Ретикулярна формація: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
м правопис |
||
| (Не показані 25 проміжних версій 14 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Reticular formation.svg|міні|праворуч|260пкс|Ретикулярна активаційна система головного мозку людини]] |
|||
{{Статті, з яких нема посилань}} |
|||
'''Ретикулярна формація''' або '''сітчастий утвір''' ({{lang-la|formatio reticularis}}) — структура [[головний мозок|головного мозку]], що знаходиться у [[стовбур головного мозку|стовбурі]] і пролягає від [[довгастий мозок|довгастого мозку]] через [[міст (мозок)|міст]] до [[середній мозок|середнього мозку]]. Складається переважно із [[біла речовина|білої речовини]], в якій нещільно розкидані групи тіл [[нейрон]]ів. Ці нейрони формують три колонки: посередині розташовані [[ядра шва]], обабіч від них — медіальна та латеральна група [[ядро (нейроанатомія)|ядер]]. Ретикулярна система має дві основні функціональні частини: [[ретикулярна активаційна система|ретикулярну активаційну систему]] (РАС), що підтримує інші ділянки [[головний мозок|головного мозку]] у стані збудження та відфільтровує несуттєві сенсорні стимули, та рухову частину, серед функцій якої є допомога у регуляції грубих рухів [[кінцівки|кінцівок]], а також вегетативних функцій, таких як [[дихання]], розширення та звуження [[судини (анатомія)|судин]].<ref name=marieb>{{cite book |
|||
{{проблеми|помилки|вікіфікувати|без джерел}} |
|||
|title = Human Anatomy & Physiology |
|||
Серед численних структур мозку особливе положення займає ретикулярна формація. Її називають також сіткоподібним утворенням, так як її нервові волокна під мікроскопом мають вигляд сіточки. Ретикулярна формація розташована в трьох відділах центральної нервової системи: в довгастому мозку, у вароліевому мосту і в середньому мозку. Нервові клітини сіткоподібного утворення неоднорідні: їх тіла і відростки мають різну довжину, товщину. Морфологічна структура ретикулярної формації пристосована як до швидкого, так і до повільного проведення різних імпульсів, і вона виконує обов'язки зв'язку між різними відділами центральної нервової системи. |
|||
|edition = 7th |
|||
|publisher = Benjamin Cummings |
|||
|year = 2006 |
|||
|isbn = 978-0805359091 |
|||
|author = Marieb EN, Hoehn K}}</ref> |
|||
== Особливості організації нейронів ретикулярної формації == |
|||
Такі найважливіші функції ретикулярної формації, як дихальна і судинно-рухова, були детально вивчені ще в минулому столітті. А ось на питання про те, як вона впливає на функції кори великих півкуль, відповідь була отримана значно пізніше. |
|||
Нейрони ретикулярної формації мають від одного до шести розгалужених [[дендрит]]ів та один [[аксон]], розділений на дві гілки: одна із них входить до низхідних рухових ретикулоспінальних (сітчастоспинномозкових) провідних шляхів, інша — до висхідних еферентних шляхів. До нейронів сітчастого утвору підходять колатералі від більшості провідних шляхів, що проходять через стовбур мозку, як висхідних, так і низхідних.<ref name=chai>{{cite book |
|||
|автор= Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. |
|||
|назва= Фізіологія людини і тварин |
|||
|рік=2004 |
|||
|видавництво= Вища школа |
|||
| розміщення= Київ |
|||
|сторінки= 463 |
|||
|isbn= 966-642-013-9 |
|||
}}</ref> |
|||
