Подимне (одиниця оподаткування): відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 10 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{помилки|дата=червень 2017}} |
|||
{{Otheruses|Дим (значення)}} |
{{Otheruses|Дим (значення)}} |
||
'''Поди́мне''', ''подимщина, димне, дим'' — одна з форм [[Данина|феодального податку]] в [[Київська Русь|Київській Русі]] та на українських землях, що в [[14 століття|14]]–[[18 століття|18 ст.]] перебували під владою [[Велике князівство Литовське|феодальної Литви]] і [[Королівство Польське|Польщі]]. |
'''Поди́мне''',<ref name="гурбик1"/> ''"подимщина", "димне", "дим"'' — одна з форм [[Данина|феодального податку]] в [[Київська Русь|Київській Русі]] та на українських землях, що в [[14 століття|14]]–[[18 століття|18 ст.]] перебували під владою [[Велике князівство Литовське|феодальної Литви]] і [[Королівство Польське|Польщі]]. Податок у [[середні віки]], що стягувався з кожного багаття або вогнища, постійний збір, що стягувався з кожної [[Хата|хати]]. Назва походить від одиниці оподаткування — ''диму'' (будинку, двору з [[Димова труба|комином]]). |
||
У 9–18 століттях ''подимне'' платили князівські та приватні [[Підданство|піддані]] на українських землях у вигляді [[Данина|данини]] грошовій і натуральній формах.<ref name="гурбик1">''Гурбик А. О''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne Подимне] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161107221110/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne |date=7 листопада 2016 }} // {{ЕІУ|8|295}}</ref> ''"Дим"'' становило господарство великої нерозділеної родини або окремої малої родини, з господарським двором, житловим будинком, господарськими будівлями, орними землями та угіддями.<ref name="гурбик1"/><ref>''Гурбик А. О''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym Дим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160617084632/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym |date=17 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|384}}</ref> ''Подимне'', або ''"подимщину"'' у 14–15 століттях на українських землях у складі [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] та [[Королівство Польське |Королівства Польського]] великокнязівські та шляхетські селяни сплачували на користь великого князя, короля систематично, інколи не щорічно, а на третій рік.<ref name="гурбик1"/> У 1-й третині 16 століття право збору ''подимщини'' із приватних підданих великокнязівська та королівська влада передає виключно в руки феодальної знаті.<ref name="гурбик1"/> Шляхта Подільської землі отримала відповідний привілей 1507 року, а Київської — 1529.<ref name="гурбик1"/> |
|||
Назва походить від одиниці оподаткування — диму (будинку, двору з [[Димова труба|комином]]). |
|||
За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] подимне сплачували [[феодал]]ам селяни-общинники. Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях. |
За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] подимне сплачували [[феодал]]ам селяни-общинники. Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях. |
||
У [[15 століття|15]]–[[17 століття|17 ст.]] в [[Україна|Україні]] та в [[Білорусь|Білорусі]] подимне сплачували на користь литовського великого князя і польського короля державні [[селяни-данники]] й частково панські селяни зі своїх земельних ділянок натурою і частково грошима. |
У [[15 століття|15]]–[[17 століття|17 ст.]] в [[Україна|Україні]] та в [[Білорусь|Білорусі]] подимне сплачували на користь литовського великого князя і польського короля державні [[селяни-данники]] й частково [[Панщина|панські селяни]] зі своїх земельних ділянок натурою і частково грошима. |
||
На [[Полісся|Поліссі]] і [[Дніпро (річка)|Придніпров'ї]] одиницею оподаткування, поряд з «димом», було [[дворище]], до якого часто входило кілька «димів» — хат, де жили окремі сім'ї. В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму». З [[16 століття|16 ст.]] подимне перетворилося на звичайний натуральний та грошовий [[чинш]]. |
На [[Полісся|Поліссі]] і [[Дніпро (річка)|Придніпров'ї]] одиницею оподаткування, поряд з «димом», було [[дворище]], до якого часто входило кілька «димів» — хат, де жили окремі сім'ї. В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму». З [[16 століття|16 ст.]] подимне перетворилося на звичайний натуральний та грошовий [[чинш]]. |
||
Перехід решти українських земель у 1569 р. до складу |
Перехід решти українських земель у [[Люблінська унія|1569 р.]] до складу [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] стимулює поширення й на них [[Кріпацтво|кріпосного права]], щоправда не в таких масштабах, як на західноукраїнських землях. Так, якщо в Галичині панщина сягала 3-6 днів на тиждень, то на землях Південної Київщини кількість днів обов'язкового відробітку на пана могла коливатися від одного до максимум трьох днів на тиждень. Причому, дні відробітку накладалися не на окремі селянські господарства — дим, а на об'єднання дворів, на яких могло мешкати по декілька поколінь однієї селянської родини — так звані дворища<ref>{{Cite web |url=http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/kozatsk-povstannya/spod-vannya-ta-rozcharuvannya-v-d-narodzhennya-novo-v-tchizni/ |title=Сподівання та розчарування від народження нової Вітчизни//Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон» |accessdate=7 листопада 2015 |archive-date=14 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160314032852/http://litopys.com.ua/encyclopedia/kozatsk-povstannya/spod-vannya-ta-rozcharuvannya-v-d-narodzhennya-novo-v-tchizni/ }}</ref>. ''Дими'' поділялися на ринкові, вуличні, передміські. Також опадатковувалися менші дими — «убогі» (халупи), приватні дворища, «огородники». |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 23: | Рядок 17: | ||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000. |
