Сагайдак: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
доповнення
 
(Не показані 7 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Alexis I of Russia's saadak (1666, Kremlin museum) by shakko 01.jpg|right|thumb|Сагайдак російського царя [[Олексій Михайлович|Олексія І Тишайшого]].]]
[[Файл:Alexis I of Russia's saadak (1666, Kremlin museum) by shakko 01.jpg|right|thumb|Сагайдак російського царя [[Олексій Михайлович|Олексія І Тишайшого]].]]
{{Otheruses|Сагайдак (значення)}}
{{Otheruses|Сагайдак (значення)}}
'''Сагайда́к'''<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Сагайдак}}</ref> або '''сайда́к'''<ref>{{СУМ-11|Сайдак}}</ref>&nbsp;— назва повного набору для лучника&nbsp;— [[лук]] разом зі шкіряною сумкою або дерев'яним футляром зі [[Стріла|стрілами]]<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ5}}</ref>, пізніше просто футляр для стріл, [[колчан]]. Були розповсюджені у [[тюркські народи|тюркських народів]], [[монголи|монголів]], а також на [[Русь|Русі]] до [[17 ст.|XVII століття]].
'''Сагайда́к'''<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Сагайдак}}</ref> або '''сайда́к'''<ref>{{СУМ-11|Сайдак}}</ref>&nbsp;— назва повного набору для лучника&nbsp;— [[лук]] разом зі шкіряною сумкою або дерев'яним футляром зі [[стріла]]ми<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ5}}</ref>, пізніше просто футляр для стріл, [[колчан]]<ref name="СУМ"/>. Були розповсюджені у [[тюркські народи|тюркських народів]], [[монголи|монголів]], а також на території колишньої [[Русь|Русі]] до [[17 ст.|XVII століття]]. У скіфів був відомий під назвою [[горит]].


Слово походить від [[тюркські мови|тюрк.]] ''sadaq'' («сагайдак»), {{lang-mn|sagadag}} («лук разом зі стрілами», «сагайдак»)<ref name="ЕСУМ"/>. Питомо руське слово ''тула'' за походженням пов'язане з «тулити».
Слово походить від [[тюркські мови|тюрк.]] ''sadaq'' («сагайдак»), {{lang-mn|sagadag}} («лук разом зі стрілами», «сагайдак»)<ref name="ЕСУМ"/>. Питомо руське слово ''тула'' за походженням пов'язане з «тулити».


Зрідка сагайдаком могли називати й лук<ref name="СУМ"/>; [[чохол]] для [[рушниця|рушниці]], [[музичні інструменти|музичного інструмента]] тощо<ref name="СУМ"/>.
Зрідка сагайдаком могли називати й лук<ref name="СУМ"/>, [[чохол]] для [[рушниця|рушниці]], [[музичні інструменти|музичного інструмента]] тощо<ref name="СУМ"/>.


Від слова ''сагайдак'' походять прізвища [[Сагайдак (прізвище)|Сагайдак]], [[Сагайдачний (значення)|Сагайдачний]].
Від слова ''сагайдак'' походять прізвища [[Сагайдак (прізвище)|Сагайдак]], [[Сагайдачний (значення)|Сагайдачний]].
Рядок 11: Рядок 11:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}

== Посилання ==
* {{УМЕ13|частина=Сагайдак|сторінки=1657-1658}}
{{Стрільба з лука}}
{{Стрільба з лука}}
{{Зброя-доробити}}
{{Зброя-доробити}}
Рядок 16: Рядок 19:
[[Категорія:Зброя]]
[[Категорія:Зброя]]
[[Категорія:Мисливське спорядження]]
[[Категорія:Мисливське спорядження]]
[[Категорія:Церемоніальна зброя]]
[[Категорія:Українські клейноди]]

Поточна версія на 23:11, 20 червня 2022

Сагайдак російського царя Олексія І Тишайшого.

Сагайда́к[1] або сайда́к[2] — назва повного набору для лучника — лук разом зі шкіряною сумкою або дерев'яним футляром зі стрілами[3], пізніше просто футляр для стріл, колчан[1]. Були розповсюджені у тюркських народів, монголів, а також на території колишньої Русі до XVII століття. У скіфів був відомий під назвою горит.

Слово походить від тюрк. sadaq («сагайдак»), монг. sagadag («лук разом зі стрілами», «сагайдак»)[3]. Питомо руське слово тула за походженням пов'язане з «тулити».

Зрідка сагайдаком могли називати й лук[1], чохол для рушниці, музичного інструмента тощо[1].

Від слова сагайдак походять прізвища Сагайдак, Сагайдачний.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Сагайдак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Сайдак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Посилання

[ред. | ред. код]