Боголюбов Олексій Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7
 
(Не показано 33 проміжні версії 18 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{othernames|Боголюбов}}
'''Боголюбов Олексій Миколайович''' ([[12|12(25) березня]] [[1911]], м. [[Ніжин]], нині [[Чернігівська область]] - [[1 листопада]] [[2004]]) — учений у галузі [[Історія математики|історії математики]] й [[Машинознавство|теорії механізмів]]. Доктор техічних наук ([[1966]]), [[професор]] ([[1972]]), член-кореспондент [[АН УРСР]] ([[1969]]). Премія [[Крилов Микола Іванович|М. Крилова]] ([[1997]]). Іспанський орден “За громадянські заслуги” ([[1996]]). Заслужений діяч науки і техніки ([[2001]]). Син [[Боголюбов Микола Михайлович|Миколи Михайловича]], брат [[Боголюбов Микола Миколайович (старший)|Миколи Миколайовича]] та [[Боголюбов Михайло Миколайович|Михайла Миколайовича]] Боголюбових.
{{Науковець
| ім'я = Боголюбов Олексій Миколайович
| ім'я_мовою_оригінала =
| зображення = Боголюбов Олексій Миколайович.jpg
| зображення_розмір =
| зображення_підпис =
| дата народження =
| місце народження =
| дата смерті =
| місце смерті =
| резиденція =
| громадянство =
| національність =
| галузь = [[Історія математики]], [[Машинознавство]]
| заклад =
| Alma Mater =
| Посада =
| відомий завдяки =
| звання = [[Член-кореспондент]] [[НАН України]]
| ступінь =
| керівник =
| учні =
| нагороди =
| примітки =
| особиста_сторінка =
}}
'''Олексій Миколайович Боголю́бов''' ({{нар}} {{ДН|25|3|1911|12}}, м. [[Ніжин]], нині [[Чернігівська область]] — [[2 листопада]] [[2004]], м. [[Київ]]) — учений у галузі [[Історія математики|історії математики]] й [[Машинознавство|теорії механізмів]]. Доктор технічних наук ([[1966]]), [[професор]] ([[1972]]), член-кореспондент [[АН УРСР]] ([[1969]]). Син [[Боголюбов Микола Михайлович|Миколи Михайловича]], брат [[Боголюбов Микола Миколайович (старший)|Миколи Миколайовича]] та [[Боголюбов Михайло Миколайович|Михайла Миколайовича]] Боголюбових.


== Біографія ==
== Біографія ==
Закінчив Харківський університет ([[1936]]) та механічно-машинобудівний інститут ([[1938]]). Працював на інженерних посадах, викладав у Харківському механічно-машинобудівному інституті (1940—1941); 1956—1962 — старший інженер, головний інженер Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, 1958—1981 — викладач, професор Київського інженерно-будівного інституту; водночас від [[1962]] — молодший науковий спвіробитник, від [[1963]] старгий науковий співробітник, 1975—1989 — головний науковий співробітник Інституту математики, а також стариший науковий співробітник сектору історії техніки й природознавства Інституту історії [[АН УРСР]] (1963—1974). Один із фундаторів наукової школи з історії математики в Україні. Досліджує питання історії вітчизняної математики, механчіних машин, машинобудування, науки й освіти в Україні. За участі Б. 1966—1970 вийшли 4-томна монографія “История отечественной математики” та біографічний довідник “Математики. Механики” ([[Київ]], [[1983]]). Автор циклу науково-історичних праць з історії культур. зв’язків між Іспанією та Росією. Досліджує життя і діяльність інженера Авґустина де Бетанкура. З коментарями Б. у [[Мадрид|Мадриді]] [[1990]] передруковано працю Бетанкура і Ланца “Трактат о построении машин” — першу в світі книгу з теорії машин і механізмів.
Нелегко складалася наукова і творча доля О. М. Боголюбова. Отриманню вищої освіти заважали «анкетні дані»: його батько був професором богослов'я. Тому майбутній учений, хоч і мав неабиякі знання з математики, механіки, фізики, загальної історії, літератури та іноземних мов, отримав можливість вступити до [[Харківський університет|Харківського університету]] на механічне відділення фізико-математичного факультету лише в 1931 р. Закінчив Харківський університет ([[1936]]) та механічно-машинобудівний інститут ([[1938]]). Працював на інженерних посадах, викладав у Харківському механічно-машинобудівному інституті (1940—1941). [[Німецько-радянська війна]] та перебування у таборі в Норильську з 1943 по 1953 рр. надовго відірвали О. М. Боголюбова від наукової та викладацької діяльності. Після повернення з табору він працює головним механіком будівництва у Черкасах. У 1955—1962 — старший інженер, головний інженер Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, 1958—1981 — викладач, професор Київського інженерно-будівного інституту; водночас від [[1962]] — молодший науковий спвіробітник, від [[1963]] старший науковий співробітник, 1975—1989 — головний науковий співробітник Інституту математики, а також старший науковий співробітник сектору історії техніки й природознавства Інституту історії [[АН УРСР]] (1963—1974).

== Наукова діяльність ==
Один із фундаторів наукової школи з історії математики в Україні. Досліджує питання історії вітчизняної математики, механчіних машин, машинобудування, науки й освіти в Україні. За участі Б. 1966—1970 вийшли 4-томна монографія «История отечественной математики» та біографічний довідник «Математики. Механики» ([[Київ]], [[1983]]). Автор циклу науково-історичних праць з історії культурних зв'язків між Іспанією та Росією. Досліджує життя і діяльність інженера Авґустина де Бетанкура. З коментарями Б. у [[Мадрид]]і [[1990]] передруковано працю Бетанкура і Ланца «Трактат о построении машин» — першу у світі книгу з теорії машин і механізмів.

Майже чверть століття працював учений у Київському інженерно-будівельному інституті на посаді викладача, згодом — професора кафедри будівельних машин. Читав курси «Теорія машин і механізмів», «Деталі машин», віддаючи свій досвід та знання підготовці науково-технічних кадрів України. Серед його учнів три доктори і тридцять кандидатів наук, які працюють не тільки в Україні, а й у Росії, Узбекистані, Литві та інших країнах.

== Нагороди і почесні звання ==
Нагороджено медаллю Олександра Койре Міжнародної академії історії наук, [[Крилов Микола Іванович|М. Крилова]] ([[1997]]). Іспанський орден «За громадянські заслуги» ([[1996]]). У 1999 р. учений одержав звання Почесного доктора Петербурзького університету шляхів сполучення. Заслужений діяч науки і техніки ([[2001]]).


== Праці ==
== Праці ==
* История механики машин. К., 1964;
* История механики машин. К., 1964. {{ref-ru}}
* Механика в СССР за 50 лет. Москва, 1967. (співавт.) {{ref-ru}}
* Развитие проблем механики машин. К., 1967;
* Научно-технический прогресс в Украинской ССР. К., 1967. {{ref-ru}}
* Августин Бетанкур: Научно-биогр. очерк. Москва, 1968;
* Развитие проблем механики машин. К., 1967. {{ref-ru}}
* Научно-технический прогресс в Украинской ССР. К., 1967;
* Августин Бетанкур: Научно-биогр. очерк. Москва, 1968. {{ref-ru}}
* Механика в СССР за 50 лет. Москва, 1967 (співавт.);
* Машина і людина. К., 1969; Нариси з історії механіки. К., 1974;
* Машина і людина. К., 1969; Нариси з історії механіки. К., 1974. {{ref-ru}}
* Доктор Роберт Гук. Москва, 1980.
* Доктор Роберт Гук. Москва, 1980. {{ref-ru}}
* {{Математики. Механики}} {{ref-ru}}


== Література ==
== Література ==
* [http://www.math.ru/lib/book/djvu/istoria/BMM.djvu Боголюбов Алексей Николаевич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120224072527/http://www.math.ru/lib/book/djvu/istoria/BMM.djvu |date=24 лютого 2012 }} // {{Математики. Механики}}
* Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930—2000): Довід. К., 2001.
* Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930—2000): Довід. К., 2001.
* ''Л. Г. Лесько, В. Л. Баладинський'' Енциклопедія сучасної України. — Т. 3. — Київ, 2004., стор. 141
* {{ЕСУ|3|141|Л. Г. Лесько, В. Л. Баладинський|Боголюбов Олексій Миколайович}}
* Вісник НАН України. — 2003. N2

{{Бібліоінформація}}


[[Категорія:Персоналії Бо]]
[[Категорія:Випускники Харківського університету]]
[[Категорія:Випускники Харківського університету]]
[[Категорія:Українські математики]]
[[Категорія:Українські математики]]
[[Категорія:Українські механіки]]
[[Категорія:Українські механіки]]
[[Категорія:Члени-кореспонденти НАН України]]
[[Категорія:Члени-кореспонденти НАН України]]
[[Категорія:Уродженці Ніжина]]
[[Категорія:Заслужені діячі науки України]]
[[Категорія:Народились 25 березня]]
[[Категорія:Лауреати премії НАН України імені М. М. Крилова]]
[[Категорія:Народились 1911]]
[[Категорія:Померли 1 листопада]]
[[Категорія:Померли 2004]]

