Фобос (супутник): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
→Загальна характеристика: При зменьшенні радіусу орбіти: орбітальна швидкість зростає а не зменьшується Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
Kanu (обговорення | внесок) Доповнення статті даними |
||
| Рядок 80: | Рядок 80: | ||
[[Приплив|Припливна дія]] Марса поступово наближає супутник до планети, і зрештою призведе до падіння Фобоса на Марс або руйнування з утворенням [[Кільце (астрономія)|планетарного кільця]]<ref>[http://lenta.ru/news/2015/11/24/mars/ У Марса появится сатурнианское кольцо: Космос: Наука и техника: Lenta.ru] {{ref-ru}}</ref>. |
[[Приплив|Припливна дія]] Марса поступово наближає супутник до планети, і зрештою призведе до падіння Фобоса на Марс або руйнування з утворенням [[Кільце (астрономія)|планетарного кільця]]<ref>[http://lenta.ru/news/2015/11/24/mars/ У Марса появится сатурнианское кольцо: Космос: Наука и техника: Lenta.ru] {{ref-ru}}</ref>. |
||
Розміри Фобоса становлять {{nobr|26,8×22,4×18,4 км}}, його поверхня всіяна [[кратер]]ами, найбільший з яких — [[Кратер Стікні|Стікні]] — має діаметр близько 9 км. З кратером пов'язана мережа розломів і [[тріщина|тріщин]]. |
Розміри Фобоса становлять {{nobr|26,8×22,4×18,4 км}}, його поверхня всіяна [[кратер]]ами, найбільший з яких — [[Кратер Стікні|Стікні]] — має діаметр близько 9 км. З кратером пов'язана мережа розломів і [[тріщина|тріщин]]. Одне із останніх досліджень пов'язує утворення тріщин та борозен на поверхні Фобоса із процесами його руйнування під дією припливних сил з боку Марса. Дослідження із застосуванням комп'ютерного моделювання показало, що внутрішня структура Фобоса може являти собою сукупність уламків, що зверху прикриті реголітовою оболонкою товщиною близько 100 метрів. Під дією припливних сил відбуваються деформації, що зсередини руйнують поверхневу оболонку, за рахунок чого і з'являються тріщини. Протягом найближчих 30-50 мільйонів років, згідно моделі, ці процеси призведуть до цілковитого руйнування Фобоса – частина уламків впаде на поверхню Марса, інша частина разом із пиловими частками утворять кільця навколо планети <ref>Terry Hurford ''et al''. 2015. Surface Evolution from Orbital Decay on Phobos. ''47th Annual Division for Planetary Sciences Meeting''. Abstract # 201.09</ref>. |
||
== Походження Фобоса == |
== Походження Фобоса == |
||
Версія за 15:20, 26 листопада 2022
.jpg) | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Асаф Голл |
| Місце відкриття | Військово-морська обсерваторія США |
| Дата відкриття | 18 серпня 1877 |
| Названа на честь | Фоб |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 9376 км[1] |
| Ексцентриситет | 0,0151[1][2] |
| Орбітальний період | 0,318910 діб[2] 7 годин 39 хвилин 14 секунд |
| Середня орбітальна швидкість | 2,138 км/с |
| Нахил орбіти | 1,093° (до екватора Марса) 0,046° (до локальної площини Лапласа) 26,04° (до екліптики) |
| Є супутником | Марса |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 26,8 км × 22,4 км × 18,4 км[2] |
| Середній радіус | 11,1±0,15 км[3] |
| Площа поверхні | 1548,30 км²[1] |
| Об'єм | 5729 км³[1] |
| Маса | 1,0659× 1016 кг[1] |
| Середня густина | 1,872±0,076 г/см³[3] |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,0057 м/с²[1] |
| Друга космічна швидкість | 11 м/с[1] |
| Період обертання | синхронний |
| Нахил осі | 0° |
| Альбедо | 0,071 ± 0,012[3] |
| Температура | ≈233 K |
 Фобос у Вікісховищі | |
Фобос (дав.-гр. φόβος — «страх») — один з двох супутників Марса.
Відкриття
Супутники Марса намагався виявити ще англійський королівський астроном Вільям Гершель 1783 року, але безрезультатно. В 1862 і 1864 роках їх шукав директор обсерваторії Копенгагенського університету[en] Генріх Луї д'Аррест з допомогою 10-дюймового (25-сантиметрового) телескопа-рефрактора, але також не зміг їх виявити[4].
Фобос — внутрішній супутник — відкритий американським астрономом Асафом Голлом 17 серпня 1877 року[5]. Спостереження виконувалися у військово-морській обсерваторії[en] у Вашингтоні, тому, якщо привести місцевий сонячний час[ru] до грінвіцького, то офіційна дата відкриття — це 18 серпня 1877 року.
Супутник названий на честь давньогрецького бога Фобоса, супутника бога війни Ареса. Імена для супутників Марса запропонував Генрі Джордж Мадан[en] 1877 року, він їх взяв із «Іліади» Гомера. Остаточно вибір на користь пропозиції Мадана Голл зробив 7 лютого 1878 року[6].
Загальна характеристика
Фобос обертається на середній відстані 2,77 радіуса Марса від центра планети (9400 км), що у 40 разів менше, ніж відстань від Землі до Місяця. Перицентр становить 9235,6 км, апоцентр — 9518,8 км. Він робить один оберт за 7 год 39 хв 14 с, що у три рази швидше обертання Марса навколо власної осі. В результаті, на марсіанському небі Фобос сходить на заході і заходить на сході.
