Валківський повіт: відмінності між версіями

	Валківський повіт
	Герб повітового центру
Губернія	Харківська губернія
Центр	Валки
Створений	1780
Скасований	1923
Площа	223 271 (2439.2 км²) (1903)
Населення	144 322 осіб (1897)
Густота	59.2 осіб / км²
Наступники	Валківський район

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 20:55, 17 квітня 2023

Ва́лківський пові́т — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Харківської губернії в 1780-1923 роках, один з п'ятнадцяти повітів губернії, утвореної в 1780 році. Територія сучасного Валківського району Харківської області. Повітовий центр — місто Валки.

Повіт знаходився на північному заході губернії. Межував з Богодухівським повітом — на півночі, Краснокутським — на північному заході, Харківським — на сході і з Костянтиноградським повітом Полтавської губернії — на півдні.

Історія

25 квітня 1780 році був підписаний Указ імператриці Катерини II «Об учреждении Харьковской Губернии и о составлении оной из 15 уездов». Губернія «складалася» з наступних повітів: Харківського, Чугуївського, Вовчанського, Золочівського, Валківського, Охтирського, Краснокутського, Богодухівського, Сумського, Міропольского, Білопільського, Лебединского, Недрігайловского, Хотмижського і Ізюмського.

У 1797 році владі повернули колишню назву — Слобідсько-українська губернія, а в 1835—1925 роках — знов назвали Харківською. Остаточно формувалося адміністративне ділення до 1856 року, коли до складу губернії входило вже 13 повітів. У Харкові були зосереджені судова влада і військово-окружне управління для Харківської, Курської, Воронезької, Орловської, Екатерінославської і Тамбовської губернії.

У 1918 році згідно з адміністративно-територіальним поділом Української Народної Республіки частково входив до Землі Полтавщина із земським центром у Полтаві.

Склад

Поділявся на 16 волостей та місто Валки із передмістями Курячий Ріг, Коржівка, Посуньки, Хащинівка та слободою Машурівка.

Валківське повстання

У квітні 1921 року у Валках розпочалося велике народне повстання. Його очолили колишні військові старшини — Джуваго, Макаренко та Сорокін. Сили повстанців становили від 1500 до 3500 вояків, котрі мали гарячу підтримку населення. Повстанці обрали Український народний уряд, налагодили зв'язок із повстанськими загонами сусідніх районів. Новітні гайдамаки (половина мала лише коси та вила) відбивали мобілізованих до Червоної армії, роззброювали окупантів, захоплювали зброю та військове спорядження.

30 квітня (чи 1 травня) 1921 року відбувся штурм міста Валки загонами повстанців. Захопивши південні околиці, знекровлені сили гайдамаків відступили, а червоні зібрали свіжі сили. Окупантами керував Роберт Ейдеман. Біля села Ков'яги українські повстанці зазнали поразки, було полонено одного з провідників гайдамацтва — Сорокіна. Проте валківське козацтво продовжувало опір — залишки загонів очолив отаман Білецький, котрий вступив у бій із червоним ворогом поблизу села Сніжків. Отаман боровся проти червоного ворога до 1922 року. Далі український опір було зламано.

7 березня 1923 року за новим територіальним розмежуванням, територія повіту увійшла до складу Богодуховської округи.

Географія

На початку 20 століття Валківський повіт був найменшим в Харківській губернії — мав площу 2143,4 верст² (223271 десятин)^[1].

Населення

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 144 322 мешканці (72 043 чоловік та 72 279 — жінок)^[2].

Освіта

На межі 19-20 століття в Валках працювало одне з 12 губернських ремісничих училищ^[1].

Див. також

Джерела

Карта губернії [Архівовано 17 березня 2015 у Wayback Machine.]
Харківська губернія в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

Примітки

↑ ^а ^б Харківська губернія в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 26 липня 2009.
↑ Дані перепису 1897 року (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Брокгауз-1] а ^б Харківська губернія в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 26 липня 2009.

[2] Дані перепису 1897 року (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.