Поточна версія на 20:09, 29 травня 2022

Боголюбов Олексій Миколайович
Народився12 (25) березня 1911
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер1 листопада 2004(2004-11-01) (93 роки)
Київ, Україна
Діяльністьматематик, інженер-механік, історик математики
Alma materХарківський національний університет імені Василя Каразіна (1936)
ГалузьІсторія математики, Машинознавство
ЗакладІнститут математики НАНУ
Інститут історії України НАН України
Інститут математики НАНУ
Київський інженерно-будівельний інститут
Вчене званняЧлен-кореспондент НАН України
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Науковий керівникАртоболевський Іван Іванович
ЧленствоНАН України
БатькоБоголюбов Микола Михайлович
Брати, сестриБоголюбов Микола Миколайович
Боголюбов Михайло Миколайович
Нагороди
заслужений діяч науки і техніки України

Олексій Миколайович Боголю́бов (нар. 12 (25) березня 1911(19110325), м. Ніжин, нині Чернігівська область — 2 листопада 2004, м. Київ) — учений у галузі історії математики й теорії механізмів. Доктор технічних наук (1966), професор (1972), член-кореспондент АН УРСР (1969). Син Миколи Михайловича, брат Миколи Миколайовича та Михайла Миколайовича Боголюбових.

Біографія

[ред. | ред. код]

Нелегко складалася наукова і творча доля О. М. Боголюбова. Отриманню вищої освіти заважали «анкетні дані»: його батько був професором богослов'я. Тому майбутній учений, хоч і мав неабиякі знання з математики, механіки, фізики, загальної історії, літератури та іноземних мов, отримав можливість вступити до Харківського університету на механічне відділення фізико-математичного факультету лише в 1931 р. Закінчив Харківський університет (1936) та механічно-машинобудівний інститут (1938). Працював на інженерних посадах, викладав у Харківському механічно-машинобудівному інституті (1940—1941). Німецько-радянська війна та перебування у таборі в Норильську з 1943 по 1953 рр. надовго відірвали О. М. Боголюбова від наукової та викладацької діяльності. Після повернення з табору він працює головним механіком будівництва у Черкасах. У 1955—1962 — старший інженер, головний інженер Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, 1958—1981 — викладач, професор Київського інженерно-будівного інституту; водночас від 1962 — молодший науковий спвіробітник, від 1963 — старший науковий співробітник, 1975—1989 — головний науковий співробітник Інституту математики, а також старший науковий співробітник сектору історії техніки й природознавства Інституту історії АН УРСР (1963—1974).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Один із фундаторів наукової школи з історії математики в Україні. Досліджує питання історії вітчизняної математики, механчіних машин, машинобудування, науки й освіти в Україні. За участі Б. 1966—1970 вийшли 4-томна монографія «История отечественной математики» та біографічний довідник «Математики. Механики» (Київ, 1983). Автор циклу науково-історичних праць з історії культурних зв'язків між Іспанією та Росією. Досліджує життя і діяльність інженера Авґустина де Бетанкура. З коментарями Б. у Мадриді 1990 передруковано працю Бетанкура і Ланца «Трактат о построении машин» — першу у світі книгу з теорії машин і механізмів.

Майже чверть століття працював учений у Київському інженерно-будівельному інституті на посаді викладача, згодом — професора кафедри будівельних машин. Читав курси «Теорія машин і механізмів», «Деталі машин», віддаючи свій досвід та знання підготовці науково-технічних кадрів України. Серед його учнів три доктори і тридцять кандидатів наук, які працюють не тільки в Україні, а й у Росії, Узбекистані, Литві та інших країнах.

Нагороди і почесні звання

[ред. | ред. код]

Нагороджено медаллю Олександра Койре Міжнародної академії історії наук, М. Крилова (1997). Іспанський орден «За громадянські заслуги» (1996). У 1999 р. учений одержав звання Почесного доктора Петербурзького університету шляхів сполучення. Заслужений діяч науки і техніки (2001).

Праці

[ред. | ред. код]
  • История механики машин. К., 1964. (рос.)
  • Механика в СССР за 50 лет. Москва, 1967. (співавт.) (рос.)
  • Научно-технический прогресс в Украинской ССР. К., 1967. (рос.)
  • Развитие проблем механики машин. К., 1967. (рос.)
  • Августин Бетанкур: Научно-биогр. очерк. Москва, 1968. (рос.)
  • Машина і людина. К., 1969; Нариси з історії механіки. К., 1974. (рос.)
  • Доктор Роберт Гук. Москва, 1980. (рос.)
  • Боголюбов А. Н. Математики. Механики : Биографический справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 639 с. — 50 000 прим. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]