Майже всі нейрони ретикулярної формації полісенсорні, тобто здатні реагувати на різні за природою сенсорні стимули — [[зір|зорові]], [[слух]]ові, [[біль|больові]] тощо. Також для них характерна висока хімічна чутливість, зокрема до [[Гуморальна регуляція|гуморальних чинників]], що постійно [[деполяризація мембрани|деполяризують]] їхні [[цитоплазматична мембрана|мембрани]], підвищуючи таким чином збудливість. Пригнічуючий ефект на ці нейрони мають [[снодійні препарати]] та [[транквілізатор]]и, тому їх неможливо досліджувати під [[наркоз]]ом. |
|||
Близько 80 років тому вчені виявили цікаву закономірність. Коли в область мозку тварини, де розташована ретикулярна формація, вживляли електроди, то при їх стимуляції спляча тварина пробуджувалась. Перехід від сну до активної діяльності в період подразнення сіткоподібного утворення чітко проявляється не тільки в поведінці. При цьому змінюється і електрична активність кори великих півкуль, про що свідчать дані енцефалографію: правильні коливання великої амплітуди змінюються низьковольтними частими коливаннями. Причому подібні зміни на енцефалограмі, що супроводжують поведінкову реакцію пробудження, реєструються не в якій-небудь одній ділянці кори, а у більшості її областей. Це свідчить про те, що вплив ретикулярної формації поширюється на всю кору великих півкуль. |
|||
Нервові клітини сітчастого утвору мають високу [[Тонус|тонічну]] активність, майже всі вони генерують приблизно по 5—10 [[потенціал дії|нервових імпульсів]] на секунду, при чому аферентні (вхідні) сигнали можуть збільшувати або зменшувати цю частоту.<ref name=chai /> |
|||
Треба відзначити, що ступінь впливу сіткоподібного утворення на кору великих півкуль головного мозку може значно знижуватися під впливом деяких фармакологічних речовин. Є підстави припускати, що саме цим визначається снодійня і наркотична дія барбітуратів. А під час сну ретикулярна формація здійснює контроль за свідомістю та емоціями. Її «сторожовою» функцією обумовлена, наприклад, реакція сплячій матері, яка з усіх звуків, чуйно виділяє плач своєї дитини і миттєво прокидається. |
|||
== Ретикулярна активаційна система == |
|||
У довгастому мозку є область, що включає в себе певну частину ретикулярної формації, пошкодження якої призводить до зупинки дихання. Цю область називають дихальним центром. У ньому виділяють два Напівцентри: експіраторний (видихальний) і інспіраторний (вдихальний). |
|||
У [[1949]] році Г.Мегун та Дж. Моруцці встановили, що при подразненні деяких ділянок ретикулярної формації спостерігається активація [[кора головного мозку|кори головного мозку]], тоді як подразнення інших викликало навпаки її пригнічення. Зокрема було показано, що електричний імпульс у стимулюючій частині ретикулярної формації може розбудити тварину, яка спить, після чого вона поводиться активно. Одночасно у мозку спостерігається реакція десинхронізації<ref name=chai />. |
|||
Внаслідок цих експериментів була встановлена одна із основних функцій сітчастого утвору — підтримання постійного стану збудження [[головний мозок|головного мозку]], яку вона може виконувати завдяки тому, що окремі нейрони ретикулярної формації мають [[аксон]]альні сполучення із [[гіпоталамус]]ом, [[таламус]]ом, [[мозочок|мозочком]] та корою. Наприклад, деякі із нервових клітин ретикулярної формації, якщо не гальмуються іншими нейронами, надсилають безпосередньо або через реле у таламусі постійний потік імпульсів до кори мозку, які забезпечують підвищену збудливість останньої, внаслідок чого особина перебуває у стані неспання і [[свідомість|свідомості]]<ref name=marieb /><ref name=ganog>{{cite book |
|||
Нейрони, що утворюють дихальний центр, володіють високою хімічною чутливістю. Особливо активно вони реагують на зміну вмісту в крові вуглекислого газу. Досліди показують, що підвищення рівня вуглекислого газу в крові автоматично стимулює діяльність дихального центру. |