Фобос обертається навколо своєї осі з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернутий до планети одним і тим самим боком. Його орбіта розташовується всередині межі Роша для «рідкого» супутника, однак припливні сили не розривають супутник, оскільки він має рихлу структуру і його орбіта наразі лежить поза межею Роша для «твердого» супутника. Однак через таке розташування орбіти неможливо створити штучний супутник Фобоса[7].
Припливна дія Марса поступово наближає супутник до планети, і зрештою призведе до падіння Фобоса на Марс або руйнування з утворенням планетарного кільця[8].
Розміри Фобоса становлять 26,8×22,4×18,4 км, його поверхня всіяна кратерами, найбільший з яких — Стікні — має діаметр близько 9 км. З кратером пов'язана мережа розломів і тріщин. Одне із останніх досліджень пов'язує утворення тріщин та борозен на поверхні Фобоса із процесами його руйнування під дією припливних сил з боку Марса. Дослідження із застосуванням комп'ютерного моделювання показало, що внутрішня структура Фобоса може являти собою сукупність уламків, що зверху прикриті реголітовою оболонкою товщиною близько 100 метрів. Під дією припливних сил відбуваються деформації, що зсередини руйнують поверхневу оболонку, за рахунок чого і з'являються тріщини. Протягом найближчих 30-50 мільйонів років, згідно моделі, ці процеси призведуть до цілковитого руйнування Фобоса – частина уламків впаде на поверхню Марса, інша частина разом із пиловими частками утворять кільця навколо планети [9].
Походження Фобоса
Гіпотези походження марсіанських супутників, як і раніше, суперечливі. Фобос і Деймос мають багато спільного з астероїдами C-типу: їх спектр, альбедо і густина в цілому характерні для C або D-типу[en] астероїдів. Так, за старою гіпотезою Фобос, як і Деймос — це астероїди, що утворилися близько 4,5 мільярдів років тому в головному поясі астероїдів, які, поступово переміщуючись з зовнішньої його частини у бік Сонця, зрештою стали супутниками Марса[10].
Але сучасний точний аналіз даних з європейського апарату Марс-експрес показав суттєву відмінність спектру Фобоса від спектру астероїдів головного поясу. За новою гіпотезою, Фобос — об'єкт другого покоління Сонячної Системи, тобто об'єкт, що не утворився одночасно з Марсом, а виник на навколомарсіанській орбіті[11]. Можливо, в минулому Марс пережив зіткнення з великим тілом, які в часи молодості Сонячної системи зустрічалися часто, викинувши на орбіту величезну масу порід Марса. Частина цієї речовини згодом зібралася на орбіті у вигляді супутників.
Кратер Стікні на Фобосі
Кратер Стікні (англ. Stickney) — найбільший метеоритний кратер на Фобосі. Діаметр кратера становить близько 9 км, таким чином він займає значну частину поверхні Фобоса. Названий на честь Хлої Анджеліни Стікні Голл[en], дружини американського астронома Асафа Голла[12], який відкрив обидва супутники Марса 1877 року.
Дослідження Фобоса
1988 року було запущено дві автоматичні міжпланетні станції «Фобос» для дослідження Марса і його супутників. Один з апаратів було втрачено через 2 місяці після запуску, інший успішно досяг Марса і встиг виконати частину дослідницької програми до того, як контакт із ним було втрачено.
Експедиція на Фобос в межах програми Російського космічного агентства «Фобос-Ґрунт» 2011 року зазнала невдачі ще на орбіті Землі.
Див. також
- Деймос — інший супутник Марса
- «Фобос» — серія радянських автоматичних станцій, що досліджували супутники Марса.
Примітки
- ↑ а б в г д е ж Mars: Moons: Phobos. NASA Solar System Exploration. 30 вересня 2003. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 2 грудня 2013. (англ.)
- ↑ а б в Сурдин, 2012, с. 401.
- ↑ а б в Planetary Satellite Physical Parameters. JPL (Solar System Dynamics). 13 липня 2006. Процитовано 29 січня 2008. (англ.)
- ↑ Силкин, 1982, с. 15.
- ↑ Спутники Марса (рос.)
- ↑ Hall A (1878). Names of the Satellites of Mars. Astronomische Nachrichten. 92 (2187): 47—48. Bibcode:1878AN.....92...47K. (англ.)
- ↑ Козенко А., Левитан Е. О Фобосе до «Фобоса» // Наука и жизнь. — 1988. — № 3. — С. 152—155. (рос.)
- ↑ У Марса появится сатурнианское кольцо: Космос: Наука и техника: Lenta.ru (рос.)
- ↑ Terry Hurford et al. 2015. Surface Evolution from Orbital Decay on Phobos. 47th Annual Division for Planetary Sciences Meeting. Abstract # 201.09
- ↑ Close Inspection for Phobos, ESA. (англ.)
- ↑ Европейский разведчик поведал о рождении Фобоса в катастрофе [Архівовано 2014-01-02 у Wayback Machine.] // membrana.ru (рос.)
- ↑ Blue, Jennifer. Phobos Nomenclature: Crater. Gazetteer of Planetary Nomenclature. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 24 липня 2009.
Література
- Силкин Б. И. В мире множества лун. — М. : Наука, 1982. — 208 с. — 150000 прим. (рос.)
- Сурдин В. Г. Большая энциклопедия астрономии. — М. : Эксмо, 2012. — 480 с. — ISBN 978-5-699-57087-4. (рос.)
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фобос |
- Phobos Profile. NASA's Solar System Exploration site. Архів оригіналу за 24 червня 2014. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Nathan Bridges (9 квітня 2008). HiRISE Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- USGS Phobos nomenclature. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Flight around Phobos (movie). Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Animation of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Scale of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Mars Express view of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Phobos cartography. MIIGAiK Extraterrestrial Laboratory. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
