української військової місії у [[Варшава|Варшаві]], співробітник військово-наукового та літературного [[Табор (журнал)|журналу — «Табор»]].
У [[1950]] р. емігрував до [[Канада|Канади]]. Помер та похований у [[Торонто]].

З [[10 серпня]] [[1920]] року — на посаді молодшого старшини закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, з того ж часу — офіційний представник Головного Отамана УНР у [[Берлін]]і.

У [[1937]]—[[1945]] років очолював Українське національне об'єднання у [[Німеччина|Німеччині]]. Схвально сприйняв напад Німеччини на Радянський Союз, назвавши події «нашою війною». Поділяв расову теорію, закликаючи українців до боротьби за українську націоналістичну державу «на основі крові»<ref>[https://libraria.ua/numbers/445/18602/ Війна з Москвою!] // Український вісник.&nbsp;— №&nbsp;17.&nbsp;— 1941.&nbsp;— 30 червня.&nbsp;— С. 1.</ref>.

У [[1950]] році емігрував до [[Канада|Канади]]. Помер і похований в [[Торонто]] на [[Проспект (цвинтар)|цвинтарі «Проспект»]]<ref>{{cite web|url = http://necropolis.uinp.gov.ua/cemetery?id=2374799207937607324|назва = м. Торонто, цвинтар Проспект|автор = |дата = |вебсайт = necropolis.uinp.gov.ua|видавець = Віртуальний некрополь української еміграції|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220211131431/http://necropolis.uinp.gov.ua/cemetery?id=2374799207937607324|дата-архіву = 11 лютого 2022|мертвий-url = так|дата-доступу = 5 травня 2022}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* {{Тинченко.ОК армії УНР|О}}
* {{ЦДАВОУ.Список старшин 1920-1923}}
{{ukr-mil-bio-stub}}
[[Категорія:Синьожупанники]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Уродженці Вербків (Семенівський район)]]
[[Категорія:Померли в Торонто]]

Поточна версія на 19:23, 5 травня 2022

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Омельченко.
Омельченко Тиміш Петрович
Тиміш Омельченко
Народження1895(1895)
Російська імперія с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії, Російська імперія
Смерть6 вересня 1955(1955-09-06)
Канада Канада, Торонто
Похованняцвинтар «Проспект»d
Країна УНР
Приналежність Армія УНР
Звання Підпоручик

 Підполковник
Війни / битвиПерша Світова війна
Українсько-радянська війна

Тимі́ш Петро́вич Оме́льченко (1895, с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії — 6 вересня 1955) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище (1915). Кілька місяців перебував на фронті першої світової війни. Останнє звання у російській армії — підпоручник. Наприкінці 1915 року потрапив до німецького полону.

Перебував у таборі Найсе-Шлеськ у Німеччині, був одним із організаторів українського військового руху в цьому таборі. У травні 1917 року разом із гуртком офіцерів-українців прибув до українізованого табору Ганноверіш-Мюнден. З 12 лютого 1918 року — ад'ютант зі стройової частини штабу 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. З 1 березня 1918 року — командир 2-го куреня 7-го Синьожупанного полку військ Центральної Ради. З початку травня 1918 року — у запасі. З 1 вересня 1918 року — молодший старшина 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави. З 27 листопада 1918 року — начальник відділу штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 31 січня 1919 року — т. в. о. начальника штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 11 березня 1919 року — в. о. начальника штабу Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. З 22 червня 1919 року — помічник начальника військово-топографічної частини штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 20 липня 1919 року — помічник начальника розвідчого відділу штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР.

6 грудня 1919 року був інтернований польською владою. З лютого 1920 року — молодший ад'ютант штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З кінця квітня 1920 року — приділений до української військової місії у Варшаві, співробітник військово-наукового та літературного журналу — «Табор».

З 10 серпня 1920 року — на посаді молодшого старшини закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, з того ж часу — офіційний представник Головного Отамана УНР у Берліні.

У 1937—1945 років очолював Українське національне об'єднання у Німеччині. Схвально сприйняв напад Німеччини на Радянський Союз, назвавши події «нашою війною». Поділяв расову теорію, закликаючи українців до боротьби за українську націоналістичну державу «на основі крові»[1].

У 1950 році емігрував до Канади. Помер і похований в Торонто на цвинтарі «Проспект»[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Війна з Москвою! // Український вісник. — № 17. — 1941. — 30 червня. — С. 1.
  2. ↑ м. Торонто, цвинтар Проспект. necropolis.uinp.gov.ua. Віртуальний некрополь української еміграції. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 5 травня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Омельченко_Тиміш_Петрович&oldid=35610131