|||
|автор= Ґаноґ В.Ф. |
|||
|назва= [[Фізіологія людини (В. Ґанонґ)|Фізіологія людини]] |
|||
|переклад= Гжегоцький М., Шевчук В., Заячківська О. |
|||
|рік= 2002 |
|||
|видавництво= БаК |
|||
| розміщення= Львів |
|||
|сторінки= 784 |
|||
|isbn= 966-7065-38-3}}</ref>. Ця частина сітчастого утвору називається ретикулярною активаційною системою (РАС). Нейрони <abbr title="ретикулярна активаційна система">РАС</abbr> отримують імпульси від всіх чутливих провідних шляхів, що підтримують їхню активністю і вплив на кору. Такий активаційний вплив сенсорної стимуляції на кору за посередництва сітчастого утвору може пояснити той факт, що деякі студенти повідомляють, що їм легше навчатись у гаморі, наприклад в кафе із великою кількістю відвідувачів.<ref name=marieb /> |
|||
<abbr title="ретикулярна активаційна система">РАС</abbr> також слугує фільтром сенсорної інформації: вона відсіює повторювані знайомі і слабкі сигнали але пропускає до кори несподівані важливі і сильні. Завдяки роботі цієї системи до нашої свідомості доходить приблизно 1% всієї чуттєвої інформації. Деякі речовини, наприклад [[ЛСД]], здатні пригнічувати цю функцію <abbr title="ретикулярна активаційна система">РАС</abbr>, внаслідок чого в особини спостерігається значне сенсорне перевантаження. |
|||
З ретикулярної формацією тісно пов'язана функція не тільки дихальної, але й серцево-судинної системи. Якщо в експерименті, перерізати стовбур мозку, відразу ж за довгастим мозком, то у тварини розширюються судини, слабшає серцева діяльність, різко падає артеріальний тиск, тобто розвивається колапс. Переріз мозку вище довгастого, не супроводжується подібними порушеннями в діяльності серцево-судинної системи. Цей факт ще в минулому столітті привів дослідників до думки про те, що в стовбурної частини довгастого мозку, в розташованій тут ретикулярної формації є судиноруховий центр, який підтримує нормальний тонус судин і відповідно нормальний рівень артеріального тиску. |
|||
[[Центри сну]] розташовані у гіпоталамусі та інших ділянках мозку пригнічують <abbr title="ретикулярна активаційна система">РАС</abbr>, також її нейрони гальмуються під впливом [[алкоголь|алкоголю]], [[снодійні препарати|снодійних препаратів]], зокрема [[барбітурати|барбітуратів]], та [[транквілізатор]]ів. Важкі ушкодження цієї системи, що можуть стати наслідком сильного удару в голову, призводять до перманентної втрати свідомості ([[кома (медицина)|коми]]). Хоча ретикулярна формація в першу чергу важлива для підтримання стану неспання, в ній також розміщені деякі із центрів сну.<ref name=marieb /> |
|||
Вчені виявили тут дві групи нейронів. Нейрони однієї групи посилюють свою активність при підвищенні артеріального тиску, а нейрони іншого - при його зниженні. |
|||
== Моторна частина ретикулярної формації == |
|||
Для нервових клітин судинного центру, як і для нейронів дихального центру, характерна висока хімічна чутливість. Їх активність залежить від складу прибуваючої в довгастий мозок крові. Коли вміст адреналіну в ній збільшується, а судини звужуються і артеріальний тиск підвищується, активізуються судинорозширювальні нейрони, і артеріальний тиск знижується. |
|||
В ретикулярній формації є також моторна частина, деякі із її нейронів мають проєкції до рухових нейронів [[спинний мозок|спинного мозку]] через [[ретикулоспінальний тракт]] і допомагають контролювати грубі рухи кінцівок. В нижній частині ретикулярної формації на рівні довгастого мозку розташовані [[автономна нервова система|автономні]] центри: [[судинноруховий центр|судинноруховий]], [[серцевий центр|серцевий]], [[центри дихання]]. |