[1]

[2]

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 |герб                  =Герб_города_Валки_(1781).png
 |ширина герба          = 100пкс
-|карта                 = Харківська губернія.jpg
+|карта                 = Kharkov Governorate Valkovsky uezd.svg
-|центр                 = Валки (місто){{!}}Валки
+|центр                 = [[Валки (місто)|Валки]]
-|створений             = [[1780]]
+|створений             = [[1780 в Україні|1780]]
 |скасований            = [[1923]]
 |площа                 = 223271
@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 |населення             = 144322
 |дата перепису         = [[1897]]
 |найбільші міста       =
 |до                    =
 |після                 = [[Валківський район]]
 }}
 '''Ва́лківський пові́т''' — історична [[адміністративно-територіальна одиниця]] у складі [[Харківська губернія|Харківської губернії]] в [[1780]]-[[1923]] роках, один з п'ятнадцяти [[повіт]]ів [[губернія|губернії]], утвореної в [[1780]] році. Територія сучасного [[Валківський район|Валківського району]] [[Харківська область|Харківської області]]. Повітовий центр — місто [[Валки (місто)|Валки]].
-Повіт знаходився на північному заході губернії. Межував з [[Богодухівский повіт|Богодухівским повітом]] — на півночі, [[Краснокутський повіт|Краснокутським]] — на північному заході, [[Харківський повіт|Харківським]] — на сході і з [[Костянтиноградський повіт|Костянтиноградським повітом]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] — на півдні.
+Повіт знаходився на північному заході губернії. Межував з [[Богодухівський повіт|Богодухівським повітом]] — на півночі, [[Краснокутський повіт|Краснокутським]] — на північному заході, [[Харківський повіт|Харківським]] — на сході і з [[Костянтиноградський повіт|Костянтиноградським повітом]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] — на півдні.
-<!-- Пространство 2498 кв. верст. Поверхность вообще ровная и степная, местами холмистая и пересеченная оврагами. Самая возвышенная часть уезда — между истоками рек Мжи, Турушки и Коломака, при урочище, называемом Рынцов-Рог. Наиболее ровная и степная часть уезда — южная. Почва черноземная, за исключением юго-восточной четверти уезда, где по левую сторону Мжи тянется полоса песков, а по правую — суглинок и супесок. Леса в уезде разбросаны отдельными рощами по пригоркам и оврагам, что придает местности живописный вид. Много лесу уже вырублено. В 1860 г. его считалось 40880 десятин; теперь его осталось около половины того. Большая часть земли, бывшей под лесом, теперь находится или под молодой порослью, или под срубом. В уезде судоходных рек нет. Все здешние реки текут в низменных берегах, луговых, поросших камышом; реки эти почти все перепружены мельничными плотинами; вода их не годна для питья. Главные реки: Мжа или Мож, приток Сев. Донца, Коломак, Мерчак, Люботин, Орчик и Мережа. Жители роют колодцы и в некоторых местах вода в них оказывается солоноватой, что полезно для скота. Родниками почва весьма богата. Жители занимаются хлебопашеством и излишек хлеба сбывают на винокуренные заводы своего и соседних уездов. Кроме хлебопашества, в уезде развито садоводство. В обывательских садах много хороших пород яблонь, груш, вишен и т. д. Сбыт в Харьков и другие города. У крестьян под садами 3055 десятин. Из промыслов у крестьян развито гончарное производство (см. Новая Водолага). Гончарных мастерских считается в уезде 18, при 40 рабочих; их оборот в год 4500 руб. В это число не вошли отдельные мастера, которые работают у себя дома. Из других фабрик и заводов в 1889 г. в уезде важнейшие были кирпичные (7, с оборотом 8920 руб., при 54 рабочих), кожевенные (4, при 22 рабочих, с оборотом 16075 руб.) и один пиво-медоваренный завод, с оборотом 11650 руб.
