Цивільне партнерство

Чоловіча пара в Хорватії, яка дозволяє цивільні партнерства, але не одностатеві шлюби.

Циві́льне партне́рство або циві́льний сою́з — юридично визнана домовленість, подібна до шлюбу, створена насамперед як засіб забезпечення визнання законом одностатевих пар. Цивільні союзи надають всі або деякі права шлюбу (звичайним винятком є усиновлення дитини та сам титул).

Цивільне партнерство під тією чи іншою назвою були засновані законом у кількох, переважно розвинених, країнах, щоб забезпечити юридичне визнання стосунків, створених неодруженими одностатевими парами, і надати їм права, переваги, податкові пільги та обов’язки, подібні або ідентичні особам, які перебувають у законному шлюбі. У 1989 році Королівство Данія була першою державою, яка легалізувала цивільні союзи для одностатевих пар; однак більшість інших розвинутих демократій не почали створювати інститут цивільних союзів / партнерств до 1990-х чи початку 2000-х років, часто розвиваючи їх із менш формальних домашніх партнерств. Хоча цивільні союзи часто створюються як для пар протилежної статі, так і для одностатевих пар, у ряді країн вони доступні лише для одностатевих пар. У Бразилії цивільні союзи вперше були створені для різностатевих пар у 2002 році, а потім були розширені, щоб включити одностатеві пари згідно з рішенням верховного суду в 2011 році. У більшості країн, де створено одностатеві цивільні союзи, вони з тих пір були розширені. або доповнюються, або замінюються одностатевими шлюбами. Борці за права ЛГБТ розглядають цивільні союзи як «перший крок» до встановлення одностатевих шлюбів, оскільки громадянські союзи розглядаються прихильниками прав ЛГБТ як «окремий, але рівний» або статус «другого сорту».

Багато юрисдикцій з цивільними партнерствами / союзами визнають іноземні партнерства / союзи, якщо вони по суті еквівалентні їх власним; наприклад, Сполучене Королівство перераховує еквівалентні союзи в Законі про цивільне партнерство 2004 року, Додаток 20. Шлюби одностатевих пар, укладені за кордоном, можуть бути визнані як цивільні партнерства / союзи юрисдикціями, де є лише останні.

На розгляді у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) перебуває перша скарга одностатевої пари проти України. Якщо Європейський суд з прав людини винесе рішення на користь заявників, це зобов'яже Україну удосконалити законодавство, яке захищатиму права гомосексуальних і трансгендерних осіб. Також це дозволить іншим одностатевим парам звертатися за захистом до ЄСПЛ. У попередній аналогічній справі «Оліарі та інші проти Італії» ЄСПЛ визнав порушення державою прав людини, після чого Парламент Італії ухвалив закон про реєстроване цивільне партнерство для одностатевих пар.

Огляд та термінологія

Терміни, що використовуються для позначення цивільних партнерства, не стандартизовані і в різних країнах дуже різняться. Відносини, санкціоновані урядом, які можуть бути подібними або еквівалентними цивільним союзам, включають цивільні партнерства, зареєстровані союзи, внутрішні партнерства, значні відносини, взаємні відносини бенефіціарів, спільні шлюби, взаємозалежні відносини дорослих, життєві партнерства, стабільні партнерства, пакти про цивільну солідарність та так далі. Точний рівень прав, пільг, обов'язків та відповідальності також варіюється залежно від законодавства конкретної країни. Деякі юрисдикції дозволяють одностатевим парам усиновлювати, тоді як інші забороняють їм це робити або дозволяють усиновлення лише за певних обставин.

Вживаний у США, починаючи із штату Вермонт у 2000 році, термін цивільний союз означав статус, еквівалентний шлюбу для одностатевих пар; внутрішнє партнерство, пропоноване деякими штатами, округами, містами та роботодавцями ще з 1985 р., як правило, означає менший статус із меншими вигодами. Однак законодавчі органи штатів Західного узбережжя Каліфорнії, Орегону та Вашингтона віддали перевагу терміну внутрішнє партнерство для актів, подібних або еквівалентних законам про цивільний союз у штатах Східного узбережжя.

Багато представників ЛГБТ-спільноти не сприймають цивільні союзи як заміну шлюбу. «Шлюб у Сполучених Штатах є цивільнимсоюзом; але цивільний союз, як його почали називати, не є шлюбом», — сказав Еван Вольфсон з «Свободи до шлюбу». «Це запропонований гіпотетичний правовий механізм, оскільки він не існує в більшості місць, щоб забезпечити деякі засоби захисту, а також утримати щось дорогоцінне від геїв. Для цього немає вагомих причин». Однак деякі противники одностатевих шлюбів стверджують, що цивільні спілки позбавляють шлюб його унікального статусу; Ренді Томассон, виконавчий директор кампанії за сімейство Каліфорнії, називає цивільні союзи «гомосексуальними шлюбами під іншим ім'ям» і стверджує, що цивільні союзи надають одностатевим парам «усі права на шлюб, передбачені законодавством штату». Верховний суд Каліфорнії у рішенні In Re Marriage Cases відзначив дев'ять відмінностей у законодавстві штату.

Цивільні партнерства зазвичай критикують як «окремі, але рівні», критики кажуть, що вони розділяють одностатеві пари, змушуючи їх використовувати окремий інститут. Прихильники одностатевих шлюбів стверджують, що ставлення до одностатевих пар інакше, ніж до інших пар згідно із законом, дозволяє погіршення поводження і що якби цивільні союзи були однаковими з шлюбом, не було б жодних причин для двох окремих законів. Комісія штату Нью-Джерсі, яка розглядала закон про цивільний союз штату, повідомила, що закон «запрошує та заохочує нерівне ставлення до одностатевих пар та їхніх дітей». Деякі припускають, що створення цивільних союзів, відкритих для пар протилежної статі, дозволить уникнути звинувачень в апартеїді. Їх досі критикували як «окремих, але рівних» колишній депутат Нової Зеландії та феміністка Мерилін Варінг, оскільки одностатеві пари залишаються виключеними з права на шлюб.

Прихильники цивільних союзів заявляють, що вони забезпечують практичну рівність для одностатевих пар та вирішують такі проблеми, як права відвідування лікарні та передача майна, спричинені відсутністю юридичного визнання. Прихильники також стверджують, що створення цивільних союзів є більш прагматичним способом забезпечити одностатеві пари законних прав, оскільки це дозволяє уникнути більш суперечливих питань, пов'язаних із шлюбом, і твердження про те, що цей термін має релігійне джерело.

Багато прихильників одностатевих шлюбів заявляють, що слово «шлюб» має значення, і що термін «цивільний союз» (та його еквіваленти) не передає емоційного значення та не викликає поваги, пов'язаної з шлюбом. Колишній генеральний адвокат США та адвокат у справі Перрі проти Шварценеггера Теодор Олсен заявив, що визнання одностатевих пар під терміном «внутрішнє партнерство» стигматизує стосунки геїв, ставлячись до них так, ніби вони "щось подібне до комерційного підприємства, а не до любові союз ". Багато людей також стверджують, що той факт, що цивільні партнерства часто не розуміють, може спричинити труднощі для одностатевих пар у надзвичайних ситуаціях.

Регіональні відмінності

У різних країнах категорії осіб, які мають право на укладення цивільних партнерств, можуть відрізнятися. Спочатку право на укладення громадянського партнерства надавалося тільки одностатевим парам. В цьому випадку цивільні партнерства є паралельним соціальним інститутом, створеним спеціально для одностатевих пар, які не мають за законом права укласти шлюб. У багатьох країнах, що легалізували одностатеві шлюби, цивільні партнерства для одностатевих пар були проміжною сходинкою до шлюбної рівноправності. Після відкриття доступу до шлюбу для одностатевих пар висновок цивільних партнерств зазвичай припиняється, а вже раніше укладені союзи можуть бути перетворені в шлюби. У другій групі країн цивільні партнерства доступні як одностатевим, так і різностатевим парам. При цьому різностатевій парі надається вибір між укладенням шлюбу і реєстрацією громадянського союзу, який зазвичай є в правовому сенсі полегшеною альтернативою шлюбу. Одностатеві ж пари в цих країнах можуть або мати, або не мати юридичної можливості укладення шлюбу. Тому вони або мають можливість вибору між шлюбом і партнерством, або можуть укладати лише партнерство, але не шлюб.

Поширеність інституту цивільних партнерств

У Франції, інститут громадянського партнерства, введений у 1999 році в основному для законного визнання одностатевих пар, стрімко набирав популярність. Це пов'язано з тим, що різностатеві пари все частіше стали укладати цивільні партнерства. Так, у 2000 році з усіх пар, які уклали партнерство, 76 % становили різностатеві пари, а в 2010 році їх частка досягла 96 %. При цьому в 2000 році було укладено 22271 партнерств і 305234 шлюби, а в 2010 — 196415 партнерств і двісті п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири шлюби (дані INSEE). Якщо ця тенденція збережеться, то в найближчому майбутньому громадянське партнерство стане популярнішим шлюбу.

Критика

«Я не хочу запитувати її: ти вступиш в громадський союз зі мною?»

У тих країнах, де одностатевим парам надається можливість укладення цивільних партнерств, але відмовлено в праві вступу в шлюб, деякі ЛГБТ-активісти (в тому числі гомосексуальні пари) нерідко відкидають такі партнерства через його нерівноправного положення з цивільного шлюбу Крім того, деякі гомосексуали не хочуть укладати партнерство з ідеологічних міркувань, порівнюючи існування окремих інститутів реєстрації відносин для одностатевих і різностатевих пар з расовою сегрегацією і відчуваючи в такому поділі дискримінацію. Існують також і ситуації, коли вступ до одностатеве партнерство загрожує негативними наслідками. Так, наприклад, в Німеччині особи, які уклали одностатеве партнерство, негайно підлягають звільненню, якщо їхнім роботодавцем є Католицька церква, під дахом якої працюють понад 1,3 мільйона осіб більш ніж 100 професій. Проте, загальна статистика укладених партнерств в Німеччині характеризується щорічним збільшенням абсолютного числа укладення нових союзів, попри те, що вони досі не зрівняні в правовому сенсі з гетеросексуальними шлюбами. Проте, багато одностатевих пар прагнуть узаконити свої стосунки. Як показують, наприклад, опубліковані у 2011 році в Німеччині дослідження Томаса Хертлінга, зареєструвати свої відносини в вигляді громадянського союзу зважилися близько 19,7 % респондентів (гомосексуальних чоловіків), що мають постійного партнера. Лише 15,6 % повністю відкинули для себе такий варіант. Крім того, 59,1 % опитаних заявили, що уклали б партнерство, якби воно за законом було прирівняне до шлюбу в фінансових питаннях. Близько 35,4 % опитаних заявили, що уклали б союз, якби він дозволив їм усиновити дитину. ЛГБТ-активісти звертають увагу на те, що створення для одностатевих пар особливого законодавства (закони про громадянське партнерство) створює ситуацію, при якій реєстрація одностатевих пар відбувається за іншим відповідним законом, ніж різностатевих при вступі в шлюб, створюючи символічну дискримінацію, навіть якщо немає жодної фактичної дискримінації та цивільні партнерства повністю зрівняні в правах з різностатевими шлюбами. Водночас противники одностатевих шлюбів можуть погоджуватися на легалізацію цивільних союзів, поки вони не називаються шлюбами, пояснюючи це тим, що шлюб традиційно є союзом чоловіка і жінки. У деяких країнах таке розуміння шлюбу визначено в конституції, тому для одностатевих пар в кращому випадку можливе лише громадянське партнерство. З іншого боку, цивільні партнерства нерідко критикують також і через недоступність цієї фінансової інституції різностатевим парам в деяких країнах. Наприклад, у Великій Британії прихильники цивільних партнерств, включно з різностатевими парами, що відкидають традиційний шлюб, вже протягом декількох років намагаються добитися права різностатевих пар вступати в цивільні партнерства.