|||
Більшість нейронів сітчастого утвору, що мають зв'язок зі спинним мозком здійснюють гальмівний вплив на останній. Це явище, що назване центральним гальмуванням, було відкрите [[Сєченов Іван Михайлович|Сєченовим]] [[1862]] року. У 50-тих роках [[20 століття|XX століття]] Мегун підтвердив ці результати, продемонструвавши, що локальне електричне подразнення [[гігантоклітинне ядро|гіганоклітинного ядра]] ретикулярної формації викликає неспецифічне гальмування згинальних та розгинальних [[рефлекс]]ів спинного мозку. Проте крім гальмівного деякі ділянки сітчастого утвору можуть мати і полегшувальний вплив на функціонування спинного мозку.<ref name=chai /> |
|||
Відома і ще одна дуже важлива функція ретикулярної формації: здійснення контролю за положенням тіла в просторі, за підтримкою тонусу м'язів у спокої. Адже скелетні м'язи не розслабляються навіть тоді, коли ми сидимо або лежимо. Їх можна порівняти з натягнутими струнами рояля, а «налаштовувачем», що підтримує їх у постійному тонусі, є ретикулярна формація. |
|||
'''Ретикулярна формація, сітчасте утворення'''-сукупність особливого роду нервових клітин і їх відростків, розташованих у центральних відділах стовбура мозку. |
|||
== Джерела == |
|||
{{reflist}} |
|||
[[Категорія:Центральна нервова система]] |
[[Категорія:Центральна нервова система]] |
||
[[cs:Retikulární formace]] |
|||
[[de:Formatio reticularis]] |
|||
[[en:Reticular formation]] |
|||
[[es:Formación reticular]] |
|||
[[fr:Formation réticulée]] |
|||
[[lt:Tinklinis darinys]] |
|||
[[hu:Formatio reticularis]] |
|||
[[nl:Formatio reticularis]] |
|||
[[ja:網様体]] |
|||
[[pl:Twór siatkowaty]] |
|||
[[pt:Formação reticular]] |
|||
[[ru:Ретикулярная формация]] |
|||
[[fi:Aivoverkosto]] |
|||
QuickiWiki Look Up |
|||
вдихательний |
|||
QuickiWiki Look Up |
|||
складові |
|||
Поточна версія на 18:29, 22 червня 2022
Ретикулярна формація або сітчастий утвір (лат. formatio reticularis) — структура головного мозку, що знаходиться у стовбурі і пролягає від довгастого мозку через міст до середнього мозку. Складається переважно із білої речовини, в якій нещільно розкидані групи тіл нейронів. Ці нейрони формують три колонки: посередині розташовані ядра шва, обабіч від них — медіальна та латеральна група ядер. Ретикулярна система має дві основні функціональні частини: ретикулярну активаційну систему (РАС), що підтримує інші ділянки головного мозку у стані збудження та відфільтровує несуттєві сенсорні стимули, та рухову частину, серед функцій якої є допомога у регуляції грубих рухів кінцівок, а також вегетативних функцій, таких як дихання, розширення та звуження судин.[1]
Нейрони ретикулярної формації мають від одного до шести розгалужених дендритів та один аксон, розділений на дві гілки: одна із них входить до низхідних рухових ретикулоспінальних (сітчастоспинномозкових) провідних шляхів, інша — до висхідних еферентних шляхів. До нейронів сітчастого утвору підходять колатералі від більшості провідних шляхів, що проходять через стовбур мозку, як висхідних, так і низхідних.[2]
Майже всі нейрони ретикулярної формації полісенсорні, тобто здатні реагувати на різні за природою сенсорні стимули — зорові, слухові, больові тощо. Також для них характерна висока хімічна чутливість, зокрема до гуморальних чинників, що постійно деполяризують їхні мембрани, підвищуючи таким чином збудливість. Пригнічуючий ефект на ці нейрони мають снодійні препарати та транквілізатори, тому їх неможливо досліджувати під наркозом.