+<!-- Пространство 2498 кв. верст. Поверхность вообще ровная и степная, местами холмистая и пересеченная оврагами. Самая возвышенная часть уезда&nbsp;— между истоками рек Мжи, Турушки и Коломака, при урочище, называемом Рынцов-Рог. Наиболее ровная и степная часть уезда&nbsp;— южная. Почва черноземная, за исключением юго-восточной четверти уезда, где по левую сторону Мжи тянется полоса песков, а по правую&nbsp;— суглинок и супесок. Леса в уезде разбросаны отдельными рощами по пригоркам и оврагам, что придает местности живописный вид. Много лесу уже вырублено. В 1860 г. его считалось 40880 десятин; теперь его осталось около половины того. Большая часть земли, бывшей под лесом, теперь находится или под молодой порослью, или под срубом. В уезде судоходных рек нет. Все здешние реки текут в низменных берегах, луговых, поросших камышом; реки эти почти все перепружены мельничными плотинами; вода их не годна для питья. Главные реки: Мжа или Мож, приток Сев. Донца, Коломак, Мерчак, Люботин, Орчик и Мережа. Жители роют колодцы и в некоторых местах вода в них оказывается солоноватой, что полезно для скота. Родниками почва весьма богата. Жители занимаются хлебопашеством и излишек хлеба сбывают на винокуренные заводы своего и соседних уездов. Кроме хлебопашества, в уезде развито садоводство. В обывательских садах много хороших пород яблонь, груш, вишен и т. д. Сбыт в Харьков и другие города. У крестьян под садами 3055 десятин. Из промыслов у крестьян развито гончарное производство (см. Новая Водолага). Гончарных мастерских считается в уезде 18, при 40 рабочих; их оборот в год 4500 руб. В это число не вошли отдельные мастера, которые работают у себя дома. Из других фабрик и заводов в 1889 г. в уезде важнейшие были кирпичные (7, с оборотом 8920 руб., при 54 рабочих), кожевенные (4, при 22 рабочих, с оборотом 16075 руб.) и один пиво-медоваренный завод, с оборотом 11650 руб.
-Число жителей в уезде было 119866 (из них 60545 мужчин и 59321 женщина). Вся земля уезда, 211113 десятин, распределялась таким образом: в частной собственности 87765 десятин, у крестьян 119726 десятин (в том числе удобной 115256 десятин), у казны 1370 десятин; остальная земля принадлежала духовенству и др. Лошадей было в уезде 14435, рогатого скота 34223, простых овец 30277 и тонкорунных 7390, свиней 20373. На медицинскую часть уездное земство расходовало в 1885 г. около 11000 руб., на народное образование — менее 1700 р. (3⅓% всего бюджета), занимая в этом отношении последнее место между всеми уездами Харьковской губернии. В 1890 г., как видно из отчета харьковской губернской управы, валкское земство тратило на начальные школы еще меньше — только 197 рублей. Всех училищ в уезде, не считая церковно-приходских, было в 1890 г. 25; содержание их обходилось сельским обществам, частным лицам и губернскому земству в 10000 руб. Общая цифра земских расходов составляла в 1885 г. 51000 руб. с небольшим. Церквей в уезде 33; волостей 16. В уезде были находимы римские монеты, относящиеся к первым трем векам после Р. X. Остатками хозаро-славянской эпохи служат 3 городища. Об этом подробнее говорит профессор Д. И. Багалей в своем "Общем очерке древностей Харьковской губернии".
+Число жителей в уезде было 119866 (из них 60545 мужчин и 59321 женщина). Вся земля уезда, 211113 десятин, распределялась таким образом: в частной собственности 87765 десятин, у крестьян 119726 десятин (в том числе удобной 115256 десятин), у казны 1370 десятин; остальная земля принадлежала духовенству и др. Лошадей было в уезде 14435, рогатого скота 34223, простых овец 30277 и тонкорунных 7390, свиней 20373. На медицинскую часть уездное земство расходовало в 1885 г. около 11000 руб., на народное образование — менее 1700 р. (3⅓% всего бюджета), занимая в этом