Дорогожичі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 31: Рядок 31:
Кирилівським монастирем (вулиця Олени Теліги, 12)
Кирилівським монастирем (вулиця Олени Теліги, 12)


За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] на Дорогожичах, між [[Глибочиця (річка)|р. Глибочицею]] і струмком [[Скоморох (річка)|Скоморох]] (в бік теперішньої [[Вулиця Маршала Рибалка (Київ)|вул. Маршала Рибалка]]), існувала [[митниця]] із земляним укріпленням. За іншою версією, Дорогожичі простягалися поблизу [[Кирилівський монастир|Кирилівського монастиря]] ([[Куренівка (Київ)|Куренівка]]). Згадуються з [[980]] року. Всі версії про походження назви (як місця, де сходяться дороги, від словосполучення «дорого жити») не мають наукового підтвердження.
За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] на Дорогожичах, між [[Глибочиця (річка)|р. Глибочицею]] і струмком [[Скоморох (річка)|Скоморох]] (в бік теперішньої [[Ростиславська вулиця|вул. Ростиславська]]), існувала [[митниця]] із земляним укріпленням. За іншою версією, Дорогожичі простягалися поблизу [[Кирилівський монастир|Кирилівського монастиря]] ([[Куренівка (Київ)|Куренівка]]). Згадуються з [[980]] року. Всі версії про походження назви (як місця, де сходяться дороги, від словосполучення «дорого жити») не мають наукового підтвердження.


40-у станцію [[Київський метрополітен|Київського метрополітену]] названо «[[Дорогожичі (станція метро)|Дорогожичі]]».
40-у станцію [[Київський метрополітен|Київського метрополітену]] названо «[[Дорогожичі (станція метро)|Дорогожичі]]».
Рядок 38: Рядок 38:
Вперше згаданий у літописі [[980]] року: «І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з [[Блуд (воєвода)|воєводою Блудом]]. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі — межи Дорогожичем і Капичем, — і єсть рів [той] і до сьогодні.».
Вперше згаданий у літописі [[980]] року: «І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з [[Блуд (воєвода)|воєводою Блудом]]. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі — межи Дорогожичем і Капичем, — і єсть рів [той] і до сьогодні.».


Друга згадка — майже за півтора століття, [[1146]] року: «І тоді побіг Ігор і Святослав, [брат його], в горби дорогожицькі, а Ізяслав же з Мстиславом, сином своїм, і з своєю дружиною в'їхали в них у бік їм і стали сікти, і роз'єдналися вони один від одного. А з Ігорем же не було [нікого з тих], хто одлучився. І вбіг Ігор у болото дорогожицьке, і загруз під ним кінь, і не міг він його витягти, бо слабував на ноги.» Точніше, тут бачимо згадку про околиці Дорогожичів-болото та пагорби.
Друга згадка — майже за півтора століття, [[1146]] року: «І тоді побіг Ігор і Святослав, [брат його], в горби дорогожицькі, а Ізяслав же з Мстиславом, сином своїм, і з своєю дружиною в'їхали в них у бік їм і стали сікти, і роз'єдналися вони один від одного. А з Ігорем же не було [нікого з тих], хто одлучився. І вбіг Ігор у болото дорогожицьке, і загруз під ним кінь, і не міг він його витягти, бо слабував на ноги.» Точніше, тут бачимо згадку про околиці Дорогожичів — болото та пагорби.


Втретє Дорогожичі згадується через малий проміжок часу, у [[1150]] році: «І повелів Ізяслав дружині своїй зібратися коло [урочища] Дорогожича, а сам, діждавши ночі, поїхав із Києва.»
Втретє Дорогожичі згадується через малий проміжок часу, у [[1150]] році: «І повелів Ізяслав дружині своїй зібратися коло [урочища] Дорогожича, а сам, діждавши ночі, поїхав із Києва.»


Четверта згадка — [[1161]] рік: «Тут же перейшовши Дніпро, коло [Давидової] Боженки, він (Ізяслав) рушив полками до Києва, і, прийшовши, стали вони на оболоні, в лозах, навпроти [урочища] Дорогожича.»
Четверта згадка — [[1161]] рік: «Тут же перейшовши Дніпро, коло [Давидової] Боженки, він (Ізяслав) рушив полками до Києва, і, прийшовши, стали вони на [[Оболонь|оболоні]], в лозах, навпроти [урочища] Дорогожича.»


Востаннє у руську добу Дорогожичі згадуються [[1171]] року: «Зібралися брати [у] Вишгороді і, прийшовши, стали на [урочищі] Дорогожичі під святим Кирилом Феодорової неділі, а другої неділі обступили увесь город Київ.»
Востаннє у руську добу Дорогожичі згадуються [[1171]] року: «Зібралися брати [у] Вишгороді і, прийшовши, стали на [урочищі] Дорогожичі під святим Кирилом Феодорової неділі, а другої неділі обступили увесь город Київ.»
Рядок 59: Рядок 59:
{{ВП-портали|Київ}}
{{ВП-портали|Київ}}


[[Категорія:Київ у добу Київської Русі]]
[[Категорія:Літописні топоніми Києва]]

Поточна версія на 14:14, 4 березня 2023

Дорогожичі
Загальна інформація
50°27′43″ пн. ш. 30°28′55″ сх. д. / 50.462° пн. ш. 30.482° сх. д. / 50.462; 30.482Координати: 50°27′43″ пн. ш. 30°28′55″ сх. д. / 50.462° пн. ш. 30.482° сх. д. / 50.462; 30.482
Країна  Україна
Адмінодиниця Київ
Карта
Дорогожичі. Карта розташування: Київ
Дорогожичі
Дорогожичі
Дорогожичі (Київ)
Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.

Дорого́жи́чі — історична місцевість Києва. Охоплювала територію між річками Глибочицею, Сирець і Кирилівським монастирем (вулиця Олени Теліги, 12)

За часів Київської Русі на Дорогожичах, між р. Глибочицею і струмком Скоморох (в бік теперішньої вул. Ростиславська), існувала митниця із земляним укріпленням. За іншою версією, Дорогожичі простягалися поблизу Кирилівського монастиря (Куренівка). Згадуються з 980 року. Всі версії про походження назви (як місця, де сходяться дороги, від словосполучення «дорого жити») не мають наукового підтвердження.

40-у станцію Київського метрополітену названо «Дорогожичі».

Літописні згадки

[ред. | ред. код]

Вперше згаданий у літописі 980 року: «І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі — межи Дорогожичем і Капичем, — і єсть рів [той] і до сьогодні.».

Друга згадка — майже за півтора століття, 1146 року: «І тоді побіг Ігор і Святослав, [брат його], в горби дорогожицькі, а Ізяслав же з Мстиславом, сином своїм, і з своєю дружиною в'їхали в них у бік їм і стали сікти, і роз'єдналися вони один від одного. А з Ігорем же не було [нікого з тих], хто одлучився. І вбіг Ігор у болото дорогожицьке, і загруз під ним кінь, і не міг він його витягти, бо слабував на ноги.» Точніше, тут бачимо згадку про околиці Дорогожичів — болото та пагорби.

Втретє Дорогожичі згадується через малий проміжок часу, у 1150 році: «І повелів Ізяслав дружині своїй зібратися коло [урочища] Дорогожича, а сам, діждавши ночі, поїхав із Києва.»

Четверта згадка — 1161 рік: «Тут же перейшовши Дніпро, коло [Давидової] Боженки, він (Ізяслав) рушив полками до Києва, і, прийшовши, стали вони на оболоні, в лозах, навпроти [урочища] Дорогожича.»

Востаннє у руську добу Дорогожичі згадуються 1171 року: «Зібралися брати [у] Вишгороді і, прийшовши, стали на [урочищі] Дорогожичі під святим Кирилом Феодорової неділі, а другої неділі обступили увесь город Київ.»

Джерела

[ред. | ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дорогожичі&oldid=38687461