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000. |
||
* ''Гурбик А. О''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym Дим] // {{ЕІУ|2|384}} |
* ''Гурбик А. О''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym Дим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160617084632/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym |date=17 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|384}} |
||
* ''Гурбик А. О''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne Подимне] // {{ЕІУ|8|295}} |
* ''Гурбик А. О''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne Подимне] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161107221110/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne |date=7 листопада 2016 }} // {{ЕІУ|8|295}} |
||
* {{ДІУ}} |
* {{ДІУ}} |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1049/58/1/2/#1019 Дим] // {{Юридична енциклопедія|2}} |
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1049/58/1/2/#1019 Дим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160809063528/http://cyclop.com.ua/content/view/1049/58/1/2/#1019 |date=9 серпня 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|2}} |
||
* [http://leksika.com.ua/18571227/legal/podimniy_podatok Подимний податок] // {{Юридична енциклопедія|4}} |
* [http://leksika.com.ua/18571227/legal/podimniy_podatok Подимний податок] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161216190732/http://leksika.com.ua/18571227/legal/podimniy_podatok |date=16 грудня 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|4}} |
||
* {{УМЕ11|частина=Подимне|сторінки=1409}} |
* {{УМЕ11|частина=Подимне|сторінки=1409}} |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
| Рядок 38: | Рядок 37: | ||
[[Категорія:Економічна історія України]] |
[[Категорія:Економічна історія України]] |
||
[[Категорія:Економіка Великого князівства Литовського]] |
[[Категорія:Економіка Великого князівства Литовського]] |
||
[[Категорія:Економіка Київської Русі]] |
|||
Версія за 09:39, 18 вересня 2023
Поди́мне,[1] "подимщина", "димне", "дим" — одна з форм феодального податку в Київській Русі та на українських землях, що в 14–18 ст. перебували під владою феодальної Литви і Польщі. Податок у середні віки, що стягувався з кожного багаття або вогнища, постійний збір, що стягувався з кожної хати. Назва походить від одиниці оподаткування — диму (будинку, двору з комином).
У 9–18 століттях подимне платили князівські та приватні піддані на українських землях у вигляді данини грошовій і натуральній формах.[1] "Дим" становило господарство великої нерозділеної родини або окремої малої родини, з господарським двором, житловим будинком, господарськими будівлями, орними землями та угіддями.[1][2] Подимне, або "подимщину" у 14–15 століттях на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського великокнязівські та шляхетські селяни сплачували на користь великого князя, короля систематично, інколи не щорічно, а на третій рік.[1] У 1-й третині 16 століття право збору подимщини із приватних підданих великокнязівська та королівська влада передає виключно в руки феодальної знаті.[1] Шляхта Подільської землі отримала відповідний привілей 1507 року, а Київської — 1529.[1]
За часів Київської Русі подимне сплачували феодалам селяни-общинники. Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях.
У 15–17 ст. в Україні та в Білорусі подимне сплачували на користь литовського великого князя і польського короля державні селяни-данники й частково панські селяни зі своїх земельних ділянок натурою і частково грошима.
На Поліссі і Придніпров'ї одиницею оподаткування, поряд з «димом», було дворище, до якого часто входило кілька «димів» — хат, де жили окремі сім'ї. В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму». З 16 ст. подимне перетворилося на звичайний натуральний та грошовий чинш.
Перехід решти українських земель у 1569 р. до складу Речі Посполитої стимулює поширення й на них кріпосного права, щоправда не в таких масштабах, як на західноукраїнських землях. Так, якщо в Галичині панщина сягала 3-6 днів на тиждень, то на землях Південної Київщини кількість днів обов'язкового відробітку на пана могла коливатися від одного до максимум трьох днів на тиждень. Причому, дні відробітку накладалися не на окремі селянські господарства — дим, а на об'єднання дворів, на яких могло мешкати по декілька поколінь однієї селянської родини — так звані дворища[3]. Дими поділялися на ринкові, вуличні, передміські. Також опадатковувалися менші дими — «убогі» (халупи), приватні дворища, «огородники».
Примітки
- ↑ а б в г д е Гурбик А. О. Подимне [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 295. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- ↑ Гурбик А. О. Дим [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 384. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ Сподівання та розчарування від народження нової Вітчизни//Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон». Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
Джерела та література
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Гурбик А. О. Дим [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 384. — ISBN 966-00-0405-2.
- Гурбик А. О. Подимне [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 295. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Посилання
- Дим [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Подимний податок [Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Подимне // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1409. — 1000 екз.
Див. також
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |