Вільха зелена: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показана 31 проміжна версія 15 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Speciesbox
{{Taxobox
| color = lightgreen
| name = Вільха зелена
| name = Вільха зелена
| image = Pozhyzhevska Alnus viridis.jpg
| image = Pozhyzhevska Alnus viridis.jpg
| image_width = 300px
| image_width = 300px
|genus = Alnus
| domain = [[Домен Ядерні|Ядерні]] (Eukaryota)
|parent = Alnus subg. Clethropsis
| regnum = [[Зелені рослини]] (Viridiplantae)
|species = alnobetula
| divisio = [[Streptophyta]]
⚫
|authority = (Chaix.) D.C.
| subdivisio2 = [[Судинні рослини|Судинні]] (Tracheophyta)
⚫
|range_map = Alnus viridis range.svg
| subdivisio4 = [[Насінні]] (Spermatophyta)
| synonyms =
| subdivisio5 = [[Покритонасінні]] (Magnoliophyta)
''Duschekia viridis Opiz''
| subdivisio6 = [[Еудікоти]] (Eudicots)
''Duschekia alnobetula ([[Ehrh.]]) Pouzar''
| subclassis = [[Розиди]] (Rosids)
⚫
}}
| ordo = [[Букоцвіті]] (Fagales)

| familia = [[Березові]] (Betulaceae)
⚫
'''Ві́льха зелена'''<ref>{{Кобів|Alnus|viridis}}</ref> (''Alnus viridis'')&nbsp;— сланкий чагарник (стелюх) висотою 0,5-2&nbsp;м, поширений у [[Субальпійський пояс|субальпійському поясі]] Карпат. Народна назва&nbsp;— лелич. Також вільха зелена поширена в холодних районах всієї північної півкулі, зустрічається навіть в арктичному поясі.
| genus = [[Вільха]] (''Alnus'')
[[Файл:Alnus viridis in Ukrainian Carpathian Mountains catkin.JPG|thumb|200 px|left|Сережки вільхи зеленої]]
|subgenus = ''Alnobetula''
[[Файл:Alnus viridis in Ukrainian Carpathian Mountains in June.JPG|thumb|200 px|left|[[Криволісся]] вільхи зеленої на горі [[Пожижевська|Пожижевській]], [[Чорногора]]]]
| species = [[Вільха зелена]]
[[Файл:Alnus viridis in Ukrainian Carpathian Mountains path.JPG|thumb|200 px|left|Стежка через криволісся вільхи зеленої]]
⚫
| binomial = ''Alnus viridis''
⚫
| binomial_authority = (Chaix.) D.C.
| wikispecies = ''Alnus viridis''
| ncbi = 38784
⚫
|}}
⚫
'''Вільха зелена''' (''Alnus viridis'')&nbsp;— сланкий чагарник висотою 0,5-2 м, поширений у [[Субальпійський пояс|субальпійському поясі]] Карпат. Народна назва&nbsp;— лелич<ref>Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин.&nbsp;— К.: Наук. думка, 2004.&nbsp;— С. 50</ref>. Також вільха зелена поширена в холодних районах всієї північної півкулі.


== Морфологія ==
== Морфологія ==


* '''Пагони''' червоно-коричневого кольору, бруньки вкриті багатьма лусками.
* '''Пагони''' червоно-коричневого кольору, бруньки вкриті багатьма лусками.