Огляд у країнах світу

   Шлюб доступний для одностатевих пар (кільця: в індивідуальних випадках)

   Обов'язкове до виконання рішення національного або місцевого парламенту чи суду, що узаконює одностатеві шлюби, але ще не набрало чинності

   Одностатеві шлюби визнаються зі всіма правами за умови реєстрації в певних інших юрисдикціях

   Цивільні союзи або партнерства

   Обмежене правове визнання (сертифікати про партнерство та ін.)

   Обмежене визнання одностатевих шлюбів, укладених у певних інших юрисдикціях (право на проживання чоловіка/дружини)

   Країна є суб'єктом рішення міжнародного суду щодо визнання одностатевих шлюбів

   Одностатеві союзи не визнаються

Європа

1. У Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Ірландії та Гренландії нові цивільні партнерства у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів більш не реєструються.
2. В Ісландії одностатеві пари можуть укладати цивільні союзи (ісл. Óvígð sambúð) лише з 27 червня 2006 року.
3. В Ісландії, Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах і Франції наразі одностатеві пари також мають можливість укласти шлюб.
4. В Англії, Уельсі й Шотландії реєструються також одностатеві шлюби.
5. Одностатеві пари в Греції отримали доступ до висновку цивільних партнерств лише з січня 2016 року.
6. Різностатеві пари на острові Мен отримали можливість вступати в цивільні партнерства з 2016 року.

США

У всіх штатах узаконені одностатеві шлюби. Крім того, такі штати визнають різні форми цивільних партнерств:

1. Округ Колумбія — Domestic Partnership (1992; розширено у 2002)
2. Гаваї — Reciprocal Beneficiary Relationship (1997)
3. Вермонт — Civil Union (2000; скасований у 2009 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
4. Каліфорнія — Domestic Partnership (2000; згодом розширено)
5. Мен — Domestic Partnership (2004)
6. Нью-Джерсі — Domestic Partnership (2004; скасований у 2007 у зв'язку з легалізацією Civil Union)
7. Коннектикут — Civil Union (2005; скасований у 2010 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
8. Вашингтон — Domestic Partnership (2007; згодом розширено)
9. Нью-Джерсі — Civil Union (2007)
10. Нью-Гемпшир — Civil Union (2008); скасований у 2011 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
11. Орегон — Domestic Partnership (2008)
12. Колорадо — Designated Beneficiary Agreement (2009)
13. Вісконсин — Domestic Partnership (2009)
14. Невада — Domestic Partnership (2009)
15. Іллінойс — Civil Union (2011)
16. Род-Айленд — Civil Union (2011; скасований у 2013 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
17. Гаваї — Civil Union (2012)
18. Делавер — Civil Union (2012; скасований у 2014 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
19. Колорадо — Civil Union (2013)

Див. також

• Критика шлюбу

Джерела

1. Thomas Hertling. Homosexuelle Männlichkeit zwischen Diskriminierung und Emanzipation. — LIT Verlag, Berlin/Münster/Wien/Zürich/London 2011, ISBN 978-3-643-11355-9. — с. 169
2. Homo-Ehe: Kritik an sexueller Rassentrennung (нем.). Die Presse (6. Januar 2009). Проверено 5 сентября 2015.
3. Verpartnert, in guten wie in schlechten Zeiten (нем.) (27. Mai 2015). Проверено 12 сентября 2015.
4. Arbeitgeber Kirche: Engagiert, aber nicht bibeltreu (нем.). Die Zeit (21. November 2014). Проверено 5 сентября 2015.
5. Thomas Hertling. Homosexuelle Männlichkeit zwischen Diskriminierung und Emanzipation. — LIT Verlag, Berlin/Münster/Wien/Zürich/London 2011, ISBN 978-3-643-11355-9. — с. 265
6. correspondent, Owen Bowcott Legal affairs. Court rules against heterosexual couple who wanted civil partnership (en-GB), The Guardian (21 февраля 2017). Проверено 17 мая 2017.