отношении последнее место между всеми уездами Харьковской губернии. В 1890 г., как видно из отчета харьковской губернской управы, валкское земство тратило на начальные школы еще меньше — только 197 рублей. Всех училищ в уезде, не считая церковно-приходских, было в 1890 г. 25; содержание их обходилось сельским обществам, частным лицам и губернскому земству в 10000 руб. Общая цифра земских расходов составляла в 1885 г. 51000 руб. с небольшим. Церквей в уезде 33; волостей 16. В уезде были находимы римские монеты, относящиеся к первым трем векам после Р. X. Остатками хозаро-славянской эпохи служат 3 городища. Об этом подробнее говорит профессор Д. И. Багалей в своем «Общем очерке древностей Харьковской губернии».
 -->
 == Історія ==
 [[25 квітня]] [[1780]] році був підписаний Указ імператриці [[Катерина II|Катерини II]] «''Об учреждении Харьковской Губернии и о составлении оной из 15 уездов''». Губернія «складалася» з наступних повітів: [[Харківський повіт|Харківського]], [[Чугуївський повіт|Чугуївського]], [[Вовчанський повіт|Вовчанського]], [[Золочівський повіт (Харківська губернія)|Золочівського]], '''Валківського''', [[Охтирський повіт|Охтирського]], [[Краснокутський повіт|Краснокутського]], [[Богодухівський повіт|Богодухівського]], [[Сумський повіт|Сумського]], Міропольского, [[Білопільський повіт|Білопільського]], [[Лебединский повіт|Лебединского]], Недрігайловского, Хотмижського і [[Ізюмський повіт|Ізюмського]].
-У [[1797]] році владі повернули колишню назву — [[Слобідсько-українська губернія]], а в [[1835]]—[[1925]] роках — знов назвали Харківською. Остаточно формувалося адміністративне ділення до [[1856]] року, коли до складу губернії входило вже 13 повітів. У Харкові були зосереджені судова влада і військово-окружне управління для Харківської, Курської, Воронезької, Орловської, Екатерінославської і Тамбовської губернії.
+У [[1797]] році владі повернули колишню назву — [[Слобідсько-українська губернія]], а в [[1835]]—[[1925]] роках — знов назвали Харківською. Остаточно формувалося адміністративне ділення до [[1856]] року, коли до складу губернії входило вже 13 повітів. У Харкові були зосереджені судова влада і військово-окружне управління для Харківської, Курської, Воронезької, Орловської, Екатерінославської і Тамбовської губернії.
+У 1918 році згідно з адміністративно-територіальним поділом [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] частково входив до [[Полтавщина (УНР)|Землі Полтавщина]] із земським центром у [[Полтава|Полтаві]].
+=== Склад ===
+Поділявся на 16 волостей та місто Валки із передмістями Курячий Ріг, Коржівка, Посуньки, Хащинівка та слободою Машурівка.
+=== [[Валківське повстання]] ===
+У квітні [[1921]] року у Валках розпочалося велике народне повстання. Його очолили колишні військові старшини — Джуваго, Макаренко та Сорокін. Сили повстанців становили від 1500 до 3500 вояків, котрі мали гарячу підтримку населення. Повстанці обрали [[Український народний уряд]], налагодили зв'язок із повстанськими загонами сусідніх районів. Новітні гайдамаки (половина мала лише [[Коса (знаряддя)|коси]] та [[вила]]) відбивали мобілізованих до Червоної армії, роззброювали окупантів, захоплювали зброю та військове спорядження.
+квітня (чи 1 травня) 1921 року відбувся штурм міста Валки загонами повстанців. Захопивши південні околиці, знекровлені сили гайдамаків відступили, а червоні зібрали свіжі сили. Окупантами керував [[Ейдеман Роберт Петрович|Роберт Ейдеман]]. Біля села [[Ков'яги]] українські повстанці зазнали поразки, було полонено одного з провідників гайдамацтва — Сорокіна. Проте валківське козацтво продовжувало опір — залишки загонів очолив отаман [[Білецький Євген Миколайович (генерал)|Білецький]], котрий вступив у бій із червоним ворогом поблизу села [[Сніжків]]. Отаман боровся проти червоного ворога до [[1922]] року. Далі український опір було зламано.