* '''Листки''' яйцеподібно-еліптичні довжиною 4-6 см, загострені, гостро зубчасті, зверху голі, темно-зелені, знизу світло-зелені, по жилках коротко опушені. Листок має п'ять-десять пар жилок.
* '''Листки''' яйцеподібно-еліптичні довжиною 4-6 см, загострені, гостро зубчасті, зверху голі, темно-зелені, знизу світло-зелені, по жилках коротко опушені. Листок має п'ять-десять пар жилок.
* '''Квіти''' одностатеві, чоловічі — звисаючі довгасті зелені сережки пучками по 2-3 на коротких черешках. Жіночі — маленькі овально-довгасті сережки зеленого кольору на довгих черешках.
* '''Квіти''' одностатеві, чоловічі — звисаючі довгасті зелені сережки пучками по 2-3 на коротких черешках. Жіночі — маленькі овально-довгасті сережки зеленого кольору на довгих черешках.
⚫
* '''Плоди'''&nbsp;— шишечки, дрібніші і світліші, ніж у [[вільха чорна|вільхи чорної]], довжиною до 1&nbsp;см. Насіння&nbsp;— плоский маленький горішок з крильцями, подібний до березового. Цвіте в квітні-липні<sup><ref>Бродович Т. М., Бродович М.&nbsp;М.&nbsp;Атлас дерев і кущів заходу України.&nbsp;— Львів: Вища школа, 1973.&nbsp;— С. 46</ref></sup>.
⚫
* '''Плоди''' — шишечки, дрібніші і світліші, ніж у [[вільха чорна|вільхи чорної]], довжиною до 1&nbsp;см. Насіння&nbsp;— плоский маленький горішок з крильцями, подібний до березового. Цвіте в квітні-липні<ref>Бродович Т. М., Бродович М.&nbsp;М.&nbsp;Атлас дерев і кущів заходу України.&nbsp;— Львів: Вища школа, 1973.&nbsp;— С. 46</ref>.
* '''Проросток''' з двома маленькими яйцеподібної форми сім'ядольними листочками, перші листки трилопатеві.
* '''Проросток''' з двома маленькими яйцеподібної форми сім'ядольними листочками, перші листки трилопатеві.
* '''Коренева система''' добре розвинута, має властивість закріплювати ґрунти на схилах.
* '''Коренева система''' добре розвинута, має властивість закріплювати ґрунти на схилах.
{{Commons2|Alnus viridis|Вільха зелена}}
{{Commons2|Alnus viridis|Вільха зелена}}

== Систематика і поширення ==
== Систематика і поширення ==
Ботаніками Харківського національного університету на основі детального вивчення морфологічних і анатомічних ознак обґрунтовувалась доцільність виділення вільхи зеленої в окремий вид і перейменовано назву виду вільха зелена на назву душекія зелена — ''Duchekia viridis Opiz'' <ref>Доброчаева Д.Н., Котов Н.И., Прокудин Ю.Н. и др. Определитель высших растений Украины. – Киев: Наук. думка, 1987. – 548 с.</ref>, однак це нововведення не набуло великого поширення.
Ботаніками [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського національного університету]] на основі детального вивчення морфологічних і анатомічних ознак обґрунтовувалась доцільність виділення вільхи зеленої в окремий вид і перейменовано назву виду вільха зелена на назву душекія зелена&nbsp;— ''Duschekia viridis Opiz''<sup><ref>[[Определитель высших растений Украины]] / [[Доброчаєва Дарія Микитівна|Доброчаєва Д. Н.]], [[Котов Михайло Іванович|Котов М. И.]], [[Прокудін Юрій Миколайович|Прокудин Ю. Н.]] и др.&nbsp;— К.: Наукова думка, 1987.&nbsp;— 548 с. {{ref-ru}}{{ref-uk}}{{ref-la}}</ref></sup>, а пізніше ''Duschekia alnobetula ([[Ehrh.]]) Pouzar'', однак це нововведення не набуло великого поширення.

⚫
Виділяють від чотирьох до шести підвидів вільхи зеленої, деякі з них іноді трактуються як окремі види:<sup><ref>{{Cite web |url=http://rbg-web2.rbge.org.uk/cgi-bin/nph-readbtree.pl/feout?FAMILY_XREF=&GENUS_XREF=Alnus&SPECIES_XREF=viridis&TAXON_NAME_XREF=&RANK= |title=Flora Europaea: ''Alnus viridis'' |accessdate=2 жовтня 2013 |archive-date=6 лютого 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120206061511/http://rbg-web2.rbge.org.uk/cgi-bin/nph-readbtree.pl/feout?FAMILY_XREF=&GENUS_XREF=Alnus&SPECIES_XREF=viridis&TAXON_NAME_XREF=&RANK= }}</ref></sup>