Нервові клітини сітчастого утвору мають високу тонічну активність, майже всі вони генерують приблизно по 5—10 нервових імпульсів на секунду, при чому аферентні (вхідні) сигнали можуть збільшувати або зменшувати цю частоту.[2]
У 1949 році Г.Мегун та Дж. Моруцці встановили, що при подразненні деяких ділянок ретикулярної формації спостерігається активація кори головного мозку, тоді як подразнення інших викликало навпаки її пригнічення. Зокрема було показано, що електричний імпульс у стимулюючій частині ретикулярної формації може розбудити тварину, яка спить, після чого вона поводиться активно. Одночасно у мозку спостерігається реакція десинхронізації[2].
Внаслідок цих експериментів була встановлена одна із основних функцій сітчастого утвору — підтримання постійного стану збудження головного мозку, яку вона може виконувати завдяки тому, що окремі нейрони ретикулярної формації мають аксональні сполучення із гіпоталамусом, таламусом, мозочком та корою. Наприклад, деякі із нервових клітин ретикулярної формації, якщо не гальмуються іншими нейронами, надсилають безпосередньо або через реле у таламусі постійний потік імпульсів до кори мозку, які забезпечують підвищену збудливість останньої, внаслідок чого особина перебуває у стані неспання і свідомості[1][3]. Ця частина сітчастого утвору називається ретикулярною активаційною системою (РАС). Нейрони РАС отримують імпульси від всіх чутливих провідних шляхів, що підтримують їхню активністю і вплив на кору. Такий активаційний вплив сенсорної стимуляції на кору за посередництва сітчастого утвору може пояснити той факт, що деякі студенти повідомляють, що їм легше навчатись у гаморі, наприклад в кафе із великою кількістю відвідувачів.[1]
РАС також слугує фільтром сенсорної інформації: вона відсіює повторювані знайомі і слабкі сигнали але пропускає до кори несподівані важливі і сильні. Завдяки роботі цієї системи до нашої свідомості доходить приблизно 1% всієї чуттєвої інформації. Деякі речовини, наприклад ЛСД, здатні пригнічувати цю функцію РАС, внаслідок чого в особини спостерігається значне сенсорне перевантаження.
Центри сну розташовані у гіпоталамусі та інших ділянках мозку пригнічують РАС, також її нейрони гальмуються під впливом алкоголю, снодійних препаратів, зокрема барбітуратів, та транквілізаторів. Важкі ушкодження цієї системи, що можуть стати наслідком сильного удару в голову, призводять до перманентної втрати свідомості (коми). Хоча ретикулярна формація в першу чергу важлива для підтримання стану неспання, в ній також розміщені деякі із центрів сну.[1]
В ретикулярній формації є також моторна частина, деякі із її нейронів мають проєкції до рухових нейронів спинного мозку через ретикулоспінальний тракт і допомагають контролювати грубі рухи кінцівок. В нижній частині ретикулярної формації на рівні довгастого мозку розташовані автономні центри: судинноруховий, серцевий, центри дихання.
Більшість нейронів сітчастого утвору, що мають зв'язок зі спинним мозком здійснюють гальмівний вплив на останній. Це явище, що назване центральним гальмуванням, було відкрите Сєченовим 1862 року. У 50-тих роках XX століття Мегун підтвердив ці результати, продемонструвавши, що локальне електричне подразнення гіганоклітинного ядра ретикулярної формації викликає неспецифічне гальмування згинальних та розгинальних рефлексів спинного мозку. Проте крім гальмівного деякі ділянки сітчастого утвору можуть мати і полегшувальний вплив на функціонування спинного мозку.[2]
- ↑ а б в г Marieb EN, Hoehn K (2006). Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. ISBN 978-0805359091.
- ↑ а б в г Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. (2004). Фізіологія людини і тварин. Київ: Вища школа. с. 463. ISBN 966-642-013-9.
- ↑ Ґаноґ В.Ф. (2002). Фізіологія людини. Львів: БаК. с. 784. ISBN 966-7065-38-3.
{{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр|переклад=(довідка)