 [[7 березня]] [[1923]] року за новим територіальним розмежуванням, територія повіту увійшла до складу [[Богодуховська округа|Богодуховської округи]].
 == Географія ==
-На початку [[20 століття]] Валківський повіт був найменшим в Харківській губернії — мав площу 2143,4 [[верста|верст]]² (223271 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]])<ref name="Брокгауз">[http://www.brocgaus.ru/text/107/414.htm Харківська губернія в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона]</ref>.
+На початку [[20 століття]] Валківський повіт був найменшим в Харківській губернії&nbsp;— мав площу 2143,4 [[верста|верст]]² (223271 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]])<ref name="Брокгауз">{{Cite web |url=http://www.brocgaus.ru/text/107/414.htm |title=Харківська губернія в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона |accessdate=26 липня 2009 |archive-date=27 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070927214350/http://www.brocgaus.ru/text/107/414.htm }}</ref>.
 == Населення ==
-За даними перепису [[1897]] року в повіті проживало {{formatnum:144322}} мешканці ({{formatnum:72043}} чоловік та {{formatnum:72279}}&nbsp;— жінок)<ref>[http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_gub_97.php?reg=46 Дані перепису 1897 року (рос.)]</ref>.
+За даними перепису [[1897]] року в повіті проживало {{formatnum:144322}} мешканці ({{formatnum:72043}} чоловік та {{formatnum:72279}}&nbsp;— жінок)<ref>{{Cite web |url=http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_gub_97.php?reg=46 |title=Дані перепису 1897 року (рос.) |accessdate=11 серпня 2013 |archive-date=25 вересня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130925102119/http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_gub_97.php?reg=46 }}</ref>.
 == Освіта ==
-На межі 19-20 століття в Валках працювало одне з 12 губернських ремісничих училищ<ref name="Брокгауз"></ref>.
+На межі 19-20 століття в Валках працювало одне з 12 губернських ремісничих училищ<ref name="Брокгауз"/>.
 == Див. також ==
-* [[Губернії України 1835—1920 років]]
+* [[Губернії України 1835 – 1923 років]]
 * [[Поділ губерній і областей Російської імперії]]
 == Джерела ==
-* [http://tourist.kharkov.ua/map/history/kharkovsk_gubernia.jpg Карта губернії]
+* [http://tourist.kharkov.ua/map/history/kharkovsk_gubernia.jpg Карта губернії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150317153515/http://tourist.kharkov.ua/map/history/kharkovsk_gubernia.jpg |date=17 березня 2015 }}
-* [http://www.brocgaus.ru/text/107/414.htm Харківська губернія в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона]
+* [http://www.brocgaus.ru/text/107/414.htm Харківська губернія в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070927214350/http://www.brocgaus.ru/text/107/414.htm |date=27 вересня 2007 }}
 * {{ВВСЕР-3-1885}}
 * {{ЕСБЕ}}
@@ Рядок 65: / Рядок 75: @@
 [[Категорія:Харківська губернія]]
+[[Категорія:Полтавщина (УНР)]]
+[[Категорія:Засновані в Україні 1780]]

Валківський повіт: відмінності між версіями

Поточна версія на 20:55, 17 квітня 2023

Зміст

Історія

Склад

Валківське повстання

Географія

Населення

Освіта

Див. також

Джерела

Примітки

Навігаційне меню

Валківський повіт
Герб повітового центру

Губернія	Харківська губернія
Центр	Валки
Створений	1780
Скасований	1923
Площа	223 271 (2439.2 км²) (1903)
Населення	144 322 осіб (1897)
Густота	59.2 осіб / км²
Наступники	Валківський район

Валківський повіт: відмінності між версіями

Поточна версія на 20:55, 17 квітня 2023

Історія

Склад

Валківське повстання

Географія

Населення

Освіта

Див. також

Джерела

Примітки

Навігаційне меню

Пошук