⚫
Виділяють від чотирьох до шести підвидів вільхи зеленої, деякі з них іноді трактуються як окремі види:<ref>[http://rbg-web2.rbge.org.uk/cgi-bin/nph-readbtree.pl/feout?FAMILY_XREF=&GENUS_XREF=Alnus&SPECIES_XREF=viridis&TAXON_NAME_XREF=&RANK= Flora Europaea: ''Alnus viridis'']</ref>
* ''Alnus viridis subsp. viridis.'' [[Центральна Європа]].
* ''Alnus viridis subsp. viridis.'' [[Центральна Європа]].
* ''Alnus viridis subsp. suaveolens.'' [[Корсіка]] (ендемік).
* ''Alnus viridis subsp. suaveolens.'' [[Корсика]] (ендемік).
* ''Alnus viridis subsp. fruticosa.'' Північно-східна Європа, північна Азія, північний захід Північної Америки.
* ''Alnus viridis subsp. fruticosa.'' Північно-східна Європа, північна Азія, північний захід Північної Америки.
* ''Alnus viridis subsp. maximowiczii (A. maximowiczii)''. [[Японія]].
* ''Alnus viridis subsp. maximowiczii (A. maximowiczii)''. [[Японія]].
* ''Alnus viridis subsp. crispa'' (''A. crispa'', вільха гірська). Північно-східна [[Північна Америка]], [[Гренландія]].
* ''Alnus viridis subsp. crispa'' (''A. crispa'', вільха гірська). Північно-східна [[Північна Америка]], [[Ґренландія]].
* ''Alnus viridis subsp. sinuata (A. sinuata)''. Захід Північної Америки, Сибір і Далекий Схід.<br/>
* ''Alnus viridis subsp. sinuata (A. sinuata)''. Захід Північної Америки, Сибір і Далекий Схід.
''A. viridis'' є в переліку інвазивних видів у Новій Зеландії
''A. viridis'' є в переліку інвазивних видів у Новій Зеландії
<ref>{{cite book|last=Clayson|first=Howell|title=Consolidated list of environmental weeds in New Zealand|publisher=Department of Conservation|location=Wellington|date=May 2008|isbn=978-0-478-14412-3}}</ref>.
<sup><ref>{{cite book|last=Clayson|first=Howell|title=Consolidated list of environmental weeds in New Zealand|publisher=Department of Conservation|location=Wellington|date=May 2008|isbn=978-0-478-14412-3}}</ref></sup>.

⚫
Вільха зелена поширена в субальпійському поясі Карпат. Росте на вологих, тінистих кам'янистих схилах. Утворює суцільні зарості&nbsp;— [[криволісся]], іноді конкуруючи з [[Сосна гірська|гірською сосною]]. Часто можна спостерігати розділення екологічних ніш цих видів за ознакою вологості ґрунту (вільха більш вологолюбна), експозиції (вільха буває приурочена до північних експозицій). Заходить в альпійський пояс до висоти 1900 м<sup><ref>Нестерук Ю. Рослини Українських Карпат: ілюстрований довідник.&nbsp;— Львів: Поллі, 2000.&nbsp;— С. 32-33.</ref></sup>, на нижніх межах поширення зустрічається в нижньому гірському лісовому поясі<sup><ref>Слободян М.&nbsp;П.&nbsp;Лелич (вільха зелена, Alnus viridis DC.) в нижньому гірському лісовому поясі Стрийських Бескидів // Укр. ботан. журн.&nbsp;— 1966.&nbsp;— 23, №&nbsp;6.&nbsp;— С. 82—84.</ref></sup>.


⚫
Вільха зелена поширена в субальпійському поясі Карпат. Росте на вологих, тінистих кам'янистих схилах. Утворює суцільні зарості&nbsp;— [[криволісся]], іноді конкуруючи з [[Сосна гірська|гірською сосною]]. Часто можна спостерігати розділення екологічних ніш цих видів за ознакою вологості ґрунту (вільха більш вологолюбна), експозиції (вільха буває приурочена до північних експозицій). Заходить в альпійський пояс до висоти 1900 м<ref>Нестерук Ю. Рослини Українських Карпат: ілюстрований довідник. - Львів: Поллі, 2000. - С. 32-33.</ref>
Вільха морозостійка, мало вибаглива до родючості ґрунтів, світлолюбна. Розмножується вегетативно та насінням.
Вільха морозостійка, мало вибаглива до родючості ґрунтів, світлолюбна. Розмножується вегетативно та насінням.


== Використання ==
== Використання ==
У зеленому будівництві придатна для живоплотів, закріплення схилів, берегів водоймищ та альпійських гірок. Природні угруповання мають грунтозахисне і протилавинне значення.
У зеленому будівництві придатна для живоплотів, закріплення схилів, берегів водоймищ та альпійських гірок. Природні угруповання мають ґрунтозахисне і протилавинне значення.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}


{{Портали|Ботаніка|Біологія}}
{{Бібліоінформація}}
{{Taxonbar|from1=Q20720096|from2=Q163978|from3=Q38528141}}


[[Категорія:Вільха]]
[[Категорія:Вільха]]
[[Категорія:Листяні чагарники України]]
[[Категорія:Листяні стелюхи України]]

Поточна версія на 04:47, 17 липня 2023

Вільха зелена
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Березові (Betulaceae)
Рід: Вільха (Alnus)
Підрід: Alnus subg. Clethropsis
Вид:
Вільха зелена (A. alnobetula)
Біноміальна назва
Alnus alnobetula
(Chaix.) D.C.
Синоніми

Duschekia viridis Opiz Duschekia alnobetula (Ehrh.) Pouzar

Ві́льха зелена[1] (Alnus viridis) — сланкий чагарник (стелюх) висотою 0,5-2 м, поширений у субальпійському поясі Карпат. Народна назва — лелич. Також вільха зелена поширена в холодних районах всієї північної півкулі, зустрічається навіть в арктичному поясі.

Сережки вільхи зеленої
Криволісся вільхи зеленої на горі Пожижевській, Чорногора
Стежка через криволісся вільхи зеленої

Морфологія

[ред. | ред. код]
  • Пагони червоно-коричневого кольору, бруньки вкриті багатьма лусками.
  • Листки яйцеподібно-еліптичні довжиною 4-6 см, загострені, гостро зубчасті, зверху голі, темно-зелені, знизу світло-зелені, по жилках коротко опушені. Листок має п'ять-десять пар жилок.
  • Квіти одностатеві, чоловічі — звисаючі довгасті зелені сережки пучками по 2-3 на коротких черешках. Жіночі — маленькі овально-довгасті сережки зеленого кольору на довгих черешках.
  • Плоди — шишечки, дрібніші і світліші, ніж у вільхи чорної, довжиною до 1 см. Насіння — плоский маленький горішок з крильцями, подібний до березового. Цвіте в квітні-липні[2].
  • Проросток з двома маленькими яйцеподібної форми сім'ядольними листочками, перші листки трилопатеві.
  • Коренева система добре розвинута, має властивість закріплювати ґрунти на схилах.
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільха зелена

Систематика і поширення

[ред. | ред. код]

Ботаніками Харківського національного університету на основі детального вивчення морфологічних і анатомічних ознак обґрунтовувалась доцільність виділення вільхи зеленої в окремий вид і перейменовано назву виду вільха зелена на назву душекія зелена — Duschekia viridis Opiz[3], а пізніше Duschekia alnobetula (Ehrh.) Pouzar, однак це нововведення не набуло великого поширення.

Виділяють від чотирьох до шести підвидів вільхи зеленої, деякі з них іноді трактуються як окремі види:[4]

  • Alnus viridis subsp. viridis. Центральна Європа.
  • Alnus viridis subsp. suaveolens. Корсика (ендемік).
  • Alnus viridis subsp. fruticosa. Північно-східна Європа, північна Азія, північний захід Північної Америки.
  • Alnus viridis subsp. maximowiczii (A. maximowiczii). Японія.
  • Alnus viridis subsp. crispa (A. crispa, вільха гірська). Північно-східна Північна Америка, Ґренландія.
  • Alnus viridis subsp. sinuata (A. sinuata). Захід Північної Америки, Сибір і Далекий Схід.

A. viridis є в переліку інвазивних видів у Новій Зеландії [5].

Вільха зелена поширена в субальпійському поясі Карпат. Росте на вологих, тінистих кам'янистих схилах. Утворює суцільні зарості — криволісся, іноді конкуруючи з гірською сосною. Часто можна спостерігати розділення екологічних ніш цих видів за ознакою вологості ґрунту (вільха більш вологолюбна), експозиції (вільха буває приурочена до північних експозицій). Заходить в альпійський пояс до висоти 1900 м[6], на нижніх межах поширення зустрічається в нижньому гірському лісовому поясі[7].

Вільха морозостійка, мало вибаглива до родючості ґрунтів, світлолюбна. Розмножується вегетативно та насінням.

Використання

[ред. | ред. код]

У зеленому будівництві придатна для живоплотів, закріплення схилів, берегів водоймищ та альпійських гірок. Природні угруповання мають ґрунтозахисне і протилавинне значення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Alnus viridis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Бродович Т. М., Бродович М. М. Атлас дерев і кущів заходу України. — Львів: Вища школа, 1973. — С. 46
  3. ↑ Определитель высших растений Украины / Доброчаєва Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К.: Наукова думка, 1987. — 548 с. (рос.)(укр.)(лат.)
  4. ↑ Flora Europaea: Alnus viridis. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 2 жовтня 2013.
  5. ↑ Clayson, Howell (May 2008). Consolidated list of environmental weeds in New Zealand. Wellington: Department of Conservation. ISBN 978-0-478-14412-3.
  6. ↑ Нестерук Ю. Рослини Українських Карпат: ілюстрований довідник. — Львів: Поллі, 2000. — С. 32-33.
  7. ↑ Слободян М. П. Лелич (вільха зелена, Alnus viridis DC.) в нижньому гірському лісовому поясі Стрийських Бескидів // Укр. ботан. журн. — 1966. — 23, № 6. — С. 82—84.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільха_зелена&oldid=39947211